Рішення

від 21.12.2021 по справі 495/2588/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/2588/20

№ провадження 2/495/209/2021

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

21 грудня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - одноособово судді Прийомової О.Ю.

за участю секретаря - Кравченко І.С.,

справа № 495/2588/20,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровському Одеської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

07 травня 2020 року представник позивача АТ КБ ПриватБанк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідно до вимог ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050,1054 ЦК України просить: стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 11 922, 86 грн за кредитним договором № б/н від 16.07.2013 року, судові витрати у розмірі 2 102,00 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ ПриватБанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 16.07.2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 12 000 грн /збільшеному/ у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач вказує, що позичальник при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту за рішенням та ініціативою Банку.

АТ КБ ПриватБанк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

В свою чергу, позичальник зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту разом з процентами шляхом внесення грошових коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше обов`язкового мінімального платежу, але належним чином свої зобов`язання не виконав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер.

01.08.2018 року позивачем була направлена претензія кредитора до Білгород-Дністровської міської нотаріальної контори, та 10.05.2019 року отримана відповідь, що спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є ОСОБА_1

15.10.2019 року було направлено лист-претензію, згідно якої позивач пред`явив свої претензії відповідачу, але ніяких дій не було виконано.

У зв`язку з порушенням виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором №б/н від 16.07.2013 року, він і вимушений звернутися з позовом до суду.

Не погодившись із викладеною позицією позивача, 30.06.2021 року від відповідача надійшли письмові заперечення, у яких ОСОБА_1 вказувала, що 09.04.2019 року їй було видано Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 .

Стверджує, що відповідач не отримувала ніяких вимог від АТ КБ ПриватБанк стосовно боргових зобов`язань чоловіка.

Вважає, що позивачем пропущено право вимоги та строк позовної давності, адже право вимоги кредитора виникло з моменту відкриття спадщини - 04.08.2017 року.

А позивач, дізнавшись про відкриття спадщини - час смерті ОСОБА_3 , маючи свідоцтво про смерть, не звернувся з претензією кредитора до спадкоємця у встановлений законом 6-місячний строк.

Крім того, відповідач заявляє, що позивачем надано неналежні докази укладання договору кредиту.

Так, позивач надав суду ксерокопію-анкету про приєднання до Умов та правил банківських послуг в ПриватБанку від 16.07.2013 року, з якої відсутні будь-які відомості стосовно бажаного кредитного ліміту та вибору кредитних карток з боку ОСОБА_2 при житті.

Надані банком витяги містять посилання на інший сайт банку, ніж вказаний в анкеті-заяві, що підтверджує відсутність доказів ознайомлення клієнта з тарифами банку.

Вказує, що у анкеті-заяві взагалі не зазначені істотні умови договору, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а лише заповнені графи особистих даних клієнта.

Відповідач окрім того, вказує за неможливе вважати складовою кредитного договору Витяг з Умов та Витяг з Тарифів, з огляду на їх мінливий характер, відсутності на них підпису клієнта та викладення їх на іншому сайті, аніж вказаний в анкеті-заяві.

Загалом, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Витяг з Тарифів розумів клієнт та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву.

В свою чергу, Банк міг додати до позовної заяви Витяг в будь-якій сприятливій для нього редакції.

Вказує, що роздруківка з сайту доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони - банку, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови, правила та тарифи.

Також, відповідач звертала увагу, що згідно розрахунків заборгованості, враховуючи день смерті клієнта, сплачено останній платіж 10.07.2017 року в розмірі 13762 грн тіло кредиту та відсотки 399,01 грн, хоча до цього сплата проводилась в сумі 800 грн.

Крім того, незрозуміло як було зроблено платіж по кредиту 10.08.2017 року в сумі 1483 грн та відсотки 418,57 грн та в жовтні 2018 року в сумі 60 грн, тобто через рік і 2 місяці, коли клієнт вже помер.

З урахуванням усіх вищенаведених обставин, відповідач просить відмовити АТ КБ ПриватБанк в задоволенні позову.

У своїй відповіді на відзив від 21.07.2021 року, позивач наполягав, що позичальник підписанням анкети-заяви приєднався до Умов та правил надання банківських послуг.

Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг згідно ч.1 ст 634 ЦК України.

Зазначає, що Банком надано до суду виписку з картрахунку, де чітко прослідковується, що позичальнику було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що позичальник користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку Універсальна , оскільки проведення таких дій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позичальник частково сплачував заборгованість за договором.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку позичальника - станом на дату укладання договору, всі операції за картрахунком тощо.

Відповідачем розрахунок не спростований, контрозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи не проводились.

Щодо строку пред`явлення кредиторських вимог до спадкоємців, позивач зауважив, що дізнався про смерть позичальника 17.10.2017 року, коли Банком було отримано відповідну копію свідоцтва, про що свідчить скрін - знімок екрану із Банківського комплексу Єдина клієнтська База.

Копія першої претензії кредитора до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори щодо укладання кредитного договору від 16.07.2013 року на суму заборгованості в розмірі 11982,86 грн була надіслана 22.11.2017 року.

Відповідно до отриманої відповіді нотаріуса від 23.01.2018 року повідомлено, що спадкоємцям направлено лист-повідомлення про наявність кредиторської заборгованості ОСОБА_2 яку спадкоємцям необхідно погасити.

Позивач зауважує, що заявлення кредитором своїх вимог до спадкоємців не безпосередньо спадкоємцям, а через нотаріуса не суперечить приписам ч.2 ст. 1281 ЦК України.

В свою чергу кредитор не міг знати, та не знав про місце відкриття спадщини, оскільки спадкова справа апріорі може заводитись /відкриватись як у державного нотаріуса, так і у будь-якого приватного нотаріуса.

Таким чином, стверджує, що вимога про погашення заборгованості була пред`явлена до спадкоємців через нотаріуса, а отже АТ КБ ПриватБанк не пропущено строк пред`явлення кредиторських вимог до спадкоємця померлого.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.05.2020 року відкрито спрощене провадження у справі.

23.09.2020 року та 08.12.2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області постановлені ухвали про витребування доказів, про призначення експертизи.

Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.

Представник позивача, у судове засідання не з`явився, надавши клопотання, згідно якого позовні вимоги підтримує, просить розглядати справу у його відсутність. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідач - адвокат Єфремова І.В. у судове засідання надала заяву про розгляд справу у відсутність, з позовними вимогами не згодна.

Суд розглядає справу за відсутність сторін, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши всі надані докази сторонами, суд приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що дійсно 16.07.2013 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку № б/н, згідно з умовами якого останній мав отримати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 8800 грн/згодом збільшеного до 12000 грн / на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, що підтверджується випискою по особовому рахунку позичальника та Довідкою про зміну умов кредитування.

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй до укладення договору.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 10.11.2019 рік становить загальну суму 11922,86 грн., що складається з : 11922,86 грн. - заборгованість за тілом кредиту/ в.ч. за поточним тілом кредиту - 0 грн, за простроченим тілом кредиту - 11922,86 грн/; 0 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, пенею та комісією /.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /лс.34/

Позивачу стало відомо про смерть позичальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить скрін-знімок екрану із Банківського комплексу Єдина клієнтська База.

В свою чергу, позивач звернувся до Білгород - Дністровської міської державної нотаріальної контори із претензією кредитора № SAMDN52000097700665 від 22.11.2017 року, та з відповіді завідувача Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори від 23.01.2018 року повідомлено, що спадкоємцям ОСОБА_2 направлено лист - повідомлення про наявність кредиторської заборгованості ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , перед ПАТ КБ ПриватБанк , яку спадкоємцям необхідно погасити.

Згодом 06.07.2018 року позивач знов надав претензію кредитора № SAMDN52000097700665 до Білгород - Дністровської міської державної нотаріальної контори, у відповідь на яку завідувачем Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори повідомлено про видачу 09.04.2019 року свідоцтв про право на спадщину за законом, за реєстровими №№400-404 на ім`я ОСОБА_1 , після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /л.с.41,42/.

Листом-претензією № SAMDN52000097700665 від 01.10.2019 року Банк звернувся безпосередньо до спадкоємця з вимогою погасити заборгованість позичальника ОСОБА_2 у розмірі 11 922,86 грн. /л.с.43/

Задля повного та всебічного розгляду справи, 23.09.2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом було постановлено ухвалу про витребування доказів, згідно якої витребувано з Білгород - Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області, що розташована за адресою: м. Білгород - Дністровський, Одеської області по вул. Олімпійська, 12 копію спадкової справи заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

03.11.2020 року у відповідь надійшла належним чином завірена копія спадкової справи №794/2017, заведена після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , з якої вбачається, що дійсно 09.04.2019 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на належне ОСОБА_2 нерухоме та рухоме майно, у наступному порядку: згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННО 403456 - на 28/100 часток житлового будинку під АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННО 403462; на 4/25 часток домоволодіння під АДРЕСА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННО 403461; на земельну ділянку під АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5110300000:01:002:0378, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННО № 403458; на житловий будинок під АДРЕСА_1 , та згідно свідоцтв про право на спадщину за законом серії ННО № 403460, 403459, 403457 на автомобіль ВАЗ, модель 2121, тип - легковий універсал-В, р.н. НОМЕР_2 , автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Sprinter 309 СDІ, р.н НОМЕР_3 , та частки у статутному капіталі ПП Алекс-Вин ,у розмірі 50 %, що складає суму 50000 грн.

В день видачі відповідних свідоцтв, завідувачем Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори надіслано ОСОБА_1 повідомлення про необхідність погасити кредит ОСОБА_2 , залишок якого в сумі складає 11 982,86 грн, згідно претензії кредитора від 19.01.2018 року до нотаріальної контори.

Нормативне обґрунтування, Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Відповідно до ст. ст. 1216 , 1218 ЦК України , спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 609 ЦК України , зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України, ч. 1 ст. 1269 ЦК України, ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм вбачається, що прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин, - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1281 ЦК України , спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У відповідності до положень ст. 1282 ЦК України , спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу, суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям в натурі.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи підтверджено наявність єдиного спадкоємця померлого ОСОБА_2 - його дружини ОСОБА_1 , яка у встановленому чинним законодавством порядку прийняла спадщину, одержала відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом на рухоме та нерухоме майно спадкодавця, та зареєструвала свої спадкові права.

У своїх запереченнях та наданих заявах, зокрема від 08.12.2020 року, відповідач наполягала на пропуску строку звернення до неї кредитора спадкодавця з відповідною претензією, адже Банк пред`явив свої вимоги до спадкоємців, які звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, з порушенням строків, встановлених ст. 1281 ЦК України, що позбавляє його права вимоги до спадкоємців.

З вказаним ствердженням відповідача погодитись не можна, адже з матеріалів справи достовірно вбачається, що позивачу стало відомо про смерть позичальника ОСОБА_2 лише після отримання відповідної копії свідоцтва про смерть такої особи, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , в свою чергу він звернувся до нотаріальної контори з претензією вже 22.11.2017 року.

Більш того, після того, як йому стало відомо про прийняття спадщини спадкоємицею ОСОБА_1 та одержання нею свідоцтв про право на спадщину за законом 09.04.2019 року, він у шестимісячний строк, а саме 01.10.2019 року звернувся з відповідним листом-претензією безпосередньо до спадкоємиці позичальника.

До того ж, сам завідувач нотаріальної контори, у зв`язку з пред`явленою претензією Банку надсилав спадкоємиці відповідні повідомлення про необхідність сплати залишку заборгованості ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором /норм статті 1281ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців.

Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки, це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Вимога може бути пред`явлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст. 1281 ЦК України , приймає претензії кредиторів від спадкодавця.

Даний строк не є строком, у який кредитор має звернутися до суду з позовом про стягнення боргу зі спадкоємця.

Заявлення кредитором своїх вимог до спадкоємців не безпосередньо, а через нотаріуса не суперечить приписам ч. 2ст. 1281 ЦК України .

При цьому, на відміну від безпосереднього повідомлення спадкоємців кредитор, повідомляючи останніх про свої вимоги через нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву кредитора незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один зі спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відносини із кредитної заборгованості, що відбулись між сторонами, вчинені кредитором спадкодавця в межах строку, визначеного чинним законодавством, шляхом своєчасного направлення претензії кредитора до спадкоємця не безпосередньо, а через нотаріуса, яким відкрито відповідну спадкову справу.

За таких обставин, ствердження відповідача, викладені у її запереченні стосовно пропуску строку звернення кредитором спадкодавця до спадкоємця боржника з відповідною претензією є спростованими з підстав, наведених вище та аналізу суду з розгляду вказаного питання.

Стосовно самого кредитного договору та наявності заборгованості, щодо можливості стягнення її з спадкоємця боржника, судом встановлене наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вказував у своєму позові позивач, договір про надання банківських послуг, що підписаний між Банком та ОСОБА_2 складається з анкети-заяви позичальника разом з пам`яткою клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів Банку.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів позичальник та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.

Крім того, судом дійсним досліджено, що посилання на сайт Банку у анкеті-заяві та Витягу з тарифів та Умов різняться, що вказує на відсутності ознайомлення їх позичальника та суперечливість даних.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Позивач вказує, що при укладанні Договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, проте суд не погоджується з даним твердженням, адже, за змістом даної норми права - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, проте Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПриватБанк в період - з часу виникнення спірних правовідносин (16.07.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (07.05.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, суперечливості даних офіційного посилання на сторінку Банку у Витягах та самій анкеті, на який зокрема посилається позивач, що не дає змогу встановити факт ознайомлення з ними ОСОБА_2 під час укладання договору, вони не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вказаного правового висновку дійшов ВС, у викладеній ним постанові від 03.07.2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у наведеній вище постанові вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника від 16.07.2013 року, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Судом встановлено, що Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16.07.2013 року шляхом підписання анкети-заяви.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Невірним буде погодження з ствердженнями позивача, що розмір та підстави стягнення визначені сторонами в самому договорі - за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття цих умов, що є неприпустимим, фактично визнавши Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, складовою частиною спірного кредитного договору в частині права банку здійснювати такі нарахування.

Вказана правова позиція узгоджується з Постановою ВСУ від 03.07.2019 року, справа № 342/180/17.

Суд також зазначає, що у даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 ПАТ КБ ПриватБанк дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII , про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Поміж з цим, з розрахунку заборгованості, доданого Банком до позовної заяви, достовірність якого в частині врахування здійснених відповідачем виплат не заперечувалась жодною із сторін, вбачається, що позичальник здійснював непоодиноку оплату за картковим рахунком грошових сум, остання з якого відбулась 11.07.2017 року у розмірі 1372 грн.

Щодо непогодження відповідача з дійсністю отримання відповідної суми боргу її чоловіком, то з такими доводами ОСОБА_1 суд не погоджується, оскільки вони спростовані матеріалами справи, а саме Випискою по рахунку позичальника, з якої достовірно вбачається дату встановлення кредитного ліміту та його розмір - 16.07.2013 рік у розмірі 8800 грн, дату першого зняття коштів 16.07.2013 рік, подальші дії зі збільшення ліміту, списання коштів, зняття готівки та неодноразові повернення коштів.

В свою чергу суд зазначає, що вказана Виписка по рахунку ОСОБА_2 має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.2012 № 578/5.

Більш того, у відповідності до ст. 109 ЦПК України, враховуючи те, що судом було за клопотанням відповідача призначено судову фінансово-кредитну та судову почеркознавчу експертизу, яка не була проведена з підстав великого розміру вартості її проведення та відмови відповідача від сплати такої, тому в такому випадку, виходячи з наслідків її не проведення, суд відмовляє у встановленні факту, для з`ясування якого експертиза була призначена.

Також судом враховується, що Банком було здійснено перерахунок заборгованості та повернуто на рахунок позичальника помилково нараховані після його смерті відсотки та штрафи /з дати смерті позичальника до моменту обізнаності Банку про його смерть/, що підтверджено у виписці з картрахунку з описом транзакції Закриття заборгованості з поповненням карти , про що зокрема і виникали сумніви у відповідача стосовно виникнення джерел погашення заборгованості позичальника після його смерті.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк в повному обсязі не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вказаний висновок кореспондується з позицією ВС, викладеною у Постанові від 04.09.2019 року у справі № 647/248/17 провадження № 61-27059св18.

Будь-яких належних доказів на спростування суми заявлених вимог про стягнення тіла кредиту та відсутності заборгованості за кредитом, відповідачем не надано.

Як окреслив у своїй Постанові ВСУ у справі № 192/2761/14, провадження № 61-4724св18 від 23.05.2018 року , основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців у межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Таким чином, оскільки відповідачем прийнято у спадщину рухоме та нерухоме майно спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та мав заборгованість перед ПАТ КБ ПриватБанк згідно зобов`язань, що виникли з договору кредиту № б/н від 16.07.2013 року, суд вважає за необхідне обов`язок такого спадкоємця задовольнити вимоги кредитора спадкодавця на суму заборгованості, що не перевищує розміру спадкової маси, а отже приходить до висновку про обґрунтованість, доведеність та необхідність задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням обґрунтованості заявленого позову, вимоги щодо стягнення судового збору також мають бути задоволені, а отже з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений згідно платіжного доручення № ВОJ64B2UQS від 14.02.2020 року судовий збір у розмірі 2102 грн.

Керуючись ст. ст. 530, 633, 634, 638, 1050, 1054, 1281, 1282 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 354 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк заборгованість у розмірі 11 922,86 грн, яка виникла з кредитних зобов`язань ОСОБА_2 , згідно кредитного договору № б/н від 16.07.2013 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк , адреса: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах № НОМЕР_4 , МФО № 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_5 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 21 грудня 2021 року.

Суддя: