Рішення

від 07.12.2021 по справі 917/2118/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2021 Справа № 917/2118/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Іванко Л.А., за участі секретаря судового засідання Ісенко М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ. вул. Б. Хмельницького, 6, ідент. код 20077720

до відповідача Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні", 39800, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Молодіжна, 8, ідент. код 13940851

про стягнення 4 053 904,01 грн.

Преставники сторін: згідно протоколу

встановив:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" про стягнення 4053904,01 грн. за договором постачання природного газу № 8311/1718-ТЕ-24 від 06.09.2017, у тому числі: 1000390,49 грн. - пені, 963103,89 грн. - 3% річних, 2090409,63 грн. інфляційних.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в порушення договірних зобов`язань відповідач несвоєчасно оплачував переданий природний газ.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.09.2020 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 669449грн. 00 коп. пені, 249956грн. 50 коп. - 3% річних, 720150грн. 70 коп. інфляційних, 34635грн. 04 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

В іншій частині у позові відмовлено .

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2020 у справі № 917/2118/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.04.2021 року касаційну скаргу акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задоволено частково. Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі № 917/2118/19 скасовано. Справу №917/2118/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2021, справу №917/2118/19 передано на новий розгляд судді Іванко Л.А.

За даних обставин, ухвалою господарського суду від 17.06.2021 суд постановив прийняти справу № 917/2118/19 до свого провадження та розглядати у порядку загального позовного провадження.

Підготовче засідання у справі призначити на 20.07.2021. Запропоновано сторонам подати заяви по суті справи.

19.07.2021 року відповідачем подано відзив (вх..№ 7951) на позовну заяву, в якому позовні вимоги вважає частково безпідставними та просить суд в задоволенні позовних вимог частково відмовити.

При цьому, відповідач у відзиві на позов вказав, що за договором № 8311/1717-ТЕ-24 від 06.09.2017р. було самостійно сплачено грошовими коштами суму 92 314 133 ,30грн. в період з листопада 2017року по 22.03.2019року. В іншій частині вартість природного газу оплачувалася у порядку, встановленому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002р. із змінами, а саме: 02.03.2018р. на суму 1383186,04грн., 880366,70грн., 06.04.2018р. на суму 8784458,75грн.,29.05.2018р. на суму 4671078,14грн., 25.07.2018р. на суму 276877,59грн., 969543,96грн., 28.08.2018р. на суму 1171294,60грн.,27.09.2018р. на суму 502092,73грн.,21.12.2018р. на суму 2000934,86грн., 22.02.2019р. на суму 2926274,69грн. Всього-23 566 108,06грн. Тобто, у відповідача була відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків.

За викладеного, відповідач просив суд прийняти до уваги факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами договором, а також те, що порушення виконання зобов`язання за договором № 8311/1718-ТЕ-24 про постачання природного газу від 06.09.2017р. не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Ухвалою господарського суду від 20.07.2021 підготовче засідання відкладено на 01.09.2021.

29.07.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 8365).

Ухвалою господарського суду від 01.09.2021 року постановлено закрити підготовче провадження у справі № 917/2118/19. Призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2021.

Судове засідання, призначене на 29.09.2021 року не відбулось в зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

В зв`язку з виходом судді з відпустки, ухвалою господарського суду від 07.10.2021 призначено розгляд справи на 03.11.2021.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2021 розгляд справи відкладено на 24.11.2021.

16.11.2021 року відповідачем подано заяву, в якій зазначено, що 29.08.2021 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу від 14.07.2021 № 1639-IX, дія якого поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК Нафтогаз України природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Міністерством розвитку громад та територій України 05.11.2021 прийнятий наказ за № 284, яким КВП Теплоенерго м.Горішні Плавні внесено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за №33.1.

Законом врегульовано списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування.

24.11.2021 року позивачем подано пояснення (вх.№ 12997) по справі.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 24.11.2021 оголошено перерву до 07.12.2021.

06.12.2021 до суду надійшли пояснення від позивача.

Під час розгляду справи, сторони надали пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, а відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання після перерви 07.12.2021 не з"явились, про дату, час, місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив.

06.09.2017 Компанією (позивач, постачальник) та Підприємством (відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу № 8311/1718-ТЕ-24, за умовами якого позивач, як постачальник, зобов`язався поставити споживачеві (відповідачу) у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти і оплатити цей газ на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).

В Додаткових угодах від 06.04.2018 № 2 та № 1 до договору сторони встановлювали обсяг природного газу, що постачається.

У пункті 1.2 договору сторони погодили, що природний газ, який постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до пункту 6.1. договору оплата за газ, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

За змістом пункту 6.3 договору оплата за природний газ здійснюється таким чином: споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширюється дія статті 19-1 Закону України Про теплопостачання ; в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалась дія статті 19-1 Закону України Про теплопостачання в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості -за наявності заборгованості у споживача за цим договором.

Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором: оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

У Додатковій угоді від 11.01.2018 року № 1 до договору, сторони внесли такі зміни до договору:

- виклали абзац третій пункту 6.1 розділу 6 Порядок та умови проведення розрахунків в наступній редакції: Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів/ розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. ;

- виклали пункт 8.2 та пункт 8.3 розділу 8 Відповідальність сторін договору в наступній редакції:

8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256. ;

8.3 Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором. ;

- виклали підпункт 4 пункту 11.3 розділу 11 Інші умови договору в наступній редакції:

будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодо оформлених та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу за період жовтень 2017 року - вересень 2018 року природний газ на загальну суму 115 880 241,36 грн. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи двостороннє підписаними актами приймання-передачі природного газу.

Відповідач свої зобов`язання за договором щодо оплати природного газу виконував з простроченням платежів, що підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях з 01.10.2017 року - 28.02.2019 року та розрахунком позивача.

Позивач вказував, що відповідач сплатив 115 880 241,36 грн. протягом 30.11.2017 - 22.02.2019.

Як свідчить надана позивачем виписка з операцій за договором від 06.09.2017 № 8311/1718-ТЕ-24 погашення заборгованості за договором відбувалось наступним чином:

- коштами, перерахованими позивачу у відповідності до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256;

- коштами, які перераховувались на користь позивача виключно з рахунку зі спеціальним режимом використання відповідно до пункту 6.3 договору та Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217;

- власними коштами відповідача.

Загальна сума коштів, сплачених позивачу згідно з Порядком № 256 становить 23 566 108,06 грн., що підтверджується наданою позивачем випискою з операцій за договором та наданого відповідачем реєстру оплати за природний газ для населення.

При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що він самостійно сплатив власними коштами заборгованість за отриманий від позивача природний газ у сумі 92 314 133,30 грн .

Пунктом 8.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У відповідності до пункту 10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилався на те, що відповідач порушив строки оплати, встановлені пунктом 6.1 договору постачання природного газу від 06.09.2017 року № 8311/1718-ТЕ-24, у зв`язку з чим, просив суд стягнути з відповідача 4 053 904,01 грн. з яких: 1 000 390,49 грн. - пені, 963 103,89 грн. - 3% річних, 2 090 409,63 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив наступне:

Стаття 19-1 Закону України Про теплопостачання не визначає порядку здійснення розрахунків теплогенеруючих та теплопостачальних організацій з гарантованим постачальником за обсяг спожитого ними природного газу, не містить норм щодо обмеження принципу свободи договору при встановленні сторонами у договорі постачання порядку та умов проведення розрахунків за поставлений природний газ. Водночас, у частинах 4 та 5 статті 19-1 цього Закону міститься відсильна норма до порядку розподілу коштів, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 19-1 Закону України Про теплопостачання Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18.06.2014 № 217 Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки .

Пунктом 1 Порядку № 217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Разом з тим, Порядок № 217 не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16, на яку позивач посилається як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, в якій зроблено висновок про те, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано стягнено з відповідача пеню, інфляційні втрати, 3% річних, нараховані на суму коштів, яка сплачена згідно з Порядком № 217. На думку суду касаційної інстанції, вказаним Порядком визначається виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання і він не стосується договірних зобов`язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.

До того ж, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, на яку також позивач посилається як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначено, що аналіз приписів статті 19-1 Закону України Про теплопостачання в сукупності з положеннями Порядку № 217, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 на виконання статті 19-1 цього Закону, дозволяє дійти висновку, що Порядком № 217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.

Водночас, положення Порядку № 217 не обмежують теплопостачальні організації можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.

Визначений Порядком № 217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції поставив, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про часткову відмову у задоволенні позову Компанії про стягнення з Підприємства пені, 3% річних та інфляційних втрат у даній справі, нарахованих на суми коштів, перерахованих згідно Порядку № 217.

Щодо застосування розрахунків відповідно до Порядку № 256, то Верховний Суд зазначає таке.

За сталою практикою Верховного Суду підписання спільних протокольних рішень трактується як фактичне погодження сторонами іншого (не той, що був передбачений у договорі) порядку розрахунків, зміна порядку і строку проведення розрахунків. (Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18).

Держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із оплатою енергоресурсів використаних для населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме, витрат на придбання природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Зазначене дає підстави для висновку, що розрахунок за послуги з розподілу природного газу на підставі Порядку № 256 є розрахунком за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. При цьому, Порядком №256 фактично визначено інший порядок розрахунків за поставлений природний газ (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), ніж передбачений сторонами в договорі.

Згідно з частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При цьому, положення постанови Кабінету Міністрів України є обов`язковими для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Отже, строки та порядок здійснення розрахунків за природний газ (у тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), визначаються саме нормами наведеної постанови.

Отже, сторони спору у договорі визначили порядок та умови проведення розрахунків за переданий позивачем відповідачу природний газ і передбачили обов`язок відповідача здійснити своєчасний розрахунок незалежно від обставин надходження на відкритий відповідачем як теплопостачальною організацією в уповноваженому банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання грошових коштів кінцевих споживачів як оплати вартості теплової енергії, виробленої відповідачем із природного газу позивача.

Приймаючи рішення по суті спору, суди попередніх судових інстанцій встановили, що частину вартості отриманого природного газу відповідач оплатив за рахунок фінансування пільг і субсидій населенню згідно з Порядком № 256, а решту згідно Порядку №217 та власним коштами. При цьому, за висновком касаційної інстанції, судами не встановлено, зокрема: які суми відповідач сплатив на підставі зазначених Порядків, а також власними коштами; чи дотримано відповідачем порядку і строків внесення виділених йому з державного бюджету коштів; чи допущено відповідачем порушення строків виконання договірних зобов`язань в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним з актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період. Крім того, суди попередніх інстанцій не спростували доводів Компанії стосовно того, що положення Порядку №256 у наведеному випадку не застосовуються.

При прийнятті рішення, враховуючи вказівки викладені в постанові Верховного Суду, суд виходив з наступного.

Статтею 7 Господарського кодексу України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

За змістом статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частини першої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником, визначено статтею 19-1 Закону України Про теплопостачання . Водночас, при розгляді спорів щодо розрахунків споживачів природного газу, використаного у виробництві теплової енергії, із гарантованими постачальниками відповідно до договорів постачання природного газу, необхідно враховувати, що положення статті 19-1 цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають під час розрахунків між споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями на підставі договорів на постачання теплової енергії, а також між теплопостачальними організаціями та теплогенеруючими організаціями (у разі якщо виробництво та постачання теплової енергії здійснюються різними суб`єктами господарювання) у розрахунках за придбану теплову енергію як продукт виробництва для його подальшого продажу споживачам.

Як було встановлено судом, на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача за період жовтень 2017 року - вересень 2018 року природний газ на загальну суму 115 880 241,36 грн.

Для правильного вирішення спору, на виконання Постанови Верховного Суду, позивачем надано пояснення, де зазначено які суми відповідач сплатив на підставі зазначених Порядків, а також власними коштами:

Встановлено, що у відповідності до Порядку № 256 було здійснено наступні оплати вартості природного газу за договором від 06.09.2017 № 8311/1718-ТЕ-24:

02.03.2018 - 1383186,04 грн.; 27.03.2018 - 880366,70 грн.; 26.04.2018 - 8784458,75 грн.; 29.05.2018 - 4671078,14 грн.; 25.07.2018 - 276877,59 грн.; 25.07.2018 - 969543,96 грн.; 28.08.2018 - 1171294,60 грн.; 27.09.2018 - 502092,73 грн.; 21.12.2018 - 2000934,86 грн.; 22.02.2019 - 2926274,69 грн.

Всього сплачено: 23566108,06 грн.

Власними коштами відповідача було здійснено наступні оплати вартості природного газу за договором від 06.09.2017 № 8311/1718-ТЕ-24:

22.03.2019 - 41094,78 грн.

Решту платежів на загальну суму 92273038,52 відповідачем здійснено з рахунків зі спеціальним режимом використання (розподіл коштів на виконання постанови КМУ від 18.06.2014 № 217. Період оплати з 30.11.2017 по 20.03.2019, кількість платежів 260.

Таким чином, загальну суму заборгованості по договору від 06.09.2017 № 8311/1718-ТЕ-24 в розмірі 115880241,36 відповідачем сплачено трьома способами:

відповідно до Постанови КМУ № 256 -23566108,06 грн.;

власними коштами, відповідно до Постанови КМУ № 217 - 92273038,52 грн.;

власними коштами, відповідно до п.6.3.2 Договору - 41094,78 грн.

29.08.2021 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу від 14.07.2021 . Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі - Реєстр).

05.11.2021 Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №284 комунальне виробниче підприємство "Теплоенерго" м.Горішні плавні" внесено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за №33.1.

Водночас частиною першою статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" №1730 (зі змінами, внесеними Законом №1639) врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення та передбачено, що нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що положення статті 7 Закону №1730 (зі змінами, внесеними Законом №1639) є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до 1 червня 2021 року.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки сума основного боргу за Договором № 8311/1718-ТЕ-24 від 06.09.2017 відповідачем була сплачена позивачу протягом 30.11.2017-22.02.2019, а ст. 7 Закону №1730 (зі змінами, внесеними Законом №1639) врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, яка погашена до 01.06.2021.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, витрати із сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1 . У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 17.12.2021

Суддя Іванко Л.А.