Рішення

від 23.12.2021 по справі 280/11207/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 грудня 2021 року Справа № 280/11207/21 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом - ОСОБА_1

до - Вільнянської міської ради

про визнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява з Чернігівського районного суду Запорізької області за підсудністю надійшла ОСОБА_1 особа з інвалідністю 2-ї групи, паспорт серія НОМЕР_1 виданий К.Дніпровським РВ УМВС України в Запорізькій області вул.Зелена 33\24, м.К.Дніпровська, Запорізької області, 71304) (далі по тексу - позивач) до Вільнянської міської ради (код ЄДРПОУ - 25486771, бул. Бочарова 4, м. Вільнянськ, Запорізької області, 70002) (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача по ухиленню розглянути заяву позивача від 18.10.2021 на сесії міськради, невнесення заяви позивача в порядок денний роби сесії міськради;

- зобов`язати відповідача затвердити рішенням міськради проект землеустрою відносно земельної ділянки кадастровий № 2321522500:02:002:0056 виготовлений ліцензійним підприємством на підставі рішення суду та наказу Геокадастра.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою відносно земельної ділянки №2321582500:02:002:0056, виготовленого ліцензійним підприємством на підставі рішення суду та наказу Геокадастра, однак відповідачем документи не розглянуті у зв`язку з чим допущена протиправна бездіяльність. З наведених підстав просить суд позов задовольнити.

22 листопада 2020 року судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 21 грудня 2021 року о/об 15 год. 00 хв.

10.12.2021 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №73428) надійшов відзив по справі, в якому відповідач зазначає, що вжив всіх необхідних дій щодо розгляду заяви позивача від 18.10.2021 в межах власних повноважень та у відповідності до чинного законодавства України, а тому всі звинувачення позивача у протиправній бездіяльності по ухиленню розглянути зазначену заяву не відповідають дійсності. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідимили.

Розглянувши та дослідивши надані документи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 звернувся до Вільнянської міської ради 18.10.2021 із заявою, в якій просила затвердити рішенням відповідача проект землеустрою відносно земельної діялянки кадастровий №2321582500:02:002:0056, виготовлений ліцензійним підприємством на підставі рішення суду та наказу Геокадастра. До заяви був доданий проект землеустрою на 61 аркуші.

Листом відповідача від 12.11.2021 №02-02-09/711 позивачу було надано роз`яснення в якому зазначено наступне: … жовтня 2021 року Вільнянським міським головою видано розпорядження за № 287 Про скликання сімнадцятої сесії Вільнянської міської ради восьмого скликання , яким скликано сімнадцяту сесію Вільнянської міської ради восьмого скликання 28 жовтня 2021 року та визначені питання порядку денного сесії. 12 жовтня 2021 року питання регулювання земельних відносин, які включенні до порядку денного сімнадцятої сесії Вільнянської міської ради восьмого скликання, розглянуті на засідання постійної комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу місцевих природних ресурсів та збереження навколишнього середовища..."

13 жовтня 2021 року, на виконання абзацу першого частини 4 статті 15 Закону України Про доступ до публічної інформації , якою визначено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття, проекти рішень сімнадцятої сесії Вільнянської міської ради восьмого скликання оприлюднені на офіційному сайті Вільнянської міської громади.

У зв`язку з тим, що заява позивача надійшла до Вільнянської міської ради 18 жовтня 2021 року, питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розробленого ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , не було розглянуто на сімнадцятій сесії Вільнянської міської ради восьмого скликання, пленарне засідання якої відбулося 28 жовтня 2021 року.

Листом виконавчого комітету Вільнянської міської ради від 01.11.2021 № 02-02-09/669 позивача було повідомлено про розгляд заяви позивача на засіданнях постійних комісіях депутатських комісіях та черговій сесії Вільнянської міської ради, а також додаткове інформування Вас про дату, місце і час проведення засідань.

09.11.2021 позивачем до відповідача була подана заява про затвердження рішенням відповідача проект землеустрою відносно земельної діялянки кадастровий №2321582500:02:002:0056, виготовлений ліцензійним підприємством на підставі рішення суду та наказу Геокадастра.

Листом відповідача від 30.11.2021 №02-02-09/669, 02-02-09/771 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, оскільки відповідно до документів, що містяться в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки державне підприємство Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою) повинне було розробити проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), а не проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Окрім того, державним підприємством Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою в розробленому проекті невірно визначено форму власності земельної ділянки, яка відводиться, її вид угідь, та зазначено, що відводиться позивачу земельна ділянка форма власності - державна, вид угідь - сіножаті та віднесено до земель запасу.

Вважаючи протиправною таку бездіяльність та відмову у погодженні проекту землеустрою протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо бездіяльності відповідача по ухиленню розглянути заяву на сесії міської ради суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч.5 ст.46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

11 жовтня 2021 року Вільнянським міським головою видано розпорядження за № 287 Про скликання сімнадцятої сесії Вільнянської міської ради восьмого скликання , яким скликано сімнадцяту сесію Вільнянської міської ради восьмого скликання 28 жовтня 2021 року та визначені питання порядку денного сесії.

12 жовтня 2021 року питання регулювання земельних відносин, які включенні до порядку денного сімнадцятої сесії Вільнянської міської ради восьмого скликання, розглянуті на засідання постійної комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу місцевих природних ресурсів та збереження навколишнього середовища

13 жовтня 2021 року, на виконання абзацу першого частини 4 статті 15 Закону України Про доступ до публічної інформації , якою визначено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття, проекти рішень сімнадцятої сесії Вільнянської міської ради восьмого скликання оприлюднені на офіційному сайті Вільнянської міської громади.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи, позивач звернувся до міської ради 18.10.2021, а сімнадцята сесія міської ради скликана розпорядженням міського голови від 11.10.2021 №287.

З огляду на викладене та у зв`язку з тим, що заява позивача надійшла до Вільнянської міської ради 18 жовтня 2021 року, питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розробленого ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , не було розглянуто на сімнадцятій сесії Вільнянської міської ради восьмого скликання, пленарне засідання якої відбулося 28 жовтня 2021 року.

Листом виконавчого комітету Вільнянської міської ради від 01.11.2021 № 02-02-09/669 позивача було повідомлено про розгляд заяви на засіданнях постійних комісіях депутатських комісіях та черговій сесії Вільнянської міської ради, а також додаткове проінформовано про дату, місце і час проведення засідань.

Таким чином бездіяльності з боку відповідача щодо розгляду заяви позивача допущено не було, тому позовні вимоги в тій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача затвердити рішенням міськради проект землеустрою відносно земельної ділянки кадастровий № 2321522500:02:002:0056 виготовлений ліцензійним підприємством на підставі рішення суду та наказу Геокадастра, суд зазначає наступне.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною третьою статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно з частиною першою статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" визначено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною першою статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частинами шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз вказаних норм свідчить проте, що статтею 118 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Разом з тим, згідно частин 1, 2 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється серед іншого: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Частиною 5 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами 6, 7 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Так, відповідно до частин 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

За правилами статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Суд звертає увагу, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Вказані висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.04.2021 у справі № 0640/4182/18.

Згідно з положеннями Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Отже надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

В ході розгляду питання встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів) не відповідає вимогам земельного законодавства оскільки відповідно до документів, що містяться в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки державне підприємство Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою); повинне було розробити проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), а не проект землеустрою щодо відведення земел ьної ділянки.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регулює Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 5 червня 2003 р. №899 (далі - Закон №899).

Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані (ч. 2 ст. 14-1 Закону №899).

Відповідно до ст. 1 Закону №899 право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Згідно ст. 2 Закону №899 основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Відповідно до ч. 5 ст. 49-1 Закону України Про землеустрій від 22.05.2003 №858-IV (далі - Закон №858-IV) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) включають:

а) завдання на складання проекту землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення відповідної сільської, селищної, міської ради про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

г) список осіб, які мають право на отримання у власність земельної частки (паю);

ґ) матеріали розрахунку (за потреби - перерахунку) вартості і розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах;

д) схему розподілу земельних ділянок власникам земельних часток (паїв);

е) відомості про площу земельних ділянок, кадастрові плани земельних ділянок, що формуються або відомості про які вносяться до Державного земельного кадастру, та перелік обмежень у їх використанні;

є) матеріали погодження і затвердження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України;

ж) матеріали перенесення меж земельних ділянок у натуру (на місцевість), сформованих за проектом.

Суд звертає увагу на положення ч. 1, 3 ст. 9 Закону №899 розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Процедуру розподілу земельних ділянок, що підлягають паюванню, між власниками земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначає Порядок організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 №122 (далі - Порядок №122)

Згідно п. 2 Порядку №122 Організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом.

З аналізу зазначених норм слідує, що розподіл земельних ділянок за відсутності узгодженого проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) неможливий.

Державним підприємством Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою в розробленому проекті невірно визначено форму власності земельної ділянки, яка відводиться, її вид угідь, оскільки відповідно до проекту приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства ТаврІя , затвердженого рішенням шістнадцятої сесії Вільнянської районної ради народних депутатів двадцять першого скликання від 31 березня 1994 року № 7/4, земельна ділянка площею 2,0 га кадастровий номер 2321582500:02:002:0056 сформована за рахунок сільськогосподарських угідь (пасовища) контур поля 541 площею 1,4 га, контур поля 544 площею 3,4 га, що підлягають розподілу між власниками земельних часток і паїв) та польової дороги контур поля 545 площею 0.3 га лісосмуги контур поля 546 площею 0.1 га. Натомість державним підприємством Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою визначено форму власності земельної ділянки, що відводиться у власність ОСОБА_1 , як державна, вид угідь - сіножаті та віднесено до земель запасу.

Відповідно до статті 49-1 і Закону України Про землеустрій , в редакцій, яка діяла на момент видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області наказу від 21.06.2016 № 92, формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв) відбувається шляхом розроблення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

З огляду вишевикладеного, постійною комісією з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, місцевих природних ресурсів та збереження навколишнього середовища вирішено винести на розгляд пленарного засідання сесії Вільнянської міської ради восьмого скликання проект рішення, яким запропоновано у зв`язку з невідповідністю проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення товарною сільськогосподарського виробництва на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів), розробленого ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , вимогам земельного законодавства, відмовити громадянці ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробниїхгва на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів) та передачі у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0000 га, кадастровий номер 2321582500:02:002:0056.

25.11.2021 року на пленарному засіданні дев`ятнадцятої (позачергової) сесії Вільнянської міської ради восьмого скликання прийняте рішення за № 70 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (копія додається), яким відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів) та передачі у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.0000 га, кадастровий номер 2321582500:02:002:0056.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

В зв`язку з тим, що в силу вимог п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнена від сплати судового збору, як особа з інвалідністю 2 групи, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Вільнянської міської ради (код ЄДРПОУ - 25486771, бул. Бочарова 4, м. Вільнянськ, Запорізької області, 70002) про визнання протиправною бездіяльності - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 23.12.2021.

Суддя Р.В. Сацький