Ухвала

від 22.12.2021 по справі 927/1020/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 927/1020/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - Карпів О. Я. (адвокат),

відповідача-2 - не з`явився,

відповідача-3 - не з`явився,

відповідача-4 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства Науково-виробничого приватного підприємства "Дельта-С"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 (судді: Ходаківська І. П. - головуючий, Владимиренко С. В., Демидова А. М.)

та рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2021 (суддя Сидоренко А. С.)

за позовом Приватного підприємства Науково-виробничого приватного підприємства "Дельта-С"

до: 1. Акціонерного товариства "УкрСиббанк",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Проперті",

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Еко"

про визнання договору відступлення права вимоги та договорів купівлі-продажу предмета іпотеки недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року Приватне підприємство Науково-виробниче приватне підприємство "Дельта-С" (далі - ПП НВПП "Дельта-С", Позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк", Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект", Відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Проперті" (далі - ТОВ "Сіті Проперті", Відповідач-3) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Еко" (далі - ТОВ "Урбан Еко", Відповідач-4) про визнання недійсними:

- договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" та Акціонерним комерційним Інноваційним Банком "Укрсиббанк" від 13.02.2012;

- договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.07.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проперті Сіті";

- договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.08.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проперті Сіті" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Урбан Еко".

В обґрунтування заявлених позовних вимог ПП НВПП "Дельта-С" послалося на те, що незаконний, на його думку, продаж нерухомого майна, призвів до фактичного позбавлення Позивача права користування та розпорядження своєю власністю внаслідок порушення встановленого чинним законодавством порядку повідомлення про намір укласти договір купівлі-продажу з іншими особами.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021, вказаний позов залишено без задоволення.

Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що гр. ОСОБА_1 під час розгляду справи № 2-2179/10 за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 , як поручителя за кредитним договором, позовні вимоги визнав та послався на скрутне матеріальне становище, у зв`язку з чим було допущено заборгованість за вказаним кредитним договором, що свідчить про безпідставність посилання ОСОБА_1 (який до того ж є генеральним директором Позивача) на необізнаність щодо порушення гр. ОСОБА_2 умов кредитного договору. Водночас, суди дійшли висновку, що неповідомлення ПП НВПП "Дельта-С" про відступлення права вимоги за договором іпотеки не може бути самостійною підставою для визнання недійсним такого договору відступлення, враховуючи, що зобов`язання за наведеним договором іпотеки боржником не виконувались, докази висування останнім заперечень проти вимог нового кредитора в матеріалах справи відсутні. Таким чином, оскільки протягом встановленого чинним законодавством строку не було усунуто порушення основного зобов`язання, жодних заперечень проти вимог нового кредитора пред`явлено не було, то ТОВ "Кей-Колект", як іпотекодержатель, отримало право прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Враховуючи наведене, а також дотримання ТОВ "Кей-Колект" вимог Закону України "Про іпотеку" і умов іпотечного договору (з урахуванням умов договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 13.02.2012), суди дійшли висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання є правомірним. З огляду на встановлений факт правомірності відчуження ТОВ "Кей-Колект" предмету іпотеки, місцевий і апеляційний суди також дійшли висновку про відсутність підстав для визнання недійсним укладеного у подальшому договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна.

У касаційній скарзі Позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 35, 36, 38 Закону України "Про іпотеку", викладених в постанові від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Урбан Еко" просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Науково-виробничого приватного підприємства "Дельта-С" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 і рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2021 у справі № 927/1020/20 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2021. Крім того, указаною ухвалою витребувано матеріали справи із Господарського суду Чернігівської області/Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з тим, що станом на 01.12.2021 справа № 927/1020/20 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надійшла, ухвалою Верховного Суду від 01.12.2021 відкладено розгляд касаційної скарги Приватного підприємства Науково-виробничого приватного підприємства "Дельта-С" у цій справі на 22.12.2021.

22.12.2021, тобто у день призначеного судового засідання, Приватним підприємством Науково-виробничим приватним підприємством "Дельта-С" на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надіслано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Чернігівського апеляційного суду.

Відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання . Копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду негайно надсилається до суду, який зобов`язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Водночас, згідно з частиною четвертою статті 13, частиною першою статті 118 цього ж Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що клопотання Позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні суду залишається без розгляду, враховуючи, що його було подано в день призначеного судового засідання (22.12.2021), тобто поза межами строку, передбаченого статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Також 22.12.2021 Позивач надіслав на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання про відкладення судового засідання на інший день у разі незадоволення клопотання про його проведення в режимі відеоконференції, обґрунтоване тим, що представник Приватного підприємства Науково-виробничого приватного підприємства "Дельта-С" позбавлений можливості прибути у призначене судове засідання у зв`язку із складними погодними умовами.

Розглянувши у судовому засіданні вказане клопотання, Суд відмовляє у його задоволенні з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у статті 202 Господарського процесуального кодексу України. При цьому колегія суддів зазначає, що Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, і нез`явлення за таких обставин в судове засіданні його представника не перешкоджає перегляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника сторони, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі Приватного підприємства Науково-виробничого приватного підприємства "Дельта-С", а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, тому касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою у справі № 927/1020/20 підлягає закриттю з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції є запорукою дотримання принципу правової визначеності.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, у справі № 310/11024/15-ц розглядались позовні вимоги про: звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, а саме на ціле вбудоване приміщення шляхом продажу позивачем від власного імені предмета іпотеки будь-якій особі-покупцю з початковою вартістю у запропонованій сумі; надання позивачу всіх повноважень продавця, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки. Зазначеній вимоги було мотивовано неналежним виконанням відповідачем у вказаній справі зобов`язань за кредитним договором та направленням позивачем вимоги відповідачу про повернення кредиту.

Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову та приймаючи нове про відмову в його задоволенні, Верховний Суд зазначив, що сторони в укладеному між ними договорі іпотеки погодили, що судовий спосіб захисту прав позивача у вказаній справі чи позасудовий спосіб такого захисту на підставі виконавчого напису нотаріуса, позивач як іпотекодержатель може застосувати лише у разі, якщо заходи позасудового врегулювання на підставі застереження у договорі іпотеки не призвели до задоволення вимог іпотекодержателя в повному обсязі. Натомість позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу третій особі в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", тоді як суди не встановили, що позивач використав які-небудь способи задоволення вимог іпотекодержателя, визначені сторонами у договорі іпотеки.

Крім того, за висновками Верховного Суду у наведеній справі, процедура продажу предмета іпотеки, передбачена статтею 38 Закону України "Про іпотеку", може бути застосована як у спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки і в судовому порядку, і у позасудовому порядку. Проте, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 зазначеного Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України "Про іпотеку", є неналежним способом захисту.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що позивач у вказаній справі обрав неналежний спосіб захисту його прав іпотекодержателя, а суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та безпідставно задовольнили вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу позивачем від власного імені будь-якій особі-покупцю на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку", встановивши, що сторони передбачили у договорі іпотеки застереження, згідно з яким позивач має можливість самостійно звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу третій особі.

Разом з тим, у справі, що переглядається (предметом позову в які є вимоги про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги та купівлі-продажу нерухомого майна) господарські суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до умов укладеного між Позивачем та ПАТ "Укрсиббанк" договору іпотеки № 42, (п.п. 4.1.1. п. 4.1., п.п. 4.2.3. п. 4.2., 4.3., 4.5. договору) іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором. Звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до Закону України "Про іпотеку". За змістом п. 5.1., п.п. 5.2.2. п. 5.2. договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Отже, врахувавши умови укладених між сторонами договорів та встановивши, що боржником протягом встановленого чинним законодавством строку не усунв порушення основного зобов`язання, жодних заперечень проти вимог нового кредитора не пред`явив, місцевий і апеляційний суди дійшли висновку про те, що ТОВ "Кей-Колект", як іпотекодержатель, отримало право прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, а відтак звернення стягнення на предмет іпотеки у такий спосіб є правомірним з огляду на дотримання ТОВ "Кей-Колект" вимог Закону України "Про іпотеку" і умов договору іпотеки (з урахуванням умов договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 13.02.2012). Встановивши факт правомірності відчуження ТОВ "Кей-Колект" предмету іпотеки, суди також дійшли висновку про відсутність підстав для визнання недійсним укладеного у подальшому договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна.

Таким чином, предмет, підстави позову та встановлені фактичні обставини у справі, на яку посилається скаржник, та у справі, яка переглядається, є суттєво відмінними, що свідчить про неподібність правовідносин, які склалися між її учасниками.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Науково-виробничого приватного підприємства "Дельта-С" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2021 у справі №927/1020/20.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за касаційною скаргою Приватного підприємства Науково-виробничого приватного підприємства "Дельта-С", закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді І. С. Берднік

І. С. Міщенко