Постанова
від 17.12.2021 по справі 902/439/21
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року Справа № 902/439/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02 вересня 2021 року в справі №902/439/21 та апеляційну скаргу Фермерського господарства "Україна" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 14 вересня 2021 року в справі №902/439/21 (суддя - Міліціанов Р.В.)

час та місце ухвалення рішення: 2 вересня 2021 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; повний текст рішення складено 13 вересня 2021 року

час та місце ухвалення додаткового рішення: 14 вересня 2021 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; повний текст рішення складено 24 вересня 2021 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА"

до Фермерського господарства "УКРАЇНА"

за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд"

про стягнення 25 681 225 грн 30 коп.

за участю представників сторін:

від Позивача - Бідний Є.М.;

від Відповідача - Долиняний С.В.;

від Третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" (надалі - Позивач) звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом, у якому просило суд стягнути з Фермерського господарства "УКРАЇНА":

· реальні збитки у розмірі 10233465 грн 42 коп.;

· реальні збитки у розмірі 527250 доларів США;

· упущену вигоду у розмірі 311372 грн;

· упущену вигоду у розмірі 13150 доларів США.

В обґрунтування позову Позивач посилається на укладення Позивачем та Відповідачем договорів поставки № ADV_UKR_1/20 від 20 лютого 2020 року та № ADV_UKR_2/20 від 28 лютого 2020 року. Предметом договорів є поставка кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року). На виконання взятих на себе зобов`язань Позивачем здійснено попередню оплату за товар, а саме: за Договором поставки № ADV_UKR_1/20 від 20 лютого 2020 року - гривневий еквівалент 576 721,32 доларів США (в тому числі ПДВ), розрахований за курсом продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передував даті здійснення попередньої оплати за товар, і який був опублікований на сайті www.kurs.coin.ua у розмірі 14 109 488 грн 62 коп..

За твердження Позивача, з метою подальшого перепродажу кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року), яка мала бути поставлена Відповідачем, 25 червня 2020 року Позивачем укладено два договори поставки такого зерна міжнародним трейдерам на ринку зерна, а саме: договір поставки № PC 929447 від 25 червня 2020 року; договір поставки № К-9144-25-06-2020-НН від 25 червня 2020 року.

Позивач доводить, що Відповідач не виконав зобов`язання з поставки кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року) за укладеними договорами поставки в узгоджені сторонами строки. Відповідні зобов`язання залишаються у повному обсязі невиконаними Відповідачем. В результаті невиконання Відповідачем зобов`язань з поставки кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року) за договорами поставки, Позивач, відповідно, не зміг виконати власні зобов`язання з продажу такого зерна далі по ланцюгу поставки міжнародним трейдерам на підставі пов`язаних договорів поставки.

Позивач зазначає, що згідно Договору поставки №К-9144-25-06-2020-НН від 25 червня 2020 року, укладеного з Третьою особою Позивачем сплачено контрагенту 10 233 465 грн 42 коп., а також втрачено можливість отримати прибуток у розмірі 311 372 грн. Враховуючи викладене, Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Відповідача реальних збитків та упущеної (втраченої) вигоди.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15 червня 2021 року роз`єднано у самостійне провадження позовні вимоги Позивача до Відповідача про стягнення про стягнення з Відповідача 527 250 доларів США реальних збитків та 13 150 доларів США упущеної (втраченої) вигоди.

Матеріали справи № 902/439/21 в частині позовних вимог Позивача до Відповідача про стягнення з Відповідача 527 250 доларів США реальних збитків та 13 150 доларів США упущеної (втраченої) вигоди передано до канцелярії Господарського суду Вінницької області з метою їх реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду з присвоєнням єдиного унікального номеру судової справи.

Також даною ухвалою вирішено розглядати у межах справи № 902/439/21 позовні вимоги Позивача до Відповідача про стягнення з Відповідача 10 233 465 грн 42 коп. реальних збитків та 311372 грн упущеної (втраченої) вигоди.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18 червня 2021 року залучено до участі в справі третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" (том 2, а.с. 134; надалі - Третя особа).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 2 вересня 2021 року відмовлено повністю у задоволенні позову про стягнення 10 233 465 грн 42 коп. реальних збитків та відмовлено повністю у задоволенні позову про стягнення з Відповідача 311372 грн упущеної вигоди (том 3, а.с. 96-122).

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що необхідність поставки товару на користь Третьої особи, врахування різниці у ціні товару, який слід передати контрагенту Позивача, понесення наслідків перед Третьою особою не входить до змісту прав Відповідача за укладеними договорами поставки з Позивачем. Суд вказав, що причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Відтак, з огляду на встановлені місцевим господарським судом обставини відносно не обґрунтованості розміру збитків належними доказами, без урахування ринкових цін станом на момент звернення до суду, зміст договірних відносин сторін, не можливість створення зобов`язань Відповідача діями Третіх осіб, не відповідність суми збитків змісту порушеного права Позивача, місцевий господарський суд констатував, що суду не доведено, що сплата Позивачем на користь Третьої особи 10233465 грн 42 коп. збитків була об`єктивним, безпосереднім та неминучим наслідком протиправної поведінки Відповідача.

Окрім того, аналізуючи матеріали справи, місцевий господарський суд прийшов висновку, що відмінними порівняно з умовами договорів поставки Позивача та Відповідача є кількість товару, обов`язок транспортування товару Постачальник (у першому випадку покладено на Відповідача у іншому на Покупця - Третю особу), терміни проведення розрахунків. Суд вказав, що зазначені відмінності могли вплинути на формування ціни товару Відповідачем у випадку необхідності поставки товару меншого обсягу, без отримання передплати, за відсутності обов`язку організовувати перевезення та доставку товару до місця вивантаження. При цьому, на переконання місцевого господарського суду, суттєвими є відмінності у якісних характеристиках товару за умовами Договору поставки № К-9144-25-06-2020-НН від 25 червня 2020 року відносно якісних вимог у Додатковій угоді №1 від 25 червня 2020 року Договору поставки № ADV_UKR_1/20 від 20 лютого 2020 року.

З огляду на встановлені місцевим господарським судом розбіжності, надані Позивачем докази беззастережно не підтверджують реальну можливість отримання вигоди Позивачем в сумі 311372 грн, саме внаслідок протиправних дій Відповідача.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що Позивачем не доведено складу цивільного правопорушення для стягнення упущеної вигоди, а саме причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями Відповідача та наслідком у випаду пред`явленої суми упущеної вигоди з наведених у позові підстав.

6 вересня 2021 року на адресу суду від представника Відповідача надійшла заява (б/н від 6 вересня 2021 року) про відшкодування витрат на правову допомогу, в якій останній просив суд стягнути з Позивача на користь Відповідача 305000 грн судових витрат, з яких 260000 грн витрат на правову допомогу, що полягає у представництві у суді першої інстанції та 45 000 грн витрат на правову допомогу, що полягає у підготовці відзиву на позовну заяву, додаткових пояснень, заяви про відшкодування витрат на правову допомогу.

10 вересня 2021 року від представника Позивача до суду надійшло клопотання (б/н від 7 вересня 2021 року) про приєднання доказів понесення Позивачем судових витрат, в якому останній зазначає, про понесення Позивачем витрат з надання професійної правничої допомоги в загальній сумі 571 264 грн 37 коп., з яких 341 630 грн вартість послуг з надання правової допомоги за Блоком 1 Листа-Доручення № 8 від 15 січня 2021 року, 129 360 грн вартість послуг з представництва в судових засіданнях, 5 063 грн 64 коп. сума фактично понесених судових витрат в процесі надання правової допомоги 95 210 грн 73 коп. сума нарахованого ПДВ.

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 158 172 грн 56 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 566 200 грн 73 коп. залишено за Позивачем. Відмовлено Позивачу у задоволенні вимог про стягнення з Відповідача 5063 грн 64 коп. - фактично понесених судових витрат у процесі надання професійної правничої допомоги. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 227000 грн залишено за Відповідачем. Відмовлено Відповідачу у стягненні з Позивача 78 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, що полягають у представництві інтересів у суді першої інстанції.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції додатковим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу (том 4, а.с. 3-7), в якій з підстав, висвітлених у ній просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області в частині залишення витрат на правничу допомогу за Відповідачем та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Позивача на корить Відповідача 227000 грн витрат на правничу допомогу.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що норма частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною, між тим процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. Зміст вказаної норми свідчить про те, що останньою встановлено дискрекційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у вищевказаний спосіб, при цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обгрунтованим. Разом з тим роблячи твердження про неправомірність дій сторони суд повинен обгрунтувати в чому саме полягають такі ознаки та якими доказами вони підтверджуються.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 липня 2021 року (том 2, а.с. 16), з підстав, висвітлених в ній, було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача. Запропоновано Відповідачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Позивачу.

Водночас, не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу (том 4, а.с. 37-86), в якій з підстав, висвітлених у ній, просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області на прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі, стягнути з Відповідача на користь Позивача 10 233 465 грн 42 коп. реальних збитків та 311 372 грн упущеної вигоди.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що між Позивачем та Відповідачем укладено договори поставки № ADV_UKR_1/20 від 20 лютого 2020 року та № ADV_UKR_2/20 від 28 лютого 2020 року. Предметом договорів є поставка кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року). На виконання взятих на себе зобов`язань Позивачем здійснено попередню оплату за товар, а саме: за Договором поставки № ADV_UKR_1/20 від 20 лютого 2020 року - гривневий еквівалент 576 721,32 доларів США (в тому числі ПДВ), розрахований за курсом продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передував даті здійснення попередньої оплати за товар, і який був опублікований на сайті www.kurs.coin.ua у розмірі 14 109 488 грн 62 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 584 від 21 лютого 2020 року; за Договором поставки № ADV_UKR_2/20 від 28 лютого 2020 року - гривневий еквівалент 140 000 доларів США (в тому числі ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням № 705 від 4 березня 2020 року. За твердження Позивача, з метою подальшого перепродажу кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року), яка мала бути поставлена Відповідачем, 25 червня 2020 року Позивачем укладено два договори поставки такого зерна міжнародним трейдерам на ринку зерна, а саме: договір поставки № PC 929447 від 25 червня 2020 року та договір поставки № К-9144-25-06-2020-НН від 25 червня 2020 року. Позивач доводить, що Відповідач не виконав зобов`язання з поставки кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року) за укладеними договорами поставки в узгоджені сторонами строки. Відповідні зобов`язання залишаються у повному обсязі невиконаними Відповідачем. В результаті невиконання Відповідачем зобов`язань з поставки кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року) за договорами поставки, Позивач, відповідно, не зміг виконати власні зобов`язання з продажу такого зерна далі по ланцюгу поставки міжнародним трейдерам на підставі пов`язаних договорів поставки.

Позивач зазначає, що згідно Договору поставки №К-9144-25-06-2020-НН від 25 червня 2020 року, укладеного з Третьою особою Позивачем сплачено контрагенту 10 233 465 грн 42 коп., а також втрачено можливість отримати прибуток у розмірі 311372 грн. Враховуючи викладене, Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Відповідача реальних збитків та упущеної (втраченої) вигоди.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2021 року (том 4, а.с. 121), з підстав, висвітлених в ній, було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача. Запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2021 року (том 4, а.с. 122), з підстав, висвітлених в ній, було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача. Об`єднано в одне провадження апеляційну скаргу Позивача, яка подана на рішення суду з апеляційною скаргою Відповідача, яка подана на додаткове судове рішення для спільного розгляду. Запропоновано сторонам в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Позивача.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 1 листопада 2021 року від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, в якому Позивач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу Відповідача та залишити додаткове судове рішення без змін. Також, Позивач вказав, що у мотивувальній частині рішення Господарського суду Вінницької області судом встановлено обставини порушення договірних зобов`язань зі сторони Відповідача, що і змісило Позивача звернутися до суду. Відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (том 4, а.с. 124-128).

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 1 листопада 2021 року від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Позивача, в якому Відповідач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу Позивача та залишити судове рішення без змін. Також, Відповідач вказав, що Відповідач повідомляв Позивача про те, що ведуться роботи по збиранню урожаю кукурудзи, а також надав допуск сюрвейера до полів де вирощується кукурудза, що не заперечується Позивачем виходячи із пояснень та щодо обсягу доказів де надана вся переписка. Крім того, Відповідач вказав, що Позивачем та Третьою особою без відома та залучення до участі у правовідносинах Відповідача зафіксовано розмір збитків в сумі 10233465 грн 42 коп. та погоджено терміни їх виплати.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 листопада 2021 року було призначено справу № 902/439/21 до розгляду на 8 грудня 2021 року об 16:00 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 7 грудня 2021 року задоволено заяву представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 грудня 2021 року оголошено перерву в судовому засіданні на 17 грудня 2021 року об 10:00 год. та задоволено заяву представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні від 8 грудня та 17 грудня 2021 року представник Позивача підтримав доводи, поданої ним апеляційної скарги, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким повністю задоволити позовні вимоги. При цьому представник Позивача заперечив щодо доводів, висвітлених в апеляційній скарзі Відповідача, вважає її безпідставною та необгрунтованою, а тому просив відмовити в її задоволенні та залишити додаткове рішення без змін. Представник Позивача вказав, що між Позивачем та Відповідачем укладено договори поставки № ADV_UKR_1/20 від 20 лютого 2020 року та № ADV_UKR_2/20 від 28 лютого 2020 року. Предметом договорів є поставка кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року). На виконання взятих на себе зобов`язань Позивачем здійснено попередню оплату за товар, а саме: за Договором поставки № ADV_UKR_1/20 від 20 лютого 2020 року - гривневий еквівалент 576 721,32 доларів США (в тому числі ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням № 584 від 21 лютого 2020 року; за Договором поставки № ADV_UKR_2/20 від 28 лютого 2020 року - гривневий еквівалент 140 000 доларів США (в тому числі ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням № 705 від 4 березня 2020 року. За твердження Позивача, з метою подальшого перепродажу кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року), яка мала бути поставлена Відповідачем, 25 червня 2020 року Позивачем укладено два договори поставки такого зерна міжнародним трейдерам на ринку зерна, а саме: договір поставки № PC 929447 від 25 червня 2020 року та договір поставки № К-9144-25-06-2020-НН від 25 червня 2020 року. Представник Позивача вказав, що Відповідач не виконав зобов`язання з поставки кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року) за укладеними договорами поставки в узгоджені сторонами строки. Відповідні зобов`язання залишаються у повному обсязі невиконаними Відповідачем. За доводами представника Позивача, невиконання Відповідачем зобов`язань з поставки кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року) за договорами поставки, Позивач, відповідно, не зміг виконати власні зобов`язання з продажу такого зерна далі по ланцюгу поставки міжнародним трейдерам на підставі пов`язаних договорів поставки.

Також представник Позивача зазначає, що згідно Договору поставки №К-9144-25-06-2020-НН від 25 червня 2020 року, укладеного з Третьою особою Позивачем сплачено контрагенту 10 233 465 грн 42 коп., а також втрачено можливість отримати прибуток у розмірі 311 372 грн. Враховуючи викладене, Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Відповідача реальних збитків та упущеної (втраченої) вигоди. Також, представник Позивача вказав про дзеркальність правовідносин, що виникли на підставі договору між Позивачем та Відповідачем та між Позивачем та Третьою особою.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги Відповідача, то представник Позивача вказав, що судом першої інстанції було правомірно залишено судові витрати на правничу допомогу, в силу дії частини 9 статі 129 Господарського процесуального кодексу України, за Відповідачем.

В судовому засіданні від 17 грудня 2021 року, представник Відповідача вийшов на зв`язок із використанням власних засобів зв`язку, згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. При цьому, в силу технічних причин з боку Відповідача (неможливість колегії суддів заслуховувати та чути представника Відповідача), відеоконференція відбувалася в такому режимі лише для Відповідача, який виявив бажання залишатися на зв`язку, з метою слухання судового засідання. Про дані обставини складено відповідний акт, котрий долучено до матеріалів справи.

Заслухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг Позивача та Відповідача стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції при винесенні рішення та додаткового рішення, та доводи відзиву на апеляційних скарг, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу Відповідача задоволити, скасувавши при цьому додаткове рішення в частині залишення судових витрат на правничу допомогу понесених Відповідачем за Відповідачем. В цій частині апеляційним господарським судом прийнято нове рішення, яким стягнуто з Позивача на користь Відповідача судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 227000 грн. В решті рішення та додаткове рішення суду залишено без змін.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що 20 лютого 2020 року між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Постачальник) укладено договір поставки № ADV_UKR_1/20 (надалі - Договір; том 1, а.с. 65-70).

Відповідно пункту 1.1 Договору, Відповідач зобов`язався поставити та передати у власність Позивача товар українського походження, вказаний у пункті 2.1 Договору (товар), а Позивач зобов`язався прийняти такий товар та оплатити його вартість.

Згідно пункту 2.1 Договору товар, що підлягає поставці згідно умов Договору становить кукурудза 3 класу, врожаю 2020 року, код УКТ ЗЕД 1005, кількістю 7 040,976 т.

Пунктом 2.2 Договору, визначено, що попередня ціна товару за 1 т становить 3 354 грн 85 коп. та ПДВ 670 грн 97 коп., разом 4 025 грн 82 коп. та попередня загальна вартість товару становить 23 621 418 грн 33 коп. та ПДВ 4 724 283 грн 67 коп. разом 28 345 702 грн.

За змістом підпункту 2.3.1 Договору, строк поставки товару з 1 жовтня 2020 року до 1 грудня 2020 року, обидві дати включно.

В силу дії підрункту 2.3.2 Договору, поставка товару здійснюється згідно правил Інкотермс 2010 за вибором Позивача на наступних умовах: DAP. Місце поставки: ТОВ ІЗТ: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Шмідта, буд. 1 та/або ТОВ "ТІС-Зерно": 67543, Одеська область, Коминтернивський район, с. Визирка, вул. Чапаєва, буд. 60 та/або ТОВ "Бруклін-Київ": 65026, Україна, Одеська область, м. Одеса, пл. Митна, 1.

Згідно пункту 4.1 Договору сторони дійшли згоди, що остаточна ціна товару з ПДВ, буде визначатись на момент поставки товару в наступному порядку: на першому етапі визначається середня базова розрахункова ціна товару (Базова розрахункова ціна), яка становить середньоарифметичне значення цін з ПДВ у гривнях, за якими треті особи, а саме: ТОВ "АДМ ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 20027449), ТОВ "АТ КАРГІАЛ" (код ЄДРПОУ 20010397), ПІІ "ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 23393195), ТОВ "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 31454383), ТОВ "КОФКО АҐРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 35919521), ТОВ "АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 36328597), ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" (Код ЄДРПОУ 30307207), ТОВ "СІЕЙЧЕС УКРАЇНА" (Код ЄДРПОУ 35704808), ДП "САНТРЕЙД" (Код ЄДРПОУ .25394566), ТОВ САТЕЛЛИТ (Код ЄДРПОУ 13501985) (треті особи), готові купувати товар на умовах базису поставки DAP у місці поставки, яке визначене згідно підпункту 2.3.2 цього Договору, стоном на робочий день, що передує першому дню строку поставки товару згідно з підпунктом 2.3.1 Договору. При цьому, при розрахунку Базової розрахункової ціни товару, до уваги беруться лише пропозиції третіх осіб, які належним чином надали свої пропозиції купити товар на умовах базису поставки згідно підпункту 2.3.2 Договору. Пропозиція третьої особи щодо купівлі товару вважається наданою належним чином та приймається для визначення Базової розрахункової ціни лише за умови, що така пропозиція було надіслана представником третьої особи на електронну адресу execution_adama_ua@adama.com на робочий день, що передує першому дню строку поставки товару згідно з підпунктом 2.3.1 Договору, якщо інше не буде погоджено сторонами окремо. У разі, якщо Відповідач ініціює дострокову поставку товару, а саме поставку товару до настання строків поставки, узгоджених сторонами в підпункті 2.3.1 Договору, то Відповідач зобов`язався повідомити Позивача про таку дату поставки товару, за 6 робочих днів до запланованої доти поставки. Така дострокова поставка товару може бути здійснена Відповідачем лише за умови її попереднього погодження із Позивачем, шляхом укладення додаткової угоди до Договору про зміну строків поставки.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, Позивач здійснює попередню оплату у сумі, що становить гривневий еквівалент 576 721,32 доларів США, в тому числі ПДВ, розрахований за курсом продажу долара США, який складеться на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення попередньої оплати за товар, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua. Попередня оплата здійснюється Позивачем не пізніше 10 банківських днів з дати видачі Відповідачем Позивачу товарної аграрної розписки згідно пунктів 7.1 - 7.3 Договору.

У відповідності до пунктів 5.3, 5.4 Договору, сплата коштів за товар за Договором здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Відповідача, відповідно до реквізитів, зазначених у відповідному рахунку, виданому Відповідачем; оплата решти вартості товару, яка перевищує суму попередньої оплати, сплаченої на виконання умов Договору має бути здійснена Позивачем на умовах післяплати (тобто на умовах оплати товару після поставки товару) (повної або часткової), протягом 10 банківських днів з дати прийому товару, але в будь-якому випадку не раніше отримання Позивачем належним чином оформлених документів згідно з пунктами 6.1, 6.5 Договору.

За змістом пункту 7.1 Договору, протягом 10-ти банківських днів, починаючи з дати підписання даного Договору, Відповідач зобов`язався видати Позивачу товарну аграрну розписку, як забезпечення виконання Відповідачем зобов`язань за даним Договором, згідно з інструкціями Позивача. Товарна аграрна розписка має бути посвідчена нотаріусом, попередньо погодженим Позивачем та текст повинен бути узгоджений із Позивачем. Товарна аграрна розписка має бути видана на користь Позивача.

Як визначено пунктом 8.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторона, що допустила таке невиконання або неналежне виконання, несе відповідальність, передбачену цим Договором та законодавством України. Договір вступає в силу з дати його та діє до повного його виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають із Договору.

Разом з тим, 28 лютого 2020 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки №ADV_UKR_2/20 (надалі - Договір від 28 лютого 2020 року; том 1, а.с. 75-81).

Відповідно пункту 1.1 Договору від 28 лютого 2020 року, Відповідач зобов`язався поставити та передати у власність Позивача товар українського походження, вказаний у пункті 2.1 Договору, а Позивач зобов`язався прийняти такий товар та оплатити його вартість.

Згідно пункту 2.1, 2.2 Договору від 28 лютого 2020 року товар, що підлягає поставці згідно умов договору становить кукурудза 3 класу, врожаю 2020 року, код УКТ ЗЕД 1005, кількістю 1 733,477 т. Попередня ціна товару за 1 т становить 3 334 грн 78 коп. та ПДВ 666 грн 96 коп. разом 4 001 грн 74 коп., попередня загальна вартість товару становить 5 780 764 грн 43 коп. та ПДВ 1 156 152 грн 89 коп. разом 6 936 917 грн 32 коп.

За змістом підпункту 2.3.1 Договору від 28 лютого 2020 року, строк поставки товару з 1 жовтня 2020 року до 1 грудня 2020 року, обидві дати включно.

Підпунктом 2.3.2 Договору від 28 лютого 2020 року визначено, що поставка товару здійснюється згідно правил Інкотермс 2010 за вибором Покупця на наступних умовах: DAP. Місце поставки: ТОВ ІЗТ: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Шмідта, буд. 1 та/або ТОВ "Бруклін-Київ": 65026, Україна, Одеська область, м. Одеса, пл. Митна, 1 та/або ТОВ "ТІС-Зерно": 67543, Одеська область, Коминтернивський район, с. Визирка, вул. Чапаєва, буд. 60.

У відповідності до підпункту 2.3.7 Договору від 28 лютого 2020 року, поставка здійснюється автомобільним/залізничним транспортом за погодженням сторін.

Відповідно пункту 5.1 Договору від 28 лютого 2020 року, Позивач здійснює попередню оплату у сумі, що становить гривневий еквівалент 140 000 доларів США, в тому числі ПДВ, розрахований за курсом продажу долара США, який складеться на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення попередньої оплати за товар, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua. Попередня оплата здійснюється Покупцем не пізніше 10 банківських днів з дати видачі Відповідачем Позивачу товарної аграрної розписки згідно пунктів 7.1 - 7.3 Договору.

Пунктом 5.2 Договору від 28 лютого 2020 року визначено, що для здійснення попередньої оплати, Відповідач зобов`язався надати Позивачу рахунок, із зазначенням кількості товару, попередньої ціни без ПДВ, попередньої загальної вартості без ПДВ, суми ПДВ, суми до сплати разом з ПДВ. Після здійснення поставки, Відповідач зобов`язався надати Позивачу перелік документів згідно пунктів 6.1, 6.5 Договору в порядку та на умовах визначених договором.

У відповідності до пунктів 5.3, 5.4 Договору від 28 лютого 2020 року, сплата коштів за товар за Договором здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Відповідача, відповідно до реквізитів, зазначених у відповідному рахунку, виданому Відповідачем; оплата решти вартості товару, яка перевищує суму попередньої оплати, сплаченої на виконання умов договору має бути здійснена Позивачем на умовах післяплати (тобто на умовах оплати товару після поставки товару) (повної або часткової), протягом 10 банківських днів з дати прийому товару, але в будь-якому випадку не раніше отримання Позивачем належним чином оформлених документів згідно з пунктами 6.1, 6.5 Договору.

За змістом пункту 7.1 Договору від 28 лютого 2020 року, протягом 10-ти банківських днів, починаючи з дати підписання даного договору, Відповідач зобов`язався видати Позивачу товарну аграрну розписку, як забезпечення виконання Відповідачем зобов`язань за даним Договором, згідно з інструкціями Позивача. Товарна аграрна розписка має бути посвідчена нотаріусом, попередньо погодженим Позивачем та текст повинен бути узгоджений із Позивачем. Товарна аграрна розписка має бути видана на користь Позивача.

В силу дії пункту 8.1 Договору від 28 лютого 2020 року, за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторона, що допустила таке невиконання або неналежне виконання, несе відповідальність, передбачену цим договором та законодавством України.

Договір від 28 лютого 2020 року вступає в силу з дати його та діє до повного його виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають із договору.

На виконання умов укладених Договорів поставки Позивач здійснив попередню оплату за товар на рахунок Відповідача у наступних розмірах:

· за Договором поставки від 20 лютого 2020 року - гривневий еквівалент 576 721,32 доларів США (в тому числі ПДВ), розрахований за курсом продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передував даті здійснення попередньої оплати за товар, і який був опублікований на сайті www.kurs.coin.ua у розмірі 14109488 грн 62 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 584 від 21 лютого 2020 року (том 1, а.с. 85);

· за Договором поставки від 28 лютого 2020 року - гривневий еквівалент 140 000 доларів США (в тому числі ПДВ), розрахований за курсом продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передував даті здійснення попередньої оплати за товар, і який був опублікований на сайті www.kurs.coin.ua у розмірі 3498601 грн 74 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 705 від 2020 року (том 1, а.с. 86).

25 червня 2020 року між сторонами до Договору від 20 лютого 2020 року укладено Додаткову угоду № 1, за умовами якої сторонами змінено ряд пунктів основного договору, зокрема: "п. 2.1 номенклатура та кількість товару, що підлягає поставці згідно умов договору: кукурудза 3 класу, врожаю 2020 року, код УКТ ЗЕД 1005, кількістю 2 100 т +/- 10%; кукурудза 3 класу, врожаю 2020 року, код УКТ ЗЕД 1005, кількістю 5 000,00 т +/- 5% (підпункт 2.1.2 Додаткової угоди); пункт 2.2 попередня ціна товару та попередня загальна вартість товару: попередня ціна товару за 1 т становить 3 280 грн 33 коп. та ПДВ 656 грн 07 коп., разом 3 936 грн 40 коп. та попередня загальна вартість товару становить 6 888 693 грн та ПДВ 1 377 738 грн 60 коп. разом 8 266 431 грн 60 коп..

Попередня ціна товару становить еквівалент 147,32 дол США (разом з ПДВ) за 1 т по курсу продажу дол США, що склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує дню укладення цієї Додаткової угоди, який публікується на сайт https://kurs.com.ua/ та становить 26 грн 720 коп. за 1 дол США. Порядок визначення остаточної ціни товару регулюється умовами цього договору та додатками до нього.

Також у пункті 2 Додаткової угоди сторонами змінено вимоги щодо якості товару та погоджено, що товар має відповідати наступним якісним показникам: вологість не більше 14,5% макс., биті зерна не більше 5%, сміттєва домішка не більше 2% макс., зернова домішка 10% макс., включаючи биті зерна 5% макс., пошкоджені зерна 5% макс. (з них макс. 2% теплового пошкодження). Вміст амброзії - не більше 10%. Макс. допустимий рівень речовин хлорпірифос-етил та хлорпірифос-метил: не більше 0,01 мг/кг. Присутність ГМО та карантинних об`єктів не допускається. Інші показники якості товару - відповідно до ДСТУ-4525:2006 (том 1, а.с. 71-74).

25 червня 2020 року між сторонами до Договору поставки від 28 лютого 2020 року укладено Додаткову угоду № 1 , за умовами якої сторонами змінено ряд пунктів основного договору, зокрема: "пункт 2.1 номенклатура та кількість товару, що підлягає поставці згідно умов договору: кукурудза 3 класу, врожаю 2020 року, код УКТ ЗЕД 1005, кількістю 1 700,00 т +/- 10% (підпункт 2.1.1 Додаткової угоди); пункт 2.2 попередня ціна товару та попередня загальна вартість товару: попередня ціна товару за 1 т становить 3 280 грн 33 коп. та ПДВ 656 грн 07 коп., разом 3 936 грн 40 коп. та попередня загальна вартість товару становить 5 576 561 грн та ПДВ 1 115 312 грн разом 6 691 873 грн 20 коп..

Підпунктом 2.3.1 Додаткової угоди визначено, що пункт 2.3 умови поставки, викласти в наступній редакції: строк поставки товару становить з 1 жовтня 2020 року до 31 жовтня 2020 року, обидві дати включно. Підпункт 2.3.2 базис поставки (згідно Інкотермс 2010) та місце поставки товару, зазначеного в підпункті 2.1.1: DAP. Місце поставки: ТОВ "Сорочанський Мирошник": 22731, Вінницька область, Іллінецький район, с. Сорока, вул. Гагаріна, буд. 3а.

Також у пункті 2 Додаткової угоди сторонами змінено вимоги щодо якості товару та погоджено, що товар має відповідати наступним якісним показникам: вологість не більше 14,5% макс., сміттєва домішка не більше 2% макс., зернова домішка 10% макс., включаючи биті зерна 5% макс., пошкоджені зерна 5% макс. (з них макс. 2% теплового пошкодження). Вміст амброзії - не більше 5 шт/кг. Присутність ГМО та карантинних об`єктів не допускається. Інші показники якості товару - відповідно до ДСТУ-4525:2006 (том 1, а.с. 82-84).

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки, Позивачем було видано Відповідачу Товарну Аграрну розписку, посвідчену 20 лютого 2020 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. за реєстровим № 338.

Відповідно до пункту 1 Товарної Аграрної розписки, ця Аграрна розписка видається Боржником в забезпечення виконання ним зобов`язань за Договором поставки від 20 лютого 2020 року, укладеним між Позивачем та Відповідачем.

Аграрна розписка встановлює безумовне зобов`язання Боржника здійснити поставку 7 040,976 тонн кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року в строк до 1 грудня 2020 року.

Ця Аграрна розписка оцінена в 23 621 418 грн 33 коп. без ПДВ, виходячи з чого для бухгалтерського та податкового обліку вартість Товару, що буде передаватися на її виконання становитиме: 1 тонна кукурудзи 3 класу = 3354 грн 85 коп. без ПДВ. Суми, що вказані в пункті 5 Аграрної розписки, визначені без врахування суми ПДВ, який, якщо застосовується додається до вартості Товару.

В забезпечення зобов`язань за Аграрною розпискою Відповідач передає у заставу майбутній врожай кукурудзи 2020 року з земельних ділянок, що зазначені в пункті 50 цієї Аграрної розписки. На день збору врожаю предметом застави стає відповідно кількість зібраної сільськогосподарської продукції в загальному обсязі не менше 7040,976 тон (надалі - "Предмет застави"), що буде вирощений на зазначених земельних ділянках.

Відповідно до пункту 14 Аграрної розписки, вартість предмету застави на дату видачі цієї Аграрної розписки Сторони визначили в 23 621 418 грн 33 коп. без ПДВ.

Пунктом 16 Товарної аграрної розписки встановлено, що, у разі недостатності предмету застави для повного виконання зобов`язань за Аграрною розпискою, предметом застави за нею стає майбутній врожай будь-якої іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується в 2020 року році або буде вирощуватись Відповідачем в наступних роках на вказаних в Аграрній розписці земельних ділянках.

У зв`язку із невиконанням Позивачем своїх зобов`язань, Відповідач звернувся до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Посвятенка Ю.Д. для вчинення виконавчого напису на Аграрній розписці з метою звернення стягнення на предмет застави.

18 грудня 2020 року, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. на Аграрній розписці було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1965, про витребування у Відповідача шляхом вилучення та передачі на користь Позивача предмета застави.

21 грудня 2020 року, за заявою Позивача приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. було відкрито виконавче провадження ВП№63974357 з метою примусового виконання виконавчого напису.

Згідно постанови від 22 грудня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським Олександром Віталійовичем виявлено у боржника зерно кукурудзи в кількості приблизно 3000 тонн, на підставі чого останнім накладено арешт на зерно кукурудзи в кількості приблизно 3000 тонн, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Липовецький район, с. Стара Прилука, вул. Промислова (колишня вул. Островського), 29 (том 1, а.с. 111-133).

Також, 2 березня 2020 року, з метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки, Відповідачем видано Позивачу Товарну аграрну розписку, посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. (реєстровий №431), за якою Відповідач брав на себе безумовне зобов`язання здійснити поставку 1 760,284 тонн кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року) у строк до 1 грудня 2020 року.

Застава предмета Аграрної розписки зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №65136002 від 3 березня 2020 року (том 1, а.с. 140-142).

18 грудня 2020 року, через невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки та Аграрною розпискою, Позивач звернулося до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Посвятенка Ю.Д. для вчинення виконавчого напису на Аграрній розписці з метою звернення стягнення на предмети застави.

18 грудня 2020 року, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. на Аграрній розписці було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1966, про витребування у Відповідача шляхом вилучення та передачі на користь Позивача предмета застави.

21 грудня 2020 року, за заявою Позивача, приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. було відкрито виконавче провадження ВП№63974382 з метою примусового виконання виконавчого напису.

22 грудня 2020 року, у межах виконавчого провадження ВП№63974382, приватним виконавцем було винесено постанову про арешт 1 760,284 тонн кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року (том 1, а.с. 134-147).

За твердженнями Позивача, Відповідачем у строк до 31 жовтня 2020 року товар поставлено не було.

Позивачем, покликаючись на укладено договору поставки зерна з міжнародним трейдерам на ринку зерна, зокрема, договір поставки № К-9144-25-06-2020-НН від 25 червня 2020 року (надалі - Договір поставки; том 1, а.с. 87-88), укладений між Позивачем (Продавець/Постачальник) та ТОВ "Агропросперіс Трейд" (Покупець) на поставку кукурудзи класу (врожаю 2020 року) 3 800 тонн (+/- 10%) у строк з 1 жовтня 2020 року до 31 жовтня 2020 року на умовах поставки DAP ТОВ "Сорочанський Мірошник", вказує про існування дзеркальних відносин такого договору та договорів поставки, укладених між Позивачем та Відповідачем (які описані вище).

За умовами даного Договору поставки, Позивач зобов`язався передати у власність Покупцеві товар: кукурудзу 3-го класу українського походження, врожаю 2020 року, у кількості 3 800 метричних тонн.

Згідно пункту 1.4 Договору поставки, якість товару повинна відповідати наступним вимогам: вологість 14,5% макс., сміттєва домішка 2% макс., зернова домішка 10% макс., включаючи биті зерна 5% макс., пошкоджені зерна 5% макс., (з них макс. 2% теплового пошкодження). Вміст амброзії - не більше 5шт/кг. Присутність ГМО та карантинних об`єктів не допускається. Інші показники якості товару - відповідно до ДСТУ-4525:2006.

Відповідно до пункту 1.8 Договору поставки, Позивач гарантує, що виробником Товару, який буде поставлений на виконання умов цього договору є Відповідач (код ЄДРПОУ 20092010). За попередньою згодою сторін виробник Товару може бути змінений.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що строки поставки: з 1 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року.

У відповідності до пункту 2.3, Договору поставки, Товар поставляється насипом автомобільним або залізничним транспортом на умовах поставки DAP "поставка в місці": назва місця поставки ТОВ "Сорочанський Мірошник" у відповідності із Правилами "Інкотермс-2010".

Підпунктами 3.5.1-3.5.2 Договору поставки, сторонами погоджено, що: 80% вартості товару перераховується протягом 3 банківських днів, наступних за датою поставки товару; 20% - протягом 3 банківських днів, наступних за датою отримання покупцем податкової накладної.

Пунктом 4.1 Договору поставки, у випадку поставки товару у меншій кількості Покупець вправі застосувати оперативно-господарську санкцію у вигляді зупинення оплати товару.

Як визначено пунктом 4.2 Договору поставки, у випадку односторонньої відмови Позивача від виконання обов`язків за Договором, Позивач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період коли сплачується неустойка від загальної вартості товару за Договором.

В силу дії пункту 5.1 Договору поставки, термін дії Договору встановлено до 31 грудня 2020 року, але у будь-якому випадку не раніше моменту виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

9 лютого 2021 року Третьою особою направлено Позивачу лист №84/1, у якому повідомлено про понесення збитків в сумі 16 208 064 грн внаслідок порушення Позивачем термінів поставки товару.

Третьою особою надано Договір поставки №К-11641-29-01-2021-НН від 229 від 29 січня 2021 року, укладений з ТОВ "Летичів Агро", згідно умов якого Третьою особою придбано кукурудзу 3 класу у кількості 5 000 тон та перераховано грошові кошти в сумі 41 500 020 грн (том 1 а.с. 227-236).

17 лютого 2021 року між Третьою особою та Позивачем укладено Додаткову угоду до Договору поставки від 25 червня 2020 року, згідно умов якої зафіксовано неможливість виконання зобов`язань з поставки кукурудзи 3-го класу українського походження, врожаю 2020 року, у кількості 3 800 метричних тон, з огляду на порушення зобов`язань з поставки відповідного товару зі сторони Позивача.

Тому, як вказує Позивач, погоджено розмір збитків у розмірі 10 233 465 грн 42 коп, які Позивач мав сплатити до 26 лютого 2021 року (том, 1 а.с. 237).

25 лютого 2021 року Позивач перерахував на користь Третьої особи 10233465 грн 42 коп., згідно платіжного доручення №734 від 25 лютого 2021 року (том 1, а.с. 238).

Згідно листа № 355 від 27 листопада 2020 року Відповідач повідомив Позивача про обставини непереборної сили, на підтвердження чого надано сертифікат Торгово-промислової палати України №3100-20-1834 від 17 листопада 2020 року, згідно якого дата настання форс - мажорних обставин - 13 травня 2020 року, дата закінчення - 9 жовтня 2020 року. Зазначений лист вручено Позивачу 7 грудня 2020 року (том 1, а. с. 244-248).

Відповідно до листа № 356 від 27 листопада 2020 року Відповідача, останнім повідомлено Позивача про обставини непереборної сили, на підтвердження чого сертифікат № 3100-20-1830 від 17 листопада 2020 року, згідно якого дата настання форс - мажорних обставин - 13 травня 2020 року, дата закінчення - 8 жовтня 2020 року. Зазначений лист вручено Позивачу 7 грудня 2020 року (том 1, а. с. 249-252).

Водночас, Позивачем в підтвердження обставини щодо несвоєчасної поставки Товару, долучено листування сторін з приводу своєчасної поставки товару, узгодження способів передачі товару зі зміненими цінами, способів поставки інших партій товару (том 1, а.с. 101-110).

З огляду на вказане, Позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права з позовом до Відповідача про стягнення 10 233 465 грн 42 коп. реальних збитків та 311 372 грн упущеної (втраченої) вигоди.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, апеляційним господарським судом враховується наступне.

Положеннями статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення категорії збитків наводиться також у частині другій статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу дії частини першої статті 225 Господасрького кодексу Кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з частиною другою статті 142 Господарського кодексу України склад валового доходу та валових витрат суб`єктів господарювання визначається законодавством.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

При цьому неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

Аналогічна правова позиція в питанні критеріїв упущеної вигоди, висвітлена в постановах Верховного Суду: від 13 грудня 2018 року в справі № 923/700/17, від 11 листопада 2019 року в справі №904/7601/17, від 12 листопада 2019 року в справі №910/9278/18, від 12 серпня 2020 року в справі №910/15883/14, від 27 серпня 2019 року в справі № 910/9095/18, від 26 лютого 2020 року в справі №914/263/19.

Водночас, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Отже, на позивача покладений обов`язок доведення факту спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, яка заподіяна у розмірі, заявленому позивачем.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності з вищенаведеною нормативно-правовою базою законодавства України, колегія суду досліджує доводи та заперечення Позивача і Відповідача з приводу дзеркальності укладених між Позивачем, Відповідачем та міжнародним трейдером (Третьою особою), невиконання яких Відповідачем, на переконання Позивача, є підставою для стягнення збитків.

Позивач стверджує, що невиконання зобов`язань Відповідачем за Договором поставки від 20 лютого 2020 року та Договором поставки від 28 лютого 2020 року (шодо поставки кукурудзи) стало підставою невиконання зобов`язань Позивачем за Договором поставки від 25 червня 2020 року (укладеного з Третьою особою), внаслідок чого Позивачу завдані збитки у розмірі 10233465 грн 42 коп., які заявлено як додаткові витрати, а також збитки у формі упущеної вигоди в розмірі 311372 грн.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 311372 грн Позивач посилається на те, що 17 серпня 2020 року між Позивачем та Третьою особою укладено Договір поставки від 25 червня 2020 року.

У розумінні пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, стягнення упущеної вигоди можливе лише за звичайних обставин, тобто обставини отримання вигоди позивачем мають відповідати істотним умовам її отримання за змістом зобов`язальних правовідносин.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Досліджуючи доводи Позивача щодо дзеркальності правовідносин та укладених договорів поставки колегія суддів констатує, що у Договорах поставки, укладених між Позивачем та Відповідачем обумовлено вимоги до якісних показників товару: вологість не більше 14,5%, сміттєва домішка не більше 2%, зернова домішка не більше 10%, в т.ч. биті 5%, в т.ч. пошкоджені не більше 5%, в т.ч. пошкоджені сушкою не більше 2%. Амброзія не допускається.

У Додатковій угоді №1 від 25 червня 2020 року до Договору поставки від 20 лютого 2020 року сторонами розмежовано ціну та обсяг поставки відносно: 2 100 тон - 3 280 грн 33 коп./т без ПДВ, Базис поставки DAP ТОВ "Сорочинський Мірошник" (Вінницька область, Іллінецький район, с. Сорока); 5 000 тон - 3 857 грн 70 коп./т, Базис поставки DAP Південний морський торговельний порт (Одеська область, м. Чорноморськ) або ТОВ "М.В.КАРГО" (м. Одеса). Обов`язок з транспортування та відвантаження товару покладено на Відповідача.

Також, сторонами змінено вимоги щодо якісних показників товару: вологість не більше 14,5% макс., биті зерна не більше 5%, сміттєва домішка не більше 2% макс., зернова домішка 10% макс., включаючи биті зерна 5% макс., пошкоджені зерна 5% макс. (з них макс. 2% теплового пошкодження). Вміст амброзії - не більше 10%. Макс. допустимий рівень речовин хлорпірифос-етил та хлорпірифос-метил: не більше 0,01 мг/кг. Присутність ГМО та карантинних об`єктів не допускається. Інші показники якості товару - відповідно до ДСТУ-4525:2006 (п. 2 Додаткової угоди).

У Додатковій угоді №1 від 25 червня 2020 року до Договору поставки від 28 лютого 2020 року сторонами погоджено кількість товару у розмірі 1 700 тон за ціною 3 280 грн 33 коп./т без ПДВ, Базис поставки DAP ТОВ "Сорочинський Мірошник" (Вінницька область, Іллінецький район, с. Сорока). Обов`язок з транспортування та відвантаження товару покладено на Відповідача (Постачальника).

Сторонами змінено вимоги щодо якісних показників товару: вологість не більше 14,5% макс., сміттєва домішка не більше 2% макс., зернова домішка 10% макс., включаючи биті зерна 5% макс., пошкоджені зерна 5% макс. (з них макс. 2% теплового пошкодження). Вміст амброзії - не більше 5 шт/кг. Присутність ГМО та карантинних об`єктів не допускається. Інші показники якості товару - відповідно до ДСТУ-4525:2006.

Оплата решти вартості товару, яка перевищує суму попередньої оплати, має бути здійснена на умовах після плати протягом 30 банківських днів з дати прийому товару.

При дослідженні істотних умов Договору поставки від 25 червня 2020 року , укладеного між Позивачем з Третьою особою, встановлено істотні відмінності у регулювання договірних відносин.

Зокрема, обсяг товару становить 3 800, тон за ціною 3 362 грн 27 коп./т, поставка товару здійснюється шляхом вивантаження на умовах DAP ТОВ "Сорочинський Мірошник" (Вінницька область, Іллінецький район, с. Сорока), використання транспорту Позивача не передбачено.

Оплата товару здійснюється у розмірі 80% вартості протягом трьох банківських днів, наступних за датою поставки товару; 20% - протягом трьох банківських днів, наступних за датою отримання покупцем податкової накладної.

Таким чином, відмінними порівняно з умовами договорів поставки між Позивачем та Відповідачем є кількість товару, обов`язок транспортування товару у першому випадку покладено на Відповідача, у іншому на Товариство з обмеженою відповідальністю Агропросперіс Трейд , терміни проведення розрахунків.

Колегія суддів зазначає, що обумовлені вище відмінності могли вплинути на формування ціни товару Відповідача у випадку необхідності поставки товару меншого обсягу, без отримання передплати, за відсутності обов`язку організовувати перевезення та доставку товару до місця вивантаження.

При цьому, суттєвими є відмінності у якісних характеристиках товару за умовами Договору поставки від 25 червня 2020 року відносно якісних вимог у Додатковій угоді №1 від 25 червня 2020 року до Договору поставки від 20 лютого 2020 року.

Згідно пункту 1.4 Договору поставки від 25 червня 2020 року, якість товару повинна відповідати наступним вимогам: вологість 14,5% макс., сміттєва домішка 2% макс., зернова домішка 10% макс., включаючи биті зерна 5% макс., пошкоджені зерна 5% макс., (з них макс. 2% теплового пошкодження). Вміст амброзії - не більше 5шт/кг. Присутність ГМО та карантинних об`єктів не допускається. Інші показники якості товару - відповідно до ДСТУ-4525:2006.

Порівняно з умовами Договору поставки від 25 червня 2020 року та Додатковою угодою №1 від 25 червня 2020 року до Договору поставки від 20 лютого 2020 року колегією суддів встановлено розбіжності у вимогах до вмісту амброзії (не більше 10%), макс. допустимий рівень речовин хлорпірифос-етил та хлорпірифос-метил: не більше 0,01 мг/кг.

Незважаючи на відсутність таких відмінностей в описі вимог до предмету договорів порівняно з Додатковою угодою №1 від 25 червня 2020 року до Договору поставки від 28 лютого 2020 року, дана обставина не змінює неузгодженості з іншими істотними умовами договору, описаними вище (обсяг, порядок оплати, обов`язок перевезення).

Таким чином, Позивачем не доведено, що згідно умов Договору поставки від 25 червня 2020 року Позивач зобов`язався поставити аналогічний товар та за аналогічних умов поставки.

Тобто, відмінність у якісних характеристиках товару, істотних умова договору поставки в частині погодження кількості товару, порядку проведення розрахунків, способів поставки кукурудзи 3-го класу, спростовує можливість отримання вигоди за звичайних обставин.

З огляду на встановлені розбіжності, надані Позивачем докази беззастережно не підтверджують реальну можливість отримання вигоди Позивачем в сумі 311372 грн, саме внаслідок протиправних дій Відповідача (про які стверджував Позивач).

Відповідно до частин 1, 2 статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно частиною 1 статтею 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В силу дії частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобов`язальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору, або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобов`язання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобов`язання, носить обов`язковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Колегія суддів при дослідженні питання щодо дзеркальності правовідносин сторін, які виникли на підставі Договору поставки від 20 лютого 2020 року, від 28 лютого 2020 року (укладених між Позивачем та Відповідачем) та Договору поставки від 25 червня 2020 року (укладеного між Позивачем та Третьою особою) звертається до визначення правової природи зобов`язання, підстав його виникнення та враховує наявність третіх осіб у таких правовідносинах.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до частини 1 статті 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 511 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Із системного аналізу вищеописаних норм діючого законодавства України вбачається, що зобов`язання це правовідносини, які виникають саме між кредитором та боржником (а не третьою особою ), в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, при цьому зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи, а може породжувати для третьої особи лише права щодо такого боржника та (або) кредитора.

Обов`язковою умовою виникнення зобов`язальних правовідносин є договір. Поряд з тим, апеляційний господарський суд констатує, що Договір укладено між Позивачем та Третьою особою. При цьому договір між Позивачем та Третьою особою, укладався без участі в ньому Відповідача. З даного колегія суду робить висновок, що відповідні зобов`язальні правовідносини у Відповідача перед Позивачем та Третьою особою (за укладеним між Позивачем та Третьою особою договором) не виникли, а відтак і порушення зобов`язання зі сторони Відповідача апріорі не відбулося (що стосується невиконання зобов`язань Позивачем по Договору від 25 червня 2020 року).

Водночас, вищеописане спростовує твердження Позивача щодо дзеркальності правовідносин, які виникли на підставі Договорів поставки, укладених між Позивачем та Відповідачем та Договору поставки від 25 червня 2020 року, укладеного між Позивачем та Третьою особою, а в цілому виникнення будь-яких зобов`язань для Відповідача на підставі Договору від 25 червня 2020 року (укладеного між Позивачем та Третьою особою).

Як встановлено судом апеляційної інстанцій, заявлені вимоги про стягнення у розмірі 10233456 грн 42 коп. збитків, сплачені Позивачем на користь Третьої особи, зумовлені невиконанням саме Позивачем умов Договору поставки від 25 червня 2020 року, укладеного між Позивачем та Третьою особою.

Відповідно всі норми діючого законодавства в тому числі стягнення збитків спрямовані на врегулювання правовідносин, які виникли між боржником та кредитором, а не третіми особами, при цьому не виконання зобов`язань Відповідачем може слугувати підставою для стягнення збитків саме по правовідносинах, які виникли між Позивачем та Відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Проте, колегія суддів зазнає, що неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести фактичне вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів.

В той же час, оцінивши доводи Позивача та докази по справі суд апеляційної інстанції констатує, що Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 10233465 грн 42 коп., повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії Відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Посилаючись на безпосередній причинний зв`язок між неналежним виконанням зобов`язання Відповідачем за Договором поставки (укладеним між Позивачем та Відповідачем) та заподіянням збитків, в тому числі упущеної вигоди, і розміром відшкодування, Позивач стверджує, що Договори поставки від 20 лютого 2020 року та від 28 лютого 2020 року укладені Позивачем з метою отримання доходу, оскільки Позивач мав намір купити у Відповідача Товар за нижчою ціною та продати Третій особі за вищою ціною.

Однак, як вказує Позивач, внаслідок не виконання зобов`язань Відповідачем за Договорами поставки (укладеними між Позивачем та Відповідачем) Позивачем не було виконано свої зобов`язання перед Третьою особою.

При цьому, Позивач вказує, що зобов`язання Відповідача по Договору поставки від 25 червня 2020 року (укладеного між Позивачем та міжнародним трейдером), визначенні пунктом 1.8 Договору поставки.

Дослідивши даний доказ апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до пункту 1.8 Договору поставки, Позивач гарантує, що виробником Товару, який буде поставлений на виконання умов цього договору є Відповідач (код ЄДРПОУ 20092010). За попередньою згодою сторін виробник Товару може бути змінений.

Із досліджуваного пункту договору вбачається, лише констатація факту, що Відповідач є лише виробником товару, що буде поставлятися, і при йому, Позивачу надано право змінити такого виробника.

Відповідно діючи в правовому полі статті 511 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що доводи Позивача щодо породження Договором поставки від 25 червня 2020 року (укладеним між Позивачем та міжнародним трейдером) зобов`язань для Відповідача (невиконання яких зумовило сплатою Позивачем збитків) щодо поставки Товару є необгрунтованими та безпідставними.

На переконання колегії суду дії Третьої особи та Позивача щодо самостійного погодження виробника товару (Відповідача) у пункті 1.8 Договору поставки, визначення розміру збитків та терміну їх відшкодування у Додатковій угоді, не можуть створювати зобов`язань для особи, що не є стороною цього договору (Відповідача), котра не була учасником або стороною зазначеного договору, і котра не погоджувала умови цього договору.

При цьому, зважаючи на доводи Позивача щодо невиконання зобов`язань Відповідачем щодо поставки Товару, Позивач діючи в площинні пункту 1.8 Договору поставки від 25 червня 2020 року не був позбавлений права, за попередньою згодою сторін, змінити Відповідача (виробника товару).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що за змістом пункту 1.3 Договору поставки від 25 червня 2020 року, Позивач гарантує, що Товар належить йому на праві власності.

Таким чином, на момент укладення Договору поставки від 25 червня 2020 року, Позивач взяв на себе обов`язок здійснити поставку Товару належного йому на праві власності, тобто Позивач гарантував, що об`єкт поставки належний Позивачу на праві власності саме в момент укладення договору (або буде перебувати в його власності в майбутньому).

Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції встановлено, що у власності Позивача на момент укладення Договору поставки від 25 червня 2020 року Товар не перебував, отже, такий Товар не був об`єктом права власності Позивача (в тому числі й в майбутньому), внаслідок чого відсутній безпосередній причинний зв`язок між неналежним виконанням зобов`язання Відповідачем за Договорами поставки від 20 лютого 2020 року, від 28 лютого 2020 року та Договором поставки від 25 червня 2020 року та заподіянням збитків, в т.ч. упущеної вигоди.

Що ж стосується розміру збитків, розрахованих Позивачем, то колегія суддів констатує, що констатує, що положенням частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено необхідність врахування саме ринкових цін при визначенні розміру збитків, які підлягають відшкодуванню, у місці, де зобов`язання має бути виконане.

У даній справі предметом позову є, зокрема, майнова вимога Позивача про стягнення додаткових витрат внаслідок несвоєчасних розрахунків Відповідача у певному розмірі, у зв`язку з чим до предмета доказування входить, зокрема доведення Позивачем фактичної наявності саме заявленої до стягнення суми.

Враховуючи, що за матеріалами справи Відповідачем добровільно не відшкодовано збитки, сплати яких вимагає Позивач, то їх розмір має встановлюватись з урахуванням ринкових цін на кукурудзу 3-го класу, врожаю 2020 року на території Вінницької області, на день пред`явлення позову.

Суд апеляційної інстанції констатує, що на підтвердження обґрунтованості розміру понесених збитків Позивачем надано відомості Аграрної біржі моніторингу ринкових цін на зернові культури (базис EXW) у Вінницькій області: кукурудзу 3-го класу у період з 20 червня 2020 року по 30 червня 2020 року на рівні 4 930 грн/т, 1 жовтня 2021 року по 10 березня 2021 року на рівні 7 600 - 8 100 грн (том 1, а.с. 99, 100, 239, 240).

Проте, на переконання колегії суду, надані Позивачем документи підтверджують лише орієнтовні ціни на відповідний товар станом на певний період часу та повинні оцінюватись судом у сукупності з іншими доказами та фактичними обставинами справи.

Поряд з тим, згідно умов Договорів поставки, укладених між Позивачем та Відповідачем, а також Договору № К-9144-25-06-2020-НН, укладеного з Третьою особою, погоджено умови поставки товару згідно Правил "Інкотермс-2010" на умовах: DAP.

Відтак Позивачем не доведено можливості врахування цін Аграрної біржі на умовах EXW Правил "Інкотермс-2010" по відношенню до предмету спірних правовідносин.

Крім того, апеляційний господарський суд вказує, що Позивач звернувся з позовом до суду 27 квітня 2021 року, в той же час, відомості щодо цін на товар обмежуються 10 березням 2021 року, що суперечить вимогам частини 3 статті 623 Цивільного кодексу України (відносно визначення розміру збитків з урахуванням ринкових цін станом на момент звернення до суду).

Поряд з тим, зважаючи на заперечення Позивача, наведені в апеляційній скарзі, щодо того, що підставою невиконання договірних зобов`язань Позивача стало невиконання своїх зобов`язань Відповідачем по Договорам поставки укладеним з Позивачем, та звжаючи на вказівки Позивача на те, що системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 Господарського кодексу України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, то суд апеляційної інстанції оцінивши такі доводи констатує наступне.

Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відтак, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання. (Висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі № 908/2261/17).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи Позивача відносно обізнаності Відповідача з приводу обставин подальшого перепродажу зерна кукурудзи на користь міжнародного трейдера, яким є Третя особа.

На підставі статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однак, колегія суддів зазначає, що підписані сторонами Договори поставки та Додаткові угоди до них (між Позивачем та Відповідачем) не містять відомостей щодо мети придбання товару зі сторони Позивача, необхідності його подальшої поставки на користь третіх осіб (в даному разі на користь Третьої особи).

Положеннями статті 639 Цивільного кодексу України, визначено вимоги щодо форми договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Оскільки договори між сторонами укладено у письмовій формі, то суд виходить з того, що зміст усіх договірних правовідносин має фіксуватися у підписаному сторонами договорі.

Поряд з тим, колегія суду констатує, що зміни до Договорів поставки щодо мети постачання товару на користь Третьої особи не внесено.

З огляду на все вищевказане, колегія суду критично оцінює посилання Позивача, як підставу для стягнення збитків, на листування з вимогами щодо своєчасної поставки товару, попередження відносно пред`явлення вимог щодо відшкодування збитків міжнародним трейдерам, оскільки такі вимоги не доповнюють зміст договірних відносин сторін та стосуються виключно зобов`язальних відносин, які виникли на підставі укладених договорів поставок між Позивачем та Відповідачем (а не за договором з Третьою особою).

Не доводить також зазначених обставин і зміст заяви свідка ОСОБА_1 від 16 липня 2021 року (том 2, а.с. 184), яка повідомляє про обсяг посадових обов`язків, прийняття участі у погодженні з Відповідачем умов договорів поставки та додаткових угод.

Відповідно до частини 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Тому, покази свідка не можуть доповнювати зміст письмового договору, що суперечить статті 639 Цивільного кодексу України та звичаям ділового обороту.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу Позивача й на тому, що збитками є, зокрема, втрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Тобто, з метою стягнення збитків слід доводити не лише розмір фактичних витрат, а також враховувати зміст та обсяг саме порушеного права.

За змістом спірних договірних відносин між сторонами виникли відносини з поставки товару.

Тому, Позивач мав правомірні очікування щодо отримання товару погодженої якості та кількості.

Отже, зміст порушеного права Позивача, яке підлягало доведенню в даній справі, зважаючи на обставини, якими Позивач обгрнтовує свої позовні вимоги, могло б становити обставини не отримання відповідного товару від Відповідача саме по Договорам поставки, укладених між Позивачем та Відповідачем.

Суд апеляційної інстанції констатує, що з метою відновлення порушеного права Позивач мав змогу вимагати передачі товару погодженої кількості згідно договірної ціни, вчинити дії щодо поставки товару відповідної кількості від іншого контрагента, у випадку збільшення ціни вимагати відшкодування різниці вартості.

Поряд з тим, Позивачем також не заявлялись вимоги щодо повернення передплати, з можливість нарахування додаткових платежів, внаслідок порушення грошових зобов`язань.

Суд також наголошує, що необхідність поставки товару на користь Третьої особи, врахування різниці у ціні товару, який слід передати контрагенту Позивача, понесення наслідків перед Третьою особою не входить до змісту прав Позивача за укладеними договорами поставки з Відповідачем.

Тобто, стягнення збитків на підставі частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України виходить за межі допустимого обсягу відновлення порушених прав Позивача та суперечить нормам матеріального права.

Суд враховує, що причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди .

З огляду на встановлені апеляційним господарським судом обставини відносно не обґрунтованості розміру збитків належними доказами, без урахування ринкових цін станом на момент звернення Позивача до суду, враховуючи зміст договірних відносин сторін, а також не можливість створення зобов`язань такими договірними відносинами для третіх осіб (відсутність зобов`язань Відповідача здійснити поставку по Договору, укладеному між Позивачем та Третьою особою), не відповідність суми збитків змісту порушеного права Позивача, колегія суддів приходить до висновку, що Позивачем не доведено обставини того, що сплата Позивачем на користь Третьої особи 10233465 грн 42 коп. була об`єктивним, безпосереднім та неминучим наслідком протиправної поведінки Відповідача.

Відтак, оскільки, Позивачем не наведено існування усіх елементів складу цивільного правопорушення, що є обов`язковою умовою для стягнення реальних збитків.

Враховуючи вищевикладене, та те, що Відповідач не є учасником договірних відносин, між Позивачем та Третьою особою, колегія суддів прийшла до висновку, що Позивач не довів належними та допустимими доказами здійснення додаткових витрат, оскільки пред`явлення вимоги про стягнення додаткових витрат покладає на Позивача обов`язок довести, що укладення Позивачем з Третьою особою договору поставки Товару, пов`язане з виконання Договорів поставки, укладених між Позивачем та Відповідачем у даній справі (і що це стало підставою невиконання його договірних зобов`язань перед Третьою особою).

Проте, як встановлено в даній постанові з доказів, долучених до матеріалів справи, крім твердження Позивача про вищевказані обставини у позовній заяві та апеляційній скарзі, листування Позивача та Відповідача з приводу виконання укладених між ними Договорів поставки, Позивачем не спростовано обставин відсутності безпосереднього причинного зв`язку між неналежним виконанням зобов`язання Відповідачем за Договором поставки, укладеному між Позивачем та Відповідачем та Договором поставки, укладеним між Позивачем та Третьою особою.

Відтак, Позивачем не підтверджено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, з якими законодавство пов`язує застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків в даному випадку - додаткових витрат, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача 10233465 грн 42 коп. реальних збитків та 311 372 грн упущенної вигоди.

Відповідно колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 10233465 грн 42 коп. реальних збитків та 311372 грн упущенної вигоди.

Відповідне рішення прийнято і місцевим господарський судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване рішення.

При цьому апеляційний господарський суд ще раз наголошує, що доводи апеляційної скарги повністю спростовані судом як в оскаржуваному рішенні, так і в постанові апеляційного господарського суду вище, а відтак колегія суду відхиляє їх як безпідставні та необгрунтовані.

Водночас, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що при прийнятті даної постанови, Північно - західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Позивача, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Позивачем.

Що ж стосується апеляційної скарги Відповідача, поданої на додаткове судове рішення, то колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 2 вересня 2021 року відмовлено повністю у задоволенні позову Позивача про стягнення з Відповідача 1023465 грн 42 коп. реальних збитків та 311 372 грн упущеної вигоди.

Оскільки, відповідно до Рішення Господарського суду Вінницької області від 2 вересня 2021 року в позові відмовлено повністю, судові витрати в сумі 566200 грн 73 коп. послуг з надання правової допомоги залишено за Позивачем. При цьому, Позивачем не оскаржується додаткове судове рішення в цій частині. Відповідно колегією суддів досліджуються обставини щодо стягнення з Позивача на користь Відповідача судових витрат на правничу допомогу адвоката.

Так, 6 вересня 2021 року на адресу місцевого господарського суду від представника Відповідача надійшла заява (б/н від 6 вересня 2021 року) про відшкодування витрат на правову допомогу, в якій останній просить суд стягнути з Позивача на користь Відповідача 305 000 грн судових витрат, з яких 260 000 грн витрат на правову допомогу, що полягає у представництві у суді першої інстанції та 45 000 грн витрат на правову допомогу, що полягає у підготовці відзиву на позовну заяву, додаткових пояснень, заяви про відшкодування витрат на правову допомогу.

14 вересня 2021 року представником Позивача подано клопотання (б/н від 13 вересня 2021 року), в якому останній вважає заявлені витрати на професійну правничу допомогу неспівмірними та просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась Відповідачу Адвокатським бюро "Долиняний і партнери" у зв`язку із розглядом справи № 902/439/21.

На підставі частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання стосовно розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених Відповідачем, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Частиною 4, 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В силу дії статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

На підставі частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу Відповідачем надано Договір про надання правничої №1/2021 від 6 січня 2021 року, Додаток № 2 до договору, Акт прийому-надання послуг від 3 вересня 2021 року на суму 305 000 грн, Додаткову угоду № 1 до договору 1/2021 від 6 січня 2021 року, рахунок № 1/09/21 від 3 вересня 2021 року, платіжне доручення № 3647 від 6 вересня 2021 року.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності ) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року в справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Колегія суддів констатує, що Позивачем подано заяву про зменшення витрат на правову допомогу, що надає у можливість оцінити співрозмірність визначених Відповідачем витрат.

Позивач зазначає, що наданий розмір судових витрат Відповідачем понесених на правничу допомогу є необґрунтованим, завищеним та таким, що не відповідає вимогам (критеріям) щодо співмірності за приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Також, Позивач зазначає, що Додаткова угода була підписана сторонами 3 вересня 2021 року. Враховуючи той факт, що відповідно до зазначеного вище пункту 3.1 Договору, додаткові угоди до договору набувають чинності з дня їх підписання, Додаткова угода набрала чинності для сторін з дня її підписання, тобто з 3 вересня 2021 року. При цьому, вступна та резолютивна частини Рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 90/439/21 проголошена 2 вересня 2021 року.

Відтак на переконання Позивача, ані на момент ухвалення рішення у справі, ані впродовж всього розгляду даної справи судом, Додаткова угода не була чинною.

Поряд з тим, за твердженнями Позивача, Відповідач та Адвокатське бюро "Долиняний і партнери" до 3 вересня 2021 року не мали погодженого порядку визначення розміру гонорару за правову допомогу, яка надавалася Відповідачу під час розгляду справи судом.

На переконання Позивача, визначення розміру та порядку обчислення витрат на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі після ухвалення рішення суперечить правовій природі договору про надання правової допомоги, а також відкриває широке поле для маніпуляцій шляхом свідомого завищення розміру таких витрат.

Водночас, види правої допомоги та послуг адвоката наведено у пунктах 5, 6 частини 1 статті 1 та статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Перелік видів правової допомоги хоча і є невичерпним, однак виокремлення процесу ознайомлення з доказами від безпосередньої правової допомоги у формі складання позову суд вважає протиправним та вчинено на шкоду іншій стороні.

Верховний Суд дотримується позиції, що визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови КГС ВС від 4 грудня 2018 року в справі № 911/3386/17,від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18).

Оцінивши усе вищевказане в сукупності поданих доказів, з огляду на зміст відзиву, його обсяг та обсяг наданих доказів Відповідачем, той факт, що представник Відповідача приймав участь не у всіх судових засіданнях, зважаючи на заяву Позивача про зменшення судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість зменшення витрат на професійну правничу допомогу, що полягають у представництві інтересів Відповідача в суді першої інстанції на 30%, тобто на 78 000 грн (при цьому зважаючи на ту обставину, що Відповідачем не оскаржується судове рішення в цій частині).

Враховуючи викладене, у стягненні 78 000 грн слід відмовити, як заявлених безпідставно.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими та підставними судові витрати в сумі 45 000 грн на правову допомогу, яка полягає у підготовці відзиву, додаткових пояснень при розгляді справи, оскільки підтверджуються наявними матеріалами справи.

Надання зазначених документів підтверджено матеріалами справи, вартість цих послуг зафіксована сторонами, при цьому суд може втручатися у погоджені сторонами умови.

Таким чином, зважаючи на прийняття судового рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, з призми дії частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія судідв приходить до висновку, що обґрунтованими Відповідачем слід вважати розмір витрат на правову допомогу в сумі 182 000 грн (представництво) та 45 000 грн (складення процесуальних документів), а всього 227000 грн. Відповідно апеляційний господарський суд приймає рішення про стягнення з Позивача на користь Відповідача судових витрат в розмірі 227 000 грн (дану суму в поданій апеляційній скарзі просив стягнути і апелянт).

В той же час, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, керуючись частиною 9 статті 129 ГПК України, прийшов до висновку про залишення за Відповідачем понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 227 000 грн.

Відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про (порушення договірних зобов`язань зі сторони Відповідача, що змусило Позивача звернутися до суду з даним позовом) і з огляду на це поклав ці витрати на Відповідача.

Водночас, колегія суддів вважає такі висновки безпідставними, оскільки в даній судовій постанові відсутні обставини, котрі б вказували на зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача.

При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що як вбачається з судового рішення, сам суд першої інстанції відмовив Позивачу в задоволенні позову з огляду на те, що Відповідач не є стороною по договору, за котрим сформовано позовні вимоги та відсутній склад усіх елементів правопорушення, що є підставою для задоволення позовних вимог та стягнення збитків.

Відповідно, Відповідач апріорі (з огляду на такий висновок) не міг вчинити неправильні дії за Договором, укладеним між Позивачем і Третьою особою, адже не є його стороною.

З огляду на вказане, апеляційний господарський суд критично оцінює такий висновок місцевого господарського суду.

Так само і апеляційним господарським судом в дані постанові встановлено те, що Позивачем не підтверджено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, з якими законодавство пов`язує застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків в даному випадку - додаткових витрат, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача 10233465 грн 42 коп. реальних збитків та 311372 грн упущенної вигоди.

Крім того, зважаючи на позицію місцевого господарського суду щодо застосування до даних правовідносин частини 9 статті 129 ГПК України, а саме відносно Відповідача, вбачається порушення основних принципів господарського судочинства, зокрема, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що у випадку коли дійсно доказами в справі підтвердився факт підставності застосування судом частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, таке застосування не могло бути вчинено у спосіб, котрий вчинив місцевий господарський суд в оскаржуваному додатковому рішенні, адже у разі застосування такої норми вона застосовується щодо всіх витрат по справі, а не до якоїсь окремої її частини (зокрема в такому разі місцевий господарський суд мав би покласти на відповідача і витрати по сплаті судового збору здійснені Позивачем та витрати Позивача на професійну правничу допомогу). Тому таке застосування судом в оскаржуваному додатковому рішенні вказаної норми колегія суду оцінює критично.

Окрім того, судом обмежився лише покликанням на обставини порушення договірних зобов`язань зі сторони Відповідача, без зазначення в додатковому рішенні конкретних обставини щодо неправомірних дій сторони та в чому проявлялося зловживання процесуальними правами.

З огляду на все вищеописане апеляційний господарський суд покладає на Позивача витрати, понесені Відповідачем на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 227000 грн.

Відповідно приймаючи таке рішення апеляційний господарський суд задоволює апеляційну скаргу Відповідача що стосується скасування додаткового судового рішення в частині залишення за Відповідачем судових витрат а розмірі 227000 грн.

Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з`ясування місцевим господарським судом при прийнятті додаткового рішення обставин, що мають значення для справи та про порушення норм процесуального права, що в силу дії пунктів 1, 2 та 4 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного додаткового рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України.

Відтак, апеляційний господарський суд скасовує додаткове судове рішення Господарського суду Вінницької області від 14 вересня 2021 року в частині відмови в задоволенні заяви Відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та приймає в цій частині нове рішення про стягнення з Позивача на користь Відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 227000 грн.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02 вересня 2021 року в справі №902/439/21 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Україна" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 14 вересня 2021 року в справі №902/439/21 - задоволити.

3. Рішення Господарського суду Вінницької області від 02 вересня 2021 року в справі №902/439/21 - залишити без змін.

4. Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 14 вересня 2021 року в справі №902/439/21 скасувати в частині відмови в задоволенні заяви Фермерського господарства "Україна" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

5. Прийняти в цій частині нове додаткове рішення, яким заяву Фермерського господарства "Україна" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, оф. №4А/41, код ЄДРПОУ 36138418) на користь Фермерського господарства "Україна" (Вінницька область, с. Стара Прилука, Липовецький район, вул. Островського, буд. 29, код 20092010) - 277 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

7. В стягненні 28 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката - відмовити.

8. В решті додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 14 вересня 2021 року в справі №902/439/21 - залишити без змін.

9. Господарському суду Вінницької області видати відповідний наказ.

10. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

11. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

12. Справу №902/439/21 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови виготовлено 22 грудня 2021 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.


Дата ухвалення рішення	17.12.2021
Оприлюднено	24.12.2021

Василишин А.Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 17.12.2021 по справі 902/439/21ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —902/439/21

Постанова від 17.12.2021

Постанова
від 17.12.2021 по справі 902/439/21
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД