Постанова

від 09.10.2007 по справі 15/231-07-5763

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/231-07-5763

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"09" жовтня 2007 р. Справа № 15/231-07-5763

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Ліпчанської Н.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання Волощук О. О.

за участю представників сторін:

від ТОВ „Балтімор”: не з'явився     

від ЗАТ „Сільпо Рітейл”: не з'явився

від ТОВ „Росттранс”: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Сільпо Рітейл”, м. Вишневе, Київської області

на рішення господарського суду  Одеської області

від 3 серпня 2007 року                    

у справі № 15/231-07-5763                                                                                                                                                                                                                                                                       

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Балтімор”, м. Вишневе, Київської області

до:

-          Закритого акціонерного товариства „Сільпо Рітейл”, м. Вишневе, Київської області;

-           Товариства з обмеженою відповідальністю „Росттранс”, м. Одеса;

про стягнення 2 651 143 грн. 03 коп.

   Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 101 від 06.09.2007 року.

                                                  В С Т А Н О В И Л А:

   04.07.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Балтімор” (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Сільпо Рітейл”  (далі ЗАТ) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Росттранс” (далі ТОВ) про стягнення з відповідачів  солідарно 2649488 грн. –боргу; 1655 грн. 03 коп. –0,10 % річних, а також понесених судових витрат по справі: 25500 грн. –на сплату держмита та 118 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Позовні вимоги мотивовані тим, що ЗАТ не виконав свої зобов'язання за укладеним договором процентної позики № 1508/1-П від 15.08.2006 р. щодо своєчасного повернення позивачеві отриманої позики в сумі 2649488 грн., а тому повинний сплатити останньому не лише зазначену суму боргу, а також 0,10 % річних відповідно до п. п. 2.2, 2.3, 2.5 договору в сумі 1655 грн. 03 коп. та відшкодувати понесені судові витрати по справі.

   Оскільки, між позивачем, ЗАТ і ТОВ –16.08.2006 р. був укладений договір поруки, за умовами якого ТОВ зобов'язалось перед позивачем відповідати за виконання ЗАТ грошових зобов'язань за договором процентної позики             № 1508/1-П від 15.08.2006 р., то ЗАТ і ТОВ повинні нести перед позивачем солідарну відповідальність.

   У відзиві на позов ЗАТ позовні вимоги не визнав та зазначив, що він має змогу до кінця року самостійно повернути позивачеві суму отриманої позики та проценти за її використання.

   У відзиві на позов ТОВ вважає, що умови для застосування відповідальності поручителя –відсутні.

   Ухвалою від 05.07.2007 р. справа прийнята до провадження місцевого суду та її розгляд призначений на 19.07.2007 р. о 9:30.

   Ухвалою від 19.07.2007 р. розгляд справи відкладений на 03.08.2007 р. о 12:00.

   Після чого, позивач звернувся до суду із заявою в який вимагає виконання обов'язку в повному обсязі лише за рахунок ЗАТ.         

   Рішенням господарського суд Одеської області від 03.08.2007 р. (суддя Петров В. С.)  позов задоволений у повному обсязі та з ЗАТ на користь позивача стягнуто 2649488 грн. –боргу; 1655 грн. 03 коп. –0,10 % річних, а також понесені судові витрати по справі: 25500 грн. –на сплату держмита та 118 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Рішення суду мотивовано тим, що ЗАТ не виконав свої зобов'язання за укладеним договором процентної позики № 1508/1-П від 15.08.2006 р. щодо своєчасного повернення позивачеві отриманої позики в сумі 2649488 грн., а тому повинний сплатити останньому не лише зазначену суму боргу, а також 0,10 % річних відповідно до п. п. 2.2, 2.3, 2.5 договору в сумі 1655 грн. 03 коп. та відшкодувати понесені судові витрати по справі.

   Враховуючи заяву позивача про виконання обов'язку в повному обсязі лише за рахунок ЗАТ суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача саме за рахунок цієї особи.

   В апеляційній скарзі ЗАТ просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з  порушенням норм матеріального та процесуального права.

   Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

   Про день, час і місце розгляду справи сторони були своєчасно та належним чином повідомлені, але їх представники в судове засідання не з'явилися та не скористалися своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

   Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 15.08.2006 р. між позивачем та ЗАТ був укладений договір процентної позики № 1508/1-П за умовами якого позивач передав у власність ЗАТ грошові кошти в сумі 2649488 грн., а останній зобов'язався повернути отриману позику не пізніше 31.05.2007 р. та сплатити проценти в розмірі 0,10% річних від суми позики. Пунктом 2.3. договору передбачено, що нарахування відсотків починається з дати перерахування коштів на поточний рахунок позичальника – ЗАТ по день повного погашення позики на суму щоденного залишку заборгованості за позикою. Також, п. 2.5 договору встановлено, що сплата процентів здійснюється до 10 числа поточного місяця за попередній місяць користування позикою.

   Платіжним дорученням № 83 від 16.08.2006 р. позивач перерахував на рахунок ЗАТ обумовлену договором суму позики в розмірі 2649488 грн., чим повністю виконав свої зобов'язання за договором процентної позики                № 1508/1-П від 15.08.2006 р.

   Крім того, як слідує з матеріалів справи 16.08.2006 р. між позивачем, ЗАТ і ТОВ був укладений договір поруки, за умовами якого ТОВ зобов'язалось перед позивачем відповідати за виконання ЗАТ грошових зобов'язань за договором процентної позики № 1508/1-П від 15.08.2006 р.

   Названий договір поруки ніким не оскаржений та не опротестований, а тому є чинним та діючим до теперішнього часу, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

   Факт не виконання ЗАТ своїх зобов'язань за укладеним договором до сьогоднішнього часу щодо повернення отриманої позики та сплати процентів не спростовується матеріалами справи, в тому числі і самим ЗАТ.

   Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

   Відповідно до вимог ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

   При викладених обставинах колегія суддів вважає, що позивач підставне звернувся з позовом за захистом своїх порушених прав до господарського суду Одеської області за місцем знаходження поручителя, а саме ТОВ та право вибору підсудності, у даному випадку, належить виключно позивачеві. Тому місцевий суд правомірно, відповідно до вимог ч. 3 ст. 15 ГПК України, прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду на 19.07.2007 р. о 9:30.

   Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

   В процесі розгляду справи місцевим судом по-суті позивач скористався своїм вищеназваним правом та звернувся до суду з вимогами виконання обов'язку в повному обсязі лише за рахунок ЗАТ.

   Відповідно до вимог ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно продовжив розгляд цієї справи та вирішив її по суті, а протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки вони не ґрунтуються на вищеназваному законодавстві України.

   Ретельно дослідивши матеріали справи місцевий суд дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що ЗАТ не виконав свої зобов'язання за укладеним договором процентної позики № 1508/1-П від 15.08.2006 р. щодо своєчасного повернення позивачеві отриманої позики в сумі 2649488 грн., а тому підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 536, 629 ЦК України та умов укладеного договору, стягнув з ЗАТ на користь позивач зазначену суму боргу та 1655 грн. 03 коп. –0,10 % річних починаючи з дати перерахування коштів на поточний рахунок позичальника по 30.06.2007 р.

   Доводи скаржника про те, що між ним та позивачем була досягнута усна домовленість про продовження строку погашення зобов'язання за укладеним договором суд першої інстанції правомірно залишив поза увагою, оскільки ці доводи є голослівними, такими, що  не ґрунтуються на матеріалах справи, спростовуються позивачем та суперечать вимогам ч. 1 ст. 181 ГК України.

   Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України місцевий суд правильно поклав понесені позивачем судові витрати по справі на ЗАТ.         

   Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

                        Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

                                                          П О С Т А Н О В И Л А:    

   Рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2007 року у справі № 15/231-07-5763 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Сільпо Рітейл”, м. Вишневе, Київської області –без задоволення.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

Головуючий суддя                                                          В. В. Шевченко

Судді                                                                                    Н.В. Ліпчанська

                                                                                             М. А. Мирошниченко