Рішення

від 23.12.2021 по справі 600/5175/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 р. м. Чернівці справа № 600/5175/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 20.08.2021 № 108 "Про встановлення результатів іспиту на рівень володіння державною мовою, визначення рівня володіння державною мовою та видачу державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою" в частині визначення ОСОБА_1 таким, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня та видачі сертифіката про рівень вільного володіння державною мовою першого ступеня;

- зобов`язати Комісію ухвалити в цій частині нове рішення, визначивши ОСОБА_1 особою, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня з внесенням позивача до Списку осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня.

В обґрунтування поданого позову, зазначає, що 18.08.2021 р. він на підставі поданої заявки, склав іспит для визначення рівня володіння державною мовою із результатом 83%, що у відповідності до п.10 розділу ІV Встановлення результатів Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затвердженого Рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 13.05.2021 р. № 20, у редакції, чинній станом на 18.08.2021р . (дата іспиту), є підставою для видачі йому державного сертифікату рівня вільного володіння другого ступеня (80%-1 бал від загальної кількості балів).

Проте, відповідачем 20.08.2021р. було прийнято рішення про визначення позивача таким, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою першого ступеня, що не відповідає вказаному вище критерію оцінювання за п.10 Порядку №20 у редакції від 13.05.2021 р., яка діяла на дату складання іспиту, а застосування при прийнятті вказаного рішень приписів Рішення Національної комісії зі стандартів державної мови №86 від 13.08.2021р., яким були внесені зміни до вказаного Порядку №20, суперечать вимогам ст.ст.57-58 Конституції України. Оскільки згідно п. 3 вказаного Рішення №86 від 13.08.2021р. набирає чинності з дня його офіційного опублікування, яке відбулося 20.08.2021р. та станом на 18.08.2021 р. ці зміни не набрали чинності, тому вважає, що до даних правовідносин застосовані бути не можуть виходячи з приписів Указу Президента України від 03.10.1992 р. №493 Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. №731. Таким чином, відповідач не міг застосовувати нормативно-правовий акт (рішення №86 від 13.08.2021р.) до даних правовідносин, який не був чинний на момент їх виникнення, що також і підтверджується змістом ст. 58 Конституції України та позицією щодо застосування вказаної норми, яка неодноразово висловлювалася Конституційним Судом України у його рішеннях від 13.05.1997р. №1-зп, від 09.02.1999р. №1-рп/99, від 05.04.2001р. №3-рп/2001, від 13.03.2012р. №6-рп/2012 (а.с.1-8,60-63).

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі прийнято позовну заяву до свого провадження, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив проти позову до суду не надав.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

18.08.2021 р. позивачем складено іспит на визначення рівня володіння державною мовою 2.0 (для виконання службових обов`язків).

За результатами проведеного іспиту, відповідачем 20.08.2021 р. прийнято рішення за №108 Про встановлення результатів іспиту на рівень володіння державною мовою, визначення рівня володіння державною мовою та видачу державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою за яким у Додатку 1 до цього рішення встановлено результати складання іспиту, де під номером 2126 зазначено, що ОСОБА_1 склав іспит на рівень володіння державною мовою - 83%.

Згідно Додатку 6 до цього ж рішення визначено список осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня, де під номером 2126 зазначено позивача.

У подальшому, на підставі вказаного вище рішення, 20.08.2021р. позивачеві було видано державний сертифікат про рівень володіння державною мовою серії УМД №00008320 у якому зазначено, що позивач володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня.

26.08.2021 р. позивач не погоджуючись із результатами іспиту на рівень володіння державною мовою оскаржив їх до голови Національної комісії зі стандартів державної мови.

Національна комісія зі стандартів державної мови розглянувши скаргу позивача, 10.09.2021 р. прийняла рішення №165, яким відмовила в задоволення скарги та визначила, що результат, визначений раніше залишається незмінним.

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням щодо результатів іспиту на рівень володіння державною мовою, звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

16.07.2019р. набрав чинності Закон України Про забезпечення функціонування української мови як державної від 25.04.2019р. №2704-УШ (далі - Закон №2704).

Частиною 2 ст.9 Закону №2704 встановлено, що володіти державною мовою зобов`язані особи, які претендують на обрання чи призначення на посади, визначені частиною першою цієї статті.

Вимоги щодо відповідного рівня володіння державною мовою особами, визначеними статтею 9 цього Закону, встановлює Національна комісія зі стандартів державної мови згідно до ч.1 ст.10 наведеного Закону №2704.

Рівні володіння державною мовою визначені у статті 11 Закону №2704.

Так, у відповідності до ч.2,3 ст.11 Закону №2704 передбачено, що за результатами проведеного іспиту на визначення рівня володіння державною мовою особа отримує державний сертифікат про рівень володіння державною мовою (далі - державний сертифікат), що засвідчує один з рівнів за шкалою, встановленою частиною третьою цієї статті.

Шкала рівнів володіння державною мовою визначає три загальні рівні навичок: початковий рівень А, середній рівень В та рівень вільного володіння мовою С.

Державний сертифікат початкового рівня першого ступеня (А1) засвідчує, що особа розуміє і може вживати загальні вирази та найпростіші фрази, необхідні для задоволення конкретних потреб, зокрема представити себе чи іншу особу, запитати і відповісти на запитання про себе (місце проживання, родину, особисті речі тощо); може взаємодіяти на простому рівні, якщо співрозмовник говорить повільно і чітко та готовий допомогти.

Державний сертифікат початкового рівня другого ступеня (А2) засвідчує, що особа розуміє та може вживати окремі фрази та широко вживані вирази, пов`язані з конкретними сферами повсякденного життя (елементарна інформація про себе та свою сім`ю, здійснення покупок, місцева географія, працевлаштування тощо); може спілкуватися у ситуації, коли необхідний простий і безпосередній обмін інформацією на звичні теми.

Державний сертифікат середнього рівня першого ступеня (В1) засвідчує, що особа розуміє основний зміст чіткої, стандартної інформації на теми, близькі і часто вживані на роботі, у навчанні, під час дозвілля тощо. Рівень знання української мови дає змогу впоратися в більшості ситуацій, що можуть виникнути під час подорожі Україною. Особа може просто і доладно висловлюватися, зокрема на теми, що належать до особистих зацікавлень; здатна описати особистий досвід, події, мрії, плани, надати стислі пояснення щодо точки зору на деякі події.

Державний сертифікат середнього рівня другого ступеня (В2) засвідчує, що особа може розуміти основні ідеї комплексного тексту як на конкретну, так і на абстрактну тему, включаючи спеціалізовані дискусії за своїм фахом; може спілкуватися з носіями мови з таким ступенем швидкості та спонтанності, який уможливлює регулярні відносини з ними, не викликаючи труднощів для жодної зі сторін; може чітко і докладно висловлюватися з багатьох тем, зокрема висловлювати свою думку з певного питання, наводячи переваги і недоліки різних позицій.

Державний сертифікат рівня вільного володіння першого ступеня (С1) засвідчує, що особа може розуміти широкий спектр складних і великих за обсягом текстів та розпізнавати в них прихований зміст; може висловлюватися швидко і спонтанно без помітних ускладнень, пов`язаних з пошуком засобів вираження, легко і точно використовувати українську мову у спілкуванні, навчанні та для досягнення професійних цілей; може чітко, структуровано і докладно висловлюватися зі складних тем, демонструючи володіння знаннями правил граматики.

Державний сертифікат рівня вільного володіння другого ступеня (С2) засвідчує, що особа легко розуміє практично все, що чує або читає, може узагальнити інформацію з різних усних чи письмових джерел, зробити аргументований виклад у логічній, послідовній формі, а також висловлюватися спонтанно, швидко і точно, передаючи найтонші відтінки смислу навіть у складних ситуаціях.

Статтею 43 згаданого Закону №2704 визначено правовий статус Національної комісії зі стандартів державної мови (далі - Комісія), завданням якої є, зокрема, збереження та розвиток державної мови через встановлення стандартів державної мови і методів перевіряння рівня володіння державною мовою, необхідного для набуття громадянства чи зайняття визначених законом посад.

У відповідності до вимог ст.44 Закону №2704 визначені повноваження Комісії, серед переліку яких, зокрема, затвердження вимог до рівнів володіння державної мовою особами, визначеними частинами першою і другою статті 9 цього Закону, затвердження порядку перевірки рівня володіння державною мовою, затвердження форми сертифіката, організація іспитів для визначення рівня володіння державною мовою та призначення спеціально уповноважених державою установ (організацій), які проводять іспити, видача державних сертифікатів, ведення Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою та є його адміністратором, розроблення та подання у встановленому законом порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проект Порядку проведення іспитів з метою перевірки рівня володіння державною мовою.

Також і згідно до положень ч.2 та ч.3 ст.48 Закону №2704 передбачено, що іспит на рівень володіння державною мовою організовує та проводить Комісія. Перевірка та оцінювання результатів іспиту здійснюється апаратом Комісії.

Порядок проведення іспиту на рівень володіння державною мовою розробляється Комісією та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, рішенням Комісії від 13.05.2021р. за №20 був затверджений Порядок перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання (надалі - Порядок №20), що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08 липня 2021р. за №897/36519, який набрав чинності з 23.07.2021р. та діяв по 18.08.2021 р. включно.

За приписами п.п.5-10 розділу ІV Встановлення результатів наведеного Порядку №20 визначено наступне, а саме:

- державний сертифікат початкового рівня першого ступеня отримує особа, яка набрала 30% + 1 бал від загальної кількості балів;

- державний сертифікат початкового рівня другого ступеня отримує особа, яка набрала 40%+1 бал від загальної кількості балів;

- державний сертифікат середнього рівня першого ступеня отримує особа, яка набрала 50%+1 бал від загальної кількості балів;

- державний сертифікат середнього рівня другого ступеня отримує особа, яка набрала 60%+1 бал від загальної кількості балів;

- державний сертифікат рівня вільного володіння першого ступеня отримує особа, яка набрала 70%+1 від загальної кількості балів;

- державний сертифікат рівня вільного володіння другого ступеня отримує особа, яка набрала 80%+1 від загальної кількості балів.

У подальшому, Комісією 13.08.2021 р. було прийнято рішення за №86 за яким були внесені зміни та доповнення до вищенаведеного Порядку, затвердженого рішенням Комісії від 13.05.2021р. №20, за змістом якого пункти 5-10 розділу IV вважати відповідно пунктами 7-12 розділу IV Порядку №20.

Пункти 7-12 розділу IV викласти в такій редакції:

7. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат початкового рівня першого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 30 % до 39 % від загальної кількості балів.

8. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат початкового рівня другого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 40 % до 49 % від загальної кількості балів.

9. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат середнього рівня першого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 50 % до 59 % від загальної кількості балів.

10. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат середнього рівня другого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 60 % до 69 % від загальної кількості балів.

11. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат рівня вільного володіння першого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 70 % до 89 % від загальної кількості балів.

12. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат рівня вільного володіння другого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 90 % до 100 % від загальної кількості балів.

Вказані наведені зміни до Порядку №20 згідно п.3 рішення №86 набули чинності з дня його офіційного опублікування, тобто, з 20.08.2021р.

Аналізуючи вказані норми Порядку №20, які діяли до 18.08.2021 р. включно та зміни, внесені до нього рішенням №86, які набрали чинності з 20.08.2021р., можна дійти висновку, що при оцінюванні іспиту після 18.08.2021 р. відбулося підвищення кількості необхідних балів для отримання державного сертифікату на рівень вільного володіння державною мовою другого ступеня, а саме: до 18.08.2021 р. включно така необхідна кількість балів становила - 80+1 від загальної кількості балів, а з 20.08.2021 р. така необхідна кількість балів повинна становити уже від 90% до 100% від загальної кількості балів, що не відповідає вимогам ст.22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також і за приписами ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012 закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Також Конституційний Суд України висловлював і позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп).

Таким чином, із наведеного аналізу вищенаведених норм законодавства, можна дійти висновку про те, що Порядок перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021р. №20 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Комісії від 13.08.2021р. №86 підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли після набуття ними чинності (з дня опублікування), тобто, до правовідносин, які виникли з 20.08.2021р.

Разом з тим, як встановлено судом, а також і підтверджується матеріалами справи, до правовідносин у даній справі, які виникли між учасниками справи 18.08.2021р. під час складання позивачем іспиту на визначення рівня володіння державною мовою, відповідачем при проведенні оцінювання та прийнятті спірного рішення в частині стосовно позивача від 20.08.2021р. №108 був застосований нормативно-правовий акт - Порядок перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021р. №20 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Комісії від 13.08.2021р. №86, який набув чинності тільки з 20.08.2021р.

Тобто, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, застосовано зворотну дії нормативно-правового акту, який станом на 18.08.2021 р. не був чинним, що призвело до погіршення становища позивача та визначення рівня володіння державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня (замість другого ступеня), що є порушенням вищенаведених норм ст.58 Конституції України.

В той же час, з урахуванням вищенаведених висновків у їх сукупності із встановленими судом обставинами, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний був провести оцінювання результатів іспиту, проведеного 18.08.2021р. за нормами п.п.5-10 розділу ІV Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021р. №20, який набрав чинності з 23.07.2021р. та був чинний до 18.08.2021р. включно.

За таких обставин, рішення Комісії від 20.08.2021р. №108 в частині визначення позивача таким, що володіє державною мовою на рівні володіння державною мовою першого ступеня є таким, що прийняте з порушенням вимог п.п.5-10 розділу ІV Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021р. №20, який набрав чинності з 23.07.2021р. та був чинний до 18.08.2021р. включно та з порушенням норм ст.58 Конституції України, а тому спірне рішення у наведеній частині є протиправним підлягає скасуванню.

Статтею 245 КАС України визначено повноваження суду при вирішенні справи. Зокрема відповідно до п. 2 ч. 2 цієї статті КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьев проти України" від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

У випадку, коли повноваження суб`єкта владних повноважень сформульовані через формулу дихотомії « задоволити - відмовити» , а фактично законодавство не передбачає альтернативи рішення при зверненні особи у разі виконання нею вимог закону, будь-які дискусії про дискреційні повноваження стають безпредметними. Встановити наявність чи відсутність умов дії норми не можна відносити до адміністративного розсуду.

Перевіривши правомірність дій відповідача при прийнятті вищенаведеного рішення від 20.08.2021р. №108 в оскаржуваній частині стосовно позивача, за критеріями, встановленими у статті 2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач, під час його прийняття діяв не у спосіб та не у порядку, передбаченому Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи викладене, суд зобов`язує відповідача ухвалити в цій частині нове рішення, визначивши ОСОБА_1 особою, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня з внесенням позивача до Списку осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня.

Стосовно розподілу судових витрат.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 5 та 6 статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про повернення судового збору.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд (окрім іншого) враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Звертаючись до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 951,60 грн, згідно квитанції №0.0.2273753854.1 від 20.09.2021 р.

Як вбачається із поданого позову, позивачем заявлено дві похідні позовні вимоги, які стосуються одних і тих же правовідносин, щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Також позивач у позовній заяві заявив клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач звертаючись до суду сплатив судовий збір у більшому розмірі ніж того вимагає стаття 4 Закону України "Про судовий збір", а тому надміру сплачений судовий збір у розмірі 43,60 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України (з розрахунку 951,60 грн - 908,00 грн).

Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати (судовий збір) у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 20.08.2021 № 108 "Про встановлення результатів іспиту на рівень володіння державною мовою, визначення рівня володіння державною мовою та видачу державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою" в частині визначення ОСОБА_1 таким, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня та видачі сертифіката про рівень вільного володіння державною мовою першого ступеня.

3. Зобов`язати Національну комісію зі стандартів державної мови ухвалити в частині нове рішення, визначивши ОСОБА_1 особою, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня з внесенням позивача до Списку осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісія зі стандартів державної мови судові витрати (судовий збір) у сумі 908,00 грн.

5. Повернути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 43,60 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Національна комісія зі стандартів державної мови (проспект Перемоги, 10, м. Київ 135, 01135, код 43510755).

Суддя І.В. Маренич