Постанова

від 22.12.2021 по справі 583/3612/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м.Суми

Справа №583/3612/20

Номер провадження 22-ц/816/1455/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

сторони справи:

позивач - Охтирська міська рада;

відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Охтирської міської ради на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2021 року в складі судді Ільченко В.М., ухваленого в м. Охтирка, повний текст судового рішення виготовлено 16 липня 2021 року,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом у жовтні 2020 року, Охтирська міська рада просила стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь збитки, завдані використанням земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5910200000:11:009:0017, площею 0,3192 га без правовстановлюючих документів (договору оренди), які полягають в неотриманні орендної плати за землю в період з 01.01.2017 по 31.08.2018 року в розмірі 91116 грн. 73 коп. в рівних частинах по 45558 грн. 36 коп. з кожного, а також судовий збір за подання даної позовної заяви у розмірі 2102 грн. 00 коп., а саме по 1051 грн. 00 коп. з кожного.

Свої вимоги мотивує тим, що 07.08.2018 року в ході проведення обстеження земельної ділянки розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3192 га комісією з питань самоврядного контролю за використанням та охороною земель та в галузі будівництва Охтирської міської ради було встановлено, що на даній земельній ділянці розміщені нежитлові приміщення, належні на праві власності відповідачам, що частково використовуються для розміщення та обслуговування будівель торгівлі. Таким чином, дана земельна ділянка використовується для здійснення комерційної діяльності. Разом з тим, документи, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою на дату проведення перевірки у відповідачів відсутні, а плата за користування землею не здійснюється. Розрахунок завданих збитків було проведено управлінням фінансів та економіки Охтирської міської ради, враховуючи ставки орендної плати за землю, які діяли на території м. Охтирка та викладені в Положенні про порядок оформлення права оренди земельних ділянок затвердженого рішенням Охтирської міської ради від 30.09.2014 № 1207 - МР на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017-2018 роки. Вказує, що загальна сума збитків у вигляді не отриманої орендної плати за землю становить 91116 грн. 73 коп., яку відповідачі відшкодовувати в добровільному порядку відмовляються.

Рішенням Охтирського районного суду Сумської області від 13.07.2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розмір коштів за користування земельною ділянкою повинен визначатися пропорційно частці відповідачів у праві власності на будівлю, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:11:009:0017. Оскільки позивачем не доведено які саме об`єкти нерухомості, що належать відповідачам розміщено на вказаній земельній ділянці, суд позбавлений можливості визначити розмір збитків, завданих відповідачами за її використання, так як позивачем не надано доказів на підтвердження права власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомості розташовані на спірній земельній ділянці, що дали б можливість встановити частку відповідачів у праві власності на будівлю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що у спірний період відповідачі були власниками нерухомого майна розміщеного на земельній ділянці площею 0,3192 га кадастровий номер 5910200000:02:009:0017. Крім того, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці з вказаним кадастровим номером розташовано та зареєстровано 4 об`єкти нерухомого майна, два з яких належать ОСОБА_1 , а два ТОВ Охтирська швейна фабрика . Вказує, що право власності на об`єкти нерухомого майна, що належать ТОВ Охтирська швейна фабрика перейшло до останньої від ОСОБА_2 30.08.2019 року, в якого зазначене право в свою чергу виникло 02.04.2013 року. Зазначає, що оскільки у спірний період право власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на зазначеній земельній ділянці належало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то сума позовних вимог в розмірі 91116 грн. 73 коп. підлягає стягненню з них в рівних частинах по 45558 грн. 36 коп. з кожного. Крім того, з наданих до суду Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власників об`єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:11:009:0017 вбачається, що об`єкти нерухомості, які розміщені на спірній земельній ділянці належали на праві приватної власності відповідачам (розмір часток у праві власності - 1), і про жодну часткову власність відповідачів на об`єкти нерухомості у вищевказаних документах не значиться, а тому посилання суду першої інстанції на ненадання доказів, що дають можливість встановити частку відповідачів у праві власності на будівлі не ґрунтуються на матеріалах справи. Вказує, що через нівелюванню судом першої інстанції принципу платності використання земельної ділянки, відповідачі уникають відповідальності за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів, не сплачуючи грошові кошти до міського бюджету.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що предметом позову є стягнення коштів саме за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5910200000:11:009:0017 площею 0,3192 га. З матеріалів справи взагалі не зрозуміло - які об`єкти нерухомості розташовані саме на земельній ділянці кадастровий номер 5910200000:11:009:0017, що належать ОСОБА_1 , а які належать ОСОБА_2 та не надано жодного правовстановлюючого документу. З наданих позивачем довідок взагалі нічого не зрозуміло. Вказує, що обов`язок сплати орендної плати та податкових зобов`язань, пов`язаних з орендними правовідносинами переходить до власника будівлі пропорційно до його частки у спільній власності. Поряд з цим, на вказаній земельній ділянці є декілька об`єктів нерухомості, власниками яких є різні особи. Крім того зазначає, що відповідач просить стягнути збитки за період з 01.01.2017 по 31.08.2018 року, хоча до суду звернувся 06.10.2020 року, з огляду на що пропустив трирічний строк позовної давності, про що відповідачем було подано заяву до суду першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу до суду не надавала.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається із цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.09.2018 земельна ділянка з кадастровим номером 5910200000:11:009:0017 загальною площею 0,3192 га належить до земель комунальної форми власності, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання - підприємств іншої промисловості.

