Ухвала

від 14.12.2021 по справі 759/19647/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 1-кс/759/7168/21

ун. № 759/19647/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.07.2017, подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014110200003564 від 14 листопада 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Святошинського районного суду м. Києва 31.08.2021 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.07.2017, подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014110200003564 від 14.11.2014.

В рамках зазначеного провадження ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.07.2017 задоволено клопотання прокурора Києво- Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_6 та накладено арешт наземельні ділянки з кадастровими номерами 3222484000:02:002:5361, 3222484000:02:002:5394, 3222484000:02:002:5360, 3222484000:02:002:5357, 3222484000:02:002:5359, 3222484000:02:002:5363, 3222484000:02:002:5356, 3222484000:02:002:5355, 3222484000:02:002:0393, 3222484000:02:002:0392, 3222484000:02:002:5365, 3222484000:02:002:5364, 3222484000:02:002:5352, розташовані на території Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із встановленням обмежень у вигляді заборони відчуження, вирубки дерев та проведення на них будівельних робіт.

Ухвала мотивована тим, що земельні ділянки є предметом кримінального правопорушення, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення та є доказом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, а тому у разі невжиття заходів забезпечення кримінального провадження на вказані земельні ділянки, зелені насадження, якими вони вкриті можуть бути пошкоджені, зіпсовані, знищені, а спірні земельні ділянки можуть бути відчужені. Крім того, ухвала мотивована необхідністю збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Представник власника майна підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав викладених у письмовому клопотанні.

Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання, однак матеріали кримінального провадження для огляду у судовому засіданні не надав.

Слідчий суддя, розглянувши подане клопотання та вивчивши матеріали, додані до клопотання, приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 статті 170КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно дост.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.2ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1ст.174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Судовим розглядом встановлено, що Святошинським УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 14.11.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110200003564 на підставі заяви голів фермерських господарств в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району про те, що невідомі особи незаконно продають земельні ділянки в лісосмузі в межах Крюківщинської сільської ради, які є землями лісогосподарського призначення та не підлягають приватизації чи зміні цільового призначення, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Постановою прокурора Києво - Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_6 від 04.07.2017 вищевказані земельні ділянки визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12014110200003564 від 14.11.2014.

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.07.2017 задоволено клопотання прокурора Києво - Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_6 та накладено арешт наземельні ділянки з кадастровими номерами 3222484000:02:002:5361, 3222484000:02:002:5394, 3222484000:02:002:5360, 3222484000:02:002:5357, 3222484000:02:002:5359, 3222484000:02:002:5363, 3222484000:02:002:5356, 3222484000:02:002:5355, 3222484000:02:002:0393, 3222484000:02:002:0392, 3222484000:02:002:5365, 3222484000:02:002:5364, 3222484000:02:002:5352, розташовані на території Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із встановленням обмежень у вигляді заборони відчуження, вирубки дерев та проведення на них будівельних робіт.

Відповідно до даної ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.07.2017 арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що в силу ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження і потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.04.2014 індексний номер 20077156 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484000:02:002:5357 зареєстроване за ОСОБА_5 .

Як вбачається з ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.07.2017 за фабулою кримінального правопорушення - в діях службових осіб Головного управління Держземагентства у Київській області та Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі, які зловживаючи своїм службовим становищем, видали накази про відведення вищевказаних земельних ділянок та зареєстрували вищевказані земельні ділянки з грубим порушенням земельного законодавства, в результаті чого земельні ділянки вибули з державної власності, тобто вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України.

Як вбачається із зазначеної ухвали, у кримінальному провадженні №12014110200003564 від 14.11.2014 жодній особі, зокрема і ОСОБА_5 не повідомлено про підозру.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що кримінальне провадження №12014110200003564 внесено до ЄРДР 14.11.2014 та перебувало у провадженні слідчого відділу Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області. Постановою процесуального керівника у вказаному кримінальному провадженні від 15.09.2020 підслідність кримінального провадження №12014110200003564 змінено та матеріали скеровані до Святошинського УП ГУНП в м. Києві для проведення подальшого досудового розслідування.

Разом з тим, на неодноразові запити слідчого судді матеріали кримінального провадження №12014110200003564 від 14.11.2014 для огляду в судому засіданні в межах розгляду даного клопотання, яке перебуває на розгляді Святошинського районного суду м. Києва з 31.08.2021, не надано, а тому слідчий суддя позбавлений можливості перевірити законність дій на даний час такого засобу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту. Зокрема, зважаючи на тривалість проведення досудового розслідування - з 2014 року, дотримання строків досудового розслідування, періодичність проведення інших слідчих дій, що зумовлюють необхідність продовження арешту майна.

Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

В п. 73 рішення ЄСПЛ у справі «Зосимовпроти України» (Заява № 4322/06) від 07.07.2016 (набуло статусу остаточного 07.10.2016) зазначено, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності для цілей статті 1 Першого протоколу, як і для обговорених вище цілей статті 8, передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає в себе свободу від свавілля (див., серед інших джерел, рішення у справі «Смірнов проти Росії» (Smirnov v. Russia), заява № 71362/01, пп. 55-56, від 7 червня 2007 року, та рішення у справі «Коваль та інші проти України» (Koval and Others v. Ukraine), заява № 22429/05, п. 125, від 15 листопада 2012 року).

Суд дійшов висновку, що зберігання майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства (див. вищезгадані рішення у справах Смірнов (Smirnov), п. 57, та«East West Alliance Limited», п. 188). При цьому має існувати розумне пропорційне співвідношення між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти будь-якими заходами, що застосовуються державою, у тому числі тими, що призначені для здійснення контролю за користуванням майном особи. Ця вимога виражена у визначенні «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи (див., наприклад, рішення у справі «Едвардс проти Мальти» (Edwards v. Malta), № 17647/04, п. 69, від 24 жовтня 2006 року, з подальшими посиланнями, та вищезгадане рішення у справі Смірнов (Smirnov) (п. 76. рішення ЄСПЛ у справі «Зосимов проти України»).

Отже, при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ та встановлені обставини при розгляді клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя враховує, що накладення арешту на майно в спірних правовідносинах не відповідає принципу законності та не досягає «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи, оскільки наданими слідчому судді матеріалами не доведено причетність ОСОБА_5 і її майна, зокрема земельної ділянки до кримінального правопорушення, що розслідується, їй не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а також слідчим суддею не встановлено, що земельна ділянка є предметом вчинення злочину, що відповідало б критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, що є підставою для скасування арешту майна.

Керуючись ст. ст.131, 132, 170-173, 174, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 - задовольнити.

Скасувати накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2017 року арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484000:02:002:5357, розташовану на території Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1