Рішення

від 23.12.2021 по справі 482/1610/21

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.12.2021

Справа № 482/1610/21

Номер провадження 2/482/662/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Баранкевич В.О., за участю секретаря судового засідання Шведової Я.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права на майнові права засновника фермерського господарства, визнання права постійного користування землею,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, підписаним та поданим її представником - адвокатом Дмитренко І.М., до Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право на майнові права засновника фермерського господарства Голуб та визнати за фермерським господарством Голуб право постійного користування земельною ділянкою площею 18,7 га кадастровий номер 4824810000:08:000:0038, для ведення селянського (фермерського) господарства.

На обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої входять його майнові права, як засновника ФГ Голуб та право постійного користування земельною ділянкою площею 18,7га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана в постійне користування її покійному батьку ОСОБА_4 на підставі державного акта серії ІІ-МК №015582 від 21.01.1996 року. Спадщину у встановлений законом строк нею прийнято. Інші спадкоємці відсутні.

Звернувшись до державного нотаріуса Новоодеської нотаріальної контори Магди Г.В. з приводу оформлення спадкових прав та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом отримала відмову. Нотаріусом Шпаковській К.П. роз`яснено, що їй не може бути видане свідоцтво про право на спадщину на майнові права засновника ФГ Голуб та на право постійного користування земельною ділянкою у зв`язку з тим, що в Статуті фермерського господарства не зазначено, яким чином розподіляється складений капітал господарства між засновником та його членами, відсутні частки кожного з них. ФГ Голуб не має статутного капіталу розподіленого на частки та засноване виключно на праві власності на майно та праві постійного користування земельною ділянкою. Крім цього, з моменту державної реєстрації ФГ Голуб , як юридичної особи, право постійного користування земельною ділянкою наданої його засновнику перейшло до цього господарства та не може бути об`єктом спадкування. Крім цього, зазначає, що на даний час право постійного користування земельною ділянкою зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за спадкодавцем - ОСОБА_4 і в позасудовому порядку не може бути переєстроване на фермерське господарство. Тому вважає, що таке право підлягає судовому захисту шляхом визнання.

Посилаючись на те, що вона як єдиний спадкоємець першої черги за законом не може в позасудовому порядку захистити свої права, зокрема внести зміни до Статуту господарства щодо засновника, просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право на майнові права засновника фермерського господарства Голуб , які належали її покійному батькові ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за фермерським господарством Голуб право постійного користування земельною ділянкою площею 18,7 га, кадастровий номер 4824810000:08:000:0038, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка надана ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії та номер ІІ-МК №015582 від 21.01.1996 року.

У підготовче судове засідання позивач та її представник не з`явилися, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги позивача підтримує, просить суд про їх задоволення.

Представник Відповідача - Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області в судове засідання не з`явилась, про день, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Відповідач надав суду відзив в якому зазначає, що позовні вимоги визнає просить суд розглянути справу за відсутністю Відповідача та його представника.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, в судове засідання не з`явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Надали до суду заяви в якому зазначають, що позовні вимоги визнають просять суд розглянути справу за їх відсутністю.

Суд на підставі ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним обставини.

19 січня 1994 року ОСОБА_4 створене фермерське господарство Голуб , ЄДРПОУ 13873066, яке 02.11.2005 року зареєстровано в державному реєстрі за номером 15171200000000194, юридична адреса: 56600, вул. Свердлова, 11, м. Нова Одеса, Новоодеського району (нині Миколаївського району) Миколаївської області.

14 травня 2004 року у Новоодеській райдержадміністрації Миколаївської області за №501 зареєстровано Статут фермерського господарства Голуб .

Засновником вказаного фермерського господарства є ОСОБА_4 , а членами - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Згідно Статуту та відомостей з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір частки кожного засновника (учасника) статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) становить - 0,00. Майно ФГ Голуб формується із майна, майнових прав у складеному капіталі господарства.

21 січня 1996 року на підставі Державного акта на право постійного користування землею, серія та номер ІІ-МК №015582 ОСОБА_4 надано в постійне користування земельну ділянку площею 18,7га, кадастровий номер 4824810000:08:000:0038 для ведення селянського (фермерського) господарства. Зазначене право постійного користування, згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, зареєстроване 02 березня 2021 року за ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина. Спадщину після його смерті у встановлений законодавством термін прийняла його донька ОСОБА_1 . Інші спадкоємці, які б прийняли спадщину відсутні.

Державним нотаріусом Новоодеської державної нотаріальної контори Магдою Г.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майнові права засновника ФГ Голуб та на право постійного користування земельною ділянкою площею 18,7га наданої спадкодавцю ОСОБА_4 . Відмова мотивована тим, що в Статуті господарства не зазначено, яким чином розподіляється складений капітал між засновником та його членами, відсутні частки кожного з них. Крім цього, за Законом України Про селянське (фермерське) господарство від 20 грудня 1990 року (в редакції чинній на час створення ФГ Голуб ) з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення такого господарства його засновник, перейшло до цього господарства, а тому не припинилося через смерть засновника та не може бути успадкованим.

За таких обставин позивач не має можливості провести державну реєстрацію змін до Статуту господарства, які пов`язані зі зміною засновника та підтвердити право фермерського господарства Голуб постійного користування земельною ділянкою площею 18,7га для ведення селянського (фермерського) господарства.

У зв`язку з чим позивач вимушена була звернутись до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Частиною 2 цієї статті зазначено, що фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ Про фермерське господарство головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст.8 ЗУ Про фермерське господарство ).

Згідно абзацу а) ч. 1 ст. 14 ЗУ Про фермерське господарство фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право, серед іншого, продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Статтею 22 ЗУ Про фермерське господарство визначено, що фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Про фермерське господарство успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до норм п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року Про судову практику за позовами про захист права приватної власності успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права. Оскільки спадкування охоплює перехід всіх прав та обов`язків (за винятком визначених законом, які не можуть входити до складу спадщини ст. 1219 ЦК України), то спадкуванню підлягають і майнові права, які мав спадкодавець.

Відповідно до роз`яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається статтями 130, 147, 166 ЦК України, статтями 55, 69 Закону України від 19.09.1991 року Про господарські товариства і не підпадає під заборону п. 2 ч. 1 ст. 1219 ЦК України. При цьому успадковується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Як вбачається зі змісту Статуту, на момент реєстрації та на період його діяльності за життя засновника ОСОБА_4 статутного капіталу господарства не було. Часток засновника та його членів у статутному капіталі фермерського господарства не має. Майно фермерського господарства формується із майна, майнових прав у складеному капіталі господарства. Отже і об`єктом спадкування господарства є майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства. Складений капітал фермерського господарства за нормами ЗУ Про фермерське господарство розглядається, як цілісний майновий комплекс.

Велика Палата Верховного суду дійшла висновку (постанова від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц), що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України ).

Успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України (стаття 19 Закону України Про селянське (фермерське) господарство ).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

За змістом системного тлумачення статей 2 , 4 , 5 , 7 , 8 , 10 , 11 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , статей 1 , 5 , 7 , 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 31 , 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство. Натомість право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, за змістом приписів статті 6 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року у редакції, чинній до 16 травня 1992 року, могло належати лише фізичній особі та згідно з частиною першою статті 55 цього кодексу у тій же редакції було об`єктом спадкування у випадку смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство. Тому таке право зі створенням селянського (фермерського) господарства до останнього не переходило.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України . За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Проте право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина перша статті 20 Закону України Про фермерське господарство ). Фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина перша статті 22 цього Закону ). Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 того ж Закону ).

У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Право ж спадкодавця ОСОБА_4 постійного користування земельною ділянкою площею 18,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства припинилося після створення ФГ Голуб і перейшло до останнього після його створення.

На даний час зазначене право зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за спадкодавцем ОСОБА_4 , яке не може бути ніким успадковане. Тому право фермерського господарства Голуб постійного користування спірною земельною ділянкою підлягає судовому захисту шляхом його визнання.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12 , 76 , 141 , 223 , 259 , 264 , 265 , 273 , 280 , 285 ЦПК України , суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права на майнові права засновника фермерського господарства, визнання права постійного користування землею - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом, право на майнові права засновника Фермерського господарства Голуб , код ЄДРПОУ 13873066, які належали її батькові ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за Фермерським господарством Голуб , код ЄДРПОУ 13873066, право постійного користування земельною ділянкою площею 18,7га, кадастровий номер 4824810000:08:000:0038, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право постійного користування землею, серія та номер ІІ-МК №015582 від 21.01.1996 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий суддя В.О. Баранкевич