Ухвала

від 22.12.2021 по справі 280/5017/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 280/5017/19

адміністративне провадження № К/9901/46075/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Чумаченко Т.А.

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року в справі №280/5017/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Неостар до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2021 року до Верховного Суду вп`яте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року в справі №280/5017/19.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року, позов задоволено.

Вирішуючи питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд встановив наступне.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано пункт 44.1 статті 44, пункт 134.1 статті 134, підпункт 163.1.1. пункту 163 статті 163, підпункт 164.2.2. пункту 164.2. статті 164, підпункт 168.1.1. пункту 168.1. статті 168, пункт 171.2. статті 171, пункт 176.2. статті 176 Податкового кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 820/3546/18, від 15 січня 2021 року в справі №814/467/17.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що подібність правовідносин полягає в тому, що в справах № 820/3546/18, №814/467/17 та №280/5017/19 факт складення та наявності первинних документів не гарантує реальності вчинених господарських операцій з придбання товарів.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У касаційній скарзі скаржником викладено обставини справи, вказано на постанови Верховного Суду, які на його думку підлягають застосуванню, без належного обґрунтування та формальним посиланням на подібність правовідносин у справах №820/3546/18, №814/467/17 та №280/5017/19.

Також у касаційній скарзі скаржник зазначає підставою касаційного оскарження пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Слід також враховувати, що застосування пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, як підстави касаційного оскарження, можливе лише за умови обґрунтованості підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Незгода особи, яка подає касаційну скаргу, з оцінкою доказів не є складовою підстави касаційного оскарження, встановленої зазначеними вище нормами.

Формальне зазначення підстав касаційного оскарження не може бути оцінено як дотримання відповідачем вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.

Вп`яте подана касаційна скарга не усуває недоліків, на які було вказано Верховним Судом в ухвалах від 12 квітня 2021 року, 25 травня 2021 року, 20 жовтня 2021 року та 11 листопада 2021 року, додаткових обґрунтувань не містить. Скарга повністю дублює зміст попередньо поданої касаційної скарги.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Отже, касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року в справі №280/5017/19 повернути скаржнику.

Копію ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.А. Чумаченко