Рішення

від 22.12.2021 по справі 371/1326/18

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.12.2021 Єдиний унікальний № 371/1326/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м. Миронівка

ЄУН 371/1326/18

Провадження № 2/371/306/21

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участю секретаря судових засідань Сахненко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Росавської сільської ради Миронівського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . Після його смерті спадкова справа не заводилася.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його бабуся по батьковій лінії ОСОБА_3 . Спадковим майном після її смерті був житловий будинок під номером АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв її другий син ОСОБА_4 . Проте, за життя ОСОБА_4 не оформив спадкових прав на усе майно, що увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3 його дядько по батьковій лінії - ОСОБА_4 помер.

Після смерті ОСОБА_4 він, будучи єдиним спадкоємцем другої черги за правом представлення, спадщину прийняв, подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Проте, оформити спадщину після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і отримати свідоцтво про право власності він не має змоги, так як право власності на житловий будинок, що увійшов до складу спадщини, не було зареєстроване у встановленому законом порядку.

Приватний нотаріус Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В. та державний нотаріус Миронівської районної державної нотаріальної контори повідомили його, що не мають можливості видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нього.

Просив в судовому порядку визнати за ним : право власності на Ѕ частку житлового будинку під номером АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; право власності на Ѕ частку вказаного житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 05 листопада 2018 року відкрито провадження в справі та за клопотанням позивача судом вирішено питання про витребування письмових доказів у виді спадкових справ після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 11 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Аргументи учасників справи

У судове засідання позивач не з`явився, в поданій до суду заяві вказав, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просив розгляд справи проводити за його відсутності та задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача Росавської сільської ради в судове засідання не з`явився. В поданій до суду заяві голова комісії з припинення Шпиль О.В. просив справу розглядати у відсутності представника відповідача, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Фактичні обставини справи

Судом встановлені такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не відкривалася.

Вказані обставини підтверджуються даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданного повторно 21 липня 2015 року виконкомом Росавської сільської ради Миронівського району Київської області (а.с. 9), свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно 20 липня 2017 року виконкомом Росавської сільської ради Миронівського району Київської області (а.с. 11), Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 48536655 від 25 липня 2017 року (а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача по батьковій лінії ОСОБА_3 .

Приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу після смерті ОСОБА_3 було відкрито спадкову справу № 31/2015.

Після смерті ОСОБА_3 її спадкоємцями були син ОСОБА_4 та онук ОСОБА_1 за правом представлення після смерті свого батька ОСОБА_2 , який був сином померлої ОСОБА_3

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли, звернувшись до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини.

Вказані обставини підтверджуються даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого виконкомом Росавської сільської ради (а.с. 206), заяви ОСОБА_4 про прийняття спадщини № 77 від 19 лютого 2015 року (а.с. 202), заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини № 403 від 25 липня 2015 року (а.с. 212), довідок Росавської сільської ради № 72 та 406 від 18 липня 2017 року (а.с. 206 зв., 215 зв.), свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 від 05 серпня 1955 року (а.с. 204), Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00018393860 від 20 липня 2017 року, які наявні в матеріалах спадкової справи № 31/2015.

Померла ОСОБА_3 , на момент смерті, володіла житловим будинком під номером АДРЕСА_1 .

Вказана обставина підтверджується даними довідки Росавської сільської ради № 449 від 03 серпня 2017 року, відповідно до якої, житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , згідно записів погосподарських книг належав з 1955 року по 1995 рік ОСОБА_5 , з 1996 року по 2005 рік - ОСОБА_3 . Разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 проживали їхні сини ОСОБА_2 , з 1965 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 20).

Державна реєстрація права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , не проведена.

Вказана обставина підтверджується даними повідомлення КП КОР Південне бюро технічної інвентаризації № 1540 від 25 квітня 2018 року (а.с. 23) та Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 152585937 від 15 січня 2019 року (а.с. 220).

Свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , за даними матеріалів спадкової справи № 31/2015, нотаріусом не видавалося.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , який був дядьком позивача.

Вказана обставина підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 24 жовтня 2016 року виконавчим комітетом Росавської сільської ради Миронівського району Київської області (а.с. 110).

Після смерті ОСОБА_4 Миронівською районною державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 60096417 (номер у нотаріуса 10/2017) (а.с. 97-200).

Позивач ОСОБА_1 спадщину прийняв, подавши в межах строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори (а.с. 185).

Також заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 були подані ОСОБА_6 , який є двоюрідним племінником померлого ОСОБА_4 , та двоюрідною сестрою ОСОБА_4 ОСОБА_7 (а.с. 98, 103). Спадкоємцем земельної ділянки з кадастровим номером 3222986700:02:008:0010 за заповітом став ОСОБА_8 .

Оскільки державна реєстрація права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , не проведена, відсутній правовстановлювальний документ на жиловий будинок, приватний нотаріус Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В. листом № 377/02-14 від 27 липня 2018 року повідомив позивача, що не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину на вказаний житловий будинок, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нього (а.с. 24), таке ж роз`яснення надав державний нотаріус Миронівської районної державної нотаріальної контори у листі № 826/02-14 від 26 липня 2018 року (а.с. 25).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об?єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів.

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна.

За приписами статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За правилами статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім?єю не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини. У п?яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п?яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім?ї. (статті 1261-1265 ЦК України).

Порядок спадкування за правом представлення регламентується статтею 1266 ЦК України, відповідно до правил якої, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

До складу спадщини, як зазначено у статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом за правом представлення на Ѕ частину спадкового майна померлої ОСОБА_3 та спадкоємцем другої черги за законом за правом представлення на спадкове майно померлого ОСОБА_4 , яке не охоплене заповітом, та до складу якого увійшло успадковане ним майно після смерті ОСОБА_3 .

Спадковим майном, на яке претендує позивач, є житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 .

Щодо належності вказаного житлового будинку померлій ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

ОСОБА_3 згідно записів погосподарських книг була власником житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 з 1996 по день смерті. Право власності на житловий будинок у встановленому порядку на її ім`я зареєстровано не було.

Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюється на підставі законодавства, яке діяло на момент виникнення такого права власності.

До компетенції виконкомів місцевих рад на час забудови спірного будинку відносилось питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Погосподарські книги - документи первинного обліку в сільських Радах народних депутатів з 1935 року. Складаються з окремих особових рахунків на кожне господарство, що знаходиться на території сільради. В особових рахунках містяться відомості про членів сім`ї, які проживають в господарстві, а також дані щодо землі, будівель і худоби, що знаходяться в особистому користуванні.

Зідно Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затвердженого ЦСУ СССР 13 квітня 1979 року №112/5, документами погосподарського обліку є (форми первісного обліку для сільських рад народних депутатів форма №1) - Погосподарська книга .

Відповідно пункту 7 до Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затвердженого ЦСУ СССР 12 травня 1985 року № 5-24/26, дані книги погосподарського обліку використовуються, зокрема, для обліку житлових будинків, що належать громадянам на праві приватної власності.

До компетенції виконкомів місцевих рад, на час забудови спірного будинку, відносилось питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад. Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.

Обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введено лише з 29 червня 1998 року. Саме з цього дня набрала чинності Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 9 червня 1998 №121.

Таким чином, права, набуті (шляхом створення або придбання нерухомості) у власність до 29 червня 1998 року з дотриманням установленого порядку набуття, однак без держреєстрації, можна вважати такими, що виникли та набуті в установленому законом порядку.

Відповідно до наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127 Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об?єктів нерухомого майна , з подальшими змінами та доповненнями, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року.

В Технічному паспорті, виготовленому ПП Агентство земельного кадастру та оцінки ГЕО СВІТ 23 травня 2018 року на садибний (індивідуальний) житловий будинок під номером АДРЕСА_1 , не відображено, що будинок відноситься до категорії самовільних. Згідно відомостей технічного паспорту, будинок побудовано в 1964 році, приналежністю вказаного житлового будинку (літ. А) є такі господарські будівлі та споруди: ганок (літ. І); сарай (літ. Б); сарай (літ.В), погріб (літ. В), колодязь № 1; паркан № 2 (а.с. 25-32).

Таким чином, ОСОБА_3 було правомірно набуто право на будинок під номером АДРЕСА_1 , він не є самочинним будівництвом, придатність будинку для проживання підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок.

На підставі частини 1 статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Разом з тим, законодавець розмежовує поняття виникнення права на спадщину та виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини , і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Такий висновок відповідає висновкам Верховного Суду у постанові Верховного Суду у справі № 523/3522/16-ц від 14 серпня 2019 року.

Таким чином, відповідно до статті 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Тобто, хоча ОСОБА_4 після успадкування за законом після смерті ОСОБА_3 і не оформив документів на свою частку в житловому будинку та не зареєстрував своє право власності на неї у встановленому порядку, право на цю частку після його смерті переходить до спадкоємців за законом.

Разом з тим, для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

Згідно з пунктами 4.12, 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 за № 282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Нотаріусом перевірено та встановлено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно у виді житлового будинку під номером АДРЕСА_1 не здійснена на час звернення позивача за оформленням спадкових прав.

Відсутність державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно перевірено судом при розгляді справи та підтверджено даними Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом ст. 16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності на спадкове нерухоме майно, за спадкодавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , позивач не має змоги подати нотаріусу правовстановлюючий документ, що посвідчує право власності спадкодавців на це майно, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання за ним права власності на спадкове майно.

Висновки за результатами розгляду

Відповідно до змісту статті 6 ЦК УРСР та статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільних прав є визнання права. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав (п. а ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, мали місце.

Будучи спадкоємцем померлої ОСОБА_3 за законом за правом представлення та спадкоємцем другої черги померлого ОСОБА_4 за законом за правом представлення, позивач має перешкоди у оформленні спадкових прав відповідно до вимог законодавства, оскільки документ, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно відсутній.

Як спадкоємець, що прийняв спадщину, позивач має право на оформлення спадкових прав, тому позовні вимоги підлягають до задоволення, порушене право позивача підлягає судовому захисту. Визнання права власності за позивачем на вказаний житловий будинок буде відповідати принципу пропорційності в питанні захисту права власності позивача, як спадкоємця.

Згідно правил частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем вимоги про стягнення судового збору з відповідача не ставилися, в зв`язку з чим судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Росавської сільської ради Миронівського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку під номером АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку під номером АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_2 .

Відповідач:

Росавська сільська рада Миронівського району Київської області, код ЄДРПОУ 04362645 адреса місцезнаходження: будинок під номером 2, вулиця Центральна, село Росава, Обухівський район, Київська область.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук