Рішення від 23.12.2021 по справі 372/4445/21

Справа № 372/4445/21

Провадження № 2-2062/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Висоцької Г.В.,

при секретарі Куник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про звільнення майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

16.11.2021 року позивач через свого представника звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просив звільнити з-під арешту нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, а сааме: скасувати арешт земельної ділянки кадастровий номер: 3223186800:03:032:0085 площею 0,809 га, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Підгірцівська сільська рада, який накладений на підставі листа старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області Нечай С.І. вих. № 14/25-27-1085 від 13.08.2008 в рамках кримінальної справи № 27-1085.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу на праві власності належить вищезазначена земельна ділянка. З інформаційної довідки стало відомо, що 14.08.2008 року на підставі листа старого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області Нечай С.І. в рамках кримінальної справи на вказану земельну ділянку Обухівською районною державною нотаріальною конторою накладено арешт. Позивач не був та не є учасником будь-якого кримінального провадження. Про підстави накладення арешту йому не повідомлялось. Вказана земельна ділянка постановою слідчого була визнана речовим доказом у кримінальній справі № 27-1085, яка порушена за фактом шахрайства. З метою збереження такого речового доказу і було накладено арешт. 15.01.2009 року кримінальну справу № 27-1085 закрито на підставі ст. 236-7, ст. 236-8 КПК України (в редакції 1960 року). Станом на теперішній час обтяження земельної ділянки не припинені. У зв`язку із чим, позивач звертається до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 18.11.2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

10.12.2021 року на адресу суду надійшло клопотання від ГУ НА в Київській області про заміну неналежного відповідача, в якому вказано, що вони є неналежним відповідачем у даній справі, та просили замінити їх на належного відповідача, а саме - Головне управління МВС України в Київській області, оскільки ГУ МВС України в Київській області знаходиться на стадії припинення шляхом ліквідації. Постановою КМУ України від 16.09.2015 року № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ не передбачено правонаступництво Головним управлінням Національної поліції в Київській області прав та обов`язків Головного управління МВС України в Київській області.

21.12.2021 року на електронну адресу суду надійшли пояснення представника позивача на клопотання про заміну неналежного відповідача, в яких представник позивача просив відмовити у такому клопотанні. Обґрунтовуючи свою позицію посилався на практику Верховного Суду, відповідно до якої ГУ НП, з огляду на свій правовий статус, завдання і обсяг повноважень, по суті, є правонаступником УМВС. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України ), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, щодо заявленого клопотання про заміну неналежного відповідача, приходить до висновку про його відмову, та погоджується із позицією позивача, оскільки постановою КМУ від 16 вересня 2015 р. № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області - ліквідовано. Відповідно до інформації розміщеної в ЄДРПОУ станом на 10.11.2021 Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області перебуває в стані припинення.

Разом із тим, у Постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 826/27239/15, адміністративне провадження №К/9901/2962/17 висловлено правову позицію з цього приводу.

Так, надаючи оцінку аргументам ГУ НП у м. Києві про те, що воно не є правонаступником УМВС, Верховний Суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду України, висловлені в постановах від 4 березня 2014 року у справі №21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі №21-108а14.

У цих постановах Верховний Суд України вказав, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови.

У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Ліквідація УМВС з одночасним створенням іншого органу - ГУ НП, який буде виконувати повноваження (завдання) органу, що ліквідується, передбачає зобов`язання роботодавця (держави) вжити заходів щодо працевлаштування працівників ліквідованого у такий спосіб органу.

Отже, ГУ НП, з огляду на свій правовий статус, завдання і обсяг повноважень, по суті, є правонаступником УМВС.

Щодо розгляду позовних вимог по суті, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Зі змісту ст.81 ЦПК України випливає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3223186800:03:032:0085, площею 0,809 га, за адресою: Київська область, Обухівський район, Підгірцівська сільська рада, що підтверджується інформаційною довідкою № 280144165 від 20.10.2021 року.

Згідно ж цієї довідки, 14.08.2008 року на підставі листа старшого слідчого СУ ГУ МВС України в київській області Нечай С.І. вих. №14/25-27-1085 від 13.08.2008 року в рамках кримінальної справи №27-1085 Обухівською районною державною нотаріальною конторою накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3223186800:03:032:0085, власником якої є ОСОБА_1 .

До відповіді наданої на адвокатський запит І.В.Воробйової Обухівською районною державною нотаріальною конторою №1467/01-16 надано копію листа старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області Нечай С.І. вих.. №14/25-27-1085 від 13.08.2008.

Вбачається, що станом на 13.08.2008 в провадженні СУ ГУ МВС України в Київській області знаходилась кримінальна справа № 27-1085, порушена за фактом шахрайства.

13.08.2008 року земельна ділянка з кадастровим номером 3223186800:03:032:0085 постановою слідчого була визнана речовим доказом.

14.08.2008 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна зареєстроване обтяження № 7742191 - арешт нерухомого майна, земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:03:032:0085.

Згідно із інформацією, отриманою на підставі листа Офісу Генерального прокурора від 25.10.2021 № 25/3-1723вих-21, станом на 25.10.2021 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності як підозрюваного, обвинуваченого не встановлено.

10.11.2021 року отримано відповідь ГУ НП в Київській області вих. №412аз/109/24/59-2021 від 08.11.2021, з якої вбачається, що 15.01.2009 Головним управлінням ГУ МВС України у Київській області кримінальну справу № 27-1085 закрито на підставі ст. 236-7, ст. 236-8 КПК України (в редакції 1960).

Відповідно до ст. 236-7 КПК України 1960 року, постанова слідчого, прокурора про порушення кримінально справи щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, з дотриманням правил підсудності. За результатами розгляду скарги суддя своєю мотивованою постановою: залишає скаргу без задоволення або задовольняє скаргу, скасовує постанову про порушення справи і виносить постанову про відмову у порушенні справи.

Набрання законної сили постановою судді про скасування постанови про порушення справи тягне за собою скасування запобіжних заходів, повернення вилучених речей та поновлення прав, щодо яких на час досудового слідства встановлювались обмеження.

Разом із тим, до теперішнього часу арешт майна позивача не скасований.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до пункту другого частини першої ст. З Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (ч.1 та 2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 727/2878/19 (провадження № 14151 цс1) висловлено правову позицію, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 р. та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за КПК України 1960р. та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960р. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019р. у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012р. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019р. у справі № 2-3392/11).

Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18 (провадження № 12-99гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц висловлено правову позицію в аналогічних правовідносинах.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу XI Перехідні положення КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене, на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна позивача, поширюються норми КПК України 1960 року.

Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

Способів виправлення помилки, допущеної слідчим або прокурором у зв`язку з неприйняттям під час закриття кримінальної справи рішення про скасування арешту майна, після закінчення досудового слідства КПК України 1960 року не встановлював.

Згідно зі ст. 174 чинного КПК України, підозрюваний, обвинувачений, захисник або законний представник, так і іншій власник або володілець майна вправі звернутись до слідчого суду із клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.

Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України встановлено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів щодо того, що позивач є учасником кримінального провадження, в рамках якого було накладено арешт на належну йому земельну ділянку. Крім того, судом не встановлено, а відповідачем не доведено наявність підстав для продовження існування заходу забезпечення у виді арешту земельної ділянки у рамках кримінального провадження.

У той час, як тривале існування відповідного обтяження фактично позбавляє позивача права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Таким чином, суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про звільнення майна з-під арешту.

Керуючись статтями 4 , 12-13 , 76-81 , 141 , 258 , 259 , 263 , 265 , 268 , 354 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме: скасувати арешт (номер запису обтяження: 3119604 від 14.08.2008, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 7338542 від 29.10.2013) земельної ділянки кадастровий номер 3223186800:03:032:0085 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 195989432231), площею 0,809 га, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Підгірцівська сільська рада, який накладений на підставі листа старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області Нечай С.І. вих.. № 14/25-27-1085 від 13.08.2008 в рамках кримінальної справи № 27-1085.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Висоцька Г.В.