Рішення

від 22.12.2021 по справі 160/19778/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року Справа № 160/19778/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новомосковська міська рада про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

21.10.2021 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 50434-1-5340-0408 від 17.06.2020 р. та № 50434-2-5340-0408 від 17.06.2020 р. про нарахування сум грошових зобов`язань фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (РНОКІШ НОМЕР_1 ) на загальну суму 93 966,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковий орган безпідставно нарахував орендну плату за земельну ділянку, оскілки на думку позивача, в неї відсутній обов`язок із сплати орендної плати за земельну ділянку та відповідно відсутній будь-який податковий борг, самі податкові повідомлення рішення № 50434-1-5340-0408 та № 50434-2-5340-0408 від 17.06.2020 року вважає безпідставними та необгрунтованими. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 25.11.2021 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

12.11.2021 року від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому він не погоджується з позовними вимогами та вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до інформації, наданої виконавчим комітетом Новомосковської міської ради, отриманої у 2019 році, встановлено, що між Новомосковською міською радою та позивачем, укладено договір оренди земельної ділянки 25.07.2010 року, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,3840 га з кадастровим номером 1211900000:02:001:0209. Таким чином, згідно з інформацією виконавчого комітету Новомосковської міської ради, договір оренди земельної ділянки не припинений та дійсний відповідно до чинного законодавства. Відповідно до норм статті 288 ПК України платнику податків сформовані податкові повідомлення-рішення форми Ф якими позивачу нараховано суму грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017-2018 роки. Враховуючи наведене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 19.05.2005 року зареєстрована як фізична особа-підприємець за № 2 229 000 0000 001084, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до норм статті 288 ПК України відповідачем сформовані податкові повідомлення-рішення форми Ф якими позивачу нараховано суму грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017-2018 роки на загальну суму 93966,34 грн.

Підставою для нарахування позивачу орендної плати з фізичних осіб за 2017-2018 роки стала інформація, надана виконавчим комітетом Новомосковської міської ради, отримана у 2019 році, про те, що між Новомосковською міською радою та позивачем, укладено договір оренди земельної ділянки 25.07.2010 року, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,3840 га з кадастровим номером 1211900000:02:001:0209.

Одночасно з цим, виконавчим комітетом Новомосковської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надано витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2016-2020 роки та розрахунку розміру орендної плати за останні три роки.

Зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,4555га становить: за 2016 рік - 3132211,20 грн; за 2017-2020 роки - 2955532,80 грн. За розрахунками сума орендної плати вищезазначеної ділянки складає 3% від НГО, а саме: за 2017-2019 рік - 93966,34 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з пп.14.1.72 п.14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 п. 270.1 ст.270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Приписами статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) врегульовано порядок нарахування та сплати орендної плати за землю.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з пунктом 288.2 статті 288 11К України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.3 статті 288 ІІК України об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, що передбачено пунктом 288.4 статті 288 ПК України.

Відповідно до пункту 288,7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

За приписами статті 1 Закону України Про оренду землі встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України. Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 6 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України. Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Нормами статті 17 Закону України Про оренду землі визначено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини 1.9 статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Судом встановлено, що 25.07.2008 року між позивачем та Новомосковською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки №04:08:126:00048, копія якого міститься в матеріалах даної справи.

Згідно умов п. 1 даного договору орендодавець: Новомосковська міська рада на підставі 17 сесії 5 скликання, згідно рішення від 27.03.2008 року № 484 надає, а орендар ( ОСОБА_1 ) приймає в строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно умов п. 2 даного договору загальна площа земельної ділянки 0.3840 га, в тому числі: 0.3840 га - забудовані землі.

Згідно п. 8 договору оренди земельної ділянки № 04:08:126:00048 визначено строк дії даного договору: Договір укладається на термін 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію .

Слід зазначити, що умови договору оренди земельної ділянки № 04:08:126:00048 не передбачають автоматичної його пролонгації (автоматичного поновлення його строку дії без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення) після його закінчення на новий строк, а навпаки договором визначена процедура можливості його пролонгації на новий строк виключно но ініціативі орендаря.

Згідно з інформацією наявною в службовій записці від 09.11.2021 року в. о. директора департаменту активів та правового забезпечення, копія якої міститься в матеріалах справи, договір оренди було укладено строком на 5 років та в подальшому звернень або рішень щодо поновлення договору не надходило та не приймалося.

Відповідно до п. 37 договору оренди земельної ділянки № 04:08:126:00048 однією з підстав припинення договору є закінчення його строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, останнім днем дії договору оренди земельної ділянки №04:08:126:00048 є - 25.07.2013 року.

Також, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1206628312018 від 18.09.2018 року строк дії речового права на земельну ділянку кадастровий номер 1211900000:02:001:0209 встановлено 5 (п`ять) років.

Отже, вказана земельна ділянка знаходилась фактично в користуванні позивача в період з 25.07.2008 року (дата державної реєстрації договору) по 25.07.2013 року (дата закінчення дії договору).

Оскільки пролонгація договору не здійснювалась, строк дії даного договору сплив 25.07.2013 року.

Також, виключаються підстави для того, щоб вважати даний договір оренди земельної ділянки № 04:08:126:00048 поновленим на новий строк відповідно до ст. 33 ЗУ Про оренду землі в редакції, що діяла на дату - 25.07.2013 року.

Частиною 6 ст. 33 даного Закону було передбачено, що у разі користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або орган) місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення мас бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Таким чином, згідно вищезазначеної норми для того, щоб строк дії договору який закінчився вважався поновленим, повинно мати місце: 1) фактичне користування орендарем даною земельною ділянкою. 2) відсутність протягом одного місяця відповідного листа-повідомлення орендодавця 3) наявність оформленої двосторонньої угоди про поновлення строку дії договору.

Як вже було зазначено ФОП ОСОБА_1 після спливу строку дії даного договору оренди землі фактично нею не користуватись. Будь-які додаткові угоди про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки № 04:08:126:00048 між ФОП ОСОБА_1 та уповноваженими особами органу місцевого самоврядування не укладалися. А тому підстави для того, щоб вважати строк дії договору оренди земельної ділянки № 04:08:126:00048 поновленим відсутні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в позивача відсутній обов`язок по сплаті орендної плати на підставі договору оренди земельної ділянки № 04:08:126:00048 від 25.07.2008 року після спливу строку на який його було укладено, оскільки за період 2017 року та 2018 року, а також на дату складення вищезазначених податкових повідомлень-рішень, такий договір був припиненим в силу положень ст.31 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до частини другої статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 939,66 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 72-77, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 50434-1-5340-0408 від 17.06.2020 р. про нарахування сум грошових зобов`язань фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (РНОКІШ НОМЕР_1 ).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 50434-2-5340-0408 від 17.06.2020 р. про нарахування сум грошових зобов`язань фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (РНОКІШ НОМЕР_1 ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 939,66 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна