Постанова

від 22.12.2021 по справі 643/5017/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року

м. Харків

справа № 643/5017/18

провадження № 22-ц/818/5690/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

учасники справи:

позивач: Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради ,

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши в порядку ст.369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми грошової допомоги

за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради

на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року у складі судді Горбунової Я.М.,-

в с т а н о в и в :

26.04.2020 Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача надміру перерахованої суми грошової допомоги в розмірі 34223,34 грн. на рахунок обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 10620 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської радипросить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у розмірі 10620,40 грн.

Зазначає, що 23.10.2018 рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/5017/18 стягнуто з ОСОБА_1 надмірно виплачену грошову допомогу в розмірі 34223,34 грн. на рахунок Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 1.11.2020 заочне рішення від 23.10.2018 скасовано.

Вказує, що представник відповідача не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги крім свого затраченого часу на підготовку. Інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару не може вважатись тим розрахунком, (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну не співмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначає, що сторона відповідача не скористалися правом досудового вирішення справи, а саме - відповідачка мала можливість надати до управління лише номер облікової картки платника податків чоловіка, на підставі якої управління мало б само отримати довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за параметром запита: реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Надані відповідачем докази були зайві для вирішення цього питання, для перегляду достатньо було надати до управління довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за параметром запита: реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Позивач вважає вищевказані обставини такими, що спростовують витрати, які понесла відповідачка, звертає увагу суду на те, що Управління є державного неприбутковою, бюджетною організацією, яка підпорядкована органу місцевого самоврядування, що утримується за рахунок коштів місцевого бюджету та власних фінансових надходжень не має.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, яким не погоджується з викладеними у скарзі доводами та зазначив, що відповідачем надані належні, допустимі та достовірні докази, яких є достатньо для підтвердження суми понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

З апеляційної скарги убачається, що рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року оскаржується апелянтом в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

В іншій частині рішення суду учасниками справи не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції вирішив питання про стягнення з позивача на користь відповідачки судових витрат, які складаються з витрати на оплату судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення та витрат на професійну правничу допомогу, які ОСОБА_1 понесла у зв`язку з розглядом даної справи у загальному розмірі 10620,40 грн. Відповідачем було надано квитанцію про сплату судового збору за подання зави про перегляд заочного рішення від 01.07.2020 року № 66165 на суму 420,40 грн., копію договору № 23/2020 про надання правової (правничої) допомоги від 05 червня 2020 року разом із додатком №1 та додатком №2 до договору, копію акта надання послуг (виконаних робіт) від 17.05.2021 року, копію рахунку від 17.05.2021 року на суму 10200,00 грн., які відповідачка сплатила за надання професійної правничої допомоги згідно договору № 23/2020 від 05.06.2020 року, у зв`язку із чим суд вважав за необхідне покласти на позивача судові витрати, які відповідачка понесла у зв`язку з розглядом даної справи загальним розміром 10620,40 грн..

Висновки суду в оскаржуваній частині відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Звертаючись до суду з позовом, Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради мотивувало свої вимоги тим, що згідно із заяв ОСОБА_1 від 24.02.2015, 30.11.2015, 23.05.2016, та відповідно до Постанови № 505 від 01.10.2014 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг рішенням управління ОСОБА_1 призначено щорічну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у період з 24.02.2015 року по 23.08.2015, з 30.11.2015 по 30.04.2016 , з 01.05.2016 по 22.05.2016 , з 23.05.2016 по 22.11.2016. Однак, під час перевірки особової справи ОСОБА_1 було виявлено, що ОСОБА_1 надала управлінню завідомо недостовірну інформацію, а саме, вказала про те, що у неї та у членів сім`ї немає у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах інших, ніж тимчасово окупована територія України, але в Реєстрі прав власності на нерухоме майно є відомості про житлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у приватній власності чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_3 з 2004 року. Таким чином, переплачена за період з 24.02.2015 по 23.08.2015 року, з 30.11.2015 по 22.11.2016 року, щомісячна адресна допомога у сумі 34223,34 грн. підлягає стягненню до державного бюджету. Добровільно надмір виплачену суму грошової допомоги у розмірі 34223,34 грн ОСОБА_1 не повернула.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Рішення суду в зазначеній частині не оскаржене.

Відмовляючи у задоволені позову Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради,, суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат між сторонами, а саме компенсував відповідачу, понесені нею судові витрати у розмірі 10620,40 грн.

З таким висновком суду першої інстанції колегіям суддів погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, ч. 13 ст. 141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення в сумі 420,40 грн., який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача (Том 1 а.с. 87).

Також, відповідачем надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Зі змісту статті 58 ЦПК України убачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно ст. ст. 15,60 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачу надавалася правнича допомога АО Олександра Курінського , в особі директора - Курінського Олександра Георгійовича на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 23/2020 від 05.06.2020. (том 1 а.с. 220-226).

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою та третьою статті 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як убачається із Додатку 2 до Договору № 23/200 про надання правової (правничої) допомоги, від 05.06.2020 надання правової допомоги за Договором оплачується клієнтом в залежності від обсягу часу, який було витрачено адвокатом Бюро для надання послуг. Базова вартість однієї години роботи адвоката становить 800,00 грн. без ПДВ (робочі години з 09:00 до 19:00)

Згідно акту наданих послуг від 17.05.2021 Адвокатське бюро Олександра Курінського надало правову допомогу Клієнту, пов`язану з наданням професійної правничої допомоги у справі № 643/5017/18 у виді таких послуг: ознайомлення з заочним рішенням від 23.10.2018 у справі № 643/5017/18, ознайомлення з матеріалами справи, складення заяви про перегляд заочного рішення, складення відзиву на позовну заяву, складення процесуальних заяв (клопотання про витребування доказів, клопотання про доручення доказів, заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, заяви про поворот виконання рішення суду, розрахунку понесених відповідачем суми судових витрат), збір доказів (звернення з адвокатськими запитами), представництво: участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Час, витрачений адвокатом Бюро для надання послуг складає 12 годин 45 хвилин. (том 1 а.с. 227).

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частина 3 ст. 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідачем сплачено вартість послуг за договором про надання правової (правничої допомоги) від 05.06.2020 надання правової допомоги у сумі 10200 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 17.05.2021 (том 1 ас. 228).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки вони є фактично понесеними.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих відповідачем документів, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок про співмірність наданого Адвокатським об`єднанням Олександра Курінського обсягу послуг з їх вартістю (10200 грн.), враховуючи фактичний вид правової допомоги, складністю справи, затраченим часом на надання таких послуг. Отже, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за надання професійної правничої допомоги при розгляді справи у суді першої інстанції у розмірі 10 200 грн.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, оскільки рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 368, 369, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат між сторонами -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова