Постанова

від 13.12.2021 по справі 553/1719/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/1719/20 Номер провадження 22-ц/814/2269/21Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Одринської Т.В.

Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.

Секретар Філоненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДММ Добробут", третя особа - Полтавський об`єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДММ Добробут" - адвоката Книш Сергія Івановича

на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 липня 2021 року (повний текст складено 30.07.2021 року)

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 06.02.2020 року по 26.06.2020 року він перебував у трудових правовідносинах із відповідачем. З 09.02.2020 року по 26.06.2020 року, як призовник, проходив медичну комісію в Полтавському об`єднаному міському військовому комісаріату та медичне обстеження в медичних закладах м. Полтави з метою визначення ступеню придатності за станом здоров`я до служби у Збройних Силах України, про що 09.06.2020 року повідомив по телефону свого безпосереднього начальника - бригадира будівельників. Зауважує, що в перший тиждень проходження медичного обстеження звертався до директора ОСОБА_2 з метою отримання характеристики з місця роботи для надання її до військкомату, у видачі якої йому було відмовлено. За допомогою програми Вайбер на мобільний телефон працівника відповідача ОСОБА_3 він надсилав фотокартку першої повістки військкомату. Отже, його безпосередній начальник по роботі, керівник відповідача, інспектор з кадрів, виконавець робіт ОСОБА_3 безсумнівно знали, що він є призовником і проходить медичний огляд з метою визначення ступеню придатності за станом здоров`я до служби у Збройних Силах України.

Вказує, що 26.06.2020 року позивач разом з матір`ю ОСОБА_4 прийшли до відповідача з метою вручення повістки з військкомату та оформлення відпустки без збереження заробітної плати з 26.06.2020 року по 10.07.2020 року, проте, директор від отримання повістки ухилився. В подальшому, а саме - 10.07.2020 року ОСОБА_1 отримав рекомендований лист відповідача за вих. № 97 від 26.06.2020 року з доданим до нього наказом про звільнення за прогули без поважних причин та в цей же день отримав трудову книжку.

Позивач зазначає, що з 13 по 20 липня 2020 року він постійно знаходився на території Військкомату після проходження аналізів на наявність C0VID-19 з усіма призовниками, які були визнанні придатними до служби в ЗСУ. У зв`язку з необхідністю дотримуватися посилених карантинних заходів, їм заборонялося відлучатися з території Військкомату у власних справах, а 20.07.2020 року він разом з деякими іншими призовниками переданий в розпорядження представників військової частини Державної прикордонної служби України, що знаходиться в селищі Оршанець, що в сукупності з іншими обставинами вважає поважною причиною для пропуску строку звернення до суду й підставою для його поновлення.

Вказував, що незаконним звільненням було порушено законні права, що призвело до нервування, переживання та хвилювання, негативних емоцій, оскільки нав`язливі думки про те, що був звільнений за прогули в той період часу, коли проходив медичне обстеження, відвідував лікарів, виконував вказівки лікарів і працівників військкомату, обурювали та засмучували. Вказав, що втратив також нормальні життєві зв`язки і довелося докладати зусиль для відновлення своїх прав шляхом вирішення трудового спору.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 остаточно прохав:

-поновити його на роботі з 26.06.2020 року на посаді підсобного робітника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДММ Добробут", шляхом скасування наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДММ Добробут" за № 211-К від 26.06.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи 26.06.2020 року за прогул без поважних причин, згідно п.4 ст.40 КЗпП України;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДММ Добробут" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі, починаючи з 27.06.2020 року і включно по день розгляду судом справи за цим позовом, виходячи з розміру середньої заробітної плати 118,07грн з наступним відрахуванням з цієї суми при її виплаті належних до сплати податків та обов`язкових платежів, що станом на день звернення до суду з позовом становить 4014,38грн;

-допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 22 липня 2021 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДММ Добробут", третя особа - Полтавський об`єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено.

Скасовано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "ДММ Добробут" № 211-К від 26 червня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогули без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді підсобного робітника в ТОВ "ДММ Добробут".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДММ Добробут" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 71481,24грн з вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДММ Добробут" на користь держави судовий збір в сумі 2522,40 грн.

З вказаним рішенням не погодився відповідач, представник якого, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення місцевого суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що матеріалами справи, а саме: актами про відсутність на робочому місці від 25.06.2020 року, від 26.06.2020 року, доповідними записками від 25.06.2020 року, від 26.06.2020 року, актом комісії №7 від 26.06.2020 року, актом про відмову в наданні пояснень та в отриманні трудової книжки й наказу від 26.06.2020 року, в повній мірі доведено, що процедура звільнення ОСОБА_1 з роботи була проведена належним чином на законних підставах.

Також, зауважує, що Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ПЛ23488/158/АВ від 11.08.2020 року є належним доказом підтвердження правомірності звільнення позивача, а твердження суду першої інстанції щодо проведення такої перевірки виключно на підставі тих документів, які були надані відповідачем, є безпідставним.

Апелянт вказує, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про направлення чи особисте вручення позивачем керівництву ТОВ «ДММ Добробут» довідки про проходження ОСОБА_1 медичних оглядів 25 та 26 червня 2020 року. При цьому, встановлення такого факту на підставі показань заінтересованого свідка є протиправним.

Зауважує, що факт виникнення між сторонами по справі конфліктної ситуації не відноситься до предмету спорту у даній справі.

На думку апелянта, позивачем не надано належного підтвердження поважності причин відсутності ОСОБА_1 на роботі 25.06.2020 року та 26.06.2020 року, а надана довідка Полтавського ОМВК №б/н від 26.06.2020 року не є належним та допустимим доказом, оскільки носить суперечливий характер, а саме: не містить вихідного реєстраційного номеру, підпису начальника Полтаського ОМВ, та ін.

Окрім того, апелянт вказує, що на момент прийняття рішення про звільнення позивача у зв`язку з прогулом, у відповідача був відсутній документ, що вказує на поважність причини його відсутності на роботі 25 та 26 червня 2020 року, та до ОСОБА_1 раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення у вигляді усного попередження, про що складено акт та доповідну від 13.05.2020 року, тому відповідачем було прийнято законне та обґрунтоване рішення про звільнення позивача з роботи.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та прохав її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, прохав її відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, прийшов до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ "ДММ Добробут", з 06.02.2020 року, був прийнятий на роботу підсобним робітником, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (т.1, а.с.14).

В подальшому, наказом директора ТОВ "ДММ Добробут" № 211-К від 26.06.2020 року ОСОБА_1 , підсобного робітника, звільнено з роботи 26.06.2020 року за прогули без поважних причин, згідно п.4 ст.40 КЗпП України, на підставі акту про відсутність на робочому місці від 25.06.2020 року та 26.06.2020 року, доповідних записок виконавця робіт ОСОБА_3 від 25.06.2020 року та 26.06.2020 року, акту комісії № 7 від 26.06.2020 року (т.1, а.с.14).

Копія вказаного вище наказу була направлена на адресу ОСОБА_1 листом за підписом директора ТОВ "ДММ Добробут" за вих. № 97 від 26.06.2020 року (т.1, а.с.10).

На підставі вище вказаного наказу в трудовій книжці ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , 26.06.2020 року зроблено запис № 2 про звільнення з роботи за прогули без поважних причин, згідно п.4 ст.40 КЗпП України.

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд виходив із того, що, звільнення позивача з роботи є незаконним, оскільки є доведеним факт того, що відомості про існування поважних причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 25 та 26 червня 2020 року, були відомі роботодавцю. Відтак, позивача було поновлено на посаді, з вирішенням питання про скасування відповідного наказу та стягнення на його користь з відповідача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у визначеному розмірі.

Такий висновок місцевого суду в повній мірі відповідає обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 22, 24постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті40, пунктом 1 частини першої статті41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа передбаченихЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, в яких оспорюється законність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства.

У справі встановлено, що в червні 2020 року ОСОБА_1 проходив медичну комісію в Полтавському ОМВК з метою призову на військову службу до Збройних сил України, що підтверджується даними облікової картки призовника ОСОБА_1 № С-41.

З довідки Полтавського об`єднаного міського військового комісаріату № 2/4585 від 31.08.2020 року, виданої призовнику ОСОБА_1 , 2001 року народження, згідно із Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" вбачається, що позивач був призваний на строкову службу до Збройних Сил України. Згідно повістки, 13 липня 2020 року о 08-00 годині з`явився на Полтавський обласний збірний пункт для відправки до Збройних Сил України, та перебував на збірному пункті до 20 липня 2020 року без виходу в місто.

Довідка Полтавського об`єднаного міського військового комісаріату № 56 від 24.06.2020 року, видана призовнику ОСОБА_1 , 2001 року народження, підтверджує, що він знаходився в Полтавському ОМВК для проходження медичної комісії з 09 по 24.06.2020 року. Довідка видана для виплати середнього заробітку по місцю роботи (навчання) на підставі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (т. 1 а.с. 21).

Відповідно до довідки Полтавського об`єднаного міського військового комісаріату б/н від 26.06.2020 року, виданої призовнику ОСОБА_1 , 2001 року народження, та її дублікату № 56/1 від 26.06.2020 року, він знаходився в Полтавському ОМВК для проходження медичної комісії 25 та 26.06.2020 року. (т. 1а.с 21)

З пояснювальної записки ОСОБА_1 від 26.06.2020 року, адресованої директору ТОВ "ДММ Добробут" Бокову М.С., копія якої надана суду відповідачем, вбачається, що він вказував, що був відсутній на робочому місці 25.06.2020 року у зв`язку з тим, що відвідував офтальмолога, щоб виготовити окуляри, які необхідні для проходження служби в армії.

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що наявна у розпорядженні відповідача, станом на 26.06.2020 року інформація, достовірно свідчила про проходження 25 та 26 червня 2020 року ОСОБА_1 медкомісії в Полтавському ОМВК з метою призову на військову службу, тобто ТОВ "ДММ Добробут" було відомо про існування у нього поважних причин відсутності на роботі в ці дні.

Відомості, викладені в актах, складених працівниками ТОВ "ДММ Добробут" 26.06.2020 року, щодо необізнаності роботодавця про причини відсутності на робочому місці ОСОБА_1 25.06.2020 року та ненадання ним відповідних письмових пояснень, спростовуються вищезазначеним.

Той факт, що ОСОБА_1 проходив медичну комісію як призовник в Полтавському ОМВК з 09 по 26 червня 2020 року включно, підтвердила в судовому засіданні представник Полтавському ОМВК - Мойсеєнко С.М.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про неналежність як доказу, довідок виданих ОСОБА_1 , № 56 від 24.06.2020 року та б/н від 26.06.2020 року, так як сама довідка у встановленому законом порядку оспорена не була, є чинною, а її дійсність, як і правдивість викладених відомостей, підтвердила в судовому засіданні представник Полтавського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки як правонаступника Полтавського об`єднаного міського військового комісаріату.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходить строкову військову службу в Головному центрі підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерала майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_2 ), на строковій службі з 21.07.2020 року по теперішній час, що підтверджується довідкою Головного центру підготовки особового складу імені генерала майора Ігоря Момота Державної прикордонної служби України № 772 від 06.08.2020 року.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що доводи роботодавця ТОВ "ДММ Добробут" про те, що ОСОБА_1 допустив прогул 25 та 26 червня 2020 року, не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, звільнення позивача з роботи на підставі наказу директора ТОВ "ДММ Добробут" № 211-К від 26.06.2020 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України відбулося без законних на те підстав, а тому, зазначений наказ є незаконним та підлягає скасуванню.

Суд правомірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення його на посаді підсобного робітника в ТОВ "ДММ Добробут".

Оскільки, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту незаконного звільнення ОСОБА_1 , та наявність підстав для його поновлення на роботі, місцевий суд правомірно стягнув з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, за 267 робочих днів - 71481 грн. 24 коп., що відповідає вимогам ч. 2ст. 235 КЗпП України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДММ Добробут" - адвоката Книш Сергія Івановича - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районногосуду м.Полтави від22липня 2021року- залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняттята можебути оскарженабезпосередньо доВерховного Судушляхом подачікасаційної скаргипротягом тридцятиднів.У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20.12.2021.

ГОЛОВУЮЧИЙ Т.В. Одринська

СУДДІ О.О. Панченко

В.П. Пікуль