07.08.2018 року членами комісії з питань самоврядного контролю за використанням та охороною земель та в галузі будівництва складено акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 5910200000:11:009:0017 загальною площею 0,3192 га, з якого вбачається, що на вказаній земельній ділянці розміщено нежитлові приміщення, що належать на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які частково використовуються для розміщення та обслуговування будівель торгівлі (для здійснення підприємницької діяльності). Документи які посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на дату проведення обстеження відсутні. Плата за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не здійснюється.

Згідно наданих позивачем розрахунків розміру збитків, завданих за невикористання земельної ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена на 2017 та на 2018 роки, розмір завданих відповідачами збитків у 2017 році становить 42035 грн. 61 коп., а у 2018 році - 49081 грн. 12 коп.

Листами від 29.08.2018 року виконавчим комітетом міської ради ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було запрошено на засідання комісії.

Відповідно до акту № 02-09/21 від 12.09.2018 року складеного комісією з визначення та відшкодування збитків власниками землі, затвердженого рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 28.09.2018 року № 132, загальний розмір збитків (не отриманої плати за землю) за повний 2017 рік та 8 місяців 2018 роки складає 91116 грн. 73 коп.

12.10.2018 року виконавчим комітетом міської ради на адресу відповідачів направлено повідомлення про необхідність його розгляду а також розгляду акту про визначення збитків власнику землі (землекористувачу) № 02-09/21 від 12.09.2018 року протягом 30 денного строку, а також повідомлено про те, що в разі визнання заявлених вимог, добровільне відшкодування збитків здійснюється в досудовому порядку шляхом укладання договору про відшкодування збитків.

Згідно з ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

За правилами встановленими ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1,2 ст. 120 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частинами 1,2 ст. 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, новий власник нерухомості не звільняється від обов`язку оформлення прав на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі (в редакції на день виникнення спірних правовідносин) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

З аналізу викладених вище норм права вбачається, що до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок по сплаті податку (орендної плати) за земельну ділянку, на якій розташоване придбане ним майно. Тобто, колегія суддів зазначає, що орендна плата повинна сплачуватися лише за ту частину земельної ділянки, яка фактично перебуває в користуванні особи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачами, їх право на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5910200000:11:009:0017 належним чином не оформлювалося, хоча у спірний період відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являлися власниками нерухомого майна.

За правилами встановленими ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з частиною 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами встановленими ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Заявляючи позовні вимоги до суду, позивач просив стягнути з відповідачів в рівних частинах, тобто по 50 % з кожного, на свою користь збитки, завдані використанням земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5910200000:11:009:0017, площею 0,3192 га без правовстановлюючих документів (договору оренди), які полягають в неотриманні орендної плати за землю в період з 01.01.2017 по 31.08.2018 року в розмірі 91116 грн. 73 коп.

Однак, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 18.09.2019 року вбачається, що частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у нерухомому майні, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:11:009:0017 не є рівними, а самі відповідачі не є солідарними відповідачами по справі, з огляду на що, вимога про стягнення з них грошових коштів за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5910200000:11:009:0017 в рівних частинах є безпідставною.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що розмір коштів за користування земельною ділянкою визначається пропорційно частці відповідачів у праві власності на будівлю, яка розташована на ній, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем часток права власності відповідачів на нежитлові будівлі, що розташовані саме на спірній земельній ділянці, і як наслідок, неможливості визначення сум заборгованості, що підлягають стягненню пропорційно частці у праві власності на будівлю кожного із відповідачів.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що належні відповідачам об`єкти нерухомості розташовані на двох земельних ділянках, а саме: на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:11:009:0022 площею 0,0801 га, та земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:11:009:0017 площею 0,3192 га. Разом з тим, позивач в своїй позовній заяві просив суд стягнути грошові кошти за користування відповідачами однією земельною ділянкою з кадастровим номером 5910200000:11:009:0017 площею 0,3192 га на якій знаходяться об`єкти нерухомості належні відповідачам.

Однак, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 18.09.2019 року вбачається що за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано нежитлове приміщення загальною площею 39,8 м2, а саме: магазин на першому поверсі адміністративного будинку, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:11:009:0022 загальною площею 0,0801 га, за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане нежитлове приміщення належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі - продажу від 04.04.2013 № 460.

Також, із вказаної інформації вбачається, що ОСОБА_1 є також власником нежитлового приміщення, що знаходиться на другому поверсі в двоповерховій адмінбудівлі, зазначеній в технічному паспорті А,А1 , загальною площею 523,3 м2 та металевих воріт за планом №4. Зазначені об`єкти нерухомості розташовані на двох земельних ділянках з кадастровим номером 5910200000:11:009:0022 площею 0,0801 га, та земельній ділянці кадастровий номер: 5910200000:11:009:0017 площею 0,3192 га. Інформації стосовно того, яка саме площа вказаної адмінбудівлі де розташовано даний об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:11:009:0022, а яка на земельній ділянці кадастровий номером: 5910200000:11:009:0017 інформаційна довідка не містить. Вказаний об`єкт нерухомості належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі - продажу від 02.04.2013 року № 425.

Крім того, ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності також належить частина першого поверху нежитлового приміщення, зазначеного в технічному паспорті літерою А' -2 , а саме: № НОМЕР_1 - прохідна, площею 8,1м2, №15 - прохідна, площею 32,4 м2 та частина нежитлового приміщення, зазначеного в технічному паспорті літерою А-2 , а саме: приміщення ІІІ - сходи, площею 22,4 м2. Загальна площа даного об`єкту нерухомості складає 62,9 м2. Вказаний об`єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на земельних ділянках з кадастровим номером 5910200000:11:009:0017 площею 0,3192 га та з кадастровим номером 5910200000:11:009:0022 площею 0,0801 га та належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 02.04.2013 року № 427. При цьому, яка саме частина вказаного об`єкту нерухомості розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:11:009:0022, а яка на земельній ділянці кадастровий номер: 5910200000:11:009:0017 інформаційна довідка також не містить.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності належить приміщення їдальні, площею 229,5 м2, на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому на якій саме земельній ділянці розташовано вищевказаний об`єкт нерухомості, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 18.09.2019 року не містить.

Таким чином, об`єкти нерухомості, що належать ОСОБА_1 фактично розташовані на двох земельних ділянках з різними кадастровими номерами.

Заявляючи позовні вимоги, позивач у своїй позовній заяві зазначив, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:11:009:0017 площею 0,3192 га розташовані нежитлові приміщення належні на праві власності ОСОБА_1 .

При цьому в своїй апеляційній скарзі позивач вказав, що на вказаній земельній ділянці розташовані наступні об`єкти нерухомості, власником яких є ОСОБА_1 : 1) нежитлове приміщення, що знаходиться на другому поверсі в двоповерховій адмінбудівлі, зазначеній в технічному паспорті А,А1 , загальною площею 523,3 м2 та металеві ворота за планом №4. 2) частина першого поверху нежитлового приміщення, зазначеного в технічному паспорті літерою А' -2 , а саме: № НОМЕР_1 - прохідна, площею 8,1м2, №15 - прохідна, площею 32,4 м2 та частина нежитлового приміщення, зазначеного в технічному паспорті літерою А-2 , а саме: приміщення ІІІ - сходи, площею 22,4 м2. Загальна площа даного об`єкту нерухомості складає 62,9 м2.

Разом з тим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18.12.2020 по справі № 583/515/19, провадження 2/583/20/20 частково задоволено позовні вимоги Охтирської міської ради Сумської області, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради Сумської області в рахунок відшкодування збитків, завданих використанням земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910200000:11:009:0022 площею 0,0801 га без правовстановлюючих документів (договору оренди), які полягають в неотриманні орендної плати за землю за період з 01.01.2017 по 31.08.2018 в розмірі 19206,44 грн та 1613,64 судових витрат, а всього - 20820,08 грн.

10.03.2021 постановою Сумського апеляційного суду у справі № 583/515/19, провадження 22-ц/816/322/21 змінено рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18.12.2020 в частині розміру коштів, присуджених до стягнення, та в частині розподілу судових витрат. Викладено абзац другий резолютивної частини рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18.12.2020 в наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради кошти за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910200000:11:009:0022, площею 0,0801 га без правовстановлюючих документів за період з 01.01.2017 по 31.08.2018 в розмірі 18063,20 грн та 1517,59 грн судових витрат по сплаті судового збору .

В мотивувальній частині постанови Сумського апеляційного суду по справі № 583/515/19, провадження 22-ц/816/322/21 апеляційний суд вказав наступне: на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:11:009:0022 розташовані будівлі літ. А1-2 та літ. А-2 . З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 , окрім магазину площею 39,8 кв. м, є власницею також наступних нежитлових приміщень, розташованих в будівлі за вказаною адресою на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:11:009:0022: нежитлові приміщення другого поверху в двоповерховій адмінбудівлі, зазначеній в технічному паспорті літерами А, А1 загальною площею 523, 3 кв. м; частини першого поверху нежитлового приміщення, зазначеного в технічному паспорті літерою А' -2 , а саме № 16 - прохідна, площею 8,1 кв. м, № 15 - прохідна, площею 32,4 кв. та частини нежитлового приміщення, зазначеного в технічному паспорті літерою А-2 , а саме: приміщення ІІІ - сходи, площею 22,4 кв. м, всього 62,9 кв. м; та приміщення їдальні загальною площею 229,5 кв. м. Крім висновку експерта, знаходження належних відповідачці нежитлових приміщень, площею 39,8 кв. м; 523,3 кв. м; 62,9 кв. м; 229,5 кв. м, у двохповерховій адмінбудівлі колишньої Охтирської швейної фабрики, яка знаходиться саме на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:11:009:0022, площею 0,0801 га, підтверджується матеріалами інвентарної справи на будівлі та споруди по АДРЕСА_2 , зокрема: оціночним актом; генеральним планом (схемою) М 1:500. 08.03.1965 та поверховим планом будівлі; експлікаціями; планом-схемою земельних ділянок. Ще одним співвласником зазначеної адмінбудівлі є ОСОБА_3 , якій належать нежитлові приміщення площею 225,2 кв. м на І поверсі будівлі.

Також апеляційний суд в зазначеному рішенні вказав, що та обставина, що в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта відносно приміщень площею 523,3 кв. м та 62,9 кв. м зазначено дві земельні ділянки розташування з кадастровими номерами 5910200000:11:009:0022 та 5910200000:11:009:0017, а по нежитловому приміщенню їдальні площею 229,5 м2 не зазначено земельну ділянку розташування, не спростовує факт знаходження вказаних нежитлових приміщень в адмінбудівлі, розташованій тільки на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:11:009:0022, площею 0,0801 га, оскільки вказаний факт підтверджується належними і достовірними доказами: висновком експерта, який безпосередньо провів обстеження земельної ділянки та будівлі, яка на ній знаходиться, матеріалами інвентарної справи та планом-схемою земельних ділянок.

Таким чином, апеляційний суд в тій справі дійшов висновку, що належні відповідачу ОСОБА_1 нежитлові приміщення знаходяться саме на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:11:009:0022, оскільки вказані обставини не були спростовані відповідачем та стягнув з відповідача ОСОБА_1 грошові кошти за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910200000:11:009:0022 пропорційно його частки у праві власності на належні йому нежитлові приміщення.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що відповідно до відповідно до ч. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, однак всупереч вказаним положенням закону, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу розташування об`єктів нерухомості в тому числі на спірній земельній ділянці, що належать відповідачу ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, за відсутності відомостей про земельну ділянку де фактично розташовані належні відповідачу ОСОБА_1 нежитлові приміщення, а саме: приміщення їдальні, площею 229,5 м2, а також приміщення, що знаходиться на другому поверсі в двоповерховій адмінбудівлі, зазначеній в технічному паспорті А,А1 , загальною площею 523,3 м2, металеві ворота за планом №4., та частина першого поверху нежитлового приміщення, зазначеного в технічному паспорті літерою А' -2 , а саме: № НОМЕР_1 - прохідна, площею 8,1м2, №15 - прохідна, площею 32,4 м2 та частина нежитлового приміщення, зазначена в технічному паспорті літерою А-2 , а саме: приміщення ІІІ - сходи, площею 22,4 м2, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що неможливо встановити пропорцію та визначити розмір збитків завданих відповідачем ОСОБА_1 , оскільки представником позивача не надано належних та допустимих доказів того, які саме об`єкти нерухомості, що належать вказаному відповідачу знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:11:009:0017.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 , колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. (ст. 252 ЦК України)

За правилами встановленими ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правилами встановленими ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_2 до суду було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що фактично позивач просить стягнути з відповідачів грошові кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 01.01.2017 по 31.08.2018 року, в той час як позов до суду ним було заявлено лише 06.10.2020 року, тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 18.09.2019 року ОСОБА_2 станом на день виникнення спірних правовідносин був власником частини нежитлового приміщення, зазначеного в технічному паспорті літерою А , а саме № НОМЕР_2 - підсобне, площею 21,7 м2, № 18 - підсобне. Площа вказаного приміщення № 18 в інформаційній довідці не зазначена. Вказане нежитлове приміщення розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером: 5910100000:11:009:0017, площею 0,3192 га, за адресою: АДРЕСА_2 . Даний об`єкт нерухомості належав ОСОБА_2 за договором купівлі - продажу від 02.04.2013 року № 431.

Також, ОСОБА_2 є був власником нежитлової будівлі, а саме будівлі корпусу № 2 з підвалом, зазначеної в технічному паспорті літерою Б,б,пд , цегла, загальною площею 705,80 м2, огорожа, зазначена під № 3,5, цегла (від будівлі за літерою Б до будівлі літера Д довжиною 50,5 м), дощата, (дерев`яний забор від будівлі за літерою И довжиною 119,5 метрів), утіль цех, літера М , цегла, загальна площа 205,80 м2. Вказане нежитлове приміщення розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером: 5910100000:11:009:0017, площею 0,3192 га, за адресою: АДРЕСА_2 , та належало ОСОБА_2 за договором купівлі - продажу від 02.04.2013 року № 418.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 18.09.2019 року розмір частки власності ОСОБА_2 у праві приватної власності на вказані об`єкти нерухомості дорівнює 0. Крім того, із вказаної інформації вбачається, що 30.08.2019 року право власності відповідача ОСОБА_2 на вищевказані об`єкти нерухомості припинено.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_2 був власником частини нежитлового приміщення.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, яку саме площу мало належне ОСОБА_2 нежитлове приміщення, зазначене в технічному паспорті літерою А , а саме № 18 - підсобне. Крім того, матеріали справи не містять розміру часток ОСОБА_2 у праві власності на нежитлові приміщення, оскільки вони в інформаційній довідці вказані як 0 , що також не дає можливість встановити частку вказаного відповідача у праві власності на об`єкти нерухомості.

Враховуючи, що матеріалами доводиться, що відповідач ОСОБА_2 , як власник нерухомого майна, частина якого перебуває на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:11:009:0017, площею 0,3192 га і використовується без правовстановлюючих документів, а тому у нього є обов`язок відшкодувати міській раді безпідставно збережені кошти через користування землею без правовстановлюючих документів і пропорційно розміру своєї частки майна, що знаходиться на цій земельній ділянці, але через недоведеність позивачем розміру такої частки та неможливості визначити грошовий розмір суми, яка підлягає стягненню, колегія суддів визнає, що право на отримання заявлених грошових сум поза межами позовної давності позивач втрачено, бо стороною заявлено вимогу про її застосування, тому вимоги до ОСОБА_2 щодо стягнення вказаних грошових сум, які відповідач ОСОБА_2 дійсно не вносив, у період з 01.01.2017 по 05.10.2017 року не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з ОСОБА_2 безпідставно збережених коштів за період 06.10.2017 по 31.08.2018 то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, які саме об`єкти нерухомості розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:11:009:0017, площею 0,3192 га, за адресою: АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_1 , а які ОСОБА_2 , а також який розмір частки ОСОБА_2 в належних йому об`єктах нерухомості.

Доводи позивача стосовно того, що кожному з відповідачів належить ціла частина нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці не відповідає фактичним обставинам справи, та спростовується наявною в матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Оскільки позивачем не було доведено обґрунтованості наданого ним розрахунку та обставин того, що заявлена до відшкодування грошова сума підлягає стягненню в рівних частинах з кожного із відповідачів, беручи до уваги те, що розмір коштів за користування земельною ділянкою повинен визначатися пропорційно частці відповідачів у праві власності на будівлю, яка розташована на земельній ділянці 5910200000:11:009:0017 і яку встановити не видається за можливе.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з ч. 1,2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1,4,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 4 ст. 12 ЦПК встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами встановленими ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин апеляційний суд, позбавлений можливості збирати додаткові докази та визначати розмір збитків, завданих відповідачами використанням земельної ділянки, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження права власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомості розташовані на спірній земельній ділянці, що дали б можливість встановити частку відповідачів у праві власності на дані будівлі, а також доказів розміру часток ОСОБА_2 в об`єктах нерухомості, що зареєстровані за ним.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 за період з 01.01.2017 по 06.10.2017, через неправильне застосування норм матеріального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, підлягає зміні, із зазначенням, що вказана частина позовних вимог не підлягає задоволенню з наведених в постанові мотивів.

В іншій оскарженій частині рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування в цій частині немає.

В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Охтирської міської ради задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення за період з 01.01.2017 по 06.10.2017 на користь Охтирської міської ради грошових коштів за використання земельної ділянки, заявлених до ОСОБА_2 змінити в частині мотивів наведених в постанові.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.Ю. Кононенко

О.І. Собина