Вирок

від 21.12.2021 по справі 308/11965/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/11965/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальне провадження відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021078030000586 від 05.06.2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ужгород, Закарпатської області, громадянки України, з середньою освітою, неодруженої, тимчасово непрацюючої, яка зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

04.06.2021 приблизно о 01 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи біля будинку №2 по вул. Яроцька в м. Ужгород діючи з прямим умислом, повторно, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, спрямовані на таємне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, із метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, шляхом пошкодження бетонних сходів викрала алюмінієвий кутник у кількості 92 погонних метрів, який згідно звіту про оцінку №454-08-321 від 27.08.2021 року становить 2848,32 грн., чим спричинила матеріальний збиток ТОВ «Фірма Магістраль ЛТД», на вище вказану суму.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогамист. 337 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_4 , у судовому засіданні вину у вчиненні нею кримінального правопорушення визнала, обставини викладені в обвинувальному акті на заперечувала, підтвердила фактичні обставини викладені в обвинувальному акті, дала суду свідчення про обставини скоєння кримінального правопорушення, які відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам, щиро розкаювалася, просила суд її суворо не карати. Цивільний позов не визнала.

Захисник в судовому засіданні просив суворо не карати обвинувачену.

Прокурор під час судового засідання обвинувальний акт підтримав та просив притягнути ОСОБА_4 , до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.185 КК України.

Потерпілий в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, на адресу суду надійшло клопотання від представника цивільного позивача та потерпілого про розгляд справи у його відсутності.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою вину в інкримінованому їй органом досудового розслідування злочині, погодилася з кваліфікацією вчиненого нею діяння, прокурор, захисник не заперечили щодо встановлених фактичних обставин, представник потерпілого подав заяву про розгляд справи у його відсутності, тому суд, на підставі ч. 3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження змісту обставин справи, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченої.

Суд оцінює, що обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що фактичні обставини відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об`єктивних сумнівів у доведеності її вини у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України, у суду не має.

Враховуючи викладене, суд, заслухавши учасників судового засідання, допитавши обвинувачену в судовому засіданні та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_4 , прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

З врахуванням обсягу доказів, які досліджувались у судовому засіданні, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), за ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненої повторно .

При обранні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, є умисним злочином, дані про її особу, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, та відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, призначає покарання необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та попередження вчинення нею нових злочинів.

Так, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, про що свідчила її поведінка в судовому засіданні. Обставин, що обтяжують покарання винної, органом досудового розслідування не встановлено.

Відомостей у матеріалах справи, що обвинувачена ОСОБА_4 перебуває на обліку психіатра, нарколога відсутні. ОСОБА_4 має постійне місце проживання, інформація про негативну характеристику відсутня. Раніше притягалася до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_4 , засуджена 21.09.2020 вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області до покарання у вигляді 80 годин громадських робіт за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Згідно довідки про судимість покарання відбуто 26.11.2020 року.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, особу винної, її ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів їй необхідно призначити покарання саме у вигляді обмеження волі в межах санкції ч.2 ст.185 КК України.

Перешкод, визначених ч.3ст. 61 КК України, для застосування до обвинуваченої даного виду покарань, не встановлено.

Разом із цим, суд з врахуванням фактичних обставин справи, особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка раніше судима, покарання відбула, має постійне місце проживання, викрадене майно повернуто потерпілому, вважає за можливе її виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, обравши їй покарання пов`язане з обмеженням волі, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням згідно ст.75 КК України, поклавши на неї обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.

Саме таке покарання на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та попередження скоєння нових злочинів.

Європейський суд з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року зазначив, що покарання, як втручання держави в особисте приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Цивільний позов потерпілого підлягає частковому задоволенню, з огляду на такі підстави і обгрунтування.

Згідно вимог ч.5ст.128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1ст.129 КПК України, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав та розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно ч.1ст.1166 ЦК Українишкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положеньст.1192 ЦК Україниз урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд погоджується із доводами представника цивільного позивача стосовно заподіяння ТОВ майнової шкоди діями обвинуваченою ОСОБА_4 стосовно викрадення останньою належних потерпілому алюмінієвих кутників у кількості 92 погонних метрів, вартість яких згідно звіту про оцінку №454-08-321 від 27.08.2021 року становить 2848,32 грн., що становить відповідний причинний зв`язок, та обставини чого визнані безумовно самим цивільним відповідачем, що не становить обов`язку їх доказування цивільним позивачем.

Пряма, дійсна шкода, завдана злочином у вигляді викрадення речей (майна), що є змістом обвинувачення повернута потерпілому повністю. Як видно з особистої розписки представника потерпілого ці речі прийняті з зауваженнями і претензіями в частині непридатності їх до використання.

Разом з тим, суд визнає безпідставиними твердження представника цивільного позивача щодо законності власних вимог в частині стягнення додаткових витрат на відновлення пошкодженого майна, та ремонтних робіт, оскільки наведені положенняст.1192 ЦК Українипередбачає можливість відшкодування збитків потерпілому за альтернативним визначенням їх розміру відповідно до реальної вартості втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, та вочевидь не передбачає їх поєднання.

Окрім того, дана частина вимог недоведена стороною цивільного позивача всупереч власному обов`язку внаслідок їх невизнання цивільним відповідачем, оскільки суду не представлено експертного висновку щодо відповідного розміру додаткових витрат, що згідно вимог п.6ст.242 КПК Україниє обов`язковими для визначення розміру матеріальних збитків, саме які є відповідним предметом даного цивільного позову. Відтак доданий до цивільного позову власний розрахунок додаткових витрат на відновлення пошкодженого майна, окрім вартості матеріалів не є належним та допустимим доказом, а тому не приймається судом до уваги. Суд також вважає недоведеною вимогу про відшкодування ремонтних робіт на суму 96257,73 грн., оскільки таке виходить за межі пред`явленого обвинувачення.

У зв`язку з цим за наслідком вказаних обставин позов підлягає частковому задоволенню в частині відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 2848,32 грн. відповідно вартості викраденого майна, а за безпідставності іншої частини вимог та недоведення їх цивільним позивачем цивільний позов щодо додаткових витрат за відповідної різницею від загальної суми вимог задоволенню не підлягає.

Заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування не застосовувалися.

Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100,349,368-370,373,374,394,395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України та призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 роки.

На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном один рік.

Відповідно до ст.76КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речові докази: алюмінієві кутники , які передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого вважати повернутими потерпілому. Оптичний диск з камери відеоспостереження залишити при матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов представника потерпілого задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Магістраль ЛТД» матеріальну шкоду в сумі 2848,32 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1