Рішення

від 30.11.2021 по справі 496/3801/20

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/3801/20

Провадження № 2/496/751/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участі секретаря - Стрілець Ж. М.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка в порядку загального судового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, Відділу Держземагенства у Біляївському районі Одеської області про скасування рішення Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області та визнання державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_4 - адвокат Підопригора Є.М. звернувся до суду із позовом, який згодом уточнив, та в якому просить скасувати рішення Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області про надання у приватну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121080300:03:001:0736, яка належить ОСОБА_2 та визнати державний акт про право власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку недійсним. Позов, обґрунтовано тим, що відповідно до договору дарування та інформації Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно позивачу належить 17/50 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому частка ОСОБА_2 на будинок складає 33/50. У 2018 році маючи намір отримати документи про право власності на частину земельної ділянки, після звернення за дозволом про складання проекту землеустрою, позивачу повідомили, що ОСОБА_2 приватизувала частину земельної ділянки, однак позивач не погоджується з цим, оскільки сторони повинні були оформити земельні ділянки пропорційно до часток у праві власності на будинок.

Ухвалою суду від 15.10.2020 року позов було залишено без руху (а.с. 18-19).

Ухвалою суду від 22.12.2020 року, після усунення недоліків, було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання, відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів по справі (а.с. 27-28).

Ухвалою від 30.03.2021 року було замінено неналежного відповідача Августівську сільську раду Біляївського району Одеської області на належного - Усатівську сільську раду Біляївського району Одеської області (а.с. 58-59).

Ухвалою суду від 13.05.2021 року було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с. 67).

Представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Підопригора Є.М. в судовому засіданні підтримав раніше заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тарановського Д.С. до суду подано відзив, який він підтримав в судовому засіданні та в якому він просить застосувати по позову ОСОБА_4 строки позовної давності передбачені ст. 257 ЦПК України, оскільки про порушене право він дізнався 09.11.2016 року, коли за договором дарування отримав 17/50 частки будинку. Також просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що ОСОБА_2 набула права власності на частину земельної ділянки правомірно та у відповідності ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на день виникнення правовідносин), ст. 377 ЦК України, ч. 1, 4 ст. 120, ст. 125 ЗК України. Крім того право власності є непорушним (ст. 321 ЦК України). Також зауважив, що ОСОБА_4 не надано суд жодного доказу того, що його права чи охоронювані законом інтереси були порушенні з боку ОСОБА_2 (а.с. 33-41)

Представник Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області у судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі.

Представник Відділу Держземагенства у Біляївському районі Одеської області в судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі.

У відповідності до ч.1ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, надані письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 ЦК України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. При цьому особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є спір про право , реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ул`янов проти України)).

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статі 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показаннями свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надав суду копію договору дарування ОСОБА_5 на його користь 17/50 частини житлового будинку під АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Право власності внесено до Державного реєстру речових прав нерухоме майно (а.с. 8). Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав нерухоме майно право приватної власності на 33/50 частики даного будинку належить ОСОБА_2 (а.с. 9).

Також суду надано інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, згідно якої ОСОБА_2 є власником 0,0509 га. земельної ділянки з кадастровим номером 5121080300:03:001:0736 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Згідно наданої суду копії технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та акту про встановлення фактичного користування будовами та спорудами в домоволодінні, частини житлового будинку були поділенні між ОСОБА_6 17/50 частки та ОСОБА_6 33/50 частки (а.с. 11-13).

Представник позивача вказує на те, що відповідно ст. 120 ЗК України у разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, що перебував у приватній власності її попереднього власника, право власності на земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, одночасно переходить до набувача пропорційно до його частки у праві спільної власності на такий об`єкт.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України (на час виникнення правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

До особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, одночасно переходить право приватної власності, право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта нерухомого майна, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України (ст. 377 ЦК України).

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (ст. 120 ЗК України).

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано суду підтвердження того, що його права якимось чином з боку відповідачки порушенні, та визнає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Щодо строків позовної даності, які визначенні ст. 257 ЦПК України та складають три роки, суд не вбачає їх застосування, оскільки предмет позову відсутній.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76, 79-81, 89, 211, 259, 263, 265, 268, 353 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 116, 120 ЗК України, Конституції України,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, Відділу Держземагенства у Біляївському районі Одеської області про скасування рішення Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області та визнання державного акту про право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121080300:03:001:0736, яка належить ОСОБА_2 недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 13.12.2021 року.

Суддя В.М. Буран