Рішення

від 26.10.2021 по справі 308/2244/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2244/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом первісним позовом ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради в особі Андріїва Богдана Євстахійовича, начальника управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради Боршовського Олега Ігоровича, керівника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Зотової Олександри Сергіївни, ОСОБА_1 про визнання такою, що не відповідає нормам ДБН, Закону України Про планування та забудову територій самовільну забудову земельної ділянки під приватний будинок, що за адресою АДРЕСА_1 , заборону виконання будівельних, будівельно-монтажних робіт та знесення самовільної будови та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що не відповідає вимогам ДБН, Закону України Про планування і забудову територій , Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , самовільну реконструкцію ОСОБА_2 власної квартири АДРЕСА_2 , без реєстрації дозвільної документації із грубим відхиленням від проекту та зобов`язання ОСОБА_2 знести самовільно здійснену реконструкцію власної квартири АДРЕСА_2 без реєстрації дозвільної документації із грубим відхиленням від проекту,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до Ужгородської міської ради в особі Андріїва Богдана Євстахійовича, начальника управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради Боршовського Олега Ігоровича, керівника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Зотової Олександри Сергіївни, ОСОБА_1 про визнання такою, що не відповідає нормам ДБН, Закону України Про планування та забудову територій самовільну забудову земельної ділянки під приватний будинок, що за адресою АДРЕСА_1 , заборону виконання будівельних, будівельно-монтажних робіт та знесення самовільної будови.

Позовну заяву мотивує тим, в кінці літа 2018 року, невідомі особи, самовільно, без будь-яких на те узгоджень із мешканцями двору будинку АДРЕСА_3 повністю знесли квартиру АДРЕСА_4 , яка межує з квартирою позивача та розпочали влаштовувати фундамент для будівлі 26 метрів у довжину та більше 6 метрів у ширину.

19.08.2018 року він звернувся із заявою до відповідачки - ОСОБА_3 , керівника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради з вимогою провести перевірку щодо дотримання вимог ДБН, однак відповідь отримав лише через місяць і лише після повторного направлення листа-нагадування.

З тексту відповіді слідує, що невідомий громадянин ОСОБА_1 дійсно зніс належну йому квартиру АДРЕСА_4 і розпочав будівельні роботи по реконструкції демонтованої квартири АДРЕСА_4 з розширенням під індивідуальний житловий будинок без подання повідомлення про початок будівельних робіт.

Позивач вважає незаконним надання згоди на будівництво приватного будинку під "завуальованим поняттям" реконструкція квартири та зазначає, що Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради в особі керівника ОСОБА_3 є винуватим у проведенні незаконного будівництва.

Також, в позовній заяві ОСОБА_2 наводить норми ДБН В.1.2-12-2008, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, ст. 26-32 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, які порушені відповідачем - ОСОБА_1 .

Позивач акцентує увагу на тому, що власник квартири АДРЕСА_5 зніс повністю частину будинку (куплену квартиру, включаючи фундамент) та вказує на те, що реально право власності на нерухомість припинилося, власність перестала існувати у природі.

Позивач також вважає, що забудова ОСОБА_1 є протизаконною, так як ніде офіційно не оприлюднено паспорт об`єкту, хто замовник, хто веде будівництво, хто веде авторський нагляд.

Вказує на те, що діючі Державні будівельні норми ДБН В.1.2-12-2008 у імперативному порядку передбачають обов`язкові вимоги: керівники проекту будівництва - головний архітектор проекту, головний інженер проекту, головні фахівці проекту з інших спеціальностей - проводять попередній огляд ділянки для будівництва і прилеглих об`єктів, та має встановити усі характеристики. Також звертає увагу, що ОСОБА_1 не дотримано вимог щодо вихідних даних проектування.

Позивач неодноразово подавав до суду додаткові пояснення та заяви, з яких слідує, що позивач підтримує позовні вимоги та керуючись ст. 13, 41, 55 Конституції України, Постанови Пленуму Верховного суду України від 13 червня 2007 року, Листом Міністерства юстиції від 29.07.2008 року, ст. 26, 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вакула Ю.І., подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання такою, що не відповідає вимогам ДБН, Закону України Про планування і забудову територій , Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , самовільну реконструкцію ОСОБА_2 власної квартири АДРЕСА_2 , без реєстрації дозвільної документації із грубим відхиленням від проекту та зобов`язання ОСОБА_2 знести самовільно здійснену реконструкцію власної квартири АДРЕСА_2 без реєстрації дозвільної документації із грубим відхиленням від проекту, яку відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 18.12.2020 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

У зустрічному позові зазначає, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав № 159572193 від 14.03.2019 року власниками квартири за адресою: АДРЕСА_6 являються ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Площа квартири складає 100,8 кв.м. Ця квартира є сусідньою до його квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на якій він законно на підставі дозвільних документів здійснює реконструкцію. Після отримання первісного позову та ознайомившись з правовстановлюючими документами, які надав позивач для нього стало очевидним, що сусідня будівля ОСОБА_2 (двоповерхова з прибудовою) явно не є одноповерховою квартирою з площею 100,8 кв.м. Оскільки первісні вимоги зводяться до того, що будівля позивача за зустрічним позовом заважає та порушує права ОСОБА_2 адвокат позивача звернувся до Ужгородської міської ради та Управління ДАБК з адвокатськими запитами щодо надання документації з приводу реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_6 та отримання дозвільних документів, які дають право на проведення будівельних робіт. Як встановлено згідно наданих документів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 17.11.2015 року отримали містобудівні умови та обмеження на реконструкцію власної квартири АДРЕСА_2 . Згідно містобудівного розрахунку, загальна площа квартири після реконструкції складе 223,6 м.кв. До містобудівних умов та обмежень додається паспорт фасаду, який абсолютно відрізняється від самовільно збудованого другого поверху та мансарди гр. ОСОБА_2 . Крім цього під час будівництва другого та мансардного поверху гр. ОСОБА_2 змонтував кришу, яка виступає на власну земельну ділянку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Також гр. ОСОБА_2 під час здійснення будівництва прибудови не дотримався відступів від суміжної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , що є грубим порушенням ДБН.

Відповідно до Містобудівних умов та обмежень наданих гр. ОСОБА_2 на передостанній сторінці зазначено наступне: до виконання будівельних робіт забудовник може приступати після отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та права на виконання будівельних робіт шляхом реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Однак, як випливає з відповіді Управління ДАБК Ужгородської міської ради від 21.03.2019 року реєстрація та видача дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт на об"єкт за адресою: АДРЕСА_6 не проводилася. Відсутні такі відомості і в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів.

Таким чином ОСОБА_2 здійснює реконструкцію власної квартири АДРЕСА_2 без реєстрації дозвільної документації з грубим відхиленням від проекту, а відтак таке будівнитво є самовільним в розумінні ст. 376 ЦК України та порушує майнові права позивача, як власника суміжної земельної ділянки та квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Також позивач посилається на порушення ОСОБА_2 вимог ДБН, санітарних та протипожежних норм.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявні заяви позивача про розгляд справи у його відсутності.

У судовому засіданні відповідач за первісним позовом - ОСОБА_1 проти задоволення первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача за первісним позовом - Ужгородської міської ради в особі Андріїва Б.Є., в судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідачі за первісним позовом - начальник управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради Боршовський О.І., керівник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Зотова О.С. в судове засідання не з"явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Начальник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради Зотова О.С. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що на підставі розгляду звернення ОСОБА_2 б/н від 17.10.2018 року щодо проведення перевірки законності здійснення будівельни робіт та надання інформації щодо наявності дозвільних документів на виконання будівельних робіт на АДРЕСА_1 спеціалістами Управління ДАБК проведена позапланова перевірка з виїздом на місце. Під час проведення перевірки встановлено, що за вищевказаною адресою власником квартири АДРЕСА_4 - ОСОБА_1 виконано підготовчі роботи по демонтажу власної квартири АДРЕСА_4 на підставі повідомлення про початок виконання підготовчих робіт № ЗК010182691246 від 26.09.2018 року. Також власником виконуються будівельні роботи по реконструкції квартири АДРЕСА_4 з розширенням під індивідуальний житловий будинок без подання повідомлення про початок виконання будельних робіт , що забороняється, у зв"язку з чим були складені відповідні документи, які вимагаються постановою КМ України № 553 від 23.05.2017 року "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю", а саме: на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 18.10.2018 року та притягнуто до адміністративної відповідальності згідно постанови № 106 від 25.10.2018 року, а також видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної документації від 18.10.2018 року. На виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності ОСОБА_1 подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке зареєстроване управлінням ДАБК за № ЗК061190511894 від 20.02.2019 року. Таким чином, враховуючи наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, дозвільних та проектних документів, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил, будівництво спірного об"єкту не можна вважати самочинним. Зазначила, що відповідач діяв вмежах делегованих повноважень та з чітким дотриманням вимог чинного законодавства , а тому просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При цьому використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Так, у статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні положення містяться й у статті 319 ЦК України.

Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов`язки. Це конституційне положення пов`язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи.

Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення із застосування наслідків, в тому числі і усуненням перешкод у користуванні власністю шляхом знесення.

В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 є власником 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_6 та 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 211010 0000:01:001:0279 яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що вбачається з наявних матеріалах справи Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_5 та земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:01:002:0065 за адресою: АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом згідно наявних у матеріалах справи документів, зокрема відповідей Управління ДАБК Ужгородської міської ради, на підставі повідомлення про початок виконання підготовчих робіт № ЗК010182691246 від 26.09.2018 року ОСОБА_1 виконано підготовчі роботи по демонтажу власної квартири АДРЕСА_4 .

Наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 17.12.2018 року № 112-М на замовлення ОСОБА_1 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об"єкта "Реконструкція квартири АДРЕСА_4 з розширенням під індивідуальний житловий будинок" на АДРЕСА_3

Також ОСОБА_1 проведено будівельні роботи по реконструкції квартири АДРЕСА_4 з розширенням під індивідуальний житловий будинок, на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке зареєстроване управлінням ДАБК за № ЗК061190511894 від 20.02.2019 року.

Згідно листа Управління ДАБК Ужгородської міської ради №169/15-15 від 26.02.2019р. реконструкція квартири АДРЕСА_4 з розширенням під індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_3 здійснюється в межах його власної земельної ділянки.

З Декларації про готовність об`єкту до експлуатації, що зареєстрована Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради від 09.09.2020 №ЗК101200909758, яка була надана відповідачем ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції, вбачається, що об`єкт: Реконструкція квартири АДРЕСА_7 введено в експлуатацію та зареєстровано право власності за забудовником ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №224887702 від 21.09.2020р.

Також судом встановлено, що співвласники квартири АДРЕСА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 17.11.2015 року також отримали містобудівні умови та обмеження на реконструкцію власної квартири АДРЕСА_2 .

Як убачається з матеріалів справи, реконструкцію власної квартири квартири АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_2 здійснює в межах власної земельної ділянки.

Відповідно до містобудівних умов та обмежень наданих гр. ОСОБА_2 до виконання будівельних робіт забудовник може приступати після отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та права на виконання будівельних робіт шляхом реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Водночас, як убачається із листа Управління ДАБК Ужгородської міської ради від 21.03.2019р. №135/15-11, за період 2011-2018 рік управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради реєстрація та видача документів на початок виконання будівельних робіт на об`єкт за адресою: АДРЕСА_6 та кв. АДРЕСА_9 , кадастровий номер земельної ділянки: 2110100000:01:001:0279 не проводилася.

З чого вбачається, що всупереч вимогам закону, ОСОБА_2 розпочав будівельні роботи відносно реконструкції своєї квартири без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Частиною першою статті 9 Закону України Про архітектурну діяльність передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України Про регулювання містобудівної документації .

Положенням ч.2 ст. 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Разом із тим згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач за первісним позовом посилався на не дотримання власником сусідньої квартири та земельної ділянки вимог законодавства щодо проведення реконструкції.

Позивач за зустрічним позовом в обгрунтування заявлених вимог посилався на проведення відповідачем за зустрічним позовом реконструкції власної квартири АДРЕСА_10 без надання дозвільної документації з відхиленням від проекту та порушенням ДБН.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти лише за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року по справі № 6-І80цс14.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення із застосування наслідків, в тому числі і звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд шляхом їх знесення чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №6363/3541/17.

При цьому позивач повинен довести, що таке будівництво порушує його права, тобто провести причинно-наслідковий зв`язок між завданням шкоди самочинним будівництвом і діями відповідача та неможливості усунути такі порушення іншим способом, ніж знесення самочинного будівництва, що є крайнім заходом.

Пунктом 33 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року за № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , роз"яснено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Проте, ні позивачем за первісним позовом, ні позивачем за зустрічним позовом не доведено належними доказами, що діями ОСОБА_1 порушується право власності ОСОБА_2 і навпаки діями ОСОБА_2 порушено право власності ОСОБА_1 , на належне їм майно, не надано позивачами також доказів, що проведення реконструкції належних їм квартир (частини квартири) створює перешкоди у здійсненні ними права користування чи розпорядження своїм майном.

Що стосується посилання на наявність порушень будівельних норм при реконструкції, суд враховує висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.04.2019 по справі № 206/6229/15-ц, зазначено про те, що право на звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва на підставі ч.7 ст. 376 ЦК України сусідній землекористувач не має, таке право належить відповідним органам державної влади або органам місцевого самоврядування, а також інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч.1, ч.5 та ч.6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене вище, надавши оцінку наданим сторонами доказам, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилаються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом), як на підставу для задоволення їх позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які доводять наявність існування порушень чи реальної небезпеки порушень з боку один одного права власності на належне їм майно, створюють для них перешкоди у здійсненні ними права користування та розпоряджання своїм майном та підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

А тому суд приходить до переконання, що у задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради в особі Андріїва Богдана Євстахійовича, начальника управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради Боршовського Олега Ігоровича, керівника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Зотової Олександри Сергіївни, ОСОБА_1 , про визнання такою, що не відповідає нормам ДБН, Закону України Про планування та забудову територій самовільну забудову земельної ділянки під приватний будинок, що за адресою АДРЕСА_1 , заборону виконання будівельних, будівельно-монтажних робіт та знесення самовільної будови - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що не відповідає вимогам ДБН, Закону України Про планування і забудову територій , Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , самовільну реконструкцію ОСОБА_2 власної квартири АДРЕСА_2 , без реєстрації дозвільної документації із грубим відхиленням від проекту та зобов`язання ОСОБА_2 знести самовільно здійснену реконструкцію власної квартири АДРЕСА_2 без реєстрації дозвільної документації із грубим відхиленням від проекту - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: О.А. Придачук