Ухвала
від 21.12.2021 по справі 160/25517/21
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

21 грудня 2021 року Справа № 160/25517/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняСітайло О.В. за участі: представник позивача представники відповідача Корчака М.В. Єгоров А.Є., Басан О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро заяву представника Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат про забезпечення позову у справі за позовною заявою Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат (50066, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00190977) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Центральний гірничо-збагачувальний комбінат звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.11.2021 року №390 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК .

Ухвалою суду від 17.12.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Разом із позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити адміністративний позов шляхом:

- вжити заходи забезпечення позову ПРАТ ЦГЗК до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування наказу шляхом:

- зупинення дії наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.11.2021 №390 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК (код за ЄДРПОУ 190977) до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили;

- заборони Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти буд-які дії щодо проведення планової перевірки ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ на підставі наказу від 16.11.2021 №390 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК (код за ЄДРПОУ 190977) до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

Ухвалою Дніпропетровського окружного административного суду від 17.12.2021 року pаяву представника Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат про забезпечення позову задоволено частково.

Зупинено дію наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.11.2021 №390 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК (код за ЄДРПОУ 190977) до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

У задоволенні інших вимог заяви представника Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат про забезпечення позову відмовлено.

20.12.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат про забезпечення позову (номер провадження 602зп-21/160/25517/21), в якій заявник просить забезпечити адміністративний позов шляхом:

- вжити заходи забезпечення позову ПРАТ ЦГЗК до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування наказу шляхом заборони Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти буд-які дії щодо проведення планової перевірки ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ на підставі наказу від 16.11.2021 №390 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК (код за ЄДРПОУ 190977) до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

Також, 20.12.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла ще одна заява представника Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат про забезпечення позову (номер провадження 608зп-21/160/25517/21), в якій заявник просить забезпечити адміністративний позов шляхом:

- зупинення дії наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.11.2021 №390 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК (код за ЄДРПОУ 190977) до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили;

- заборони Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії щодо проведення планової перевірки ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ на підставі наказу від 16.11.2021 №390 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК (код за ЄДРПОУ 190977) до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

Необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, до ухвалення рішення у справі та невжиття таких заходів, може призвести до того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим.

Представник позивача просить суд врахувати те, що зупинення дії наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.11.2021 №390 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК (код за ЄДРПОУ 190977) (на підставі ухвали суду) не забороняє Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти в подальшому дії щодо проведення планової перевірки ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ , оскільки це питання законодавством не врегульоване.

20.12.2021 року представником ПРАТ ЦГЗК надано пояснення до заяви про забезпечення позову та зазначено, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 року про забезпечення позову припускає кілька варіантів тлумачення, а тому застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії щодо проведення планової перевірки ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ на підставі наказу від 16.11.2021 №390 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК є єдиним належним способом захистити права та законні інтереси позивача до набрання законної сили рішенням у цій справі.

21.12.2021 року представником відповідача до суду надано заперечення проти заяви для забезпечення позову, в яких останній зазначав, що вирішення заяви про забезпечення адміністративного позову у спосіб, про який просить позивач, є фактично вирішення спору по суті, що є неприпустимим та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Крім цього, відповідач вказує, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 року за справою 816/228/17, суд зазначає, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Під час судового засідання представником позивача зазначено, що контролюючим органом, на підставі наказу №390 від 16.11.2021 року Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК , який є предметом розгляду судової справи, проводяться дії щодо здійснення планової перевірки ПРАТ ЦГЗК .

Під час судового засідання представником відповідача зазначено, що вирішення заяви про забезпечення адміністративного позову у спосіб, про який просить позивач, є фактично вирішення спору по суті, що є неприпустимим.

Розглянувши заяви представників ПРАТ ЦГЗК про забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2021 року Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків видано наказ №390 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК , яким вирішено провести документальну планову перевірку ПРАТ ЦГЗК (код ЄДРПОУ 00190977).

Також, 16.11.2021 року Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складені повідомлення від 16.11.2021 року №30/32-00-07-01-01-26 із зазначенням дати проведення перевірки - 30.11.2021 року.

Позивач не погоджуючись із винесеним наказом та діями, як направлені на його виконання, вважаючи їх такими, що прямо порушують його права, інтереси та обов`язки, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Як вже встановлювалося судом, ухвалою суду вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.11.2021 №390 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК (код за ЄДРПОУ 190977) до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

Втім, як пояснив представник позивача та не заперечувалось представником відповідача, посадові особи Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, незважаючи на вжиття судом заходів забезпечення позову, та будучи обізнаними про такі заходи, вчиняють дії щодо проведення планової документальної перевірки ПРАТ ЦГЗК , на виконання оскаржуваного наказу Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків видано наказ №390 від 16.11.2021 року.

Надаючи правову оцінку заявам про забезпечення позову, в межах виниклих спірних правовідносин, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Згідно з частинами першою, четвертою, п`ятою та шостою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

З аналізу вказаних положень вбачається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Так, як видно із матеріалів справи, вимоги заяв про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовані тим, що невжиття таких може істотно виплинути на права та інтереси позивача, а також ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.

Таким чином, позивач вважає, що існують всі передбачені статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Крім того, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.

Для застосування заходів забезпечення адміністративного позову обов`язковою умовою є встановлення судом хоча б однієї із таких обставин: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Відтак, суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяв, доходить висновку про очевидність ознак протиправності рішення (оскаржуваного наказу) суб`єкта владних повноважень, з огляду на наступне.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

За приписами підпункта 75.1.2 пункта 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Суд вказує, що пунктом 52-2 підрозділа 10 розділа XX Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункта 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що під дію мораторію підпадають планові документальні перевірки; мораторій встановлений на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами внесеними постановами КМУ № 215 від 16.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 241 від 29.03.2020, № 242 від 20.03.2020, № 255 від 02.04.2020, № 262 від 08.04.2020, № 284 від 15.04.2020, № 291 від 22.04.2020, № 313 від 29.04.2020, № 332 від 04.05.2020, № 343 від 04.05.2020) в період з 12 березня по 22 травня 2020 року на всій території України установлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 дію карантину, встановленого постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211, продовжено з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року №500 продовжено дію карантину до 31 липня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року №760 продовжено дію карантину до 31 жовтня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України №956 від 13 жовтня 2020 року продовжено дію карантину до 31 грудня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 продовжено дію карантину до 28 лютого 2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 року № 611 продовжено дію карантину до 31 серпня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 року №855 продовжено дію карантину до 01 жовтня 2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 року №981 продовжено дію карантину до 31 грудня 2021 року.

Таким чином, на дату прийняття спірного наказу на території України був установлений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а відповідно діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

Відповідно до вимог пункта 4 розділа II Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ Про внесення змін до Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік (далі - Закон України №909-ІХ) на період дії карантину надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову №89 від 03 лютого 2021 року, якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділа 10 розділа XX Перехідних положень Податкового кодексу України в частині дії мораторія на проведення деяких видів перевірок, у тому числі документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Водночас норма пункта 52-2 підрозділа 10 розділа XX Перехідних положень Податкового кодексу України в частині обмежень на проведення планових перевірок є чинною та наразі не скасована, жодних змін до неї законодавцем не вносилось.

Суд зазначає, що виходячи з аналізу наведеної вище норми Закону № 909 та інших положень цього Закону, можна дійти висновку, що у КМУ відсутні повноваження щодо скорочення строку дії обмежень, встановлених п.522 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок. Якби законодавець мав намір надати такі повноваження КМУ, то він би вніс зміни безпосередньо до норм ПКУ, оскільки відповідно до п. 2.1 ПКУ, зміна положень ПКУ може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

При цьому, вказане свідчить про те, що регулювання спірних відносин підпадає під два нормативно-правових акти: Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №89, яка прийнята на виконання вимог пункта 4 розділа II Закону України № 909-ІХ.

В той же час, відповідно до листа Міністерства юстиції України від 26.12.2008 року №758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії" у разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17-рп (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84. 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п`ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно- правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України (ст.8).

Крім того, суд також зауважує, що Закон України № 909-ІХ має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у Бюджетному кодексі України. Цей закон (про державний бюджет) не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України в рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Оскільки, ні Законом України № 909-ІХ, ні постановою Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 року не вносились зміни до Податкового кодексу України, яким керувався відповідач під час виконання контролюючих функцій, то саме норми пункта 52-2 підрозділа 10 розділа XX Перехідних положень Податкового кодексу України в частині обмежень на проведення планових перевірок підлягали застосуванню до податкових правовідносин, які врегульовані Податковим кодексом України, що помилково не врахував контролюючий орган.

Відповідні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11 березня 2019 року у справах №820/238/18, №806/1195/18, від 11 квітня 2019 року у справі №802/853/18-а, від 10 вересня 2019 року у справі №0240/2167/18-а, від 14 вересня 2021 року у справі №826/11557/18.

Відтак, суд доходить висновку, що контролюючому органу при прийнятті спірного слід було взяти до уваги, саме норми Податкового кодексу України, а не Закону України № 909-ІХ.

Втім, як видно з матеріалів справи, податковою проігноровано приписи пункта 52-2 підрозділа 10 розділа XX Перехідних положень Податкового кодексу України в частині обмежень на проведення планових перевірок, а відтак, суд вказує, що дії контролюючого органу, які виразились у виданні спірного наказу та почату проведення перевірки, мають очевидні ознаки протиправності рішення (оскаржуваного наказу) суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, у проведення перевірки позивача на підставі оспорюваного наказу, до ухвалення судом рішення у даній адміністративній справі, вказують на небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При цьому, суд наголошує, що ухвалою суду від 17.12.2021 року вже вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.11.2021 №390 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК (код за ЄДРПОУ 190977) до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

Однак, суд, під час судового розгляду заяв представників ПРАТ ЦГЗК , дійшов висновку, що посадові особи Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, незважаючи на вжиття судом заходів забезпечення позову, та будучи обізнаними про такі заходи, вчиняють дії щодо проведення планової документальної перевірки ПРАТ ЦГЗК .

Так, судом встановлено, що представником Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 20.12.2021 року отримано ухвалу суду про забезпечення позову від 17.12.2021 року, а тому, суд доходить висновку, що останнім після отримання такої ухвали, яка за своєю суттю є виконавчим документом, повинні були бути вчинені відповідні дії за для виконання такої ухвали.

Водночас, в судовому засіданні представники відповідача не зазначили, яких дій, направлених на виконання ухвали суду від 17.12.2021 року про забезпечення позову, вчинено, що свідчить про невиконання вимог ухвали суду від 17.12.2021 року про забезпечення позову на момент розгляду заяв ПРАТ ЦГЗК про забезпечення позову.

Крім того, судом встановлено, що наказом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №434 від 14.12.2021 року перенесено терміни проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК , призначеної відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок платників податків на 2021 рік та наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.11.2021 року №390 щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК до дати отримання копій документів або забезпечення доступу до них.

Відповідно до змісту означеного наказу, термін перевірки перенесений, у зв`язку із необхідністю вжиття заходів та вчинення дій для отримання первинних документів ПРАТ ЦГЗК .

Відтак, враховуючи викладене, суд вказує, що контролюючий орган фактично може вчиняти дії щодо проведення документальної планової виїзної перевірки поза межами суб`єкта господарювання (ПРАТ ЦГЗК ), а отже створені умови, через які платник податків не буде обізнаний про фактичне здійснення відповідачем заходів документальної планової виїзної перевірки, що, як наслідок, позбавить його можливості (права), на захист своїх прав у встановлений законом спосіб.

Також, суд вважає помилковими посилання відповідача на правову позицію, визначну у постанові Великої Палати Верховного суду від 08.12.2021 року у справі №816/228/17, оскільки правовідносини, яким була надана оцінка Великою Палатою Верховного суду у справі №816/228/17, не є подібними правовідносинам у вказаній справі (різні види призначених перевірок; наявність/відсутність акту перевірки; стан перевірки - завершена або триває).

При цьому, суд звертає увагу, що наказ про проведення перевірки діє протягом часу здійснення перевірки та вичерпує свою дію фактом її закінчення, що, з урахуванням вимог ПК України, є тотожним складанню акта перевірки.

Так, статтею 81 ПК України визначено умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Вказана норма не встановлює обмежень для платника податків реалізувати своє право на не допуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки до початку її проведення, а передбачає таке право протягом усього часу її проведення.

Водночас, суд акцентує увагу, що підстави не допуску до перевірки визначені статтею 81 ПК України не охоплюють ситуацію (спірні правовідносини), що склались між позивачем і відповідачем, за наслідком дій/бездіяльності, які допущені контролюючим органом.

Означене окремо вказує на необхідність вжиття додаткових заходів забезпечення позову за для збереження існуючого становища прав та інтересів позивача до набрання законної сили рішення у цій справі.

З урахуванням викладеного та фактичних обставин справи, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення прав та законних інтересів позивача.

Вказане у сукупності, свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ПРАТ ЦГЗК до ухвалення рішення в даній адміністративній справі.

Проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням зазначеного права платника податку.

За таких обставин, задоволення вимог позивача про забезпечення позову шляхом заборони Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти дії щодо проведення планової перевірки ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ на підставі наказу від 16.11.2021 №390 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК (код за ЄДРПОУ 190977) до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили є співмірним з позовними вимогами, з огляду на встановлену судом очевидність ознак протиправності рішення (оскаржуваного наказу) суб`єкта владних повноважень.

Суд вважає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти буд-які дії щодо проведення планової перевірки ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ на підставі наказу від 16.11.2021 №390 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК (код за ЄДРПОУ 190977) до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили обумовлюється тим, що контролюючим органом вже проводиться податкова перевірка на виконання оскаржуваного наказу, а також тим, що іншого способу забезпечення дотримання прав та інтересів платника податків в даному випадку, до винесення судом рішення по суті спору, законодавством не передбачено.

Крім того, забезпечення позову шляхом у зазначений вище спосіб відповідає предмету позовної заяви та водночас вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, тому суд зробив висновок, що вимога заявника в частині зупинення дії оскаржуваного наказу відповідача є обґрунтованою, відповідає положенням статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, виходячи із матеріалів справи, суд доходить висновку, що заборони Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти буд-які дії щодо проведення планової перевірки ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ на підставі наказу від 16.11.2021 №390 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК (код за ЄДРПОУ 190977) до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили є належним та підтвердженим засобом захисту для позивача в межах спірних правовідносин.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні вимог заяви про забезпечення позову ПРАТ ЦГЗК шляхом зупинення дії наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.11.2021 №390 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК (код за ЄДРПОУ 190977) до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили, з огляду на ту обставинну, що вказаний вид забезпечення позову вже вжитий ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 17.12.2021 року у вказаній справі (№160/25517/21).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову (номер провадження 602зп-21/160/25517/21) та частково задоволення заяви про забезпечення позову (номер провадження 608зп-21/160/25517/21).

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 153, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат про забезпечення позову (номер провадження 602зп-21/160/25517/21) - задовольнити.

Заяву представника Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат про забезпечення позову (номер провадження 608зп-21/160/25517/21) - задовольнити частково.

Заборонити Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти дії щодо проведення планової перевірки ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ на підставі наказу від 16.11.2021 №390 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК (код за ЄДРПОУ 190977) до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

В задоволенні вимог про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.11.2021 №390 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ ЦГЗК (код за ЄДРПОУ 190977) до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили - відмовити.

Стягувач: Приватне акціонерне товариство Центральний гірничо-збагачувальний комбінат (50066, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00190977)

Боржник: Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ 43968079).

Ухвала суду набирає чинності з 21.12.2021 року і підлягає негайному виконанню на підставі ч. 1 ст. 156 КАС України

Ухвала суду може бути пред`явлена до виконання до 21.12.2024 року.

Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Пунктом 2 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасування забезпечення позову.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали суду складений 21 грудня 2021 року.

Суддя В.В. Горбалінський

Дата ухвалення рішення21.12.2021
Оприлюднено24.12.2021

Судовий реєстр по справі —160/25517/21

Ухвала від 06.11.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Олефіренко Н.А.

Ухвала від 11.01.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 13.10.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Щербак А.А.

Ухвала від 13.10.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Щербак А.А.

Ухвала від 03.07.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Постанова від 25.05.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Олефіренко Н.А.

Ухвала від 28.04.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Олефіренко Н.А.

Ухвала від 28.04.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Олефіренко Н.А.

Ухвала від 17.04.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Олефіренко Н.А.

Ухвала від 13.03.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Олефіренко Н.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні