Рішення

від 17.12.2021 по справі 520/20786/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2021 р. №520/20786/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Панова М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Костюшко О.В.,

представника позивача - Скульського С.І.,

представника відповідача - Лантушенко Г.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №00134390728 від 12 липня 2021 року, прийняте Головним Управлінням Державної податкової служби у Харківській області; скасувати податкове повідомлення-рішення №00134400728 від 12 липня 2021 року, прийняте Головним Управлінням Державної податкової служби у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення винесені всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними та прийнятими з дотриманням вимог законодавства.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 03.06.2021 №4074-п була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товаривста з обмежаною відповідальністю Ремгідромаш за адресою м. Харків, пр-т Льва Ландау, буд. 151 з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість щодо господарських взаємовідносин контрагентами - постачальниками ТОВ Гросс-Хандель (ЄДРПОУ 43340769) за березень 2020 року, ТОВ Профітекс ЛТД (ЄДРПОУ 43498214) за березень 2020 року, ТОВ Клінсервіс (ЄДРПОУ 42944790) за квітень 2020 року, ТОВ Дрім Гаун (ЄДРПОУ 43205901) за квітень 2020 року, ТОВ Карготранс 2012 (ЄДРПОУ 38494878) за серпень 2020 року, ТОВ Будком Альянс (ЄДРПОУ 42895492) за серпень 2020 року, ТОВ Біфаст (ЄДРПОУ 43490917) за грудень 2020 року, ТОВ Сіті-Лайт ЛТД (ЄДРПОУ 43729099) за грудень 2020 року, ТОВ Терган ЛТД (ЄДРПОУ 43741603) за грудень 2020 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів.

За наслідком проведеної перевірки відповідачем було складено акт №10593/20-40-07-28-09/14094559 від 17.06.2021 в якому зафіксовані наступні порушення:

- вимог абз. а п. 198.1, абзаців першого і другого п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), внаслідок завищення податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 6152244 грн, у т.ч. у березні 2020 року у сумі 4299405 грн, у квітні 2020 року у сумі 620030 грн, у серпні 2020 року у сумі 557976 грн, у грудні 2020 року у сумі 674833 грн, що призвело до: завищення показника від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 1044514 грн за грудень 2020 року; заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього у сумі 5107730 грн, у т.ч. у березні 2020 року у сумі 4154226 грн, у квітні 2020 року у сумі 606895 грн та у серпні 2020 року у сумі 346609 грн;

- перевіркою ТОВ Ремгідромаш (ЄДРПОУ 14094559) не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ Гросс-Хандель (ЄДРПОУ 43340769) за березень 2020 року, ТОВ Профітекс ЛТД (ЄДРПОУ 43498214) за березень 2020 року, ТОВ Клінсервіс (ЄДРПОУ 42944790) за квітень 2020 року, ТОВ Дрім Таун (ЄДРПОУ 43205901) за квітень 2020 року, ТОВ Карготранс 2012 (ЄДРПОУ 38494878) за серпень 2020 року, ТОВ Будком Альянс (ЄДРПОУ 42895492) за серпень 2020 року, ТОВ Сіті-Лайт ЛТД (ЄДРПОУ 43729099) за грудень 2020 року, ТОВ Терган ЛТД (ЄДРПОУ 43741603) за грудень 2020 року.

На підставі вищевказаного акту відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення №00134400728 від 12 липня 2021 року та податкове повідомлення рішення №00134390728 від 12 липня 2021 року.

Позивач вважаючи, що висновки, які викладені в акті перевірки стосовно наведених порушень, стосовно нарахування та сплати податку на додану вартість, є необґрунтованими та незаконними, зробленими без урахування наявних первинних документів та на підставі помилкового тлумачення їх змісту, а прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

У відповідності до пп. 4, 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків , затвердженого наказом Мінфіна України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків.

Таким чином, висновки про порушення вимог податкового законодавства повинні перш за все ґрунтуватися на даних первинних документів платника податків.

Зі змісту акту перевірки ТОВ РЕМГІДРОМАШ вбачається, що податковим органом були досліджені первинні документи, які підтверджують фінансово-господарські відносини підприємства по всім вказаними контрагентами.

При цьому, податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в первинних документах нашого підприємства неповні, недостовірні та (або) суперечливі. В акті перевірки не зафіксований факт наявності в видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та інших документах, отриманих від постачальників будь-яких недоліків або порушення порядку їх видачі, що свідчить про їх належність як первинного документу.

Товарність операцій податковим органом не оспорюється. Сплата ТОВ РЕМГІДРОМАШ податку на додану вартість та понесені під час здійснення операцій витрати, під сумнів податковим органом не ставиться.

Також перевіркою не встановлено, що товари у вказаних контрагентів придбавалися підприємством для використання в цілях інших, ніж з метою використання в господарській діяльності, не встановлено здійснення збиткових операцій.

Таким чином, з огляду на наявні первинні документи, в акті перевірки не спростовується реальність здійснення господарських операцій.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції до яких відносяться відповідні накладні, акти виконаних робіт або наданих послуг.

Згідно п. 14.1.181. Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п. 198.2 Податкового кодексу України, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій нашого підприємства з вищевказаними контрагентами ці контрагенти у встановленому порядку були зареєстровані уповноваженими органами як суб`єкти господарювання, взяті податковим органом на облік як платники податку та були у встановленому порядку зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем ПДВ у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця.

Придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність зареєстрованої належним чином податкової накладної, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів (робіт, послуг) в Податковому кодексі України, не передбачено.

Отже, маючи, відповідним чином оформлені договори, видаткові накладні, та податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також інші первинні документи, які зафіксували факт здійснення господарських операцій по придбанню наше підприємство правомірно включило суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Здійснивши продаж та використання в процесі господарської діяльності отриманих товарів. ТОВ РЕМГІДРОМАШ , у відповідності до вимог наведених норм Податкового кодексу України, склало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкові накладні та включило відповідні суми до складу податкових зобов`язань звітного періоду.

Єдиною підставою для висновку про порушення ТОВ РЕМГІДРОМАШ вимог податкового законодавства при укладанні та виконанні угод з вказаними підприємствами слугувала податкова інформація.

Суд зазначає, що вказана податкова інформація наведена не у передбаченій Податковим кодексом України формі актів перевірок чи довідок про проведення зустрічних звірок, а у вигляді витягів з різноманітних баз даних ДПС, без наявності посилань на первинні документи платників податків та будь яких доказів наведених в акті тверджень.

Електроні бази даних органів ДПС, зокрема реєстраційна інформація про платників податків або система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, формуються на підставі поданої платниками податків до податкового органу податкової звітності, яка сама по собі не може бути беззаперечним доказом відсутності на том чи іншому підприємстві основних фондів, та інших виробничих активів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів /власних, орендованих/ та інших виробничих активів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Отже, викладене в актах перевірки твердження про те, що встановлено нереальність здійснення господарських відносин між ТОВ РЕМГІДРОМАШ та постачальником має характер припущення та не підтверджено відповідними доказами.

Так, копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Подані позивачем документи, підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ним як покупцем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з його власності свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для висновків про порушення платника податку щодо якого було проведено податкову перевірку, вимог податкового законодавства у разі, якщо такий платник має всі документарні підтвердження здійснених господарських операцій та їх належного податкового обліку.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яку суди України застосовують як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, Європейський Суд з прав людини, у своєму рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Посилання контролюючого органу на те. що особа, яка підписувала документи, в тому числі господарські договори та податкові накладні, від імені деяких контрагентів позивача насправді не мала відношення до його господарської діяльності вважаємо не обґрунтованими.

Згідно долучених до позовної заяви копій Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Статуту ТОВ РЕМГІДРОМАШ , витягу з реєстру платників податку на додану вартість, дозволу та ліцензії на провадження господарської діяльності на створення об`єктів архітектури. Позивач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру реєстрації та має статус юридичної особи, платника податку на додану вартість та має право здійснювати господарську діяльність в галузі виконання ремонтних робіт на об`єктах підвищеної небезпеки, провадженням якої було обумовлено укладення угод в межах здійснюваної господарської діяльності.

Факт реальності договорів про виконання робіт (надання послуг) підтверджується наданими первинними документами та податковими накладними, які оформлені відповідно до приписів чинного Законодавства. Первині бухгалтерські документі містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операцій та підтверджують їх фактичне виконання, поряд з іншими наданими первинними документами вони не можуть бути підставою для визнання договорів нікчемними, а господарських операцій - безтоварними.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

В свою чергу, листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 також визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

У відповідності до ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з вимогам п. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Окрім того п. 2 ст. 10 вказаного Закону України регламентовано, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Таким чином факт незнаходження контрагентів позивача за своїми податковими адресами буде встановлений тільки у випадку (з моменту) внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність платника за місцезнаходженням.

Окрім того станом на даний час згідно з інформацією, що міститься у державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців контрагенти скаржника знаходяться за своїми податковими адресами, а відповідно твердження контролюючих органів є такими, що не відповідають дійсності.

Окрім того згідно з актом перевірки контролюючий орган зазначає, що кожен з контрагентів знаходиться за основним місцем обліку, що є додатковим підтвердженням про місце знаходження підприємств за податковою адресою.

Окрім того юридична відповідальність має індивідуальний характер згідно з ст. 63 Конституції України, а відповідно ТОВ РЕМГІДРОМАШ не можливо притягувати до відповідальності за ненадання податкової звітності його контрагентами або не ведення господарської діяльності таким контрагентами в подальшому. Окрім того порушення щодо неподання податкової звітності контрагентом, це питання контролюючого на податковому обліку якого знаходиться такий платним, також за неподання податкової звітності податковим законодавством передбачена певна фінансова санкція, а не визнання господарських операцій нереальними. Тобто навіть у випадку порушень контрагентами порядку надання податкової звітності контролюючий орган не має право визнавати господарські операції ТОВ РЕМГІДРОМАШ нереальними. В свою чергу положення ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України визначений порядок формування підприємством податкового кредиту з ПДВ, які не мають жодних посилань щодо надання податкової звітності контрагентом.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право Позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-IV із змінами та доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те. що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов`язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов`язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів інших податкових органів.

Натомість до кола таких доказів можуть бути віднесені такі, що набрати законної сили обвинувальний вирок суду відносно посадових осіб платника податків за вчинення злочинів, що передбачені ст.ст. 191, 205 або 212 Кримінального кодексу України (адже метою вчинення нікчемного (недійсного) правочину або викривлення дійсних показників господарських операцій в податковому обліку платника податків є намір платника податків на заволодіння державним майном або намір платника податків на ухилення від сплати податків, зборів), рішення адміністративного суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, рішення адміністративного суду про визнання правочину недійсним тощо.

Співвідношення податкової та економічної вигод має вирішуватись наступним чином: господарська операція підлягає перекваліфікації, якщо платник податків умисно, з метою отримання доходу виключно чи переважно за рахунок податкової вигоди, провів (оформив) операцію, що надала економічний ефект (доход) менший, а податкову вигоду більшу відносно тієї операції, яка з урахуванням фактичних обставин найбільше відповідала розумним економічним (діловим) цілям.

В усіх інших випадках орган ДПС повинен дотримуватись ст. 56.4 ст. 56. Податкового Кодексу України відповідно до якого обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Крім того, акт перевірки не містять відомостей стосовно податкових повідомлень-рішень, якими б контрагентам скаржника були визначені податкові зобов`язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з ТОВ РЕМГІДРОМАШ .

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ТОВ РЕМГІДРОМАШ діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускали контрагенти, або що єдиною метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Слід зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим, презюмується, що дії платника, які мають своїм результатом отримання податкової вигоди (зокрема, у вигляді зменшення об`єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму витрат, понесених у зв`язку з оплатою поставлених послуг) є економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій декларації та податковій звітності - достовірними, якщо податковим органом не доведено зворотне.

При цьому висновок про необґрунтованість податкової вигоди платника повинен базуватись на об`єктивній інформації, що безспірно підтверджує відсутність у діях платника розумної ділової мети та їх спрямованість виключно на створення сприятливих податкових наслідків.

Податкове право - галузь публічного права. У публічних стосунках беруть участь дві сторони - владний суб`єкт і підпорядкована особа. Публічне право ґрунтоване на заборонах і приписах. Підпорядкована особа зобов`язана вчинити те, що наказано і не може порушувати заборони. Владний суб`єкт діє так, як йому наказано, і теж не може порушувати заборони. Заборона і припне розширювально тлумачитися не можуть. Якщо щось не заборонене, воно дозволене. Якщо щось прямо не встановлене, обов`язок робити це у підпорядкованої особи відсутній, а владний суб`єкт позбавлений відповідної вимоги. Йому дозволено тільки те, що прямо встановлене. Підпорядкована особа не зобов`язана виконувати вказівки владного суб`єкта, якщо він вийшов за рамки того, що йому дозволене.

Відповідальність в публічному праві може настати за порушення того, що наказано, або здійснення того, що заборонено. Склад правопорушення завжди має жорсткий характер. Якщо за щось відповідальність не встановлена, вона відсутня. Такий класичний підхід публічного права Але головне навіть не в конкретних нормах, хоча їх кількість сама по собі дуже значна. Тут повинно йтися також про властивий нашому податковому праву казуїстичний метод встановлення приписів і заборон, що періодично призводить до того, що неясно, встановлений який-небудь припис або заборона або немає. У будь-якій конкретній нормі ПК України є величезна кількість пунктів і підпунктів, що містять виключення або пільги. Там напевно можна знайти пропуски і протиріччя. У судах немало справ на цей рахунок, а швидка і масова зміна податкового законодавства постійно додає усі нові і нові.

Враховуючи значний об`єм законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати транспортного податку, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість норм нормативно-правових актів, існує наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов`язків платників податків у спірному випадку.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Також потрібно врахувати правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 року у справі Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь- яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.o. проти Чеської Республіки , №26449/95, п. 54, від 09.11.1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy), [ВП], №33202/96). На думку Суду, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу якості закону , передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішення від 26.06.2014 року у справі Суханов та Ільченко проти України (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога ст. 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету в інтересах суспільства . Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто справедливого співвідношення між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини. Такий баланс не досягнутий, якщо особа чи особи у справі мали нести індивідуальні або додаткові обов`язки (див., серед багатьох інших органів влади, Колишній король Греції та інші проти Греції [GC], заяви №25701/94, §§ 79 і 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).

Принципи, проголошені у ст. 4 Податкового кодексу України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, відповідно пп. 4,1.4 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим, презюмується, що дії платника, які мають своїм результатом отримання податкової вигоди (зокрема, у вигляді зменшення об`єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму витрат, понесених у зв`язку з оплатою поставлених послуг) є економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій декларації та податковій звітності - достовірними, якщо податковим органом не доведено зворотне.

При цьому висновок про необґрунтованість податкової вигоди платника повинен базуватись на об`єктивній інформації, що безспірно підтверджує відсутність у діях платника розумної ділової мети та їх спрямованість виключно на створення сприятливих податкових наслідків.

Відповідно до п. 6 Порядку №727 за результатами розгляду заперечень складається висновок, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) документальної перевірки висновки, факти та дані, щодо яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції контролюючого органу стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підбиваються підсумки щодо обґрунтованості заперечень. На підставі висновку складається обґрунтована письмова відповідь щодо результатів розгляду заперечень, яка підписується керівником контролюючого органу (заступником керівника) або особою, яка виконує його обов`язки, та надсилається платнику податків у порядку, встановленому абзацом другим цього пункту.

Надіслане скаржнику рішення повинно відповідати зазначеним вимогам, містити переконливі відповіді по суті заявлених заперечень, у рішенні чітко викладені заперечення скаржника, повно відображено обставини і характер спірних правовідносин скаржника та його контрагента проаналізовано та надано оцінки всім письмовим доказам наданим скаржником ..

Згідно з практикою ЄСПЛ щодо судових рішень, яку за аналогією можливо застосувати й до рішень що виносяться податковою, не є мотивованим рішення, яке містить просте посилання на норму закону, з якого незрозуміло, чому суд дійшов саме таких висновків. Відсутність мотивації прийнятого судом рішення (навіть якщо ці висновки правильні) позбавляє сторону спору можливості належним чином навести аргументи при його оскарженні, мотивованим є рішення, якщо підстави, на яких воно базується, зазначені належним чином (рішення у справі Кузнецов та інші проти Росії ); доводи й мотиви, на яких базується рішення, зазначені досить ясно (рішення у справі Хаджианасгасіу проти Греції ); судом висловлена позиція стосовно всіх доречних і важливих аргументів сторони (рішення у справі Пронін проти України ).

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо зауважень відповідача зазначених в акті перевірки з приводу недоліків в заповненні товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування ПДВ не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 820/1124/17.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ВС підкреслив, що судами встановлено реально здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, що підтверджено належно оформленими первинними документами.

Посилання контролюючого органу на наявність недоліків в заповненні товарно- транспортних накладних, по взаємовідносинах з контрагентами, як підставу для невизнання реальності господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано відхилили, оскільки, незазначення в товарно-транспортних накладних певної інформації, зокрема щодо проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ. Крім того, документи на перевезення товарно- матеріальних цінностей з наслідками формування ПДВ не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. В той же час, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Порушення певними постачальника товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правій ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагентів позивача умов необхідних для ведення відповідної господарської діяльності, зокрема, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, як на підставу для відмови в позові, обґрунтовано відхилена судами, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Суд вважає необґрунтованими посилання органу, як на підставу неправомірності формування даних податкового обліку, на відсутність у позивача документів, які б свідчили про транспортування придбаного товару, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв`язку з чим, відсутність товарно- транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Таким чином позивач належним чином підтвердив наявність фізичної, технічної та технологічної складової для здійснення конкретних господарських операцій. Підтвердив наявність персоналу, основних фондів, транспортних засобів для перевезення та виробництва, приміщень для зберігання, верстатів для виробництва, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідний термін; наявність ліцензій та дозвільних документів.

Додатково суд звертає увагу, що інформація про об`єкти оподаткування контрагентів (орендовані або власні приміщення, приміщення третіх осіб за договором зберігання) відсутня в загальному доступі.

Позивачем належним чином підтверджена повна інформацію про податкову правосуб`єктність контрагентів (наявність реєстрації їх як платників ПДВ, наявність у відповідних посадових осіб або інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних), що Апелянтом не заперечується.

Додатково суд наголошує, що з первинних документів досліджено зв`язок між фактом придбання товарів та витратами в межах провадження господарської діяльності, що підтверджено відповідними первинними документами.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення прийняті Головним Управлінням ДПС у Харківській області на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача, є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підтверджені відповідними доказами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в частині наведених сум.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У судовому засіданні відповідачем не доказано правомірності спірних рішень, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена їх протиправність.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" (пр-т Льва Ландау, буд. 151, м. Харків, 61128, ЄДРПОУ 14094559) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №00134390728 від 12 липня 2021 року, прийняте Головним Управлінням Державної податкової служби у Харківській області.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №00134400728 від 12 липня 2021 року, прийняте Головним Управлінням Державної податкової служби у Харківській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" (ЄДРПОУ 14094559) сплачену суму судового збору в розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 21 грудня 2021 року.

Суддя М.М.Панов