Постанова

від 22.12.2021 по справі 711/6610/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року

м. Черкаси

справа № 711/6610/20 провадження № 22-ц/821/2079/21 категорія 304020000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретар: Любченко Т.М.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Сван-1 в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Юдицького Олександра Вікторовича

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шимановський Артем Володимирович

третя особа: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Плаха Тамара Іванівна

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шимановського Артема Володимировича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сван-1 в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Юдицького Олександра Вікторовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Плаха Тамара Іванівна про визнання недійсним договору дарування частки в праві власності на квартиру та скасування запису про проведену державну реєстрацію.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

21 вересня 2020 року ТОВ Сван-1 , в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Юдицького О.В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Плаха Т.І. про визнання недійсним договору дарування частки в праві власності на квартиру від 24 вересня 2019 року та скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

В обґрунтування позову позивач вказував на те, що відповідач ОСОБА_1 працював Генеральним директором ТОВ Сван-1 з 27 листопада 2013 року. Дана обставина підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на ТОВ Сван-1 № 1003268508 від 20 листопада 2017 року.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 01 листопада 2017 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 ТОВ Сван-1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В.

Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатору банкрута стало відомо, що 15 лютого 2017 року відповідач ОСОБА_1 , використовуючи запис в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відкрив рахунок ТОВ Сван-1 в Черкаському ГРУ АТ КБ ПриватБанк № НОМЕР_1 та 15 серпня 2018 року без належних на те повноважень зняв з рахунку ТОВ Сван-1 в установі банку ЧГРУ АТ КБ ПриватБанк № НОМЕР_1 готівкові кошти в розмірі 198 400 грн. Вказаний рахунок ОСОБА_1 закрив з метою приховати, як факт надходження коштів на рахунок, так і факт їх протиправного використання.

01 квітня 2019 року ТOB Сван-1 , в особі ліквідатора банкрута, звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 вказаних грошових коштів в розмірі 223 214 грн. 92 грн., які складаються із: 198 400 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 24 814 грн. 92 коп. процентів за користування чужими коштами на користь ТОВ Сван-1 .

Такий позов був мотивований тим, що ОСОБА_1 шляхом вчинення протиправних дій з використанням викрадених (привласнених) документів та підробленої печатки ТОВ Сван-1 , в порушення вимог закону та ухвали господарського суду Черкаської області від 29 травня 2012 року у справі №14-10/5026/2337/2011, якою накладено арешт на все майно ТОВ Сван-1 , включаючи грошові кошти, та заборонено вчинення будь-яких дій з арештованим майном (грошовими коштами), заволодів грошовими коштами ТОВ Сван-1 на загальну суму 198 400 грн., чим наніс товариству значної матеріальної шкоди, а в подальшому безпідставно використовував дані грошові кошти.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 жовтня 2019 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, що була залишена в силі постановою Північного апеляційного Господарського суду від 11 березня 2020 року заяву про стягнення з гр. ОСОБА_1 безпідставно отриманих коштів ТОВ Сван-1 та процентів за користування грошовими коштами в період з 05 червня 2018 року по 31 березня 2019 року задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Сван-1 , грошові кошти в розмірі 223 214 грн. 92 коп.

23 червня 2020 року Господарським судом Черкаської області на виконання ухвали від 01 жовтня 2019 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 видано наказ, на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О.С. винесено постанову від 14 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62567457. У вказаному виконавчому провадженні, постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 14 липня 2020 року накладено арешт на майно, що належить боржнику.

Однак, під час проведення виконавчих дій в межах вказаного ВП № 62567457 ТОВ Сван-1 стало відомо про укладення 24 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Договору дарування частки в праві власності на квартиру, яка до 24 вересня 2020 року належала ОСОБА_1 на праві приватної власності.

ТОВ Сван-1 вважає, що Договір дарування частки в праві власності на квартиру від 24 вересня 2019 року був вчинений відповідачем ОСОБА_1 з метою уникнення сплати боргу та виконання судового рішення за результатами розгляду заяви ТОВ Сван-1 , з наступних підстав: оспорюваний правочин було укладено після відкриття Господарським судом Черкаської області провадження у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 з розгляду заяви ТОВ Сван-1 про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно отриманих грошових коштів на загальну суму 223 214 грн. 92 грн.; факт безпідставного заволодіння ОСОБА_1 грошовими коштами ТОВ Сван-1 на суму 223 214 грн. 92 коп. доведено документально і у ОСОБА_1 відсутні будь-які докази правомірності їх отримання; Договір дарування частки в праві власності на квартиру від 24 вересня 2019 року є безоплатним правочином, який спрямований на позбавлення ТОВ Сван-1 в майбутньому законних майнових прав; у ОСОБА_1 відсутнє інше майно, на яке може бути звернуто стягнення в процесі примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Сван-1 грошових коштів на загальну суму 223 214 грн. 92 коп.

Тому ТОВ Сван-1 вважає, що фактом укладення Договору дарування частки в праві власності на квартиру від 24 вересня 2019 року порушені його права та законні інтереси, тому, просив суд: визнати недійсним Договір дарування частки в праві власності на квартиру від 24 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якого здійснено відчуження Ѕ частки в спільній частковій власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка має наступні характеристики: загальна площа 52,7 кв.м., житлова площа 17,5 кв.м., кількість житлових кімнат: 2, поверх 5, дев`ятиповерхового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плахою Т.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1087; скасувати запис номер 33361939 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24 вересня 2019 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частку в квартирі АДРЕСА_1 , опис об`єкта: загальна площа 52,7 кв.м., житлова площа 17,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1910852671101, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48830533 від 24 вересня 2020 року, приватний нотаріус Плаха Т.І., Черкаський міський нотаріальний округ, Черкаська область, а також позивач просить судові витрати покласти на відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним Договір дарування частки в праві власності на квартиру від 24 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якого здійснено відчуження Ѕ частки в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка має наступні характеристики: загальна площа 52,7 кв.м., житлова площа 17,5 кв.м, кількість житлових кімнат: 2, поверх 5 дев`ятиповерхового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плахою Т.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1087.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто в рівних частках із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ Сван-1 судові витрати в сумі 3 153 грн., тобто по 1 576 грн. 50 коп. з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в судовому засіданні встановлено, що на момент вчинення зазначеного правочину (Договору дарування від 24 вересня 2019 року) відповідач ОСОБА_1 був обізнаний про наявність заяви TOB Сван-1 , в особі ліквідатора банкрута, який 01 квітня 2019 року звернувся до Господарського суду Черкаської області із заявою (прийнята судом до провадження 28 серпня 2019 року) про стягнення з нього - ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 223 214 грн. 92 коп., які складаються із 198 400 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 24 814 грн. 92 коп. процентів за користування чужими коштами на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сван-1 , а тому міг передбачати негативні для себе наслідки. Факт обізнаності відповідача ОСОБА_1 про наявність такого спору в суді встановлений ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 жовтня 2019 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору та звертався до суду із заявою про зобов`язання ліквідатора направити йому тексти заяв.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 зверталася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_1 про визнання удаваним правочином Договору дарування частки в праві власності на квартиру від 24 вересня 2019 року, укладеного між нею та ОСОБА_1 , згідно якого здійснено відчуження (дарування) Ѕ частки в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 . Однак, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2021 року в задоволенні такого позову було відмовлено. Вказане рішення залишене без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 червня 2021 року. Вказані рішення оприлюдненні в Реєстрі судових рішень.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ Сван-1 про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в частині вимог про скасування запису № 33361939 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24 вересня 2019 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частки в квартирі, станом на час ухвалення даного рішення законодавець вже не визначає такого способу захисту порушених прав та інтересів позивача як скасування запису про проведену державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, оскільки, починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною ЗУ № 1952.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Шимановський А.В. просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2021 року в частині визнання недійсним договору дарування частки в праві власності на квартиру від 24 вересня 2019 року та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що розглядаючи спір, суд прийняв рішення за недоведеності обставин, що мають значення для справи.

Судом першої інстанції не встановлено правової природи та дати виникнення у ОСОБА_1 зобов`язання за ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 жовтня 2019 року. Так, цією ухвалою з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ Сван-1 223 214,92 грн. в тому числі 198 400 грн. безпідставно отриманих коштів та 24 814 грн. 92 коп. процентів за користування чужими коштами. Всупереч висновку районного суду ця ухвала набрала законної сили не 01 жовтня 2019 року, а 11 березня 2020 року. Оспорюваний договір відчуження частки в квартирі, дарування було укладено 24 вересня 2019 року, тобто за півроку до виникнення зобов`язання за ухвалою Господарського суду Черкаської області.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що після відчуження частки квартири у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями, як і доказів, що ОСОБА_1 перестав бути платоспроможним. Позивач не позбавлений права задовольнити свої вимоги за рахунок грошових коштів чи іншого майна ОСОБА_1 .

Також, ТОВ Сван-1 не є стороною оспорюваного договору дарування та не є заінтересованою особою в розумінні цивільного законодавства, що не було враховано районним судом.

Крім того, представник ОСОБА_2 - адвокат Шимановський А.В. вважає, між сторонами було досягнуто згоди та взаємної усної домовленості щодо істотних умов купівлі-продажу вищевказаної частки у праві власності на квартиру. Але виключно з метою зменшення податкового навантаження і оптимізації коштів, при оформленні договору купівлі-продажу та через свою правову необізнаність було вирішено оформити право чин у формі договору дарування.

ОСОБА_2 повністю оплатила ОСОБА_1 вартість майна та прийняла його у власність. Їй не було та не могло бути відомо про якісь судові спори ОСОБА_1 , а тому відсутні правові підстави для позбавлення її права власності на майно.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ТОВ Сван-1 зазначено, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими і не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду.

Вказано, що відчуження майна ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було здійснено після відкриття провадження у справі з розгляду заяв про стягнення з ОСОБА_1 майна та грошових коштів на користь ТОВ Сван-1 . Фактом укладення договору дарування частки в праві власності на квартиру від 24 вересня 2019 року порушені права та законні інтереси ТОВ Сван-1 , який скористався своїм правом на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування, вчиненого відповідачами, оскільки цивільним законодавством України встановлено, що особа має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права та законного інтересу.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Господарського суду Черкаської області від 01 листопада 2017 року у справі №04/14-10/5026/2337/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю Сван-1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В.

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.

Частиною 2 ст. 41 цього Закону встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, виконує інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 46 Закону , ліквідатор виконує свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про припинення юридичної особи - банкрута.

Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатору банкрута ТОВ Сван-1 - арбітражному керуючому Юдицькому О.В. стало відомо про факт привласнення керівником ТзОВ Сван-1 - Коберник В.М. грошових коштів, який з порушенням вимог закону та рішення суду щодо заборони розпорядження майном та коштами товариства, відкрив рахунок ТОВ Сван-1 в Черкаському ГРУ АТ КБ ПриватБанк № НОМЕР_1 та привласнив кошти, які надійшли від орендарів офісних приміщень по АДРЕСА_2 - на загальну суму 198 400 грн.

В зв`язку з цим, 01 квітня 2019 року TOB Сван-1 , в особі ліквідатора банкрута Юдицького О.В., звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 223 214 грн. 92 коп., з яких: 198 400 грн. - безпідставно отримані грошові кошти, 24 814 грн. 92 коп. - проценти за користування чужими коштами.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28 серпня 2019 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 заяву ТОВ Сван-1 , в особі ліквідатора Юдицького О.В., про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та процентів за користування безпідставно отриманими грошовими коштами в період з 05 червня 2018 року по 31 березня 2019 року призначено до розгляду (а.с. 29-32 Т.1).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 жовтня 2019 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 заяву арбітражного керуючого Юдицького О.В. від 01 квітня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно отриманих коштів ТОВ Сван-1 та процентів за користування грошовими коштами в період з 05 червня 2018 року по 31 березня 2019 року задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Сван-1 грошові кошти в розмірі 223 214 грн. 92 коп. та 24 814 грн. 92 коп. процентів за користування чужими коштами (а.с. 33-46 Т.1).

Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 11 березня 2020 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а ухвала господарського суду Черкаської області від 01 жовтня 2019 року у справі №04/14-10/5026/2337/2011 залишена без змін (а.с. 47-52 Т.1).

Також, судом першої інстанції встановлено, що на примусове виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 01 жовтня 2019 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 про стягнення з боржника ОСОБА_1 грошових коштів 23 червня 2020 року Господарським судом Черкаської області був винесений відповідний Наказ про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ Сван-1 безпідставно отриманих коштів в розмірі 223 214 грн. 92 коп. та 24 814 грн. 92 коп. процентів за користування чужими коштами (а.с. 53 Т.1).

На підставі вищевказаного Наказу постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 14 липня 2020 року було відкрито виконавче провадження № 62567457 (а.с. 55-56 Т.1).

14 липня 2020 року, в межах вказаного виконавчого провадження № 62567457 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О.С. було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с. 58-59 Т.1).

Разом з тим, з матеріалів справи також вбачається, що в ході розгляду Господарським судом Черкаської області заяви ТзОВ Сван-1 , в особі ліквідатора Юдицького О.В., про стягнення з відповідача ОСОБА_1 безпідставно отриманих грошових коштів та процентів за користування безпідставно отриманими грошовими коштами, останнім, відповідно до Договору дарування частки в праві власності на квартиру від 24 вересня 2019 року було відчужено на користь відповідачки ОСОБА_2 належну йому Ѕ частку в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плахою Т.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1087 (а.с. 23-26 Т.1).

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач вказує, що такі дії відповідача ОСОБА_1 , як укладення вказаного Договору дарування, спрямовані на уникнення понесення ним майнових витрат у зв`язку з примусовим виконанням рішення господарського суду, адже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд мотивував свій висновок тим, що на момент вчинення зазначеного правочину (Договору дарування від 24 вересня 2019 року) відповідач ОСОБА_1 був обізнаний про наявність заяви TOB Сван-1 , в особі ліквідатора банкрута, який 01 квітня 2019 року звернувся до Господарського суду Черкаської області із заявою (прийнята судом до провадження 28 серпня 2019 року) про стягнення з нього - ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 223 214 грн. 92 коп., які складаються із 198 400 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 24 814 грн. 92 коп. процентів за користування чужими коштами на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сван-1 . Дана обставина була повністю встановлена судом першої інстанції та дала підстави вважати суду, що ОСОБА_1 міг передбачати негативні для себе наслідки. Факт обізнаності відповідача ОСОБА_1 про наявність такого спору в суді встановлений ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 жовтня 2019 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору та звертався до суду із заявою про зобов`язання ліквідатора направити йому тексти заяв.

Крім того, районний суд врахував, що відповідачка ОСОБА_2 вже зверталася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_1 про визнання удаваним правочином Договору дарування частки в праві власності на квартиру від 24 вересня 2019 року, укладеного між нею та ОСОБА_1 , згідно якого здійснено відчуження (дарування) Ѕ частки в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 . Однак, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2021 року в задоволенні такого позову було відмовлено. Вказане рішення залишене без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 червня 2021 року. Вказані рішення оприлюдненні в Реєстрі судових рішень та набрали законної сили.

Перевіряючи обгрунтованість мотивів судового рішення, суд апеляційної інстанції враховує положення вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України відповідно до якого обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час розгляду справи № 711/6610/20 судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що предметом позовних вимог є договірні відносини з приводу укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору дарування частки квартири від 24 вересня 2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст. 717 ЦК України).

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч. 1 ст. 722 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України ) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України ) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України ) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України ), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України , так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України .

Вказаний правовий висновок стосується правомірності вчинення боржником, у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, будь-якого правочину, що має наслідком припинення його платоспроможності. Дана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 12.10.2020 року у справі № 521/8260/17.

Під час розгляду справи було достовірно встановлено, що на момнет вчинення спірного правочину від 24 вересня 2019 року відповідач ОСОБА_1 був обізнаний про наявність заяви ТОВ Сван-1 в особі ліквідатора банкрута, який 01 квітня 2019 року звернувся до Господарського суду Черкаської області із заявою (прийнята судом до провадження 28 серпня 2019 року) про стягнення з нього - ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 223 214 грн. 92 коп., які складаються із 198 400 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 24 814 грн. 92 коп. процентів за користування чужими коштами на користь ТОВ Сван-1 , а тому міг передбачати негативні для себе наслідки.

Факт обізнаності відповідача ОСОБА_1 про наявність такого спору в суді встановлений ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 жовтня 2019 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору та звертався до суду із заявою про зобов`язання ліквідатора направити йому тексти заяв.

Доводи представника ОСОБА_2 - адвоката Шимановського А.В., приведені в апеляційній скарзі про те, що Договір дарування частки в праві власності на квартиру від 24 вересня 2019 року не порушує прав позивача і в момент його укладення жодних обмежень щодо відчуження квартири не існувало є не обґрунтованими, оскільки перехід права власності на частку вищевказаної квартири відбувся вже після відкриття провадження у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 за заявою ТОВ Сван-1 , в особі ліквідатора Юдицького О.В., про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно отриманих грошових коштів та процентів за користування безпідставно отриманими грошовими коштами та фактично за декілька днів до ухваленні в ній судового рішення, що свідчить про мету приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення із нього грошових коштів та про недійсність такого правочину.

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18 вказано, що боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно і зловживає правами стосовно кредитора. Водночас, будь-який правочин, вчинений боржником, у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається про людське око , таким критеріям відповідати не може.

Аналогічні висновки також висловлені Верховним Судом у постановах від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справах № 910/7976/17, № 904/7905/16 та № 916/3600/15, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17, від 07 жовтня 2020 року у справі №755/17944/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 908/794/19 та від 16 червня 2021 року у справі №747/306/19.

Що стосується доводів представника ОСОБА_2 - адвоката Шимановського А.В., приведених в апеляційній скарзі про те, що оскаржуваний Договір дарування був насправді удаваним правочином, оскільки відповідачка ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_1 кошти за придбання вказаної частки в праві власності на квартиру, тобто фактично майно перейшло у її власність шляхом купівлі-продажу, то в ході розгляду справи ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції вони не були підтверджені та доведені належними та допустимими доказами.

Крім того, такі доводи апеляційної скарги спростовуються тією обставиною, що відповідачка ОСОБА_2 вже зверталася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_1 про визнання удаваним правочином Договору дарування частки в праві власності на квартиру від 24 вересня 2019 року, укладеного між нею та ОСОБА_1 , згідно якого здійснено відчуження (дарування) Ѕ частки в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 . Однак рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2021 року в задоволенні такого позову було відмовлено. Вказане рішення залишене без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 червня 2021 року. Вказані рішення оприлюдненні в Реєстрі судових рішень та вступили в законну силу.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ Сван-1 в частині скасування запису номер 33361939 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24 вересня 2019 року про реєстрацію за гр. ОСОБА_2 права власності на Ѕ частки в квартирі АДРЕСА_1 , суд першої інстанції правомірно зазначив, що станом на момент ухвалення рішення суду, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Згідно вимог ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п.п. 1, 2, 3 вказаного Закону в редакції, чинній з 16 січня 2020 року), за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону , а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону ) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону . Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952, який набрав чинності з 16 січня 2020 року, станом на час ухвалення даного рішення вже не визначає такого способу захисту порушених прав та інтересів позивача як скасування запису про проведену державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, отже, починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною ЗУ № 1952.

Аналогічні висновки також висловлені Верховним Судом у постанові від 23 червня 2020 року у праві № 992/2589/19.

Вирішуючи спір в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Вирішуючи спір в суді апеляційної інстанції, колегія суддів враховує, що при подачі відзиву на апеляційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду від 17 вересня 2021 року, адвокат Пропадущий А.В. подав клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши докази, надані адвокатом Пропадущим А.В. щодо відшкодування судових витрат, а саме: опис робіт, виконаних по складанні відзиву на апеляційну скаргу, Акт № 1 виконаних робіт, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (аналіз апеляційної скарги, складання та оформлення відзиву на апеляційну скаргу, аналіз судової практики), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву), критерію необхідності подання відзиву на апеляційну скаргу та значимості таких дій у справі, Апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ Сван-1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000 грн. в рівних частках по 1 500 грн. з кожного з них, оскільки такий розмір судових витрат є доведеним, документально обґрунтованим та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шимановського Артема Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сван-1 в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Юдицького Олександра Вікторовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Плаха Тамара Іванівна про визнання недійсним договору дарування частки в праві власності на квартиру та скасування запису про проведену державну реєстрацію залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сван-1 судові витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000 грн. в рівних частках по 1 500 грн. з кожного з них.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 22 грудня 2021 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко