Рішення

від 07.12.2021 по справі 310/19/17

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/19/17

2/310/7/21

РІШЕННЯ

Іменем України

08 грудня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді……Дністрян О.М.,

при секретарі……………Уставицькій Н.М., Герасимовій Г.В.,

за участю представника відповідача адвоката Брицької А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя до ОСОБА_1 , треті особи Бердянська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будресурси», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення її законному користувачу, -

В с т а н о в и в :

Військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_19 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення її законному користувачу, посилаючись на те, що Розпорядженням Ради Міністрів УРСР №204-0029 від 19.02.1962р. Мелітопольській квартирно-експлуатаційній частині Мелітопольського району було видано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 20га, розташовану у с.Луначарське Бердянського району Запорізької області для будівництва військового містечка № НОМЕР_1 . На виконання зазначеного розпорядження Мелітопольській КЕЧ у 1978 році видано державний акт на право користування землею серії «Б» № 012141, відповідно до якого за землекористувачем (Мелітопольською КЕЧ) закріплено у безстрокове і безплатне користування 20га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для будівництва військового містечка № 9. В травні 1995 року відповідно до рішення Луначарської сільської ради народних депутатів № 84 від 27.10.1994р. із раніше відведеної Мелітопольській КЕЧ земельної ділянки площею 20га Бердянському заводу «Южгідромаш» відведено у постійне користування земельну ділянку, площею 7,6га для організації садового товариства «Гідравлік», в результаті чого у постійному користуванні військової організації залишилась земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 , площею 12,4га. Наказом командувача військами ордена Червоного прапора Південного оперативного командування «Про організацію реформування та ліквідації Мелітопольської квартирно-експлуатаційної частини (району) Південного оперативного командування» від 27.01.2003р. № 55 Мелітопольську квартирно-експлуатаційну частину (району) Південного оперативного командування розформовано, правонаступником визнано Запорізьку квартирно-експлуатаційну частину (району) Південного оперативного командування, у зв`язку з чим останньою прийнято на облік земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 площею 12,4га. На виконання вимог Директиви Міністра оборони України від 30.03.2003р. № Д-115/1/03 «Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах України» відповідно до наказу начальника КЕЧ Запорізького району № 46 від 06.05.2003р., Квартирно-експлуатаційну частину Запорізького району переформовано в КЕВ м. Запоріжжя з 06.05.2003р.. Поряд з тим, 03.02.2006р. між дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» ДП «Укроборонсервіс», з одного боку (продавець) та ТОВ «Будівельна компанія Будресурси», з іншого боку (покупець), укладено договір купівлі-продажу нерухомого військового майна: будівель і споруд військового містечка № 9. У зв`язку зі зміною власника зазначених об`єктів нерухомості 17.07.2006р. ТОВ «Будресурси» звернулося до голови Бердянської районної державної адміністрації з листом № 17/07 щодо відведення земельної ділянки колишнього військового містечка № НОМЕР_1 під індивідуальне дачне будівництво співробітникам товариства та членам їх сімей. Згодом, до Бердяньскої РДА надійшов лист командира військової частини НОМЕР_2 , яка на той час дислокувалась на фондах військового містечка № НОМЕР_1 , №867 від 28.07.2006р., відповідно до якого командир не заперечує проти передачі до земель запасу території військового містечка № НОМЕР_1 . Як наслідок, головою Бердянської РДА протягом 2006-2008р.р. прийнято низку рішень щодо розпорядження землями оборони у с. Луначарське (за межами населеного пункту), а саме: 1) розпорядження голови Бердянської РДА від 12.09.2006р. № 543 «Про передачу земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою», яким: передано в землі запасу оборонного призначення земельну ділянку площею 9,88 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; погоджено матеріали місця розташування земельної ділянки для передачі громадянам для індивідуального дачного будівництва площею 9,0га за рахунок вищезазначених земель; надано дозвіл громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 9,0га для передачі їм у власність під дачне будівництво у межах норм безоплатної приватизації за рахунок земель оборонного призначення, що перебувають у запасі на території Луначарської сільської ради; 2) розпорядження голови Бердянської РДА від 17.11.2006р. № 707 «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 12.09.06 № 543», яким попереднє розпорядження визнано таким, що втратило чинність; 3) розпорядження голови Бердянської РДА від 31.01.2007р. № 67 «Про визнання такими, що втратили чинність, розпоряджень голови райдержадміністрації», яким на виконання протесту Бердянського міжрайонного прокурора розпорядження № 707 від 17.11.2006р. скасовано; 4) у зв`язку з вилученням земельної ділянки, загальною площею 9,88га, на яких була розташована військова частина НОМЕР_2 видано розпорядження голови Бердянської РДА від 02.08.2007р. № 532 «Про передачу у власність земельних ділянок», яким: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва із земель оборонного призначення, що перебувають у запасі на території Луначарської сільської ради; передано у власність 90-та громадянам наведені земельні ділянки по 0,1га кожному та зобов`язано оформити державні акти на право власності на земельні ділянки; 5) розпорядження голови Бердянської РДА від 16.05.2008р. № 345 «Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 02.08.2007 № 532», яким до вказаного у назві розпорядження внесено наступні зміни: доповнено пунктом 1.1., відповідно до якого земельну ділянку загальною площею 9,0га переведено із земель оборони до земель рекреаційного призначення; змінено редакцію пункту 2 щодо передачі у власність громадянам земельних ділянок загальною площею 9,0 га за рахунок земель державної власності рекреаційного призначення, що перебувають у запасі. В подальшому, на виконання перерахованих розпоряджень голови Бердянської РДА протягом 2007 року 90-та громадянам видано державні акти на право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням «для індивідуального дачного будівництва» по 0,10га кожному. Так, відповідно до розпорядження голови Бердянської РДА від 02.08.2007р. № 532 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва із земель оборонного призначення, що перебувають у запасі на території Луначарської сільської ради. Пунктом 2 вказаного розпорядження безоплатно передано у власність громадянам земельні ділянки, загальною площею 9,00га, в т.ч. забудовані землі 9,00га для індивідуального дачного будівництва, у тому числі й громадянам: ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , земельні ділянки, площею по 0,10га, вартістю 8 080, 80 грн. кожна. На виконання вказаного розпорядження голови Бердянської РДА Стемпковська Є.О., ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 отримали державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 711087, 711081, 711085, 711058, 711022, 711089, 711086, 711083, 711075, 711082, 711076, 711093, 711059, 711047, 711094, 711023, 711021. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.11.2014р. по справі № 908/3717/14, яке набрало законної сили 03.04.2015р., задоволено позов заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Бердянської РДА Запорізької області № 543 від 12.09.2006р. «Про передачу земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою». За результатами розгляду справи № 908/3717/14 Господарський суд встановив, що розпорядження Бердянської РДА № 543 від 12.09.2006р. «Про передачу земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою» прийнято на підставі листа командира військової частини НОМЕР_2 про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою військового містечка № 9 № 867 від 28.07.2006р., листа ТОВ «Будресурси» та матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки. Однак Міністр оборони України або, за його дорученням, начальник Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України, відповідну згоду на припинення права користування спірною земельною ділянкою та її вилучення, не надавав, жодної заяви про добровільну відмову від належного Міністерству оборони України права на вказану земельну ділянку не адресував. Оскільки рішення про відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою не приймалось, а тому будь-які правові підстави для розпорядження нею Бердянською районною державною адміністрацією відсутні. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.12.2015р. по справі № 908/267/15-г визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області №532 від 02.08.2007р. «Про передачу у власність земельних ділянок» та № 345 від 16.05.2008р. «Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 02.08.2007 № 532», а постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016р. рішення суду першої інстанції залишено без змін. Так судом встановлено, що земельна ділянка, на якій були розташовані будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_1 , на момент їх відчуження перебувала у користуванні Міністерства оборони України і не була предметом договору купівлі-продажу від 03.02.2006р.. За договором купівлі-продажу нерухомого військового майна від 03.02.2006р. до ТОВ «Будресурси» були передані у власністьлише будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_1 ,а не земельна ділянка.Уфактичне користування відповідача перейшло право користування не всією спірною земельною ділянкою(9га), а лише під будівлямиіспорудами. Право на земельну ділянку під будівлями і спорудами не переходило автоматично, а мало бути оформлено відповідно до вимог чинного законодавства. Бердянська районна державна адміністрація не є розпорядником земель, що перебувають у державній власності, оскільки таке розпорядження землями мало здійснюватися з дотриманням вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України після вилучення земельної ділянки у попереднього користувача в порядку, передбаченому цим Кодексом. Оскільки право на земельну ділянку ТОВ «Будресурси» не було оформлено відповідно до вимог чинного законодавства з отриманням правовстановлюючих документів на земельну ділянку, тому ТОВ «Будресурси» також не могло розпоряджатись землею, на якій знаходяться придбані ним будівлі та споруди. Крім того, відповідно до п. 42 наказу Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997р. «Про затвердження Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями», землі, які виділені в користування Міністерству оборони України, забороняється займати для будівництва індивідуальних і кооперативних житлових будинків, гаражів, інших господарських будівель, а також під дачі та садово-городні ділянки. Тому вважають, що ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 отримали у власність земельні ділянки військової частини НОМЕР_2 (а в подальшому КЕВ м. Запоріжжя) з порушенням вимог ст. 77 Земельного кодексу України, згідно якої землі оборони, це землі надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військових навчальних закладів, підприємств та установ Збройних Сил України інших військових формувань утворених відповідно до законодавства України. Також зазначили, що відповідно до інформації наданої Управлінням Держгеокадастру у Бердянському районі, станом на 31.12.2012р. власником усіх земельних ділянок, які отримали вищеперераховані громадяни, став ОСОБА_19 ..Так, на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки: № 5116 від 05.11.2008р., укладеного зі ОСОБА_8 , № 5028 від 30.10.2008р. з ОСОБА_2 , № 5119 від 05.11.2008р. з ОСОБА_6 , № 5231 від 14.11.2008р. з ОСОБА_13 , № 5022 від 30.10.2008р. з ОСОБА_4 , № 5223 від 14.11.2008р. з ОСОБА_14 , № 5114 від 05.11.2008р. з ОСОБА_7 , № 5121 від 05.11.2008р. з ОСОБА_18 , № 5030 від 30.10.2008р. з ОСОБА_16 , № 5123 від 05.11.2008р. з ОСОБА_15 , № 5024 від 30.10.2008р. з ОСОБА_5 , № 5233 від 14.11.2008р. з ОСОБА_11 , № 5229 від 14.11.2008р. з ОСОБА_17 , № 5227 від 14,11.2008р. з ОСОБА_10 , № 5032 від 30.10.2008р. з ОСОБА_3 , № 5221 від 14.11.2008р. з ОСОБА_12 , № 5020 від 30.10.2008р. з ОСОБА_9 ОСОБА_19 оформив 17 нових державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯК за №№ 824939, 824943, 824941, 824947, 824936, 824937, 824938, 824940, 824944, 824942, 824945, 824946, 824949, 824948, 824933, 824934, 824935, які були зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№ 011026500314, 011026500322, 011026500316, 011026500317, 011026500311, 011026500312, 011026500313, 011026500315, 011026500323, 011026500310, 011026500319, 011026500318, 011026500309, 011026500308, 011026500320, 011026500321,011026500307. Просили суд визнати недійсними державні акти серії ЯК №№ 824939, 824943, 824941, 824947, 824936, 824937, 824938, 824940, 824944, 824942, 824945, 824946, 824949, 824948, 824933, 824934, 824935, на право власності на земельну ділянку, загальною площею 1,7га, загальною вартістю 137373 грн. 60 коп., що розташована на території Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області, які видані ОСОБА_19 ; зобов`язати ОСОБА_19 повернути земельні ділянки, загальною площею 1,7га, які розташовані на території Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області, законному землекористувачу Квартирно-експлуатаційному відділу м. Запоріжжя.

Представник позивача Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України прокурор Чинін Д.Ю. до початку судового розгляду надав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.

Представник позивача Міністерства оборони України до початку судового розгляду надали заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя до початку судового розгляду надали заяву про розгляд справи за відсутності їх представника та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Брицька А.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити у позові у повному обсязі, крім того, надала письмовий відзив на позов, в якому зазначила про відсутність порушеного права позивачів Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, оскільки вони ніколи не були власниками спірної земельної ділянки. В Державному акті від 1978 року на право користування землею, яким за Мелітопольським КЕЧ закріплене право безстрокового та безоплатного користування земельною ділянкою 20га землі в межах, згідно з планом користування, не встановлено межі земельної ділянки, наданої в постійне користування, позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка входить до складу земельної ділянки (повністю чи частково), право на користування якої посвідчено цим державним актом. Крім того, вважає посилання прокурора на рішення судів, якими було скасовано рішення Бердянської РДА такими, що не мають значення для справи, оскільки розпорядження вичерпали себе в момент їх прийняття і їх скасування не породжує правових наслідків та не впливає на право власності на земельні ділянки, яке виникло у ОСОБА_19 . Також зазначила, що ОСОБА_19 набув спірні земельні ділянки на підставі цивільно-правових угод, які не скасовані та не визнані недійсними, що виключає застосування, як підстави позовуст. 387 ЦК України, яка передбачає наслідки набуття майна без правової підстави. Також зазначила, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки. Крім того, надала заяву, в якій зазначила, що прокурором при подачі позову було пропущено строк позовної давності для звернення до суду, оскільки ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 державні акти на право власності на спірні земельні ділянки отримали ще у 2007 році та здійснили державну реєстрацію таких прав, натомість прокурор з позовом звернувся до суду лише у 2016 році, тобто поза межами строків позовної давності. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Треті особи ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , а також представники третіх осіб Бердянської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будресурси», в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, вислухавши представника відповідача та дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Так, за ст.ст. 13 та 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтями 2, 19 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до положень ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частинами першою та другою ст. 116 Земельного кодексу України, визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, садівництва та ін., у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування.

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються в порядку, встановленому статтею 151 Земельного кодексу України.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша ст. 126 Земельного кодексу України, в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин).

Згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

За змістом ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 2 Земельного кодексу України (1990 року, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, які є предметом розгляду в даній справі), закріплено, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на види. Одним із яких є землі оборони.

Згідно ст. 70 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ. Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством України.

Такі ж приписи містяться і у Земельному кодексі України 2001 року, зокрема, у статтях 19 і 77, а також у Законі України «Про збройні сили України» та Законі України «Про оборону України».

Судом встановлено, що Розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 204-0029 від 19.02.1962 р. Мелітопольській квартирно-експлуатаційній частині Мелітопольського району (Мелітопольська КЕЧ) було надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 20га, розташовану у с.Луначарське Бердянського району Запорізької області для будівництва військового містечка № 9.

На виконання зазначеного розпорядження Мелітопольській КЕЧ у 1978 році видано Державний акт на право користування землею серії "Б" № 012141, відповідно до якого за землекористувачем (Мелітопольською КЕЧ) закріплено в безстрокове і безплатне користування 20 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для будівництва військового містечка № 9 (т.1 а.с.10-12).

У травні 1995 року відповідно до рішення Луначарської сільської ради народних депутатів № 84 від 27.10.1994 р. із раніше відведеної Мелітопольській КЕЧ земельної ділянки площею 20 га Бердянському заводу "Южгідромаш" відведено у постійне користування земельну ділянку площею 7,6 га для організації садового товариства "Гідравлік", в результаті чого у постійному користуванні військової організації залишилась земельна ділянка військового містечка № 9 площею 12,4 га (т.1 а.с.18-20).

Наказом командувача військами ордена Червоного прапора Південного оперативного командування «Про організацію реформування та ліквідації Мелітопольської квартирно-експлуатаційної частини (району) Південного оперативного командування» від 27.01.2003р. № 55 (т.1 а.с.21-23) Мелітопольську квартирно-експлуатаційну частину (району) Південного оперативного командування розформовано, правонаступником визнано Запорізьку квартирно-експлуатаційну частину (району) Південного оперативного командування, у зв`язку з чим останньою прийнято на облік земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 площею 12,4 га.

На виконання вимог Директиви Міністра оборони України від 30.03.2003р. №Д-115/1/03 «Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах України» відповідно до наказу начальника КЕЧ Запорізького району № 46 від 06.05.2003, Квартирно-експлуатаційну частину Запорізького району переформовано в КЕВ м. Запоріжжя з 06.05.2003р.

03.02.2006р. між дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» Державним підприємством «Укроборонсервіс», з одного боку (продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будресурси», з іншого боку (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого військового майна: будівель і споруд військового містечка № 9 (т.1 а.с.24-26).

У зв`язку зі зміною власника зазначених об`єктів нерухомості 17.07.2006р. ТОВ «Будресурси» звернулося до голови Бердянської районної державної адміністрації (далі - Бердянська РДА) з листом № 17/07 щодо відведення земельної ділянки колишнього військового містечка № НОМЕР_1 під індивідуальне дачне будівництво співробітникам товариства та членам їх сімей.

Головою Бердянської РДА протягом 2006-2008 років прийнято низку рішень щодо розпорядження землями оборони у с. Луначарське (за межами населеного пункту), а саме:

1)розпорядження голови Бердянської РДА від 12.09.2006 № 543 «Про передачу

земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою», яким: передано в землі запасу оборонного призначення земельну ділянку площею 9,88 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; погоджено матеріали місця розташування земельної ділянки для передачі громадянам для індивідуального дачного будівництва площею 9,0 га за рахунок вищезазначених земель; надано дозвіл громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 9,0 га для передачі їм у власність під дачне будівництво у межах норм безоплатної приватизації за рахунок земель оборонного призначення, що перебувають у запасі на території Луначарської сільської ради (т.1 а.с.29-33);

2) розпорядження голови Бердянської РДА від 17.11.2006 № 707 «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 12.09.06 № 543», яким попереднє розпорядження визнано таким, що втратило чинність (т.1 а.с.34-35);

3) розпорядження голови Бердянської РДА від 31.01.2007 № 67 «Про визнання такими, що втратили чинність, розпоряджень голови райдержадміністрації», яким на виконання протесту Бердянського міжрайонного прокурора розпорядження № 707 від 17.11.2006р. скасовано (т.1 а.с.36-37);

4)у зв`язку з вилученням земельної ділянки загальною площею 9,88 га, на яких буларозташована військова частина НОМЕР_2 видано розпорядження голови Бердянської РДА від 02.08.2007 № 532 «Про передачу у власність земельних ділянок», яким: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва із земель оборонного призначення, що перебувають у запасі на території Луначарської сільської ради; передано у власність 90-та громадянам наведені земельні ділянки по ОД га кожному та зобов`язано оформити державні акти на право власності на земельні ділянки (т.1 а.с.38-40);

5) розпорядження голови Бердянської РДА від 16.05.2008 № 345 «Про внесення змін

та доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 02.08.2007 № 532», яким до вказаного у назві розпорядження внесено наступні зміни: доповнено пунктом 1.1., відповідно до якого земельну ділянку загальною площею 9,0га переведено із земель оборони до земель рекреаційного призначення; змінено редакцію пункту 2 щодо передачі у власність громадянам земельних ділянок загальною площею 9,0 га за рахунок земель державної власності рекреаційного призначення, що перебувають у запасі (т.1 а.с.41-42).

Так, відповідно до розпорядження голови Бердянської РДА від 02.08.2007р. № 532 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва із земель оборонного призначення, що перебувають у запасі на території Луначарської сільської ради.

Пунктом 2 вказаного розпорядження безоплатно передано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 9,00 га, в т.ч. забудовані землі 9,00 га для індивідуального дачного будівництва, у тому числі й громадянам: ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , земельні ділянки площею по 0,10га, вартістю по 8 080, 80 грн. кожна.

На виконання вказаного розпорядження голови Бердянської РДА Стемпковська Є.О., ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯГ №№ 711087, 711081, 711085, 711058, 711022, 711089, 711086, 711083, 711075, 711082, 711076, 711093, 711059, 711047, 711094, 711023, 711021, які було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (т.1 а.с.46-51).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.11.2014 року по справі №908/3717/14 задоволено позов заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області № 543 від 12.09.2006 «Про передачу земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою» (т.1 а.с.69-72). Зазначене рішення не скасовано та набрало законної сили 03.04.2015р..

За результатами розгляду справи № 908/3717/14 судом було встановлено, що розпорядження Бердянської РДА № 543 від 12.09.2006 «Про передачу земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою» прийнято на підставі листа командира військової частини НОМЕР_2 про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою військового містечка № 9 № 867 від 28.07.2006, листа ТОВ «Будресурси» та матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки. Однак Міністр оборони України або, за його дорученням, начальник Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України, відповідну згоду на припинення права користування спірною земельною ділянкою, її вилучення не надавав, жодної заяви про добровільну відмову від належного Міністерству оборони України права на вказану земельну ділянку не адресував. Оскільки рішення про відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою не приймалось, а тому будь-які правові підстави для розпорядження нею Бердянською районною державною адміністрацією відсутні.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.12.2015 року по справі №908/267/15-г визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області № 532 від 02.08.2007р. «Про передачу у власність земельних ділянок» та № 345 від 16.05.2008р. «Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 02.08.2007р. № 532», а постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.1 а.с.73-82).

Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій були розташовані будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_1 на момент їх відчуження перебувала у користуванні Міністерства оборони України і не була предметом договору купівлі-продажу від 03.02.2006р.. За договором купівлі-продажу нерухомого військового майна від 03.02.2006р. до ТОВ «Будресурси» були передані у власністьлише будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_1 ,а не земельна ділянка.Уфактичне користування відповідача перейшло право користування не всією спірною земельною ділянкою(9га), а лише під будівлямиіспорудами. Право на земельну ділянку під будівлями і спорудами не переходило автоматично, а мало бути оформлено відповідно до вимог чинного законодавства.

Бердянська районна державна адміністрація не є розпорядником земель, що перебувають у державній власності, оскільки таке розпорядження землями мало здійснюватися з дотриманням вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України після вилучення земельної ділянки у попереднього користувача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Оскільки право на земельну ділянку ТОВ «Будресурси» не було оформлено відповідно до вимог чинного законодавства з отриманням правовстановлюючих документів на земельну ділянку, тому ТОВ «Будресурси» також не могло розпоряджатись землею, на якій знаходяться придбані ним будівлі та спорудами.

ОСОБА_19 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 отримали у власність земельну ділянку військової частини НОМЕР_2 (а в подальшому КЕВ м. Запоріжжя) з порушенням вимог ст. 77 Земельного кодексу України, згідно якої землі оборони, це землі надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військових навчальних закладів, підприємств та установ Збройних Сил України інших військових формувань утворених відповідно до законодавства України.

Крім того, судом встановлено, що також за договорами купівлі-продажу земельної ділянки від 30 жовтня 2008 року, від 05 листопада 2008 року та від 14 листопада 2008 року, ОСОБА_19 прибав у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_20 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , земельні ділянки, розміром по 0,100га, кадастрові номери: 2320683000:02:007:0088, 2320683000:02:007:0074, 2320683000:02:007:0080, 2320683000:02:007:0092, 2320683000:02:007:0085, 2320683000:02:007:0083, 2320683000:02:007:0084, 2320683000:02:007:0076, 2320683000:02:007:0140, 2320683000:02:007:0137, 2320683000:02:007:0075, 2320683000:02:007:0139, 2320683000:02:007:0081, 2320683000:02:007:0087, 2320683000:02:007:0091, 2320683000:02:007:0141, 2320683000:02:007:0086, які розташовані: Запорізька область, Бердянський район, Луначарська сільська рада, Обслуговуючий кооператив дачне товариство «Будресурси» (т.2 а.с.140-173).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлене законом.

Таким чином, суд не встановлює правомірність прийнятого Бердянською РДА розпорядження, оскільки ця обставина вже встановлена в судовому порядку.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно дост. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 2 розпорядження голови Бердянської РДА № 532 від 02.08.2007р. земельна ділянка надана у власність ОСОБА_19 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 безоплатно.

При цьому, ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 не набули права власності на спірні земельні ділянки внаслідок скасування розпорядження Бердянської РДА № 532 від 02.08.2007 року, а тому не мали права її відчужувати ОСОБА_19 ..

Згідно ч. 3ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов`язана його повернути. Особа зобов`язана повернути майно й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Викладене дає підстави зробити висновок, що земельні ділянки, які були передані на підставінезаконного державного акту на право власності на земельну ділянку підлягає поверненню Квартирно-експлуатаційному відділу м. Запоріжжя, а отже позовна вимога прозобов`язання ОСОБА_19 повернути земельні ділянки загальною площею 1,7га кадастрові номери: 2320683000:02:007:0076, 2320683000:02:007:0075, 2320683000:02:007:0074, 2320683000:02:007:0140, 2320683000:02:007:0141, 2320683000:02:007:0137, 2320683000:02:007:0092, 2320683000:02:007:0087, 2320683000:02:007:0091, 2320683000:02:007:0086, 2320683000:02:007:0083, 2320683000:02:007:0081, 2320683000:02:007:0080, 2320683000:02:007:0139, 2320683000:02:007:0090, 2320683000:02:007:0085, 2320683000:02:007:0088, 2320683000:02:007:0084, які розташовані на території Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області, законному землекористувачу Квартирно-експлуатаційному відділу м. Запоріжжя, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає, що позовні вимоги про визнання державних актів недійсними є необґрунтованими, оскільки, обраний позивачем спосіб захисту права, є не ефективним, з огляду на таке.

Так,за результатами розгляду справи № 925/642/19 (постанова від 02.02.2021) Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що «для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17».

Крім того,Верховний Суд за наслідками розгляду справи № 450/2410/18 (постанова від 14.04.2021) зробив такі обґрунтовані висновки: «Обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення сільської ради незаконним та його скасування, визнання державного акту недійсним не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки.

Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України видокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Доводи представника відповідача про відсутність повноважень в органу прокуратури на звернення до суду із зазаначеним позовом, суд до уваги не бере, оскільки вони є необгрунтованими та не грунтуються на засадах чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.12.2015р. по справі №908/267/15-г визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області № 532 від 02.08.2007 «Про передачу у власність земельних ділянок» та № 345 від 16.05.2008 «Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 02.08.2007 № 532», а постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Під час розгляду справи № 908/267/15-г Міністерству оборони України та КЕВ

м. Запоріжжя стало достеменно відомо про необхідність вжиття подальших заходів позовного характеру, спрямованих на повернення земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_19 .

Згідно з п. 4 «Загального положення про юридичну службу Міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1040 (далі Положення № 1040), основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів органом виконавчої влади, підприємством, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов`язків, а також представлення інтересів органу виконавчої влади, підприємства в судах.

Приписами п. 3.1 «Інструкції про порядок дій та вжиття заходів щодо недопущення самовільного захоплення, незаконного вилучення земель оборони або нерухомого військового майна», затвердженої наказом Міністра оборони України від 14.07.2008р. № 348 (далі Інструкція № 348) встановлено, що у разі виявлення факту самовільного захоплення сторонніми особами земельної ділянки зі складу земель оборони або нерухомого військового майна, з використанням незаконних рішень місцевих органів самоврядування, органів державної влади, начальник квартирно-експлуатаційного відділу зобов`язаний подати до відповідного суду позовну заяву про скасування відповідного рішення про вилучення земельної ділянки з вимогами стосовно звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ «Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.12.2016р. № 744 (далі Інструкція № 744), для організації вирішення в судовому порядку спірних правовідносин, забезпечення належного представництва інтересів Міноборони та Збройних Сил під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, недопущення заподіяння збитків та майнових втрат державі відповідними юридичними службами за участю фінансової (фінансово-економічної) служби та відповідальних підрозділів проводиться позовна робота.

Незважаючи на зазначене, в порушення вимог Положення № 1040, Інструкцій №№ 348, 744, Міністерство оборони України, як уповноважений центральний орган виконавчої влади, та КЕВ м. Запоріжжя з 04.04.2016 (після набрання законної сили рішення у справі №908/267/15-г) по 05.01.2017р. позовну роботу з метою захисту інтересів держави задля повернення спірних земельних ділянок оборонному відомству не проводили.

На підставі зазначеного, звернення прокурора з вказаним позовом зумовлено необхідністю захисту порушених прав держави щодо повернення земель Міністерства оборони України, які в результаті протиправних дій Бердянської РДА надані у власність відповідача без відповідних на те законних підстав, а також бездіяльністю Міністерства оборони України та КЕВ м. Запоріжжя, які з 04.04.2016 по 05.01.2017р. не вживали заходів щодо судового захисту у суді порушених інтересів держави.

Враховуючи зазначені обставини справи, Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя з 04.04.2016 по 05.01.2017р., мали усі законні підстави та процесуальну можливість для звернення до суду з відповідними позовними заявами й були зобов`язані в силу вказаних нормативно-правових актів захистити порушені права держави до подання прокурором позову 05.01.2017р., проте не вжили жодних заходів протягом розумного строку.

Внаслідок зазначеного, Військова прокуратура Запорізького гарнізону Південного регіону України вірно кваліфікувала зазначені обставини, як бездіяльність суб`єкта владних повноважень, і з дотриманням приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» правомірно подала відповідну позовну заяву.

Так, питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано ст.23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший-третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, по вказаній цивільній справа мова йде про ситуацію, коли порушення вимог законодавства були виявлені прокурором, а компетентні органи до звернення прокурора не були обізнані про порушення законодавства.

В справі № 908/267/15-г про порушення вимог закону позивачам було відомо до звернення прокурора, тобто з 04.04.2016р. і упродовж розумного строку (більше ніж півроку) будь-які заходи ними не вживалися.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017р. у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Враховуючи фактичні обставини справи № 908/267/15-г, а також в силу зазначених раніше вимог Положення № 1040, Інструкцій №№ 348, 744, Міністерство

оборони України та КЕВ м. Запоріжжя з 04.04.2016р. зобов`язані були вжити заходи щодо повернення спірних земельних ділянок без відповідного повідомлення Військової прокуратури Запорізького гарнізону, оскільки вказаним суб`єктам вже було відомо про порушення своїх законних прав.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Крім того, ані Міністерством оборони України, ані КЕВ м. Запоріжжя не спростовано власну процесуальну бездіяльність щодо неподання відповідних позовних заяв, яке, в свою чергу, стало підставою для звернення до суду з даними позовними вимогами Військової прокуратури Запорізького гарнізону.

Щодо посилання представника відповідача на мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2019р. по справі №826/7573/17, зокрема, щовищезазначеним судовим рішенням встановлено, що «станом на момент звернення позивача з позовом до суду, так і на момент розгляду справи судом земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває не у власності відповідача, а у власності фізичних осіб, яким вона була надана для індивідуального дачного будівництва, а отже відповідач враховуючи положення ст. 41 Конституції України позбавлений права розпоряджатися вказаною земельною ділянкою», суд зауважує наступне.

Подача позову ТОВ «Будресурси» саме до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій відповідача, а саме відмову від передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , після відчуження нерухомого майна та зобов`язання вчинити дії, щодо припинення права користування цією земельною ділянкою в рамках дотримання чіткої процедури свідчить про те, що позивач, звертаючись з таким позовом до відповідача вважав саме його розпорядником спірної земельної ділянки.

Окрім того, і представником відповідача у відзиві зазначено, що на теперешній час спірна земельна ділянка не оформлена відповідно до чинного законодавства на Міністерство оборони, є предметом розгляду значної кількості справ, які розглядає Бердянський міськрайонний суд Запорізької області стосовно визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку оформлених на фізичних осіб та зобов`язання повернути їх Квартирно-експлуатаційному відділу м. Запоріжжя, тому доречно, що в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва було зазначено, що на момент звернення позивача до суду, так і на момент розляду справи судом земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала не у власності відповідача, а у власності фізичних осіб, яким вона була надана для індивідуального дачного будівнцтва, але це право оспорювалось і спір з цього приводу перебував на стадії судового розгляду іншого суду.

Верховний Суд у постанові від 07.04.2021р. у справі № 310/1655/14-ц (провадження № 61-19600св20) зазначив, «у цій справі суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки у державну власність спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу України на землі водного фонду, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду та їх передання у приватну власність». Верховний Суд також зауважує, що в силу видимих природних властивостей спірної земельної ділянки відповідач, проявивши розумну обачність, перед набуттям у власність земельної ділянки, міг і повинен був знати про те, що зазначена ділянка належить до земель водного фонду та не може передаватись у приватну власність. Тому немає жодних підстав вважати, що відповідач не міг співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц). З огляду на викладене, загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_21 у збереженні земельної ділянки у власності з метою використання всупереч її цільового призначення. Тому втручання у права відповідача Верховний Суд вважає таким, що відповідає принципу пропорційності і згідно практики Європейського суду з прав людини у справах про право осіб мирно володіти майном відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (див. Depalle v. France, № 34044/02, ЄСПЛ, від 29 березня 2010 року).

Суд вважає, що застосування даної правової позиції є доречним і до аналогічних правовідносин у сфері земельного законодавства і стосується земель Міністерства оборони України, які вдіповіднодо ч. 2 ст. 77 Земельного кодексу України, можуть перебувати лише в державній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо заяви представника відповідача про застосування наслідків пропущення строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно дост. 256 ЦК Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Фактично це строк для захисту порушеного права в судовому порядку.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1ст. 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З зазначеного вбачається, що початок перебігу позовної давності це фактично момент виникнення в особи права на судовий позов.

Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення досуду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, він втілює «право на суд», яке, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розпочати провадження в суді за цивільним позовом та отримати його вирішення (наприклад, п. 25 рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», п. 50 рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», п. 52 рішення у справі «Меньшакова проти України»).

Виходячи з аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті «права на суд», системного тлумачення ст. ст.256,261 ЦК Українита ст.ст.175,185 ЦПК України, початок перебігу позовної давності слід обчислювати від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про обидві обставини: і про порушення свого права, і про особу, яка його порушила.

Суд вважає, що прокурор дізнався про порушення прав юридичних осіб, в інтересах яких і звернувся до суду, саме з моменту постановлення рішення Господарського суду Запорізької області від 25.11.2014 року, яке 03.04.2015 року набрало законної сили коли було задоволено позов заступника прокурора Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Бердянської РДА № 543 від 12.09.2006р. «Про передачу земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою», тому дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем при подачі даного позову не пропущений і поданий в межах трирічного строку, передбаченого ст. 257 ЦК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10,11, 88, 224-226, 259, 263, 264-265, 268, 273, 354ЦПК України, суд -

В и р і ш и в :

Позов Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя до ОСОБА_1 , треті особи Бердянська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будресурси», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення її законному користувачу задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельні ділянки загальною площею 1,7га (кадастрові номери: 2320683000:02:007:0076, 2320683000:02:007:0075, 2320683000:02:007:0074, 2320683000:02:007:0140, 2320683000:02:007:0141, 2320683000:02:007:0137, 2320683000:02:007:0092, 2320683000:02:007:0087, 2320683000:02:007:0091, 2320683000:02:007:0086, 2320683000:02:007:0083, 2320683000:02:007:0081, 2320683000:02:007:0080, 2320683000:02:007:0139, 2320683000:02:007:0090, 2320683000:02:007:0085, 2320683000:02:007:0088, 2320683000:02:007:0084), які розташовані на території Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області, законному землекористувачу Квартирно-експлуатаційному відділу м. Запоріжжя.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьВійськової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону Українисудові витрати по сплаті судового збору у сумі 1378,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

1.Військова прокуратура Запорізького гарнізону Південного регіону України, код ЄДРПОУ 38296363, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Базарна, 2.

2.Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6.

3.Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 07809992, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, 4.

Відповідач: ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області О. М. Дністрян