Ухвала

від 23.12.2021 по справі 905/277/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 грудня 2021 року

м. Київ

Справа №905/277/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Вронської Г.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Донецької області

у складі судді Зекунов Е.В.

від 29.06.2021

та постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Шутенко І.А., Россолов В.В., Слободін М.М.

від 04.11.2021

за позовом Керівника Красноармійської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України

до 1. Відділу освіти Покровської міської ради, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДІ 2012"

про визнання недійсним рішення тендерного комітету та визнання недійсним договору про закупівлю робіт (договір підряду) №9 від 21.09.2020,

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2021 року Заступник керівника Харківської обласної прокуратури (далі - Скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 29.06.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2021.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставою касаційного оскарження судових рішень Скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Так, на думку Скаржника, відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема:

1. Чи є порушенням статті 16 Закону України "Про публічні закупівлі" відсутність в тендерній пропозиції учасника торгів сертифікату у працівників, щодо яких законодавством передбачено проведення професійної атестації з виданою відповідного кваліфікаційного сертифікату, якщо в тендерній пропозиції замовника передбачено підтвердження у підприємства працівників, відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід. Чи породжує вказане, обов`язок замовника відхилити тендерну пропозицію. Чи є зазначене безумовною підставою визнання рішення тендерного комітету, яке прийнято за наслідками розгляду тендерної пропозиції та правочину, недійсними.

2. Чи є порушенням статті 16 Закону України "Про публічні закупівлі" невідповідність інформації щодо працівників, наданій в тендерній пропозиції учасником торгів та інформації, отриманої з офіційних джерел, якщо в тендерній документації замовника передбачено підтвердження наявності у підприємства працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід. Чи породжує вказане обов`язок замовника відхилити тендерну пропозицію. Чи є зазначене безумовною підставою для визнання рішення тендерного комітету, яке прийнято за наслідками розгляду тендерної пропозиції та правочину, недійсними.

3. Чи є обов`язком замовника застосувати пункт З частини 1 статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі" (в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин), в частині ненадання переможцем закупівлі ліцензії або документа дозвільного характеру на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законом та у разі, якщо про це було зазначено у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі чи вимагалося замовником під час переговорів у разі застосування переговорної процедури закупівлі. Чи породжує вказане обов`язок замовника відхилити тендерну пропозицію. Чи є зазначене безумовною підставою визнання рішення тендерного комітету, яке прийнято за наслідками розгляду тендерної пропозиції та правочину, недійсними.

4. Чи є відсутність передбачених законодавством істотних умов у договорі підряду в капітальному будівництві, як у комплексі так і кожної окремо, підставою для визнання договору недійсними через недодержання вимог закону в момент його укладення.

При цьому Скаржник у касаційній скарзі зазначив про неправильне застосування статті 16 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 13 частини 1 статті 7 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", статей 318, 323 ГК України, частини 2 статті 877 ЦК України та порушення статті 236 ГПК України. Однак Скаржник не зазначив про неправильне застосування судом пункту З частини 1 статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі" та не обґрунтував у чому воно полягає.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження Скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватися, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати в чому полягає непогодження із ним.

Проте Скаржник, визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведеного у касаційній скарзі не зазначив.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Крім того, 17 грудня 2021 року до Суду надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДІ 2012" проти відкриття касаційного провадження, у яких Товариство просить повернути касаційну скаргу Скаржника на підставі пункту 1 частини 4 статті 292 ГПК України, оскільки: 1) Харківська обласна прокуратура не є учасником справи; 2) Харківська обласна прокуратура не є прокуратурою вищого рівня в розумінні частини 3 статті 24 Закону України "Про прокуратуру"; 3) Наказ Генерального прокурора №389 від 21.08.2020 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді" не може поширюватися на інших осіб, окрім прокурорів, та бути обов`язковим для суду чи інших органів, оскільки не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України; 4) у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Олександр Сузий займає дану посаду і має право діяти в порядку самопредставництва обласної прокуратури.

Розглянувши заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДІ 2012" проти відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 6 Закону України "Про прокуратуру" інформація про діяльність прокуратури оприлюднюється в загальнодержавних та місцевих друкованих засобах масової інформації і на офіційних вебсайтах органів прокуратури. Органи прокуратури оприлюднюють видані ними нормативно-правові акти з питань організації та діяльності прокуратури України в порядку, встановленому законом. Згідно із частиною 1 статті 7 зазначеного Закону систему прокуратури України становлять: 1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 4) пункт 4 частини першої статті 7 виключено; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Згідно із офіційним вебсайтом Харківської обласної прокуратури, Сузий Олександр Анатолійович призначений на посаду заступника керівника обласної прокуратури з 22 вересня 2020 року. Крім того, Сузий Олександр Анатолійович працює в органах прокуратури з квітня 2005 року.

Ця інформація відображена у відкритому доступі та є загальновідомим фактом, тому твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДІ 2012" щодо необхідності застосування Судом приписів пункту 1 частини 4 статті 292 ГПК України спростовуються вищевикладеним.

При цьому відповідно до вимог статті 131 1 Конституції України, статей 1, 3, 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" з метою забезпечення належної організації діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді, керуючись статтею 9 Закону України "Про прокуратуру", Генеральним прокурором прийнято наказ №389 від 21.08.2020 (зі змінами, внесеними наказом Генерального прокурора від 08.06.2021 № 191), яким визначено компетенцію прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 8.6 зазначеного наказу визначено, що касаційні скарги на судові рішення, у тому числі на ухвали процесуального характеру, які за законом можуть бути оскаржені, подавати керівникам, першим заступникам, заступникам керівників обласних прокуратур, працівники яких брали участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, зокрема й у справах за позовами прокурорів обласних і окружних прокуратур інших регіонів та у справах, у які прокурором прокуратури іншого регіону здійснено вступ.

Тобто, зазначеним наказом Генеральним прокурором уповноважено керівників, перших заступників, заступників керівників обласних прокуратур на подання касаційних скарг. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАДІ 2012" не надало доказів того, що зазначений наказ оскаржувався, відтак оскільки він не скасований, а тому є чинним.

Суд також враховує, що питання щодо наявності повноважень Сузого Олександра Анатолійовича на оскарження рішення суду першої інстанції розглядалися судом апеляційної, що відображено у постанові суду апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Донецької області від 29.06.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі №905/277/21 залишити без руху.

2. Надати Скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню .

Суддя-доповідач Г. Вронська