Рішення

від 23.12.2021 по справі 340/1036/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року м. Кропивницький справа № 340/1036/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030, код ЄДРПОУ - 39767636) провизнання протиправною бездіяльності, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії- В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області у ненаданні адміністративної послуги по заяві про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , від 06.01.2021 року відповідно до пункту 5 статті 10 ЗУ Про адміністративні послуги у строк, встановлений законом (Земельним Кодексом - пункт 9 статті 118);

- визнати протиправним і скасувати рішення (у формі НАКАЗУ) Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 19.03.2021 року №11-1151/14-21-СГ, яким, ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8762 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525286900:02:000:5233;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області затвердити громадянину України ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 1,8762 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради (за межами населеного пункту) Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525286900:02:000:5233;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області подати суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що бажаючи отримати земельну ділянку звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Позивач зазначив, що не отримавши відповідь у встановлений строк, він за принципом "мовчазної згоди" розробив та погодив у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. Після чого подав вказаний проект до відповідача для його затвердження, однак відповідач відмовив. При цьому, як зазначив позивач, норми Земельного кодексу України не передбачають іншого варіанту дій для відповідача в разі отримання погодженого проекту землеустрою, ніж його затвердження. Проте всупереч нормам законодавства, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області прийнято наказ від 19.03.2021 року №11-1151/14-21-СГ про відмову затвердити проект землеустрою.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем наказу. відповідача зазначено, що 12.10.2020 року до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшла заява від ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою 11.11.2020 року, у відповідності до Земельного кодексу в місячний термін, вказано заяву було розглянуто та видано наказ про відмову в наданні такого дозволу з зазначенням обґрунтованої причини відмови. Оскільки позивачем принцип мовчазної згоди не дотримано та управління у встановлений законодавством строк було відмовлено.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою суду від 07.04.2021 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14.05.2021 року відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04.06.2021 року зупинено провадження у справі №340/1036/21 до набрання законної сили судовим рішенням суду у справі №340/663/21.

Ухвалою суду від 09.12.2021 року провадження у справі №340/1036/21 поновлено.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням зібраних доказів, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 09 жовтня 2020 року звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,8762 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення. До заяви позивачкою додані копія паспорта громадянина України та ІПН, згода на обробку персональних даних, графічний додаток із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, витяг з Публічної кадастрової карти із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 11.11.2020 року №11-16022/14-20-СГ ОСОБА_1 відмовлено у наданні такого дозволу.

Не погодившись з вищезазначеним наказом ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду про його скасування, справа №340/663/21.

Водночас, позивач до закінчення розгляду справи по суті звернулася до розробника ФОП ОСОБА_2 та уклала договір на розроблення проекту землеустрою від 14.11.2020 року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року у справі №340/663/21, зокрема, визнано протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 11 листопада 2020 року № 11-16022/14-20-СГ.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Не зважаючи на наявний наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, на підставі договору з ФОП ОСОБА_2 у у січні 2021 року розроблений ''за принципом мовчазної згоди'' проект землеустрою, який був поданий на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

06.01.2021 року позивач подала до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області заяву про затвердження проекту землеустрою.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 19.03.2021 року №11-1151/14-21-СГ ''Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки'' відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8762 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525286900:02:000:5233 (а.с.140).

Позивач, вважаючи, що прийняття відповідачам рішення яким відмовлено у затвердженні проекту є протиправним, тому звернулася до суду з даним позовом, за захистом порушеного на її думку права.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України; Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016р. №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521), яким затверджено Положення про головне управління Держгеокадастру в області, Законом України «Про Державний земельний кадастр» , Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , процесуальні питання адміністративного судочинства визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Спірний наказ мотивовано відсутністю дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з огляду на не дотримання принципу мовчазної згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульований статтею 123 ЗК України.

Відповідно до частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 8, 9 статті 118 ЗК України, в редакції чинній на час прийняття спірного рішення, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини 10, 11 статті 118 ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб`єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації (частина п`ятнадцята статті 186 ЗК України).

Частиною 6 статті 186-1 ЗК України визначено, що підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як зазначено вище, нормами частини 9 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частини 1 статті 186-1 ЗК України (в редакцій чинній на час винесення спірного наказу) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб`єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації (частина п`ятнадцята статті 186 ЗК України).

Частиною 6 статті 186-1 ЗК України визначено, що підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як зазначено вище, нормами частини 9 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 06.01.2021 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про затвердження проекту землеустрою.

Відповідачем видано спірний наказ 19.03.2021 року. Так, зі змісту спірного наказу, суд убачає, що він прийнятий з підстав порушення ст.38 Закону України Про Державний земельний кадастр , а саме не надання витягу з Державного земельного кадастру.

Частинами 1-6, 9-10 статті 79-1 ЗК України (в редакції чинній на момент надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою) визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім деяких випадків, формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, у свою чергу здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Разом з тим, надаючи правову оцінку спірному наказу суд виходить з такого, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області оскаржуваним наказом, відмовило ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою з розташованої на території земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8762 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525286900:02:000:5233, з наступних підстав: за результатами розгляду поданих документів встановлено відсутність витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Згідно абзацу 2 ч.2 с.38 Закону України Про Державний земельний кадастр , отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов`язковим при вчинені правочинів щодо земельної ділянки.

Суд засвідчує, що такий наказ оформлений у відповідності до вимог чинного законодавства передбачених для оформлення такого роду документів, містить всі обов`язкові реквізити, підписаний уповноваженою особою відповідача та скріплений печаткою установи, роздрукований із інформаційної системи Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Проте, в наказі не зазначена, яка саме конкретна підстава не відповідності до статті 186-1 Земельного кодексу України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36 , від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами, як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються .

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб`єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини , тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами .

Дослідивши оскаржуваний наказ суд вважає, що відповідач не зазначив конкретних підстави, на яких ґрунтується рішення та не навів мотивованих висновків.

Так, відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків.

Враховуючи зазначену процесуальну норму, суд не бере до уваги посилання відповідача, що у зв`язку із розробкою проекту землеустрою з порушенням принципу мовчазною згодою та не маючи дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.

Аналогічна правові позиці викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 в справі №509/4156/15-а .

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що спірний наказ від 19.03.2021 року №11-1151/14-21-СГ ''Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки'' відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, прийнятий у порушення вимог Земельного Кодексу України не відповідає критеріям відповідності, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню, як протиправне.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

- завдання на розроблення проекту землеустрою;

- пояснювальну записку;

- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту - землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

- письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

- розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

- розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

- викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- кадастровий план земельної ділянки;

- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

- матеріали погодження проекту землеустрою.

Суд наголошує, що процедура набуття громадянами права власності на землю державної та комунальної власності, передбачає проведення робіт із землеустрою, які виконуються на підставі відповідної документації: проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки (за відсутності на даній частині земної поверхні раніше сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та за технічною документацією із землеустрою щодо поділу раніше сформованої земельної ділянки або об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (у разі якщо не відбувається зміна їх цільового призначення).

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Більше того, як свідчить зміст спірного рішення та зазначені заперечення у поданому відповідачем відзиві на позовну заяву, відповідач взагалі не здійснював перевірку на відповідність вимог Закону України Про землеустрій та Земельного кодексу України поданого позивачем проекту землеустрою.

Оскільки затвердження проекту землеустрою є останньою стадією при набутті права приватної власності на земельну ділянку, а відтак без здійсненні відповідачем відповідної перевірки на предмет відповідності вимог земельного законодавства такого проекту землеустрою, суд позбавлений можливості прийняти рішення про зобов`язання затвердити проект землеустрою.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 04.05.2020 року у справі №802/1539/17-а, від 16.07.2020 року у справі № 802/1447/17-а.

Тож суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача прийняти рішення саме про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, про що він просить у позові, та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Суд вважає, що з огляду на визнання протиправним спірного рішення, належним способом захисту порушеного права позивача на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за її заявою є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2021 року про затвердження проекту землеустрою.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області заява про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , від 06.01.2021 року була розглянута з порушенням пункту 5 статті 10 ЗУ Про адміністративні послуги та пункту 9 статті 118 Земельного Кодексу України, що не заперечується відповідачем. З огляду на встановлені обставини позовна вимога про визнання дій відповідача протиправними підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10.07.2018, який набрав законної сили 01.01.2019 внесено зміни до розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України: доповнено пунктом 21 такого змісту: "21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності". Тому, під час повторного розгляду заяви підлягає з`ясуванню питання того, чи відповідно до даного Закону Головне управління та його структурні підрозділи є розпорядником спірної земельної ділянки та не здійснювали діяльності, спрямованої на порушення законних прав і свобод позивача.

Щодо клопотання представника позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).

Відповідно до частин 1, 8 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

З огляду на з`ясовані у даній справі обставини та визначений судом спосіб захисту прав позивачки, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю під час ухвалення судового рішення.

Разом з тим, суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду в частині зобов`язання вчинити певні дії - не пізніше 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

VI. Судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачений судовий збір в розмірі 908 грн., враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений судовий збір підлягає частковому відшкодуванню в розмірі 908,00 грн., який належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області у ненаданні адміністративної послуги по заяві про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , від 06.01.2021 року відповідно до пункту 5 статті 10 ЗУ Про адміністративні послуги у строк, встановлений пунктом 9 статті 118 Земельного Кодексу України.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 19.03.2021 року №11-1151/14-21-СГ, яким, ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8762 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525286900:02:000:5233.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, не пізніше 20 днів з дня набрання законної сили рішення суду, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8762 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525286900:02:000:5233, з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030, код ЄДРПОУ - 39767636) .

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук