Постанова

від 20.12.2021 по справі 598/248/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/248/20Головуючий у 1-й інстанції Облещук Б.Т. Провадження № 22-ц/817/279/21 Доповідач - Хома М.В. Категорія - 302090000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Бершадська Г. В., Храпак Н. М.,

секретар - Панькевич Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою приватного агропромислового підприємства «Збаразьке» на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 серпня 2020 року та на додаткове рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2020 року, ухвалені суддею Олещуком Б.Т. у цивільній справі №598/248/20 за позовом ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до приватного агропромислового підприємства «Збаразьке» , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Олишківецьке» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та припинення її державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 8 квітня 2019 року до договору оренди землі, укладеного 6 березня 2009 року між ОСОБА_4 та ПАП «Збаразьке» строком на 10 років, та припинення її державної реєстрації.

Позов обґрунтовано тим, що після смерті ОСОБА_4 у 2015 році позивач успадкував земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6341 га, кадастровий номер 6122410100:01:001:0149, що розташована на території Збаразької міської ради Збаразького району Тернопільської області.

Будь-яких пропозицій щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 8 квітня 2019 року йому не надходило, він такої угоди не укладав і не підписував, будь-якої згоди на передачу спірної земельної ділянки у строкове платне користування відповідачу позивач не надавав, однак ним було з»ясовано, що на підставі додаткової угоди від 8 квітня 2019 року було проведено державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки строком до 08.04.2029 року за орендарем ПАП «Збаразьке» , яке в подальшому, 7.06.2019 року передало цю земельну ділянку в суборенду ТОВ «Олишківецьке» .

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 серпня 2020 року позов задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду від 8 квітня 2019 року до договору оренди землі між ОСОБА_1 та ПАП «Збаразьке» про оренду належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,6341 га, кадастровий номер 6122410100:01:001:0149, що розташована на території Збаразької міської ради Збаразького району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Припинено вчинену державну реєстрацію додаткової угоди від 8 квітня 2019 року до договору оренди землі між ОСОБА_1 та ПАП «Збаразьке» про оренду належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,6341 га, кадастровий номер 6122410100:01:001:0149, що розташована на території Збаразької міської ради Збаразького району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Додатковим рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2020 року стягнуто з ПАП «Збаразьке» в користь ОСОБА_1 840,80 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 додаткову угоду не укладав, відповідачем не надано доказів на підтвердження існування у позивача волевиявлення на укладення спірної угоди.

В апеляційній скарзі ПАП «Збаразьке» просить рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вказує, що судом порушено норми процесуального права, оскільки судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, тобто суддя уже сформував своє бачення справи, що в свою чергу свідчить про упередженість останнього. Відповідачу не надсилались жодні судові повістки, не надано можливості подати докази.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Залучені до участі у справі правонаступники позивача ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 надіслали на адресу суду письмові заяви про слухання справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з»явилися, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце слухання справи, та не повідомили суд про причину неявки, тому їх неявка відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 6 березня 2009 року між ОСОБА_4 та ПАП «Збаразьке» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого позивач надав ПАП Збаразьке в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2, 6340 га, що знаходиться на території Збаразької міської ради Збаразького району Тернопільської області строком на 10 років.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_4 вказану земельну ділянку успадкував ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину від 11.02.2019 року.

11.02.2019 року на підставі свідоцтва про право на спадщину проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2, 6341 га, кадастровий номер 6122410100:01:001:0149, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

10.04.2019 року на підставі договору оренди землі від 06.03.2009 року, додаткової угоди до договору оренди землі від 08.04.2019 року проведено державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки із строком дії до 08.04.2019 року, орендодавець ОСОБА_1 , орендар ПАП «Збаразьке» .

07.06.2019 року проведено державну реєстрацію права суборенди на вказану земельну ділянку за ТОВ «Олишківецьке» .

Як вбачається із заявного у матеріалах справи примірника додаткової угоди до договору оренди землі від 08.04.2019 року, орендодавець ОСОБА_6 передав, а орендар ПАП «Збаразьке» прийняв в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6122410100:01:001:0149, в строкове платне користування на 10 років. У графі додаткової угоди місцезнаходження та реквізити сторін зазначено орендодавець ОСОБА_4 та наявний підпис.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що додаткова угода підписана ОСОБА_1 .

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 3 ст. 203 ЦК України зазначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

У ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі`зазначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

З врахуванням встановлених обставин справи суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що спірну додаткову угоду ОСОБА_1 не укаладав, так як не підписував її та, відповідно, істотних умов оренди не погоджував, тому додаткова угода є неукладеною.

Разом з тим, до висновку про наявність підстави для визнання недійсним неукладеного правочину суд першої інстанції прийшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

В цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельної ділянки, вважав порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої земельної ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Такий висновок апеляційного суду зроблено з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Тому колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки угода, не підписана однією з її сторін, є неукладеною.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Оскільки скасоване рішення та відмовлено позивачу у задоволенні позову, тому відсутні підстави для стягнення в його користь судових витрат, понесених у зв»язку з поданням позову.

За таких обставин скасуванню підлягає також додаткове рішення від 10.12.2020 року.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного агропромислового підприємства «Збаразьке» - задовольнити частково.

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 серпня 2020 року та додаткове рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2020 року - скасувати.

Ухвалити нове рішенням, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного агропромислового підприємства «Збаразьке, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Олишківецьке» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2021 року.

Головуюча

Судді