Рішення

від 20.12.2021 по справі 200/15910/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 р. Справа№200/15910/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Великоновосілківської селищної ради

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Великоновосілківської селищної ради про:

- скасування рішення Великоновосілківської селищної ради від 22.09.2021 року № 8/13-1129 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ;

- зобов`язання повторно розглянути клопотання та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1421281400:01:001:1025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в червні 2021 року звернувся до Великоновосілківської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 (га) ріллі, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі, на території Зеленопільської сільської ради Великоновосілківського (Волноваського) району Донецької області для ведення особистого селянського господарства. До клопотання були додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копія паспорта та копія РНОКПП позивача.

Рішенням Великоновосілківської селищної ради № 8/13-1129 від 22.09.2021 року Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення у зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 1421281400:01:001:1025 включена до переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Зазначає, що відповідач порушив норми Земельного Кодексу України та принцип розсудливості, оскільки своїми діями перешкоджає в реалізації його конституційного права на отримання у власність земельної ділянки. Стверджує, що відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з непередбачених та невстановлених статтею 118 Земельного кодексу України підстав.

Наголошує, що чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України, якою визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Наполягає, що у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, позаяк на момент звернення із клопотанням, бажана земельна ділянка не була включена до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги, у зв`язку з чим, вважає рішення Великоновосілківської селищної ради № 8/13-1129 від 22.09.2021 року Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Прийнято розгляд справи проводити в строки встановлені ч. 2 ст. 263 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов від 03.12.2021 року № 01-25-2430 (а.с. 16-21) у якому зазначає, що ОСОБА_1 має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га. Позивачем вчинені дії визначені ст. 118 Земельного кодексу України, проте, положеннями ст. 135 та 136 Земельного кодексу України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги. Виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечує саме організатор земельних торгів, яким у спірних відносинах є відповідач, що здійснює реалізацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку. Окрім цього, відповідно до ст. 136 ЗК України формування самого переліку віднесено до компетенції організатора проведення земельних торгів.

Рішенням 13 сесії 8 скликання Великоновосілківської селищної ради від 22.09.2021 року № 1053 Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами визначено земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами, для продажу права оренди у розмірі річної орендної плати на них, серед яких зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 1421281400:01:001:1025 площею 53,2205 га, тому прийнято рішення від 22.09.2021 року № 1129 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, земельної ділянки з кадастровим номером 1421281400:01:001:1025 частину якої хотіла отримати у власність позивач.

З зазначених причин відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 5-7).

ОСОБА_1 звернулась до Великоновосілківської селищної ради з клопотанням від 22 червня 2021 року, в якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 (га) ріллі, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі, на території Зеленопільської сільської ради Великоновосілківського (Волноваського) району Донецької області для ведення особистого селянського господарства (а.с. 25). Зазначене клопотання прийнято та зареєстровано Великоновосілківською селищною радою, про що свідчить вхідний штамп на клопотанні № 01-28-283 від 23.06.2021 року.

Крім того, на клопотанні проставлено резолюцію ОСОБА_2 для роботи 24.06.2021 , що свідчить про те, що клопотання прийнято до роботи 24.06.2021 року.

Рішенням Великоновосілківської селищної ради від 22.09.2021 року № 8/13-1053 Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами затверджено перелік земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами, для продажу права оренди у розмірі річної орендної плати на них, серед, яких і земельна ділянка з кадастровим номером - 1421281400:01:001:1025 (а.с. 29-36).

Рішенням Великоновосілківської селищної ради від 22.09.2021 року № 8/13-1129 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення у зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 1421281400:01:001:1025 включена до переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами (а.с. 38-39).

Судом встановлено, що рішення про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами та рішення яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність прийняті в один день та на одній сесії селищної ради.

Згідно офіційного сайту Великоновосілківської селищної ради (vn-gromada.gov.ua), селищною радою після 23.06.2021 року (дата отримання клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність) проведено 10 сесію - 30.06.2021 року, 11 сесію - 06.08.2021 року, 12 сесію - 25.08.2021 року (а.с. 44-49).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд має з`ясувати, зокрема, чи було оскаржуване рішення прийнято, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були вчинені дії (бездіяльність).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Згідно з частиною першою статті 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Як передбачено ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, громадяни України, в тому числі і позивач мають беззаперечне право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства відповідно до Конституції та Земельного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст. 118 ЗК України.

Згідно ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із наведених законодавчих норм слідує, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення документації землеустрою уповноважений орган приймає одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

При цьому, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року справі № 21-358а13 та в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії направлені на відчуження в майбутньому об`єкта речових прав на користь заінтересованої особи, за умови дотримання цією особою встановленої земельним законодавством процедури отримання у власність земельної ділянки.

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування або власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Більш того, суд враховує, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Щодо дотримання Великоновосілківською селищною радою строків розгляду клопотання позивача, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (частини перша та друга статті 118 ЗК України).

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Разом з цим, у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як зазначалось вище, частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 46 цього Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Зазначений строк узгоджується із визначеним у ст. 118 Земельного кодексу України.

Таким чином, клопотання (заява) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути розглянуто вповноваженим органом - у даному випадку міською радою - у місячний строк, а за наслідком його розгляду має бути надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивовану відмову у його наданні.

Отже, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном питання відведення земельних ділянок .

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що позивач звернувся до селищної ради 23.06.2021 року, проте рішення прийнято лише 22.09.2021 року на 13 сесії, однак селищною радою після отримання клопотання позивача проводилась 10, 11 та 12 сесії на яких не приймалось рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проведення 10, 11 та 12 сесії Великоновосілківської селищної ради підтверджується розміщеною інформацією на офіційному сайті Великоновосілківської селищної ради (vn-gromada.gov.ua) (а.с. 44-49).

Отже, відповідачем допущено порушення місячного строку розгляду відповідного клопотання позивача, тому мала місце протиправна бездіяльність відповідача у даних правовідносинах.

Разом з тим, слід зазначити, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку може свідчити про зловживання своїми правами щодо розгляду клопотань громадян.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 року в справі №688/2908/16-ц сформувала правовий підхід щодо вирішення спорів у справах про визнання незаконними актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування про надання у власність (користування) земельних ділянок у ситуації, коли дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку надається кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки, який полягає у наступному:

37. … відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо.

38. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

39. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.

40. З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду. .

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Отже, застосовуючи запропонований Великою Палатою Верховного Суду правовий підхід до вирішення цього конкретного спору, насамперед необхідно встановити правомірність (добросовісність) поведінки обох сторін правовідносин.

Так, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача та здійснив всі необхідні дії для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що свідчить про активну позицію позивача щодо отримання права власності на земельну ділянку, проте, у свою чергу селищна рада зволікала з розглядом даного клопотання, більш того, прийняла на 13 сесії, яка відбулась 22.09.2021 року одночасно рішення про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами та рішення яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, хоча, заява ОСОБА_1 була отримана селищною радою 23.06.2021 року.

Водночас, селищною радою прийнято рішення № 8/13-1053 Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами , яким бажану для отримання у власність позивачем земельну ділянку було включено до переліку земель, права на які підлягають продажу на торгах.

Слід зазначити, що рішення № 8/13-1053 та № 8/13-1129 прийняті на одній сесії 22.09.2021 року, висновки про рекомендування прийняти рішення № 8/13-1053 та № 8/13-1129 також прийняті в один день 20.09.2021 року (а.с. 37, 40).

Отже, за таких обставин можна зробити висновок, що відповідач зловживаючи своїм правом на розпорядження земельними ділянками завідомо вчинив дії, які в подальшому стали підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу.

В свою чергу позивач, подаючи заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, мав усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням щодо оформлення бажаної земельної ділянки у власність в майбутньому, оскільки станом на подачу клопотання - 23.06.2021 року було відсутнє рішення Великоновосілківської селищної ради Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами , яким затверджено перелік земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами, для продажу права оренди у розмірі річної орендної плати на них, серед, яких і земельна ділянка з кадастровим номером - 1421281400:01:001:1025 за рахунок якої ОСОБА_1 бажала отримати 2,0 га у власність.

Більш того, зазначене рішення взагалі не було в розробці селищної ради, оскільки не було прийнято на 10, 11 та 12 сесії, які відбулись, 30.06.2021 року, 06.08.2021 року та 25.08.2021 року відповідно.

При розгляді цієї справи, суд враховує, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Відповідно правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

За встановлених у цій конкретній справі обставин, суд приходить до висновку, що прийняття в один і той самий день та на одній і тій самій сесії (одночасно) рішення № 8/13-1053 Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами та рішення № 8/13-1129 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 щодо однієї і тієї самої ділянки порушує права зацікавленої особи, яка діяла добросовісно на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити та врахувати при розгляді даної справи наступне.

Відповідно до частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною першою статті 135 цього Кодексу передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

За приписами статті 136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

Положеннями ст. 136 ЗК України, визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах.

1.Підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України Про оцінку земель у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України Про оцінку земель , крім випадків проведення земельних торгів щодо набуття права оренди земельної ділянки;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж розмір орендної плати, визначений Податковим кодексом України, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - не може бути меншим 7 відсотків їх нормативної грошової оцінки;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення дати проведення земельних торгів.

Фінансування підготовки лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

2. Один лот складається виключно з однієї земельної ділянки або прав на неї.

3. Площа земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, права оренди, емфітевзису якої виставляються на земельні торги, не може перевищувати 20 гектарів.

Ціною лота на земельних торгах є ціна продажу земельної ділянки, прав емфітевзису, суперфіцію та розмір орендної плати за користування земельною ділянкою.

4. Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються:

а) виготовлення, погодження та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою у випадках, визначених цим Кодексом;

б) стартова ціна лота;

в) строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки;

г) відомості про особу, уповноважену організатором земельних торгів на укладення (підписання) договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги;

ґ) проект договору купівлі-продажу, оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки.

5. Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.

6. Закупівля послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель у процесі підготовки лотів до продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на земельних торгах здійснюється в порядку, визначеному законодавством про здійснення державних закупівель.

Наведені правові норми свідчать, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

Тобто, присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці здійснюється до включення останньої до переліку, оскільки диспозиція абзацу 2 ч. 1 ст. 136 ЗК України передбачає включення до переліку саме лотів, що свідчить про завершення станом на час формування переліку процедури підготовки лотів до торгів.

Даний висновок відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі №815/905/17.

Стаття 79-1 ЗК України передбачає:

1. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

2. Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

3. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

4. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

5. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частина 1 ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 №3613-VI державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий квартал - компактна територія, що визначається з метою раціональної організації кадастрової нумерації та межі якої, як правило, збігаються з природними або штучними межами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, вулицями, шляхами, інженерними спорудами, огорожами, фасадами будівель, лінійними спорудами тощо); кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Пункт 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, передбачає, що кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.

Пунктом 34 цього Порядку передбачено, що система нумерації кадастрових зон і кварталів є єдиною на всій території України. Номер кадастрового кварталу складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК, де НКЗ - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою; НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999). Для нумерації кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць використовується значення 9000000000:00. Структурні елементи номера кадастрової зони і кварталу відокремлюються один від одного двокрапкою.

Отже, до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги, може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку у відповідності до ст.79-1 ЗК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі №420/914/19.

Підсумовуючи, суд зазначає, що системний аналіз ст. 136 ЗК України свідчить про те, що орган державної влади не може включати до переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами, земельні ділянки площа яких перевищує 20 гектарів та в яких відсутній кадастровий номер.

Прийняття Великоновосілківською селищною радою рішення № 8/13-1053 Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами та включення до переліку земельних ділянок, земельну ділянку площа якої перевищує 20 гектарів та у якій відсутній кадастровий номер свідчать про зловживання Великоновосілківською селищною радою своїми правами на розпорядження земельними ділянками та прийняття відповідних рішень, які в подальшому будуть перешкоджати правам людей в отриманні дозволів на розробку проектної документації, тому суд не враховує при розгляді справи правові позиції Верховного Суду на які послався відповідач у відзиві на позовну заяву.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Суд вважає, що зобов`язання повторно розглянути клопотання шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є втручанням в дискреційні повноваження селищної ради та не є виключною компетенцією відповідача з наступних підстав.

Згідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Враховуючи вчинені дії відповідача, направлені на перешкоджання в отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняття відповідних рішень направлених на ненадання дозволу в даному випадку не є втручанням суду у дискреційні повноваження Великоновосілківської селищної ради, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки позивач звертався до відповідача з питанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте відповідач протиправно не розглянув клопотання протягом місяця та вчинив дії заборонені Земельним кодексом України, а саме включив земельну ділянку площа якої перевищує 20 га до переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами та відсутності будь-якого рішення Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами серед, яких і земельна ділянка з кадастровим номером - 1421281400:01:001:1025 за рахунок якої ОСОБА_1 бажала отримати 2,0 га у власність станом на 23.06.2021 року.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі Гурепка проти України (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі Гарнага проти України (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Отже, обраний позивачем у даному конкретному випадку спосіб захисту порушеного права шляхом скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання повторно розглянути клопотання та прийняти рішення повністю відповідає вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення його в правах.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання в тому, що у відносинах з позивачем відповідач діяв не послідовно та у спосіб, що не передбачений чинним законодавством, без дотримання власних процедур, що призвело до юридичної невизначеності позивача в питанні отримання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Підсумовуючи, відповідач вчинив дії не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , без дотримання вимог ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття виходу за межі позовних вимог , наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року Про судове рішення .

Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

В абзаці 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача визнати незаконною бездіяльність Великоновосілківської селищної ради щодо невнесення на розгляд пленарного засідання селищної ради клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та скасувати рішення Великоновосілківської селищної ради № 8/13-1049 в частині включення до переліку земельної ділянки з кадастровим номером 1421281400:01:001:1025, оскільки загальна площа перевищує 20 га, що заборонено ч. 3 ст. 136 ЗК та земельної ділянки без кадастрового номеру, оскільки до переліку можуть включатися лише земельні ділянки яким присвоєно кадастровий номер.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подачу позовної заяви до Великоновосілківської селищної ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Докази понесення позивачем інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Великоновосілківської селищної ради (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Пушкіна, буд. 32, код ЄДРПОУ 04341577) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Великоновосілківської селищної ради щодо невнесення на розгляд пленарного засідання селищної ради клопотання ОСОБА_1 подане 23 червня 2021 року, зареєстроване за № 01-28-283, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність протягом періоду з червня 2021 року до 22 вересня 2021 року.

Скасувати рішення Великоновосілківської селищної ради від 22.09.2021 року № 8/13-1129 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 .

Скасувати рішення Великоновосілківської селищної ради від 22.09.2021 року № 8/13-1053 Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами в частині включення до переліку земельної ділянки з кадастровим номером 1421281400:01:001:1025 та земельної ділянки без кадастрового номеру орієнтовною площею 10,69 га.

Зобов`язати Великоновосілківську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22 червня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1421281400:01:001:1025 протягом 1 (одного) місяця з дня набрання законної сили рішення у справі.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 20 грудня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Б. Голубова