Постанова

від 23.12.2021 по справі 440/4964/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 р. Справа № 440/4964/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції Центрального округу на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2021, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 05.10.21 по справі № 440/4964/20

за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон"

про тимчасову заборону (зупинення) діяльності,

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява Державної екологічної інспекції Центрального округу про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі №440/4964/20 за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон" про тимчасову заборону (зупинення) діяльності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 року у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон" про тимчасову заборону (зупинення) діяльності відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 року про відмову у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі №440/4964/20 та поновити строк на пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу позивача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року адміністративний позов Державної екологічної інспекції Центрального округу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон" про тимчасову заборону (зупинення) діяльності задоволено: застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон" заходи реагування шляхом тимчасового повного зупинення діяльності автозаправної станції за адресою: вул. Миргородська, 100а, м. Хорол, Полтавська область до отримання висновку з оцінки впливу на довкілля на паливороздавальний пункт.

Зазначене рішення набрало законної сили 06 березня 2021 року.

05 травня 2021 року Державної екологічної інспекції Центрального округу до суду подано заяву про видачу виконавчого листа.

07 травня 2021 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист граничний строк пред`явлення якого до виконання 07 червня 2021 року.

13 вересня 2021 року до суду надійшла заява Державної екологічної інспекції Центрального округу про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі №440/4964/20, в задоволенні якої в подальшому 05.10.2021 року було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не доведено існування причин, які можуть бути визнані судом поважними для поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа № 440/4964/20 до виконання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 12 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (із змінами і доповненнями) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 376 КАС України, стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що стягувач, який пропустив строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, має право звернутись до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції із заявою про поновлення пропущеного строку. При цьому, підставою для поновлення строку можуть слугувати лише поважні причини.

У свою чергу, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу Пономарьов проти України (№3236/03) 03 квітня 2008 року, установив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (пункт 41 рішення).

Так, в обґрунтування наявності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, Державна екологічна інспекція Центрального округу зазначає, що Полтавський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист 07.05.2021 року, строк пред`явлення його до виконання до 07.06.2021 року. Вказаний лист направлений судом 11.05.2021 року та 19.05.2021 року отримано Державною екологічною інспекцією Центрального округу.

18.06.2021 року Державна екологічна інспекція Центрального округу направила виконавчий лист до Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), однак 26.06.2021 року на адресу інспекції надійшло повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з підстав пред`явлення виконавчого листа не за місцем виконання.

Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтримано судом апеляційної інстанції, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 440/4964/20 набрало законної сили 06 березня 2021 року, відтак строк пред`явлення виконавчого листа до виконання у цій справі спливає 07 червня 2021 року.

Однак, контролюючий орган звернувся за отриманням виконавчого листа лише 05 травня 2021 року, тобто через 2 місяця після набрання рішенням законної сили. 07.05.2021 року судом першої інстанції виготовлено виконавчий лист, який 19.05.2021 року отриманий позивачем та лише 18.06.2021 року пред`явлений до виконання.

Колегія суддів звертає увагу, що у позивача з моменту набрання рішенням законної сили (06.03.2021 року) до дати звернення до суду з заявою про видачу виконавчого листа (05.05.2021 року) було достатньо часу для реалізації свого права щодо як найшвидшого отримання зазначеного виконавчого документа, однак жодних активних дій щодо цього не вчинив.

Отже, вказані обставини свідчать про несвоєчасність вчинення Державною екологічною інспекцією Центрального округу дій з метою примусового виконання рішення суду, а строк пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем пропущено через власну бездіяльність.

Інших підстав, які об`єктивно перешкоджали вчасному отриманню виконавчого листа та пред`явлення його до виконання у визначений Законом строк, особою, яка подає апеляційну скаргу - не наведено.

Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-711цс15 зазначив, що суд має право поновити пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання за наявності відповідного клопотання стягувача та поважності причин пропуску цього строку.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, аналізуючи наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звертаючись із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, контролюючий орган не зазначає про існування обставин, які об`єктивно унеможливили вчасно звернутись з виконавчим листом № 440/4964/20 до органів ДВС.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 року по справі № 440/4964/20 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Центрального округу - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 по справі № 440/4964/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва