Рішення

від 22.12.2021 по справі 908/3154/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/170/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2021 Справа № 908/3154/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕВС (вул. Східна, буд. 9, м. Запоріжжя, 69083; код ЄДРПОУ 25483198)

До відповідача: Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» (вул. Магістральна, буд. 84, м. Запоріжжя, 69071; код ЄДРПОУ 14313866)

про стягнення 21 190,07 грн.,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

29.10.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕВС №1/10 від 18.10.2021 (вх. № 3379/08-07/21 від 29.10.2021) до Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» про стягнення 21 190,07 грн.

29.10.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 01.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3154/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, розгляд справи по суті призначено з 30.11.2021. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

В матеріалах справи міститься поштове повідомлення № 69001 2031648 9 від 02.11.2021 про вручення 05.11.2021 повноважному представнику відповідача копії ухвали суду від 01.11.2021 № 908/3154/21.

11.11.2021 від Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н, б/д (вх. № 23342/08-08/21 від 11.11.2021), в якому відповідач визнав суму основної заборгованості у розмірі 19 735,20 грн. за поставлений позивачем товар та просить суд вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

23.11.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕВС до суду надійшла відповідь на відзив № 3/11 від 18.11.2021 (вх. № 24167/08-08/21 від 23.11.2021), в якій позивач зазначив, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги лише в частині стягнення основного боргу, у зв`язку з чим позивач підтримав позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 19 735,20 грн., а також про стягнення пені у розмірі 967,83 грн., інфляційних витрат на суму 256,71 грн. та 3 % річних у розмірі 230,33 грн.

30.11.2021 від Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» на адресу суду надійшли заперечення № б/н від 25.11.2021 (вх. № 24680/08-08/21 від 30.11.2021), згідно яких відповідач зазначив про визнання заявлених позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 19 735,20 грн., пені на суму 967,83 грн., інфляційних витрат на суму 256,71 грн. та 3 % річних у розмірі 230,33 грн. З урахуванням викладеного, просить суд вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 22.12.2021 судом прийнято рішення.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 16.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЗЕВС (постачальник) та Казенним підприємством «Науково-виробничий комплекс «ІСКРА» (покупець) укладений договір поставки № 17/480юр, відповідно до якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві товар згідно специфікацій, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість. Оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів у сумі визначеній в Специфікації на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі. Оплата здійснюється в розмірах та на умовах, що визначені у специфікації. Згідно п. 9 специфікації до договору поставки від 19.04.2021, умови оплати: 50% аванс - протягом 15 календарних днів з дати виставленого рахунку, який виставляється після заявки покупця; 50 % протягом 15 календарних днів з дати отримання товару. Платіжним дорученням № 1638 від 27.04.2021 відповідач здійснив попередню оплату 50% вартості товару на суму 19 735,20 грн. На виконання умов договору, ТОВ ЗЕВС» здійснило поставку товару КП НВК ІСКРА на загальну суму 39 470,40 грн. Проте, в порушення умов договору, відповідач оплату в повному обсязі не здійснив. У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, 06.08.2021 та 20.09.2021 позивачем на адресу відповідача направлені претензії № 74 та № 90 відповідно, з вимогою здійснити оплату заборгованості у розмірі 50% отриманого товару на суму 19 735,20 грн. які залишені без відповіді та задоволення. У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, позивачем нараховано пеню за період з 29.06.2021 по 18.10.2021 у розмірі 967,83 грн., 3 % річних за період з 29.05.2021 по 18.10.2021 на суму 230,00 грн. та інфляційні витрати за період з червня по вересень 2021 включно у розмірі 256,71 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст. 174, 193 ГК України, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Як зазначено вище, відповідач у повному обсязі визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 19 735,20 грн., пені на суму 967,83 грн., інфляційних витрат на суму 256,71 грн. та 3 % річних у розмірі 230,33 грн.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЗЕВС (Постачальник, позивач) та Казенним підприємством «Науково-виробничий комплекс «ІСКРА» (Покупець, відповідач) укладений договір поставки № 17/480юр, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування товару, його кількість та якісні показники, код класифікатора ДК, місце поставки, строк поставки, ціна товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість товару, постачання якого буде здійснюватись згідно договору, вказується в Специфікації (додаток № 1 до договору). Технічні характеристики, яким повинен відповідати товар, вказуються у технічній специфікації (додаток № 2 до договору). Всі додатки до договору складають його невід`ємну частину.

Пунктом 2.1. договору визначено, що загальна ціна договору складає 32 892,00 грн. без ПДВ, з ПДВ 39 470,40 грн.

Оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів в сумі визначеній у специфікації, на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (п. 2.2. договору).

Оплата здійснюється в розмірах та на умовах, що визначені в специфікації (п. 2.3. договору).

Згідно п. 2.5. договору, датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 2.6. договору, покупець має право здійснити оплату товару до настання раніше узгоджених строків оплати.

Умовами п. 3.1.1. договору визначено, що постачальник зобов`язується відвантажити товар на територію покупця в строки, кількості та у відповідності до номенклатури, що визначені в специфікації до договору.

Днем виконання постачальником зобов`язання по поставці товару вважається дата відвантаження повної партії якісного товару без дефектів та браку зі складу постачальника на територію покупця в кількості та у відповідності до номенклатури, що визначені в специфікації до договору (п. 3.2. договору).

Умовами п.п. 3.3.1., 3.3.2. договору визначено, що покупець зобов`язаний:

- здійснити приймання відповідно до вимог Інструкції про порядок прийому товару ПТП і ТНС по кількості і якості П-6, П-7, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 та від 25.04.1966 відповідно;

- оплатити поставлену та прийняту вхідним контролем покупця партію товару в строки, що погоджені в специфікації та в порядку, передбаченому в розділі 2 цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у випадку порушення більш ніж на тридцять календарних днів строку оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п. 4.7. договору, сплата неустойки (штрафу, пені), відсотків за користування коштами, а також відшкодування збитків не звільняє сторону від обов`язку виконання зобов`язань за договором.

Усі суперечки і розбіжності, які можуть виникнути з договору чи у зв`язку з його виконанням, будуть по можливості вирішуватися шляхом переговорів уповноважених на це представників сторін (п. 6.1 договору).

Суперечка, неврегульована стотонами, підлягає передачі на розгляду Господарського суду відповідно до чинного законодавства України (п. 6.2. договору).

Усі додатки і протоколи до договору складають його невід`ємну частину (п. 8.5. договору).

Договір набирає сили з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021 року, а в частині гарантійних обов`язків - до їх повного виконання (п. 8.6. договору).

На виконання умов Договору сторонами складена та підписана Специфікація до договору № 17/480юр від 16.04.2021 (додаток № 1 до договору), згідно якої постачальник зобов`язався поставити покупцю товар згідно переліку на загальну суму 39 470,40 грн. з урахуванням ПДВ - 6 578,40 грн. Строк поставки товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання передоплати. Умови оплати - 50% аванс - протягом 15 календарних днів з дати виставленого рахунку, який виставляється після заявки покупця; 50 % протягом 15 календарних днів з дати отримання товару.

Додатком № 2 до договору (технічна специфікація) сторони визначили технічні характеристики товару згідно переліку.

Вищевказані специфікації (додаток № 1 та додаток № 2 до договору) підписані та скріплені печатками обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням № 1638 від 27.04.2021 відповідачем перераховано авансовий платіж на суму 19 735,20 грн. (призначення платежу: рахунок № 3745 від 19.04.2021 за візки згідно договору № 17/480юр від 16.04.2021).

На виконання умов договору № 17/480юр від 16.04.2021, специфікацій № 1 та № 2 до договору, на підставі видаткової накладної № 3817 від 13.05.2021, позивачем на адресу відповідача поставлено товар на загальну суму 39 470,40 грн. з ПДВ.

05.05.2021 КП НВК ІСКРА видана довіреність № 728 на ім`я Подковирова Олександра Володимировича на отримання від ТОВ ЗЕВС цінностей за рахунком № 3745 від 19.04.2021.

Факт прийняття відповідачем товару за вищевказаною видатковою накладною підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній.

Враховуючи умови п. 9 Специфікацій договору, кінцевим терміном оплати за видатковою накладною № 3817 від 13.05.2021 на суму 19 735,20 грн. є 28.05.2021 .

В порушення умов договору, відповідач оплату за отриманий товар у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого сума заборгованості відповідача за договором поставки № 17/480юр від 16.04.2021 становить 19 735,20 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, 06.08.2021 та 20.09.2021 позивачем на адресу відповідача направлені претензії № 74 та № 90 відповідно, з вимогою здійснити оплату заборгованості у розмірі 50% отриманого товару на суму 19 735,20 грн. які залишені без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням строків оплати за отриманий товар, позивачем нараховано пеню за період з 29.06.2021 по 18.10.2021 у розмірі 967,83 грн., 3 % річних за період з 29.05.2021 по 18.10.2021 на суму 230,00 грн. та інфляційні витрати за період з червня по вересень 2021 включно у розмірі 256,71 грн.

Відповідач факт отримання від позивача товару за видатковою накладною № 3817 від 13.05.2021 на суму 39 470,40 грн. не заперечив, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 19 735,20 грн., пені на суму 967,83 грн., 3 % річних на суму 230,00 грн. та інфляційних витрат у розмірі 256,71 грн. визнав у повному обсязі, про що зазначено у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та додаткові письмові пояснення, оцінивши представлені докази, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату 50% вартості отриманого товару на підставі видаткової накладної № 3817 від 13.05.2021 на суму 39 470,40 грн. не здійснив, отже, відповідач порушив умови договору.

Факт наявності основного боргу в розмірі 19 735,20 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період з 29.06.2021 по 18.10.2021 у розмірі 967,83 грн., 3 % річних за період з 29.05.2021 по 18.10.2021 на суму 230,00 грн. та інфляційні витрати за період з червня по вересень 2021 включно у розмірі 256,71 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 29.06.2021 по 18.10.2021 включно у розмірі 967,83 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині пені за період з 29.06.2021 по 18.10.2021 включно на суму 787,25 грн. з відмовою у стягненні 180,58 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за період з 29.05.2021 по 18.10.2021 включно у розмірі 230,33 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за період з червня по вересень 2021 включно у розмірі 256,71 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача. Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі суду не надав.

У відзиві на позовну заяву № б/н, б/д (вх. № 23342/08-08/21 від 11.11.2021) та запереченнях № б/н від 25.11.2021 (вх. № 24680/08-08/21 від 30.11.2021) КП НВК ІСКРА у повному обсязі визнало позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за договором поставки № 17/480-юр від 16.04.2021 у розмірі 19 735,20 грн., пені на суму 967,83 грн., інфляційних витрат у розмірі 256,71 грн. та 3 % річних на суму 230,33 грн.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129 1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім цього, у відзиві та запереченнях, у зв`язку з визнанням відповідачем позовних вимог у повному обсязі, керуючись ч. 1 ст. 130 ГПК України КП НВК ІСКРА просить суд вирішити питання про повернення позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про повернення позивачу 50% судового збору в розмірі 1 135,00 грн., сплаченого при поданні позову про що винести відповідну ухвалу та стягнути з відповідача судовий збір з урахуванням пропорційного розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 115,66 грн.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» (вул. Магістральна, буд. 84, м. Запоріжжя, 69071; код ЄДРПОУ 14313866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕВС (вул. Східна, буд. 9, м. Запоріжжя, 69083; код ЄДРПОУ 25483198) основну заборгованість за договором поставки № 17/480юр від 16.04.2021 у розмірі 19 735 (дев`ятнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять) грн. 20 коп., пеню за період з 29.06.2021 по 18.10.2021 включно на суму 787 (сімсот вісімдесят сім) грн. 25 коп., 3 % річних за період з 29.05.2021 по 18.10.2021 включно у розмірі 230 (двісті тридцять) грн. 33 коп., інфляційні витрати на суму 256 (двісті п`ятдесят шість) грн. 71 коп., судовий збір у розмірі 1 115 (одна тисяча сто п`ятнадцять) грн. 66 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.