Рішення

від 08.12.2021 по справі 362/3643/20

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/3643/20

Провадження № 2/362/610/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2021 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ковбеля М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сілецької М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Соломатіної Оксани Петрівни про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача та відповідача ОСОБА_3 , після якої відкрилася спадщина, що складалася з спадкового майна, а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 98,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2023868632214 та земельна ділянка площею 0.25 га. з кадастровим номером: 3221482003:02:002:0001, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2023894732214.

Позивач зазначає, що приватним нотаріусом Соломатіною Оксаною Петрівною на користь спадкоємця Відповідача було видано два Свідоцтва про право на спадщину за законом за № 160 від 11.02.2020 року та за № 161 від 11.02.2020 року на спадкове майно: житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером: 3221482003:02:002:0001, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, на думку позивача, істотним порушенням його прав є те, що приватному нотаріусу Соломатіною О.П. було відомо, що за життя Спадкодавець ОСОБА_3 03 травня 2017 р. склала Заповіт посвідчений секретарем виконкому Данилівської сільської ради Васильківського району, Київської області Верещак Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 11, відповідно до ст. ст. 1247,1251,1253 ЦК України, згідно якого Спадкодавець заповідала все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй та на що вона за законом матиме право - своєму сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засідінні просила відмовити в задоволенні позову.

Приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Соломатіна Оксана Петрівна в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду відзив, в якому просила відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи заперечення відповідача, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до державного акту серії ЯА №376128 є власником земельної ділянки площею 0.25 га з кадастровим номером: 3221482003:02:002:0001.

Крім того, ОСОБА_3 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 98,2 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №199126602.

За життя Спадкодавець ОСОБА_3 16 жовтня 2009 р. склала Заповіт посвідчений секретарем виконкому Данилівської сільської ради Васильківського району, Київської області Верещак Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 48, згідно якого Спадкодавець заповідала все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй та на що вона за законом матиме право своїм дітям ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

В подальшому, за життя Спадкодавець ОСОБА_3 03 травня 2017 р. склала Заповіт посвідчений секретарем виконкому Данилівської сільської ради Васильківського району, Київської області Верещак Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 11, відповідно до ст. ст. 1247,1251,1253 ЦК України, згідно якого Спадкодавець заповідала все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй та на що вона за законом матиме право - своєму сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний заповіт є чинним, не змінений, не скасований.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою приватного нотаріуса Тернюк Єлизавети Володимирівни від 21.10.2019 р. за № 825/02-31 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, через те, що позивач не надав доказів, що на час відкриття спадщини проживав постійно із спадкодавцем, а отже пропустив 6- місячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки не був зареєстрований в будинку по місцю відкриття спадщини.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2020 року у справі №362/6336/19, встановлено факт постійного проживання однією сім`єю станом на 08 липня 2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою приватного нотаріуса приватним нотаріусом Соломатіною О.П. від 03.07.2020 року за № 31/01-16 було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної з підстав пропуску 6-місячного строку для вступу у спадщину.

При цьому, Приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Соломатіна Оксана Петрівна як у вищезазначеній постанові від 03.07.2020 року за № 31/01-16 так і в своєму відзиві посилається на те, що остання повідомила ОСОБА_1 листом №353/02-14 про заведення спадкової справи, разом з тим, матеріали справи та надана суду копія спадкової справи не містить належних та допустимих доказів надсилання даного листа позивачу.

Також, Приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Соломатіна Оксана Петрівна як у вищезазначеній постанові від 03.07.2020 року за № 31/01-16 так і в своєму відзиві посилається на те, що остання повідомила ОСОБА_1 листом №02/02-14 про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом, разом з тим, матеріали справи та надана суду копія спадкової справи не містить належних та допустимих доказів надсилання даного листа позивачу.

В подальшому, приватним нотаріусом Соломатіною Оксаною Петрівною на користь Відповідача ОСОБА_2 було видано два Свідоцтва про право на спадщину за законом за № 160 від 11.02.2020 року та за № 161 від 11.02.2020 року на спадкове майно: житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером: 3221482003:02:002:0001, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.05.2020р. за № 209592483.

Що стосується показів свідків, то вони є непослідовними, суперечать один одному, а тому оцінюються судом критично і не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно із ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).

У ч. 1 ст. 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 1,2 ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ст. 1222, 1223 ЦК України спадкоємцями за заповітом є фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини та які зазначені в заповіті.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи (спадкодавця) на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин. Заповідач без зазначення причин може позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом крім осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. (ст. 1233 - 1235 ЦК України).

За правилами ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її в порядку та строки встановлені ст. 1270 ЦК України.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. (ч.1 ст. 1272 ЦК України)

Відповідно до ч.3 ст. 1268, ч.1.ст. 1269 ЦК України Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець за заповітом може відмовитися від прийняття спадщини лише на користь іншого спадкоємця за заповітом протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, шляхом подання заяви про відмову від прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. (ч.1 ст. 1273 ЦК України)

Спадкування за заповітом поставлене, серед видів спадкування, на перше місце відповідно до домінанти пріоритетності волі особи спадкодавця.

Це підтверджується статтею 1223 ЦК України, яка залишає право на спадкування спадкоємцям за законом лише за відсутності заповіту або повного чи часткового визнання заповіту недійсним, неприйняття (відмови) спадщини спадкоємцем за заповітом, усунення від права на спадкування спадкоємця за заповітом, неохоплення заповітом усієї спадщини. Таким чином, спадкування за законом має місце, коли й оскільки воно не змінене заповітом. Право на спадкування у спадкоємців за законом може виникнути тільки у разі відсутності цього права у спадкоємців за заповітом.

Законодавець визначає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцям із часу її відкриття. Юридичним оформленням права на спадщину є видача нотаріусом за місцем відкриття спадщини спадкоємцям, які прийняли спадщину, свідоцтва про право на спадщину. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Отримання такого свідоцтва є правом спадкоємця, яке він може реалізувати у будь-який час після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

Таким чином у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, право володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини.

В даному випадку, Позивач є таким, що прийняв спадщину в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується рішенням Васильківського міськрайонного суду від 19.02.2020 року у справі № 362/6336/19.

Також, як вбачається матеріали справи не містять доказів того, що позивач, який є спадкоємцем за заповітом, неприйняв спадщину або відмовився від її прийняття.

Більш того, в судовому засіданні встановлено, що Заповіт посвідчений секретарем виконкому Данилівської сільської ради Васильківського району, Київської області Верещак Т.М., від 03 травня 2017 р. зареєстрованого в реєстрі за № 11, є дійсним та ні ким не оспорювався.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 67 Закону України Про нотаріат (в редакції чинній на момент видачі оскаржуваних свідоцтв) нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Згідно п.212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (в редакції чинній на листопад 2011 року) нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обовязково вимагаються відповідні документи.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справа підтверджено, що на час смерті ОСОБА_3 спадкоємцем за заповітом був позивач.

Спадкоємець фактично прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживали з нею на момент смерті,

В порушення ст.67 Закону України Про нотаріат нотаріус не здійснив перевірку кола спадкоємців та видав два свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , порушивши тим самим право позивача на отримання спадщини, усунувши його від права на спадщину. Нотаріусом не було перевірено коло спадкоємців, тим самим незаконно видано відповідачу свідоцтва про спадщину за заноном.

Відповідно до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 1 березня 2013 року належними відповідачами у спорах щодо спадщити в т.ч. і про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як роз`яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , відповіднодо статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Так, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Неправомірність дій нотаріуса пов`язано з тим, що остання не повідомляла Позивача про відкриття спадщини у 2017 році та не повідомила про це Позивача і в 2020 році перед тим, як видати спірні свідоцтва Відповідачу.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, ст. 63 Закону України Про нотаріат при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Як свідчать обставини справи нотаріус не вчиняла дії для повідомлення Позивача про відкриття спадщини, не здійснила його виклик як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Необхідність вчинити нотаріусом дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Таким чином нотаріус діяла упереджено з урахуванням інтересів одного з спадкоємців.

Відповідно до Глави 14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст. 50 Закону України Про нотаріат , нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії,нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії,з обов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження.

Таким чином, судом достеменно встановлено, що право позивача відповідачами порушено, а тому таке право підлягає відновленню, шляхом скасування незаконно виданих свідоцтв на спадщину за законом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 1216, 1220, 1222,1233,1241, ч.1,3 ст. 1268, ч.1.ст. 1269, ст. 1270, ст.ст. 1272 - 1275, ст. ст. 1296-1298, ст. 1301 Цивільного кодексу України, ст. 50, 63 Закону України Про нотаріат , ч.1.ст.30, 54-55, 76-81, 83, 84, 95, 175 - 177, 182-184, 187 Цивільного процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину №160 від 11.02.2020 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 98,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2023868632214, що видане приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Соломатіною Оксаною Петрівною.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину №161 від 11.02.2020 року на земельну ділянку площею 0.25 га з кадастровим номером: 3221482003:02:002:0001, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2023894732214, що видане приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Соломатіною Оксаною Петрівною.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя М.М. Ковбель