Постанова

від 22.12.2021 по справі 640/30891/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/30891/20 Головуючий у І інстанції - Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінджек на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2021 року у справі за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінджек про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління Державної податкової служби у м. Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінджек , в якому просило стягнути кошти платника податків Товариство з обмеженою відповідальністю Фінджек (код ЄДРПОУ 33298167) з усіх рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 114 979,41 гривень.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказував, що на момент звернення з позовом до суду, відповідно до інтегрованої картки платника податків, Відповідач має заборгованість перед бюджетом з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 114 979,41 гривень.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто кошти платника податків Товариство з обмеженою відповідальністю Фінджек (код ЄДРПОУ 33298167) з усіх рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 114 979,41 гривень.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінджек подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що обов`язок сплачувати плату за землю у Відповідача виник у зв`язку з укладанням між ним і Київською міської радою договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:66:079:0038 на 5 років відповідно до рішення IV сесії Київської міської ради V скликання від 14.06.2007 року № 851/1512 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Фінджек земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудованими нежитловими приміщеннями, паркінгами та спортивними майданчиками на вул. Райдужній у Дніпровському районі м. Києва . Проте, 14.11.2019 року Київською міської радою було прийнято рішення про одностороннє розірвання Договору оренди земельної ділянки від 30.01.2008 року № 66-6-00448, яке оскаржується Відповідачем шляхом звернення до господарського суду. Вказує, що наразі справа № 910/383/20 перебуває на розгляді в Господарському суді м. Києва. У зв`язку з чим, вважає позовні вимоги передчасними, оскільки право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 800000000:66:079:0038 припинилось у Відповідача 14 листопада 2019 року.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фінджек перебуває на обліку в контролюючих органах та є платником податків і зборів.

Станом на день звернення до суду за Відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 114 979,41 грн., згідно листа ГУ ДПС у м. Києві від 27.10.2020 року № 25780/9/26-15-13-02-09.

Дана сума підтверджується інформацією про податковий борг, детальним розрахунком податкового боргу, інтегрованою карткою платника за 2020 рік, податковими деклараціями з плати за землю, корінцем податкової вимоги форми Ю , які наявні в матеріалах справи .

Зазначена сума податкового боргу виникла у зв`язку з несплатою платником податків сум податкових зобов`язань нарахованих самостійно, згідно поданих податкових декларацій від 30.04.2020 року та від 19.02.2020 року, якими Відповідачем самостійно визначено річне зобов`язання (а.с. 10-15), які на даний час мають статус узгодженої, відповідно до вимог Податкового кодексу України .

Відповідно корінця податкової вимоги форми Ю від 13.05.2020 № 35164-10 за Відповідачем, станом на 12 травня 2020 року, обліковується податковий борг на суму 85 388,84 грн. не сплачений у визначеному законом порядку (а.с. 17).

Вказана вимога була направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінджек - 03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, 14 рекомендованим повідомленням та повернута (а.с. 18).

Задля стягнення суми податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінджек Позивач, у відповідності до підпункту 20.1.34, пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не надано до суду доказів сплати узгодженої суми податкової заборгованості у добровільному порядку або доказів її оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (пункт 49.2 статті 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (підпункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Так, податковий борг Відповідача виник на підставі несплати ним сум податкових зобов`язань нарахованих самостійно, згідно поданих основної податкової декларації з плати за землю від 19.02.2020 року та уточнюючої податкової декларації з плати за землю від 30.04.2020 року, якими Відповідачем самостійно визначено річне зобов`язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 800000000:66:079:0038 за 2020 рік (а.с. 10-15).

Згідно поданого Відповідачем до контролюючих органів розрахунку суми орендної плати, документом, що засвідчує право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:66:079:0038 є договір оренди № 66-6-00448 від 01.01.2008 року.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (пункт 59.5 статті 59 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу Відповідача направлялася податкова вимога № 35164-10 від 13.05.2020 року.

Доказів оскарження податкової вимоги, податкових повідомлень-рішень чи погашення податкового боргу за визначеними грошовими зобов`язаннями у добровільному порядку Відповідачем до суду не надано.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як передбачено підпунктом 20.1.19 пунктом 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Матеріалами справи встановлено, що наявність податкового боргу у Відповідача підтверджується наявними у матеріалах доказами, у тому числі розрахунком податкового боргу; витягом з інтегрованої картки; корінцем податкової вимоги.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, хоча був ознайомлений з матеріалами справи (а.с. 30), доказів оскарження податкової вимоги не надав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлена сума є узгодженою та підлягає стягненню з рахунків, що обслуговують такого платника податків.

Щодо доводів Відповідача, викладених в апеляційній скарзі про те, що право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 800000000:66:079:0038 припинилось у нього 14 листопада 2019 року, а тому відсутні підстави для стягнення боргу, колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки про вказані обставини Відповідачу було відомо до подання податкових декларацій від 19.02.2020 року та від 30.04.2020 року та винесення контролюючим органом податкової вимоги, яка не оскаржена Відповідачем, доказів протилежного матеріали справи не містять, отже є узгодженою.

Відповідно ч. 4 ст. 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги Відповідачем докази, оскільки не вбачає в діях Відповідача неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Фінджек , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінджек залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко