Рішення

від 13.12.2021 по справі 914/2152/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2021 Справа № 914/2152/21

місто Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ , м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВББ-Комфорт , м. Львів,

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 1396977,88 грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від позивача: Чайка К.П. - представник;

від відповідача: не з`явився.

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу Акорд .

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВББ-Комфорт про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 1496977,89 грн, з яких 1256692,39 грн основного боргу, 59895,07 грн пені, 12468,21 грн 3% річних, 42252,99 грн інфляційних втрат, 125669,23 грн штрафу.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.

Ухвалою суду від 19.07.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ залишено без руху; встановлено позивачу строк 10 (десять) днів з дня вручення ухвали на усунення недоліків позовної заяви.

26.07.2021 в системі документообігу суду зареєстровано заяву позивача про усунення недоліків (вх.№17361/21).

Ухвалою суду від 02.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.08.2021.

16.08.2021 в системі документообігу суду за вх.№3306/21 зареєстровано заяву позивача про уточнення (зменшення) позовних вимог. Згідно якої, позивач просить суд стягнути 1396977,88 грн, з яких 1156692,39 грн основного боргу, 59895,06 грн пені, 12468,21 грн 3% річних, 42252,99 грн інфляційних втрат, 125669,23 грн штрафу.

16.08.2021 в системі документообігу суду за вх.№18929/21 також зареєстровано заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 18.08.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ про участь в судовому засіданні у справі №914/2152/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою суду від 26.08.2021 підготовче засідання відкладено на 04.10.2021 та також ухвалою суду від 26.08.2021 витребувано у Львівської дирекції Публічного акціонерного товариства Укрпошта інформацію про причини невручення ухвали суду по справі (ідентифікатор поштового відправлення: №7901414052340).

08.09.2021 в системі документообігу суду за вх.№20791/21 зареєстровано відповідь АТ Укрпошта .

17.09.2021 в системі документообігу суду за вх.№21713/21 зареєстровано заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

29.09.2021 до суду надійшло клопотання позивача (вх.№22817/21) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 04.10.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 04.10.2021 прийнято до розгляду заяву позивача №1842 від 06.08.2021 (вх.№3306/21 від 16.08.2021) про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог і у подальшому розгляд справи вирішено здійснювати із врахуванням цієї заяви; строки підготовчого провадження продовжено на 30 днів з 04.10.2021; підготовче засідання відкладено на 21.10.2021.

12.10.2021 в системі документообігу суду за вх.№23857/21 зареєстровано заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 12.10.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ про участь в судовому засіданні у справі №914/2152/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою суду від 21.10.2021 закрито підготовче провадження у справі №914/2152/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.11.2021.

09.11.2021 в системі документообігу суду за вх.№26319/21 зареєстровано заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 15.11.2021 вказану заяву позивача задоволено.

Ухвалою суду від 22.11.2021 судове засідання відкладено на 13.12.2021.

29.11.2021 в системі документообігу суду за вх.№28562/21 зареєстровано заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 09.12.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

В судове засідання 13.12.2021 в режимі відеоконференції з`явилася представниця позивача, позовні вимоги підтримала повністю та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явки повноважного представника повторно не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Так, згідно відомостей офіційного сайту АТ Укрпошта , копія ухвали суду від 22.11.2021 надіслана на адресу місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВББ-Комфорт , вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79070, Львівська обл., місто Львів, проспект Червоної Калини, будинок 24Б, відправлення не вручене під час доставки: інші причини 29.11.2021.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України, виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю.

За обставин неотримання відповідачем кореспонденції суду і за обставин закінчення строків розгляду справи, відсутні підстави для повторного відкладення судового засідання і неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи у даному судовому засіданні. Неповідомлення причин неявки представником позивача також не є перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що ним вжито всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про судовий процес, сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали передбачену законом можливість на реалізацію своїх прав та виконання процесуальних обов`язків, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача.

Позивач вказує, що між ним та відповідачем - ТОВ ВББ-Комфорт 31.03.2020 року укладено Договір поставки №П-1172253/02/20, на виконання умов якого позивачем поставлено товар на загальну суму 6204984,42 грн. Проте відповідачем поставлений товар оплачено частково на суму 4948292,03 грн, у зв`язку з чим у ТОВ ВББ-Комфорт наявна заборгованість за Договором в розмірі 1256692,39 грн. Вказані обставини зумовили звернення ТОВ Метінвест-СМЦ до суду із позовною заявою. Позивач також повідомив, що 08.07.2021 відповідачем додатково сплачено 100000,00 грн основного боргу, відтак позивач просить стягнути з відповідача 1156692,39 грн основного боргу, 59895,06 грн пені та 125669,23 грн штрафу нарахованих на підставі п. 5.2 Договору, а також 12468,21 грн 3% річних та 42252,99 грн інфляційних втрат нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Аргументи відповідача .

Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

31.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ (позивач по справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВББ-Комфорт (відповідач по справі, покупець за договором) укладено Договір поставки №П-1172253/02/20, за яким постачальник зобов`язався передати у встановлений у даному Договорі термін у власність покупця металопродукцію, надалі - «товар» , а покупець зобов`язався оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов Договору (п. 1.1).

Відповідно до п.п. 1.2 -.1.3 Договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим Договором, визначається у рахунках постачальника або в інших додатках до Договору та/або у видаткових/залізничних накладних постачальника. Факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках та/або видаткових/залізничних накладних, або факт оплати рахунка означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки та умовами оплати товару (якщо вони вказані в рахунку постачальника), ціною, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою товару, які зазначені у рахунках постачальника та/або у видаткових/залізничних накладних, а також є підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника рахунку для оплати товару, який постачальник поставляє/поставив.

Згідно з п. 2.5. Договору датою поставки товару вважається : при поставці залізничним транспортом - дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній; при поставці автомобільним транспортом Постачальника - дата видаткової накладної Постачальника або товарно-транспортної накладної; при самовивозі товару покупцем зі складу постачальника - дата видаткової накладної Постачальника.

Пунктом 3.4. Договору сторони встановили, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані у рахунках постачальника. З моменту зарахування на поточний рахунок постачальника 100% оплати за поставлений товар або за товар, що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні.

Додатковою угодою №1 від 31.03.2020 року до Договору Поставки сторони внесли зміни до п. 3.4 Договору та виклали його у наступній редакції 3.4. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані у рахунках постачальника. З моменту зарахування на поточний рахунок постачальника 100% оплати за поставлений товар або за товар, що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні. Постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої оплати. В цьому випадку покупець оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки. Ціна на товар, поставлений без попередньої оплати, не підлягає зміні.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору ним поставлено товар на загальну суму 6204984,42 грн.

Поставлений позивачем товар було оплачено частково на суму 4948292,03 грн, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, на підтвердження вказаного факту до матеріалів справи долучено довідку АТ Перший український міжнародний банк №КНО-52.5.2/574 від 02.07.2021 року.

Матеріали справи містять копії рахунків-фактур, а саме №93709709 від 27.01.2021 на суму 405121,84 грн, №93737212 від 10.02.2021 на суму 218778,01 грн, №93737222 від 10.02.2021 на суму 150323,57 грн, №93737232 від 10.02.2021 на суму 85482,76 грн та №93759225 від 25.02.2021 на суму 501318,86 грн.

Також долучено копії видаткових накладних які за твердженням позивача залишились неоплаченими, зокрема: № 93709709 від 27.01.2021 на суму 405121,84 грн, № 93737212 від 10.02.2021 на суму 218778,01 грн, № 93737232 від 10.02.2021 на суму 85482,76 грн, №93737222 від 10.02.2021 на суму 150323,57 грн, № 93759225 від 25.02.2021 на суму 501318,86 грн.

Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріпленою їх печатками. Поставлений позивачем товар отримано відповідачем на підставі довіреностей №3 від 26.01.2021 року та №7від 09.02.2021 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Розділом 2 Договору сторони встановили умови і терміни поставки товару.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товарно-транспортні накладні: №89572066 від 27.01.2021 року, №89669844 від 10.02.2021, № 89631563 від 10.02.2021, №89670363 від 10.02.2021 та №89719273 від 25.02.2021року.

Вантажовідправником за якими є ТОВ Метінвест-СМЦ , а вантажоодержувачем - ТОВ ВББ-Комфорт . Зазначені товарно-транспортні накладні підписані повноважними представниками сторін та скріпленою їх печатками.

01.06.2021 сторонами підписано Акт звірки розрахунків за період з 01.09.2020 по 31.05.2021, згідно якого залишок на користь ТОВ Метінвест-СМЦ на 01.06.2021 року складав 1356692,39 грн.

Крім того позивач вказує, що видаткова накладна № 93709709 від 27.01.2021 частково оплачено 28.05.2021 у розмірі 4332,65 грн та 25.06.2021 у розмірі 100000,00 грн.

Відтак станом на 05.07.2021 заборгованість відповідача перед позивачем склала 1256692,39 грн.

В заяві про уточнення (зменшення ) розміру позовних вимог від 06.08.2021 позивачем повідомлено, що відповідачем на частково погашено заборгованість на суму 100000,00 грн та долучено копію платіжного доручення №1022 від 08.07.2021 року.

Зазначені обставини відповідачем не заперечено та не спростовано.

У розділі 5 Договору сторони погодили, що У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов Договору та чинного законодавства України (п.5.1). За прострочення строків оплати товару, встановлених в Договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення. Крім сплати пені за той самий період покупець сплачує постачальникові штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару в зазначені в Договорі та додатках до нього строки (п. 5.2).

Оскільки поставлений товар відповідачем не оплачено в повному обсязі Товариство з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ звернулось до суду із позовом в якому просить стягнути (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) з відповідача 1396977,88 грн, з яких 1156692,39 грн основного боргу, 59895,06 грн пені, 125669,23 грн штрафу нарахованих на підставі п. 5.2. Договору та 12468,21 грн 3% річних, 42252,99 грн інфляційних втрат на рахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

31.03.2020 сторонами укладений договір поставки №П-1172253/02/20.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст. 692, ч. 1 ст. 693 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар, який не оплачений відповідачем в повному обсязі. Зокрема неоплаченими є видаткові накладні № 93709709 від 27.01.2021 на суму 405121,84 грн, № 93737212 від 10.02.2021 на суму 218778,01 грн, № 93737232 від 10.02.2021 на суму 85482,76 грн, № 93737222 від 10.02.2021 на суму 150323,57 грн, № 93759225 від 25.02.2021 на суму 501318,86 грн.

Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками.

З урахуванням часткових оплат відповідачем сума боргу за вказаними накладними складає 1156692,39 грн.

Пунктом 3.4. Договору та Додатковою угодою №1 від 31.03.2020 року до Договору сторони встановили, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані у рахунках постачальника. З моменту зарахування на поточний рахунок постачальника 100% оплати за поставлений товар або за товар, що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні. Постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої оплати. В цьому випадку покупець оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки. Ціна на товар, поставлений без попередньої оплати, не підлягає зміні.

Згідно з п. 2.5. Договору датою поставки товару вважається : при поставці залізничним транспортом - дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній; при поставці автомобільним транспортом Постачальника - дата видаткової накладної Постачальника або товарно-транспортної накладної; при самовивозі товару покупцем зі складу постачальника - дата видаткової накладної Постачальника.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того суд звертає увагу, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вказана правова позиція неодноразово наводилась Верховним Судом. Зокрема, у Постанові від 30.01.2019 № 905/2324/17.

Беручи до уваги встановлені сторонами у Договорі та Додатковій угоді №1 строки та порядок оплати за поставлений товар, враховуючи відсутність заперечень зі сторони відповідача, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання зі сплати за поставлений товар.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором. Відтак, позовна вимога про стягнення 1156692,39 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).

Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У п.п. 5.2. Договору сторони погодили, що за прострочення строків оплати товару, встановлених в Договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення. Крім сплати пені за той самий період покупець сплачує постачальникові штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару в зазначені в Договорі та додатках до нього строки.

Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань із оплати вартості поставленого товару, позивачем, відповідно до п.5.2. Договору, нараховано відповідачу та заявлено до стягнення пеню у розмірі 59895,06 грн та штраф в розмірі 125669,23 грн.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2018р. у справі №911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі №911/1357/17, від 25.05.2018р. у справі №922/1720/17, а також 02.04.2019р. у справі №917/194/18.

Перевіривши підстави, строки та правильність нарахування пені, суд, провівши відповідний перерахунок з врахуванням настання моменту прострочення боржника із оплати наданих послуг та встановлених законом обмежень, дійшов висновку, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ про стягнення з відповідача пені у розмірі у розмірі 59895,06 грн та штрафу в розмірі 125669,23 грн є обґрунтованими, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , а також постановах Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №3-1522гс16, від 06.06.2012р. у справі №6-49цс12 та від 24.10.2011р. у справі №6-38цс11.

У зв`язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю ВББ-Комфорт грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 12468,21 грн 3 % річних та 42252,99 грн індексу інфляції.

Перевіривши правильність розрахунку трьох відсотків річних та індексу інфляції за визначені позивачем періоди з врахуванням встановлених судом обставин, суд встановив, що такі проведено вірно, відтак до стягнення з відповідача належить 12468,21 грн 3 % річних та 42252,99 грн індексу інфляції.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України,обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування вірогідності доказів , який на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

Враховуючи те, що позивачем доведено факт поставки товару відповідачу, подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ Метінвест-СМЦ про стягнення 1396977,88 грн, з яких 1156692,39 грн основного боргу, 59895,06 грн пені, 12468,21 грн 3% річних, 42252,99 грн інфляційних втрат, 125669,23 грн штрафу обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судовий збір в розмірі 20954,67 грн покладається на відповідача.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до положень ст.7 Закону України Про судовий збір в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВББ-Комфорт" (79070, Львівська обл., місто Львів, проспект Червоної Калини, будинок 24Б; ідентифікаційний код 42722899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 15А; ідентифікаційний код 32036829) 1156692,39 грн основного боргу, 59895,06 грн пені, 12468,21 грн 3% річних, 42252,99 грн індексу інфляції, 125669,23 грн штрафу та 20954,67 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.12.2021

Суддя Щигельська О.І.