Рішення

від 24.09.2007 по справі 13/294-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/294-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"24" вересня 2007 р.                                                                              Справа № 13/294-07

за позовом          Державного підприємства Придніпровської залізниці, м. Дніпропетровськ

до           Товариства з обмеженою відповідальністю „Азимут-М”, м. Бровари

про                     стягнення 567,17 грн.

Суддя         С.Ю. Наріжний

за участю представників:

позивача:Портна Н.В. –довіреність;

відповідача:не з'явився;

суть спору:

Державним підприємством Придніпровська залізниця (далі –позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Азимут-М” (далі –відповідач) про стягнення 567,17 грн., з яких 24,24 грн. плата за користування вагонами, 123,12 грн. збір за зберігання вантажу, 419,81 грн. збір за маневрову роботу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення ч. 1. ст. 46 Статуту залізниць України та п. 32 Правил видачі вантажів (затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. за № 644 та зареєстрованого в Мін'юсті України 24.11.2000 р. за № 862/5083 ) відмовився від вантажу, посилаючись на главу 3 § 96 "Технічних умов навантаження та кріплення вантажів": "при пред'явленні металобрухту до перевезення до кожної накладної згідно вимог ГОСТ 2787-75 повинно бути додано посвідчення про приведення вказаного металобрухту до стану, небезпечного для перевезення, переробки, переплавлення, і про знешкодження металобрухту від вогневибухових матеріалів". Зазначене є підставою для стягнення з відповідача  плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та збору за маневрову роботу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою суду документів не подав. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 03.09.2007 р.  Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. Згідно зі ст.75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

02 січня 2007 р. в 08 год, 35 хв. на станцію призначення Запоріжжя-Ліве прибув з металобрухтом вагон №65301210 зі станції Бровари Південне - Західної залізниці, який простояв на місцях загального користування станції до 03 січня 2007 р. до 10 год. 00 хв. через недодання до накладної № 32773328 протоколу радіаційної безпеки.

Як зазначає позивач, вантажоодержувач - ВАТ ЗМК "Запоріжсталь" в порушення ч. 1 ст. 46 Статуту залізниць України та п. 32 Правил видачі вантажів  відмовився від вантажу, посилаючись на главу 3 § 96 "Технічних умов навантаження та кріплення вантажів": "при пред'явленні металобрухту до перевезення до кожної накладної згідно вимог ГОСТ 2787-75 повинно бути додано посвідчення про приведення вказаного металобрухту до стану, небезпечного для перевезення, переробки, переплавлення, і про знешкодження металобрухту від вогневибухових матеріалів" про що складено акт загальної форми № 2034 від 02.01.07р.

Згідно акту загальної форми №2038 від  03.01.2007 р. було  зафіксовано факт  простою вагону №65301210 на путях загального користування з вини вантажовідправника.

03.01.07 р. у 10 год. 00 хв. зазначений вагон був виданий вантажоодержувачу —ВАТ ЗМК "Запоріжсталь".

В зв'язку  з тим, що вантажоодержувач - ВАТ ЗМК "Запоріжсталь" відмовився отримати товар, що був відправлений йому вантажовідправником ТОВ „Азимут-М” через відсутність в супроводжуючих товар документах протоколу радіаційної безпеки лому позивач звернувся з позовом до відповідача як вантажовідправника про стягнення плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та збору за маневрову роботу за час простою вагону за період з 02.01.2007 р. 10.35 до 03.01.2007 р. 10.00.

Проте зазначена вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд враховує, що ст.ст. 306, 307 Господарського кодексу України та ст. 908 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цими кодексами, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 3, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших законодавчих актів. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізниць та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (далі Статут), Правилами перевезень вантажів, Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, Правилами зберігання вантажів та ін.

Відповідно до п. 46 Статуту, вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ї години дати вивантаження вантажу засобами залізниці або з 24 часів дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до п. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами –суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

За користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи вносять плату відповідно до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.99 за № 165/3458) /далі Правила/.

Пунктом 125 Статуту передбачено, що після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.

Водночас, враховується, що за змістом п. 47 Статуту одержувач вантажу у будь-якому разі зобов'язаний прийняти вантаж від станції на відповідальне зберігання.

Вказана правова норма встановлює вичерпний перелік підстав, з яких одержувач може відмовитись від прийняття вантажу, а саме: лише у разі, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання.

Обов'язок одержувача прийняти вантаж, який прибув на його адресу, також закріплений ст. 310 Господарського кодексу України.

Аналіз чинного законодавства свідчить про відсутність нормативного закріплення права вантажоодержувача  відмовитись від прийняття вантажу у зв‘язку з відсутністю з певних підстав необхідних вантажосупроводжуючих документів.

За таких обставин, суд вважає, що заявлення вимог до вантажовідправника є неправомірним, оскільки відповідальність за неприйняття товару повинен нести саме вантажоодержувач, а тому відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача  плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та збору за маневрову роботу за час простою вагону за період з 02.01.2007 р. 10.35 до 03.01.2007 р. 10.00.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

                             В задоволенні позову відмовити повністю.                                                                                  

Суддя                                                                                Наріжний С.Ю.