Постанова

від 14.12.2021 по справі 910/16155/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2021 р. Справа№ 910/16155/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання: Кочурової Т.О.

у присутності представників сторін згідно протоколу с/з від 14.12.2021

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.09.2021 року

у справі № 910/16155/19

за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Життя"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 року у справі №910/16155/19 визнано ОСОБА_2 кредитором боржника четвертої черги на суму 145 308,67 грн., задоволено клопотання ліквідатора боржника від 10.09.2021 №02-15/1428 та затверджено звіт ліквідатора боржника про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат за підсумками ліквідаційної процедури у справі № 910/16155/19 в період з 18.06.2020 року по 14.09.2021 року на загальну суму 257 563,68 грн., стягнуто з кредиторів ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Життя", виходячи із принципу пропорційності їх грошових вимог до боржника, на користь арбітражного керуючого Бабенка Е.В. грошову винагороду та витрати на загальну суму 257 563,68 грн. пропорційно визнаних грошових вимог за реєстром кредиторів, зокрема зі ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 12 878,19 грн.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 року у справі №910/16155/19 в частині стягнення з нього на користь арбітражного керуючого Бабенка Е.В. грошової суми у розмірі 12 878,19 грн. та постановити нову, якою відмовити у задоволенні вимог до ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2021 зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя-Грек Б.М., судді: Отрюх Б.В., Пантелієнко В.О.

З урахуванням того, що апеляційна скарга ОСОБА_1 надійшла безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16155/19 про банкрутство ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Життя" та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху, задоволення клопотання або відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у справі №910/16155/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2021.

22.11.2021 року до Північного апеляційного господарського суду надійшли витребувані матеріали справи №910/16155/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 року поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.09.2021 року у справі №910/16155/19, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 14.12.2021 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Бабенко Е.В. просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Арбітражний керуючий Бабенко Е.В. в судове засідання 14.12.2021 року не з`явився, надіславши до його початку засобами електронного зв`язку клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Скаржник, його представники та представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

14.12.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 23.09.2021 року у справі №910/16155/19 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/16155/19 про банкрутство ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Життя", провадження у якій відкрито 24.12.2019 року за заявою боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Бабенка Е.В.

Ухвалою суду від 28.05.2020 року визнано вимоги низки кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

Постановою господарського суду міста Києва від 18.06.2020 року боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційне процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бабенка Е.В.

Пунктом 6 резолютивної частини вказаної постанови встановлено арбітражному керуючому Бабенку Е.В. грошову винагороду у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним своїх обов`язків.

13.09.2020 року від ліквідатора банкрута до суду надійшло клопотання про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі з 18.06.2020 року по 14.09.2021 року на загальну суму 257 563,63 грн., а також стягнення відповідних коштів з кредиторів пропорційно їх вимогам.

За наслідками розгляду заявлених вимог, ухвалою суду від 23.09.2021 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 23.09.2021 року, ліквідовано ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Життя" як юридичну особу у зв`язку із банкрутством, провадження у справі №910/16155/19 закрито.

Приймаючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив з можливості затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, оскільки вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені у зв`язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, які підлягають включенню до ліквідаційної маси.

Іншою ухвалою суду від 23.09.2021 року, зокрема, задоволено клопотання ліквідатора боржника та затверджено його звіт про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат за підсумками ліквідаційної процедури у справі № 910/16155/19 в період з 18.06.2020 року по 14.09.2021 року на загальну суму 257 563,68 грн., стягнуто з кредиторів ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Життя", виходячи із принципу пропорційності їх грошових вимог до боржника, на користь арбітражного керуючого Бабенка Е.В. грошову винагороду та витрати на загальну суму 257563,68 грн. пропорційно визнаних грошових вимог за реєстром кредиторів, в тому числі зі ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 12 878,19 грн.

Ухвала господарського суду першої інстанції в частині стягнення з кредиторів на користь арбітражного керуючого Бабенка Е.В. грошової винагороди та відшкодування понесених ним під час здійснення повноважень витрат та мотивована тим, що праця ліквідатора відбувається на платній основі, а за умови відсутності майна у боржника на підставі положень Кодексу України з процедур банкрутства таку оплату повинно бути покладено на кредиторів пропорційно визнаним вимогам.

Один з кредиторів боржника - ОСОБА_1 з даною ухвалою суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі вказує на відсутність підстав для стягнення з кредиторів грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого з огляду на відсутність законодавчо визначеного обов`язку здійснення такого відшкодування за рахунок кредитора, відсутність погодження джерел оплати послуг арбітражного керуючого комітетом кредиторів та судом, а також не створення у справі відповідного фонду.

За твердженням скаржника, під час прийняття оскаржуваної ухвали судом не враховано приписи ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, а також застосовано правові висновки Верховного Суду, які не підлягають застосуванню з огляду на відмінне правове регулювання спірних правовідносин.

Крім того, апелянт посилається також на те, що протягом ліквідаційної процедури комітет кредиторів жодного разу не збирався, а ліквідатор не звітував перед кредиторами.

У якості іншої підстави для скасування ухвали скаржник зазначає про помилковість стягнення грошової винагороди та витрат ліквідатора за період з 18.06.2020 року по 14.09.2021 року, оскільки скаржника було визнано кредитором лише 04.03.2021 року.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаної ухвали, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат, понесених під час виконання повноважень у справі про банкрутство, визначено положеннями статті 30 наведеного Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Згідно ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Так, у поданому клопотанні арбітражний керуючий просить суд затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками ліквідаційної процедури ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Життя" арбітражному керуючому Бабенку Е.В. в період з 18.06.2020 року по 14.09.2021 року на загальну суму 257 563,68 грн., з яких грошова винагорода складає 246 877,90 грн., а витрати складають 10 685,78 грн.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів погодження комітетом кредиторів звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками ліквідаційної процедури.

Однак, слід зазначити, що дії суду законодавство про банкрутство пов`язує не з наявністю або відсутністю схвалення звіту, а із тим, яких висновків дійде суд за результатом його розгляду. Наявність різного роду схвалень та погоджень (плану санації, звіту ліквідатора, тощо) є лише додатковими гарантіями дотримання прав учасників провадження у справі про банкрутство. Господарський суд не зв`язаний такими погодженнями (або їх відсутністю) у своїх правових позиціях та у своїх процесуальних діях.

Вищенаведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі №910/18919/13, від 04.06.2019 року у справі №Б-24/172-09 та від 24.07.2018 року у справі №5019/2862/111.

Таким чином, відсутність факту схвалення комітетом кредиторів боржника звіту ліквідатора, не є в даному випадку вирішальним та таким, що має суттєве значення, оскільки розгляд звіту ліквідатора є прерогативою саме господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, пунктом 6 резолютивної частини постанови господарського суду міста Києва від 18.06.2020 року встановлено арбітражному керуючому Бабенку Е.В. грошову винагороду у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним своїх обов`язків. Вказана постанова суду набрала законної сили з дня її прийняття і є чинною.

До клопотання ліквідатором додано розрахунок грошової винагороди, а також докази на підтвердження понесених арбітражним керуючим витрат.

Перевіривши надані ліквідатором розрахунки судом встановлено, що вони є обґрунтованими і арифметично правильними.

Крім того, при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним судової процедури у справі про банкрутство, судом досліджено не тільки період здійснення арбітражним керуючим ліквідаційної процедури, а й те, які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури.

Окрім наведеного судом апеляційної інстанції встановлено відсутність в матеріалах справи скарг на дії та бездіяльність ліквідатора банкрута, а також клопотань від комітету кредиторів або окремих кредиторів про усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов`язків.

З огляду на викладене, дослідивши поданий звіт про нарахування оплати послуг ліквідатора банкрута та відшкодування його витрат, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість поданого арбітражним керуючим Бабенком Е.В. звіту про нарахування грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі №910/16155/19 за період виконання повноважень ліквідатора банкрута з 18.06.2020 року по 14.09.2021 року на загальну суму 257 563,68 грн., які підтверджені належними та допустимими доказами, про узгодженість поданого звіту з нормами Кодексу України з процедур банкрутства, і, як наслідок, про його затвердження.

Щодо стягнення відповідних коштів з кредиторів, судова колегія зазначає.

Згідно з частинами 1, 4, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі і законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

Згідно ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Частиною 6 наведеної статті передбачено, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

При цьому, відмова у схваленні (затвердження) звіту арбітражного керуючого, не проведення авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам. (Висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2018 року у справі №912/1783/16), від 30.01.2019 року у справі №910/32824/15.

Тобто, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі №5021/1493/12).

Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг розпорядника майна в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство. Аналогічна правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2018 року у справі №912/1783/16, від 04.10.2018 року у справі №916/1503/17, від 30.01.2019 року у справі №910/32824/15, від 10.07.2019 року у справі №15/60-б.

Судова колегія наголошує, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

Отже, стягнення з кредиторів винагороди та витрат арбітражного керуючого за певних умов є ефективним способом захисту прав арбітражного керуючого на отримання компенсації фактично понесених витрат під здійснення відповідної процедури.

Вищенаведене спростовує доводи скаржника щодо відсутності в даному випадку підстав для стягнення з визнаних судом кредиторів грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з наданого на затвердження звіту та ліквідаційного балансу боржника, ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення як кредиторських вимог, так і оплати послуг арбітражного керуючого.

Таким чином, беручи до уваги вище встановлені обставини та положення чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для покладення витрат з оплати грошової винагороди та витрат ліквідатора ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Життя" арбітражного керуючого Бабенка Е.В. на загальну суму 257 563,68 грн., з яких грошова винагорода складає 246 877,90 грн., а витрати складають 10 685,78 грн. на всіх кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів боржника, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам, зокрема і на ОСОБА_1 у розмірі 12 878,19 грн.

Посилання скаржника на те, що місцевим судом під час розгляду справи застосовано правові висновки Верховного Суду, які не підлягають застосуванню з огляду на відмінне правове регулювання спірних правовідносин, апеляційним судом відхиляються як безпідставні, оскільки положення Закону Україні "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого є тотожні відповідним правовим приписам Кодексу України з процедур банкрутства.

Доводи ОСОБА_1 про те, що протягом ліквідаційної процедури комітет кредиторів жодного разу не збирався, а ліквідатор не звітував перед кредиторами, є недоведеними та спростовується матеріалами справи, а відтак не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки: по-перше, матеріали справи містять докази звітування арбітражного керуючого перед комітетом кредиторів про вжиті ним заходи у ліквідаційній процедурі; про-друге, скаржник не входить до складу комітету кредиторів, а тому не запрошувався ліквідатором на засідання представницького органу і звіту йому не надавались; по-третє, апелянт не звертався до ліквідатора щодо надання йому звіту про діяльність арбітражного керуючого, про нарахування і виплату грошової винагороди та відшкодування витрат тощо, доказів зворотнього матеріали справи не містять та скаржником не доведено; по-четверте, апелянтом не ставиться під сумнів повнота дій ліквідатора в ліквідаційній процедурі, оскільки ухвала про затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі останнім не оскаржується.

Твердження апелянта про помилковість стягнення з нього грошової винагороди та витрат ліквідатора за період з 18.06.2020 року по 14.09.2021 року, оскільки скаржника було визнано кредитором лише 04.03.2021 року також підлягають відхиленню, оскільки ОСОБА_1 має статус кредитора у справі, в свою чергу Кодекс України з процедур банкрутства не ставить в залежність дату набуття відповідного статусу із обов`язком визнаних кредиторів за певних умов здійснити оплату грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого за власні кошти пропорційно їх вимогам.

Отже, всі кредитори неплатоспроможного боржника, незалежно від дати визнання їх кредиторами у справі, несуть однаковий тягар відповідальності з компенсації ліквідатору фактично понесених витрат під здійснення відповідної процедури.

Відтак, посилання скаржника про порушення господарським судом міста Києва норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні та необґрунтовані, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 282 ГПК України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 23.09.2021 року у справі №910/16155/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16155/19 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст.ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді Б.В. Отрюх

В.О. Пантелієнко

Повний текст постанови підписано 23.12.2021 року.