Ухвала

від 10.12.2021 по справі 932/9372/21

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

Справа № 932/9372/21

Провадження № 2з/200/285/21

10 грудня 2021 року м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Куцевол В.В., ознайомившись із заявою позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Креді Фінанс , третя особа - ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

04.11.2021 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Креді Фінанс , третя особа - ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним та зобов`язання вчинити певні дії, яка ухвалою суду від 08.11.2021 року залишена без руху.

10.12.2021 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, у якій прохає накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що між позивачем та ТОВ ФК Креді Фінанс укладено іпотечний договір в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 12.09.2018 року. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , власником якої він є. Він оскаржує дійсність договору іпотеки з тих підстав, що при укладенні договору не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними. З метою унеможливлення реалізації майна, зупинення вчинення дій щодо передачі майна на реалізацію, виникла потреба у накладенні арешту на майно. Вважає, що поки він оскаржує іпотечний договір, спірне нерухоме майно буде реалізовуватись, що призведе до порушення його прав.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, ознайомившись з матеріалами позовної заяви, приходжу до висновку про відмову у її задоволенні, за наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з вимогами ч.ч. 1, 10 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно із вимогами п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Зважаючи на викладене, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. Сукупний аналіз даних положень законодавства дає підстави вважати, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд повинен, крім іншого, з`ясувати відомості про особу відповідача та про належність йому майна, про накладення арешту на яке просить інша сторона. Позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

При вирішенні заяви позивача про забезпечення позову, суд виходить з наступного. До заяви позивача, у якій він прохає накласти арешт на квартиру, жодних доказів не долучено. Заява не містить обставин відкриття виконавчого провадження, обставин існування заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, а тому й ризиків звернення стягнення на заставне майно. Заява не містить посилань на те, що іпотекодержателем вчиняються дії із звернення стягнення на іпотечне майно у позасудовому порядку. У заяві відсутні посилання про опис і арешт майна у виконавчому провадженні та передання майна на реалізацію у процедурі проведення електронних торгів.

Таким чином, заява позивача про забезпечення позову не містить обґрунтування ризиків відчуження нерухомого майна, до неї не долучено доказів того, що чинним зареєстрованим власником майна є позивач.

До позовної заяви ОСОБА_1 доказів того, що на момент звернення до суду право власності на квартиру зареєстровано за позивачем також не долучено, як і не долучено будь-яких письмових доказів того, що вчиняються дії з реалізації спірного майна у будь-який спосіб.

Суд також враховує і те, що відповідно до вимог ч. 11 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Враховуючи відсутність відповідних належних обґрунтувань потреби у вжитті заходів забезпечення позову, обґрунтування заяви виключно припущенням реалізації майна незрозуміло у який спосіб без викладу обставин, які вказують на правові підстави таких дій, відсутність доказів титульного володіння позивачем спірним нерухомим майном, суд позбавлений можливості пересвідчитись у тому, що дійсно існує загроза відчуження майна та що при накладенні арешту чи іншого обтяження нерухомого майна, будь піддані публічним обтяженням саме права позивача, а не третьої особи. Тобто, суд не може пересвідчитись у тому, що при вжитті заходів забезпечення позову не будуть порушені права інших осіб та не буде зупинено проведення торгів.

З цих підстав, заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150-153, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом 15 днів з дня її складення.

Суддя В.В. Куцевол