Постанова

від 21.12.2021 по справі 222/679/21

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/3293/21

222/679/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року місто Маріуполь

справа 222/679/21

провадження № 22-ц/804/3293/21

Донецький апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Пономарьової О.М.,

суддів Зайцевої С.А., Лопатіної М.Ю.,

секретар судового засідання Целовальник К.А.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА АГРОТІС ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого на підставі ордеру діє адвокат Козуб Георгій Григорович, на рішення Володарського районного суду Донецької області у складі судді Вайновської О.Є. від 26 жовтня 2021 року, повний текст рішення виготовлено 02 листопада 2021 року, та на додаткове рішення Володарського районного суду Донецької області у складі судді Вайновської О.Є. від 11 листопада 2021 року,

в с т а н о в и в:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА АГРОТІС (далі ТОВ АГРОФІРМА АГРОТІС ) про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 09 грудня 2008 року уклав договір оренди земельної ділянки площею 4,530 га, кадастровий номер 1421755100:04:000:0731 з ТОВ АГРОФІРМА АГРОТІС .

За умовами договору ОСОБА_1 передано в оренду відповідачу земельну ділянку площею 4,530 га на 12 років, сторонами погоджено, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності з моменту його підписання та державної реєстрації.

Договором на орендаря покладено обов`язок нести витрати з оформлення та реєстрації договору та орендодавець не був наділений правом контролювати дії орендодавця щодо реєстрації спірного договору оренди.

З часу підписання угоди у 2008 році відповідач прийняв її та приступив до використання, проте державна реєстрація договору оренди відбулась 06 липня 2011 року.

Договір оренди земельної ділянки повинен припинити свою дію після закінчення 12-річного строку у 2020 році, оскільки орендарем у 2008 році земельну ділянку було прийнято у використання.

Порушення строку проведення державної реєстрації договору оренди, порушує права позивача як власника земельної ділянки тим, що строк дії договору повинен закінчитись у 2020 році, саме з моменту підписання договору.

Посилаючись на положення ст. 15, 19, 31, 34 Закону України Про оренду землі , статей 90, 211 ЗК України, а також правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, позивач вважає, що відповідач, діючи недобросовісно, ухилився від свого обов`язку реєстрації речового права на оренду земельної ділянки у зв`язку із чим порушив його права як власника земельної ділянки, продовживши строк дії договору.

Позивач просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ АГРОФІРМА АГРОТІС у зв`язку з істотним порушенням договору оренди відповідачем, стягнути з відповідача на його користь судові витрати, понесені при розгляду цивільної справи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 26 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ АГРОФІРМА АГРОТІС про розірвання договору оренди землі відмовлено.

Додатковим рішенням Володарського районного суду Донецької від 11 листопада 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ АГРОФІРМА АГРОТІС судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 400 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач був обізнаний про те, що реєстрація договору оренди землі, укладеного між ним та ТОВ АГРОФІРМА АГРОТІС з приводу належної йому земельної ділянки, відбулася в 2011 році, а отже, виходячи з умов договору оренди землі та норм діючого на момент його підписання законодавства, позивач мав розраховувати на те, що строк дії укладеного на 12 років договору оренди землі спливе лише у 2023 році.

Спірним договором не визначено, хто із сторін договору зобов`язаний зареєструвати договір оренди в органах державної реєстрації, а лише покладено обов`язок на орендаря понести витрати пов`язані з такою реєстрацією.

Орендодавець не був позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію спірного договору особисто та вимагати компенсації витрат з орендаря, або здійснити контроль за реєстрацією договору, а не покладатися на відповідача.

Задовольняючи вимоги відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив з обставин справи та її значення для відповідача, умов укладеного договору про надання правової допомоги від 19 липня 2021 року, співмірності винагороди за надані юридичні послуги із складністю справи, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих послуг.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

30 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Козуб Г.Г., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та додаткове рішення про стягнення судових витрат та ухвалити нове про задоволення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнувши з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що одночасно з договором оренди ОСОБА_1 підписав заяву про реєстрацію договору оренди, адресовану Володарському районному відділу Донецької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах та акт приймання-передачі земельно ділянки ТОВ АГРОФІРМА АГРОТІС .

Усі документи, а також копію держаного акту на земельну ділянку ОСОБА_1 передав працівникам товариства для проведення держаної реєстрації, яку вони обіцяли провести, оскільки відповідно до п. 31 договору до обов`язків орендаря належить нести витрати з його оформлення та реєстрації.

Що державна реєстрація договору проведена лише в 2011 році, позивачу стало відомо лише у 2021 році, хоча, відповідно до акту приймання-передачі відповідач користується орендованою земельною ділянкою з 09 грудня 2008 року.

Відповідно до п. 29 Договору оренди земельної ділянки орендодавець має обов`язок не втручатися у господарську діяльність орендаря і не створювати йому будь-яких перешкод при виконанні його умов.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17 обов`язок забезпечити державну реєстрації договору оренди покладено на орендаря.

Таким чином, орендодавець мав всі підстави розраховувати, що договір оренди землі повинен був закінчитись саме у 2020 році, оскільки саме у 2008 році на виконання вимог п.31 договору оренди землі, орендар мав здійснити державну реєстрацію.

Щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, апелянт зазначає, що адвокат Брага А.І., який спочатку представляв інтереси відповідача, попередній розрахунок судових витрат не надав. Адвокат Кравченко Н.Ф., яка працює у відповідача юрисконсультом за трудовим договором, договір про надання правничої допомоги уклала з відповідачем 19 липня 2021 року без зазначення вартості її послуг. Додаток 1 до договору, де зазначена вартість послуг адвоката, укладено лише 28 жовтня 2021 року, тобто після постановлення судом рішення у справі, що є неприпустимім та виключає прийняття його в якості доказу. Суду не надані докази фактичних витрат відповідача на правничу допомогу. За таких обставин суд дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для стягнення з позивача витрат на правничу допомогу.

Доводи інших учасників справи

20 грудня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив ТОВ АГРОФІРМА АГРОТІС на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 та вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обгрунтоване рішення на підставі повно досліджених доказів, з дотриманням норм матеріального права.

Для підтверджень витрат адвоката в районному суді подані всі передбачені законодавством документи. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 грудня 2021 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Зайцева С.А., Лопатіна М.Ю.

Ухвалою апеляційного суду від 06 грудня 2021 року у справі відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою апеляційного суду від 13 грудня 2021 року у справі закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 1421755100:04:000:0731, площею 4,530 га, розташованої на території Володарської селищної ради Володарського району Донецької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДН №196356 від 01 грудня 2008 року.

09 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ АГРОФІРМА АГРОТІС укладено договір оренди землі, за умовами якого ТОВ АГРОФІРМА АГРОТІС отримало в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 1421755100:04:000:0731, площею 4,530 га, розташовану на території Володарської селищної ради Володарського району Донецької області, власником якої є ОСОБА_1 .

Вказаний договір оренди містить істотні умови договору оренди, якими є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), дата укладення та строк дії договору оренди - 12 років (п.8), орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (п.п.9-14).

Пунктами 37, 38, 39, 43 договору оренди землі від 09 рудня 2008 року визначено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено; дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав визначених законом; розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається; договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Володарському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06 липня 2011 року за №142170004000944.

19 липня 2021 року ТОВ АГРОФІРМА АГРОТІС укладено договір № 06/цив-1 про надання правової допомоги з адвокатом Кравченко Н.Ф., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ДН № 6013 від 24 лютого 2021 року.

Згідно з додатком № 1 до договору, де зазначені види робіт, тривалість, ставка, ціна договору встановлена в розмірі 3 000 грн, оплата за договором здійснюється відповідно до п.4.1 договору після підписання Акту надання робіт, але не пізніше 05 листопада 2021 року на рахунок, вказаний в додатку.

28 жовтня 2021 року ТОВ АГРОФІРМА АГРОТІС та адвокат Кравченко Н.Ф. підписали акт наданих робіт, чим підтверджений факт належного отримання послуг відповідно до положень Договору№ 06/цив-1 від 19 липня 2021 року.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Козуб Г.Г., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника відповідача ТОВ АГРОФІРМА АГРОТІС Кравченко Н.Ф., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила її залишити без задоволення, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.

У частині першій статті 251 ЦК України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.

Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

На час підписання договору оренди 15 вересня 2008 року частина четверта статті 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

У частині другій статті 125 ЗК України вказано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині п`ятої статті 126 ЗК України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України Про оренду землі № 161-XIV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У статті 13 Закону № 161-XIV надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 цього Закону № 161-XIV).

Згідно зі статтею 18 названого Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону № 161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону № 161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим, якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом № 161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки зроблено у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), у мотивувальній частині якої міститься роз`яснення аналогічного розуміння правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13).

Реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

У цивільній справі, що переглядається апеляційним судом, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , як орендодавець та ТОВ АГРОФІРМА АГРОТІС , як орендар, підписали договір оренди земельної ділянки 09 грудня 2008 року.

При цьому сторони узгодили у пункті 8 договору строк його дії - 12 років, у пункті 31 передбачили обов`язок орендаря приступати до використання земельної ділянки після її передачі орендодавцем за актом приймання-передачі, та у пункті 43 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

З договору оренди вбачається, що він зареєстрований 06 липня 2011 року Відділом Держкомзему у Володарському районі Донецької області, тобто строк договору закінчиться 06 липня 2023 року.

Стаття 31 Закону № 161-XIV регулює питання припинення договору оренди землі, а саме договір оренди землі припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідації юридичної особи - орендаря;

- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

- припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. (ст. 32 Закону Про оренду землі )

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги щодо розірвання договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 06 липня 2011 року, посилається на копію типового договору оренди землі від 09 грудня 2008 року, акт приймання-передачі земельної ділянки, державний акт про право власності на земельну ділянку (а.с.6, 8-11), та не заперечує, що відповідачем після укладення договору оренди їй постійно сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою загальною площею 4,530 га.

Інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону Про оренду землі та умовами договору, позивач не зазначила і суд не встановив.

Суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок, що позивач належними та допустимими доказами не довів існування об`єктивних обставин, що вказують на наявність значної міри позбавлення того, на що орендодавець ОСОБА_1 розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідачем вчинялись будь-які дії щодо ухилення від державної реєстрації договору або, що відповідачем було відмовлено на прохання позивача в наданні відповідних документів для реєстрації договору або звернення позивача щодо порядку або можливості самостійно провести реєстрацію було залишено без розгляду.

Належні докази зловживання чи ухилення відповідача від своєчасного здійснення реєстрації договору оренди землі позивачем не надані.

За таких обставин доводи апеляційної скарги, що дії відповідача, які мали ознаки зловживання були спрямовані на збільшення строку дії договору оренди землі в односторонньому порядку без згоди позивача, що є істотним порушенням умов договору оренди землі, ґрунтуються на припущеннях.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент пред`явлення позову договір оренди земельної ділянки не припинив свою дію, тому позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки у встановлений ЦК України спосіб є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи встановлені у справі обставини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі.

Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в позовній заяві, що була предметом дослідження в судовому засіданні, та не спростовують обгрунтованих та правильних висновків суду.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для підтверджень витрат на правничу допомогу відповідачем до суду подані всі передбачені законодавством документи, сторона відповідача заявила про понесені витрати на правничу допомогу у встановлений законом строк

Суд першої інстанції обгрунтовано прийняв до уваги обставини справи та її значення для відповідача, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви представника відповідача та стягнення з відповідача витрат, пов`язаних правничою допомогою адвоката в розмірі 2 400 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду, викладених в додатковому рішенні, не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції при вирішенні питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу норм процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення суду першої інстанції та додаткове рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкових судових рішень. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апеляційної інстанції не надано.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог та про стягнення витрат на професійну правничу допомогу здійсненні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до положень частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки оскаржувані судові рішення залишені без змін, а апеляційна скарга позивача - без задоволення, питання про розподіл судових витрат апеляційний суд не вирішує.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого на підставі ордеру діє адвокат Козуб Георгій Григорович, залишити без задоволення.

Рішення Володарського районного суду Донецької області від 26 жовтня 2021 року та додаткове рішення Володарського районного суду від 11 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2021 року.

Суддя-доповідач О.М. Пономарьова

Судді С.А. Зайцева

М.Ю. Лопатіна.