Ухвала

від 21.12.2021 по справі 482/293/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12020150280000418 за апеляційною скаргою заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2021 року у відношенні

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бузьке Новоодеського району Миколаївської області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

-обвинуваченого за ч. 1 ст. 246 КК України

За участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_8 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2021 року ОСОБА_6 засуджений за ч. 1 ст. 246 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 30965 грн 45 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

На підставі ст. 96-1, 96-2 ККУкраїни конфісковано у власність держави майно незаконної порубки дерев, зокрема: частини стовбура дерева породи «Дика акація», а саме колоди у кількості 65 штук, які знаходяться на зберіганні у Новоодеському лісництві ДП «Миколаївське лісове господарство», за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, м. Нова Одеса, вул. Лєрмонтова, 93.

Вирішено питання про речові докази, а саме:

- сокиру (металеву) з дерев`яною ручкою, яка належить ОСОБА_9 і перебуває в камері зберігання речових доказів відділення поліції №6 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області, повернуто власнику;

- бензопила марки «Foresta fa 48 s», серійний номер 061903-03552, яка належить ОСОБА_6 і перебуває в камері зберігання речових доказів відділення поліції №6 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області, повернуто власнику;

- трактор ЮМЗ 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп марки 2 ПТС 4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником яких є ОСОБА_9 , які знаходиться на зберіганні останнього за адресою: АДРЕСА_1 , повернуто власнику.

Вирішено питання про судові витрати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Прокурор просить скасувати вирок в частині вирішення питання щодо долі речових доказів та спеціальну конфіскацію, а також в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 246 КК України призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Згідно ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України конфіскувати у власність держави належну обвинуваченому ОСОБА_6 бензопилу марки «Foresta fa 48s», серійний номер 061903-03552, а також майно незаконної порубки дерев: частини стовбура дерева породи «Дика акація» (65 колод).

Речові докази сокиру металеву з дерев`яною ручкою та трактор ЮМ36, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіп марки 2 ПТС 4, реєстраційний номер НОМЕР_2 повернути власнику ОСОБА_9 .

В іншій частині вирок залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не оспорюючи висновків суду стосовно фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини, кваліфікації кримінального правопорушення, прокурор вважає вирок суду таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що виразилось у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, в частині вирішення питання про долю речових доказів та спеціальну конфіскацію, а також внаслідок невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.

Апелянт зазначив, що у вказаному кримінальному провадженні визнано речовим доказом належну обвинуваченому ОСОБА_6 бензопилу марки «Foresta fa 48s», серійний номер 061903-03552. З обставин кримінального провадження вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України, у якому ОСОБА_6 визнано винним, вчинено із використанням вказаної бензопили.

Проте, достовірно встановивши, що бензопила марки «Foresta fa 48s», серійний номер 061903-03552, належить обвинуваченому ОСОБА_6 і використовувалась як засіб вчинення кримінального правопорушення, суд безпідставно, усупереч вимогам ст. 96-2 КК України, ст.100 КПК України, не застосував спеціальну конфіскацію до знаряддя злочину, та безпідставно повернув вказаний речовий доказ обвинуваченому ОСОБА_6 .

Крім того, вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді штрафу є таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. На думку апелянта, судом не надано належної оцінки даним про особу винного, який ніде офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Вважає, що судом необґрунтовано визнано обставиною, яка пом`якшує покарання, щире каяття обвинуваченого, оскільки під час судового розгляду ОСОБА_6 хоча й заявив про повне визнання вини, проте від показань відмовився, майнову шкоду, спричинену злочином, не відшкодовано.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що призначення мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 246 КК України, у виді штрафу є необґрунтованим та не сприятиме досягненню мети покарання, виправленню засудженого та попередженню вчинення аналогічних кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

13.11.2020 у денний час доби, більш точного часу встановити в ході досудового розслідування не вдалося, з метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_6 , узявши з собою бензопилу марки «Foresta fa 48 s», прийшов до полезахисної лісової смуги, розташованої поблизу с. Київське, Миколаївського району (колишній Новоодеський район), Миколаївської області, яке відноситься до Сухоєланецької сільської об`єднаної територіальної громади, яка межує із земельною ділянкою сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 4824880200:02:000:0075 та відноситься до захисних лісових насаджень, де умисно, з корисливих мотивів, порушуючи встановлений законом порядок охорони, раціонального використання лісових насаджень, без спеціального на те дозволу, з порушенням ст. 69 Лісового кодексу України, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за допомогою бензопили здійснив незаконну порубку дерева породи «Біла акація» діаметром 92 см.

У результаті злочинних дій ОСОБА_6 , які виразилися в незаконній порубці лісових насаджень, припинено зростання 1 дерева породи «Біла акація», чим спричинено державі, в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) шкоду в сумі 30965,45 грн, яка є істотною шкодою, завданою державним, громадським інтересам, навколишньому природному середовищу, в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення захисних лісових насаджень.

Судом першої інстанції ОСОБА_6 визнаний винним за ч.1 ст. 246 КК України тобто у незаконній порубці дерев у захисних лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор доводи апеляційної скарги підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_8 заперечували протизадоволення апеляційноїскарги прокурора та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_6 є обґрунтованими та відповідають дослідженим судом доказам. Дії ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 246 КК України, і в цій частині апелянтом не оскаржується.

Що стосується доводів апелянта про призначення ОСОБА_6 занадто м`якого покарання, то вони не є слушними.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України, покарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнізлочину,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вказані вимоги закону судом дотримані та обвинуваченому призначено покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (нетяжкого злочину).

Також достатньо враховані дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, не знаходиться на психіатричному обліку та на обліку у лікаря-нарколога.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставини, які обтяжують покарання, не встановлено.

Окрім того, врахована оцінка органом пробації ризику вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення та ризику небезпеки для суспільства як середнього, виправлення якого можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк (т. 1 а.п. 53-54).

Рішення суду першої інстанції про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді штрафу та у розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 246 КК України, є достатньо умотивованим, воно узгоджується з вимогами кримінального закону, відповідає меті покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. Тому немає підстав вважати призначене покарання занадто м`яким, як вважає апелянт.

Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує думку прокурора, яка висловлена у судових дебатах, який просив призначити покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів. Також суд враховує, що до початку апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 сплатив штраф (а.п. 245).

За таких обставин, апеляційна скарга в цій частини не підлягає задоволенню.

Водночас, доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що виразилось у незастосуванні закону, який підлягає застосуванню, в частині вирішення питання про долю речового доказу та спеціальну конфіскацію, заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК Україниспеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цьогоКодексу,за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 96-2 КК Україниспеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому, гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Ці вимоги закону не враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення щодо долі речового доказу бензопили марки «Foresta fa 48s», серійний номер 061903-03552, яка належить ОСОБА_6 .

З обставин кримінального провадження, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України, у якому ОСОБА_6 визнано винним, вчинено із використанням вказаної бензопили, належної йому на праві приватної власності.

ОСОБА_6 використовував як знаряддя вчинення кримінального правопорушення зазначену бензопилу.

Однак, суд першої інстанції прийняв безпідставне рішення про її повернення обвинуваченому, в той час, як мав застосувати положення закону України про кримінальну відповідальність про спеціальну конфіскацію (ст. 96-1та96-2 КК України) та застосувати саме цей захід кримінально-правового характеру.

За такого, доводи апелянта в цій частині є слушними.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними доводи сторони обвинувачення щодо необхідності застосування спеціальної конфіскації шляхом скасування вироку суду першої інстанції у відповідній частині та ухвалення нового вироку.

Так, ч. 1ст. 420 КПК Україничітко визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Проте сторона обвинувачення у своїй апеляційній скарзі не вказала підстав, визначених цією нормоюКПК України, для скасування вироку та ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, враховуючи зазначене і зважаючи на те, що спеціальна конфіскація не входить до переліку кримінальних покарань, визначеногост. 51 КК України, та рішення про неї згідно з ч. 4ст. 374 КПК Україниприймається разом з рішеннями щодо речових доказів і документів, дійшла висновку, що вирішення питання про спеціальну конфіскацію не є підставою для скасування вироку, як просить апелянт.

За правилами ч. 1ст. 408 КПК Українисуд апеляційної інстанції змінює вирок у випадках, що прямо зазначені у вказаній нормі закону, а також в інших випадках, якщо зміна вироку не впливає на обсяг обвинувачення, правову кваліфікацію кримінального та не погіршує становища обвинуваченого.

За такого вирок підлягає зміні в частині вирішення питання про спеціальну конфіскацію бензопили.

Що стосується вимог апелянта про вирішення питання про спеціальну конфіскацію частини стовбура дерева породи «Дика акація» та щодо речових доказів сокири металевої з дерев`яною ручкою, трактору та причепу, то зазначені питання судом першої інстанції вирішені так, як і просить прокурор в поданій апеляційній скарзі.

Тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині вирішення питання про спеціальну конфіскацію бензопили.

Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409, 413, 424, 532 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2021 року у відношенні ОСОБА_6 в частині вирішення питання щодо речового доказу - бензопили марки «Foresta fa 48s», серійний номер 061903-03552, змінити.

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, п.1 ч.9 ст. 100 КПК застосувати спеціальну конфіскацію до бензопили марки «Foresta fa 48 s», серійний номер 061903-03552, яка належить ОСОБА_6 , яку конфіскувати у власність держави.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_10