Постанова

від 15.12.2021 по справі 359/288/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

місто Київ

справа № 359/288/18

провадження № 61-1646св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю ГОЛДІНВЕСТ ГРУП ,

треті особи: ОСОБА_2 , Служба автомобільних доріг у Київській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЛДІНВЕСТ ГРУП на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2020 року у складі судді Журавського В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Керівник Бориспільської місцевої прокуратури у січні 2018 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - Держгеокадастр), ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЛДІНВЕСТ ГРУП (далі - ТОВ ГОЛДІНВЕСТ ГРУП ), треті особи: ОСОБА_2 , Служба автомобільних доріг у Київській області, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати недійсним наказ Держгеокадастру від 16 грудня 2016 року щодо відведення у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 3220886700:07:002:0636; витребувати з незаконного володіння ТОВ ГОЛДІНВЕСТ ГРУП на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку, кадастровий номер 3220886700:07:002:0636, площею 0, 9355 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що під час опрацювання інформації Служби автомобільних доріг у Київській області виявлено порушення вимог земельного законодавства під час виділення на користь фізичних осіб земельних ділянок на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Відповідно до наказу Держгеокадастру від 16 грудня 2016 року, серія та

номер 10-26837/15-16-сг ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3220886700:07:002:0636, площею 0, 9355 га, для ведення особистого селянського господарства на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району. На підставі цього наказу державний реєстратор вніс відомості про право власності на земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У подальшому ОСОБА_2 відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .

Прокурор вважає, що наказ Держгеокадастру від 16 грудня 2016 року щодо відведення спірної землі у власність ОСОБА_2 видано з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки виділена земельна ділянка повністю накладається на коридор генерального напрямку проходження великої кільцевої автомобільної дороги (далі - ВКАД) навколо м. Києва і потрапляє в зону розміщення самої автодороги.

На підставі викладеного прокурор просив визнати недійсним наказ Держгеокадастру від 16 грудня 2016 року, серія та номер 10-26837/15-16-сг, щодо відведення у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3220886700:07:002:0636, а також витребувати спірну ділянку з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Під час судового розгляду справи керівник Бориспільської місцевої прокуратури подав заяву про уточнення позовних вимог. Зокрема зазначав про те, що власником спірної земельної ділянки є ТОВ ГОЛДІНВЕСТ ГРУП . У зв`язку із зазначеним просив витребувати спірну землю з незаконного володіння ТОВ ГОЛДІНВЕСТ ГРУП .

Стислий виклад позиції інших учасників справи

Відповідачі позов не визнали, вважали його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що позивач не надав належні та допустимі докази на підтвердження обставин, на які він посилається. На переконання суду, вказівка прокурора на схему накладення спірної земельної ділянки, що є додатком до листа Служби автомобільних доріг, не є належним доказом на підтвердження того, що зазначена земельна ділянка накладається на смугу відведення автодороги та розташовується безпосередньо у коридорі генерального напрямку проходження ВКАД. Для того, щоб встановити, чи існує накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3220886700:07:002:0636, що належить на праві власності ТОВ ГОЛДІНВЕСТ ГРУП , необхідні спеціальні знання. А тому ця обставина може бути встановлена виключно висновком експерта, а не іншими письмовим доказом.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу керівника Бориспільської місцевої прокуратури задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним наказ Держгеокадастру від 16 грудня 2016 року щодо відведення у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 3220886700:07:002:0636. Витребувано з незаконного володіння ТОВ ГОЛДІНВЕСТ ГРУП на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку, кадастровий номер 3220886700:07:002:0636, площею 0, 9355 га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області. Здійснено розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд зазначив, що, відхиляючи надані позивачем докази, суд першої інстанції належним чином таку свою позицію не мотивував. При цьому, на спростування зазначених доказів та тверджень позивача іншими учасниками процесу будь-яких належних доказів не представлено. Фактично відповідачі обмежилися лише критикою позиції прокурора, не підтвердивши такі свої твердження відповідними доказами, в результаті чого вони залишилися недоведеними і не могли бути прийняті судом.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ ГОЛДІНВЕСТ ГРУП 29 січня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року в частині вимог щодо визнання недійсним наказу Держгеокадастру від 16 грудня 2016 року справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, закрити провадження у справі в частині вимог щодо витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявником як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначено, що:

- оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;

- у справі пред`явлено вимогу про витребування із незаконного володіння ТОВ ГОЛДІНВЕСТ ГРУП земельної ділянки, така вимога підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/9290/15 (провадження № 61-20245св18);

- судом апеляційної інстанції не враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19), відповідно до якого задоволення вимоги про визнання незаконним і скасування розпорядження державної адміністрації не призведе до відновлення володіння земельними ділянками, тому така вимога не є вимогою, пов`язаною підставою виникнення або поданими доказами, як основна, з вимогою про витребування земельної ділянки з володіння добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України, яка не є похідною від такої вимоги, позаяк право власника на витребування від добросовісного набувача обмежується добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді;

- усупереч правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19), судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено обґрунтованість звернення прокурором до суду із зазначеним позовом, у чому полягає порушення інтересів держави в особі Держгеокадастру та чим підтверджується відсутність у зазначеного органу повноважень самостійного звернення до суду, як обов`язкових підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді;

- судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини справи, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження віднесення спірної земельної ділянки до земель коридору генерального напрямку проходження ВКАД навколо міста Києва, оскільки документація із землеустрою не виготовлена, правовстановлюючі документи не оформлювалися, інформація про такі ділянки у відповідні реєстри не внесена.

Отже, серед підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявником зазначені ті підстави, яка згадані у пункті 1 частини другої статті 389 та пункті 1 частини третій статті 411 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року відкрито касаційне провадження, ухвалою від 06 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Держгеокадастру з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Наказом Держгеокадастру від 26 жовтня 2016 року № 10-22171/15-16-сг ОСОБА_2 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Наказом Держгеокадастру від 16 грудня 2016 року № 10-26837/15-16-сг ОСОБА_2 надана у власність земельна ділянка, площею 0, 9355 га, кадастровий номер 3220886700:07:002:0636, із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

На підставі цього наказу державним реєстратором КП Центр розвитку та інвестицій Васильківського району Огребчуком Р. В. прийнято рішення від 29 грудня 2016 року № 33285325 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886700:07:002:0636, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

15 вересня 2017 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_2 відчужив у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0, 9355 га, з кадастровим номером 3220886700:07:002:0636, із цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

На підставі цього договору приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Дідок С. І. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886700:07:002:0636.

14 грудня 2017 року ОСОБА_1 передав до статутного капіталу ТОВ ГОЛДІНВЕСТ ГРУП нерухоме майно, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 3220886700:07:002:0636. Зазначена обставина підтверджується копією протоколу № 3 загальних зборів учасників ТОВ ГОЛДІНВЕСТ ГРУП та копією акта прийому-передачі майна, яке вноситься до статутного капіталу ТОВ ГОЛДІНВЕСТ ГРУП .

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Стосовно вимог про визнання недійсним наказу Держгеокадастру

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19), на яку заявник посилається як на приклад неоднакового застосування положень закону, зазначено таке: Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

6.26. Задоволення вимоги про визнання незаконним і скасування розпорядження Райдержадміністрації № 358 не призведе до відновлення володіння земельними ділянками, тому така вимога не є вимогою, пов`язаною підставою виникнення або поданими доказами, як основна, з вимогою про витребування земельної ділянки з володіння добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України, яка не є похідною від такої вимоги, позаяк право власника на витребування від добросовісного набувача обмежується добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

6.27. Тому позовні вимоги у цій справі є таким, які належить розглядати в порядку різного судочинства, оскільки вони об`єднані в одне провадження з порушенням положень частини першої статті 173 ГПК України. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельних ділянок з чужого володіння на підставі статті 388 ЦК України вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного розпорядження Райдержадміністрації без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17.

6.28. Тож обставини, які входять до предмета доказування у цій справі у спорі про витребування спірних земельних ділянок у постійне користування Підприємства від юридичної особи, можуть бути встановлені господарським судом самостійно.

6.29. З огляду на викладене та суб`єктний склад учасників спору в частині вимог про витребування земельних ділянок у постійне користування Підприємства від особи (Товариства), яка зазначає, що є добросовісним набувачем спірного майна, користується та володіє ним, Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у справі за такими вимогами підпадає під дію статті 4 ГПК України та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства .

По-перше. Застосовуючи наведений правовий висновок до спірних правовідносин в частині вирішення вимоги про визнання недійсним наказу Держгеокадастру від 16 грудня 2016 року щодо відведення у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 3220886700:07:002:0636, Верховний Суд зробив висновок, що для вирішення основної позовної вимоги про витребування цього майна з чужого незаконного володіння оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту прав. Застосування такого способу захисту не призводить до дієвого відновлення порушених прав держави у спірних правовідносинах, оскільки зазначений адміністративний акт індивідуальної дії реалізований учасниками спору, управомочена на його підставі особа набула право власності на спірну ділянку та відчужила її іншій особі; при цьому ділянка відчужена декілька разів.

По-друге, у справі, що переглядається, прокурор пред`явив позов з двома позовними вимогами: 1) визнати недійсним наказ Держгеокадастру від 16 грудня 2016 року, серія та номер 10-26837/15-16-сг, щодо відведення у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3220886700:07:002:0636; 2) витребувати спірну ділянку з незаконного володіння ТОВ ГОЛДІНВЕСТ ГРУП на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували наведених положень закону та правових висновків Великої Палати Верховного Суду та дійшли помилкових висновків по суті пред`явленого позову.

Отже, з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19), Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги про відсутність підстав для задоволення позову у частині вимог про визнання недійсним наказу Держгеокадастру.

Стосовно оцінки доводів про порушення юрисдикції

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Тож розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір у цій справі у частині вимог до ТОВ ГОЛДІНВЕСТ ГРУП про витребування майна у порядку цивільного судочинства, зазначені положення закону не врахували, не звернули увагу на те, що предметом позову у цій справі є, зокрема, вимоги юридичної особи - керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру про витребування нерухомого майна із незаконного володіння до іншої юридичної особи - ТОВ ГОЛДІНВЕСТ ГРУП . Тобто учасниками спору є держава, від імені якої звернулася відповідна юридична особа, та приватна юридична особа.

Отже, спір у справі в частині вимог про витребування спірного нерухомого майна виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19), на яку посилався заявник у касаційній скарзі, з огляду на що Верховний Суд констатує, що підстави, зазначені ним, підтвердилися.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи те, що позовні вимоги до ТОВ ГОЛДІНВЕСТ ГРУП мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства, Верховний Суд вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позову ТОВ ГОЛДІНВЕСТ ГРУП потрібно скасувати, а провадження у справі у цій частині закрити.

Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Згідно з частиною першою статті 256, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ ГОЛДІНВЕСТ ГРУП про витребування майна, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює заявнику його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

У частині вимог про визнання недійсним наказу Держгеокадастру від 16 грудня 2016 року Верховний Суд врахував, що оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, то рішення судів першої й апеляційної інстанцій у цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

За приписами пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом частин першої-третьої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, частиною першою статті 256, пунктами 1, 5 частини першої статті 409, статтею 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЛДІНВЕСТ ГРУП задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у частині вирішення позову про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 16 грудня 2016 року, серія та номер 10-26837/15-16-сг, щодо відведення у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3220886700:07:002:0636, скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позову у частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 16 грудня 2016 року, серія та номер 10-26837/15-16-сг, щодо відведення у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3220886700:07:002:0636, відмовити.

Провадження у цивільній справі за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру до Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЛДІНВЕСТ ГРУП про витребування земельної ділянки закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко