Рішення

від 23.12.2021 по справі 640/24957/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 року м. Київ № 640/24957/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368),

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі м. Києва (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 31-А, код ЄДРПОУ 38002491)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила суд:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України в Оболонському районі м. Києва подання щодо повернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 14 674,55 грн.;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно відмовлено у задоволенні заяви щодо звернення до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві з поданням про повернення надміру/помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості, оскільки позивач звільнений від сплати збору відповідно до п. 151 Порядку та п. 9 ст. 1 Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування , як особа, що придбала житло вперше, у зв`язку з чим позивач просить зобов`язати відповідача вчинити дії щодо повернення вказаних коштів в судовому порядку.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов в якому вказав, що відмовляючи позивачу діяв правомірно, в порядку, у спосіб та у межах визначених законодавством. Правова позиція відповідача обґрунтована неможливістю встановити чи дійсно позивач мав право на повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Окрім зазначеного, відповідач вважає, що обов`язок повернення таких коштів покладено на казначейство.

Від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву, в якій зазначається, що відповідним органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету у сфері обов`язкового пенсійного страхування є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, тому саме даний державний орган повинен подати відповідне подання про повернення коштів, у разі наявності, підстав для прийняття останнього.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28.07.2020, зареєстрованого в реєстрі за №1166, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю., отримала у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 72,4 кв.м.

Право власності позивача зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.07.2020, номер запису про право власності: 37513000, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

При укладенні договору, згідно з вимогами пункту 15-3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 "Про затвердження порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", позивачем сплачено 14 674,55 грн. пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується квитанцією від 28.07.2020 №0.0.1784305186.1.

Як зазначає позивач, житло, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 28.07.2020 року, придбавалося ним вперше, тому воно не являється суб`єктом сплати збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Тобто, збір сплачений позивачем помилково.

Позивач 20.08.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо повернення сплаченого збору з операції купівлі - продажу нерухомого майна.

Листом Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві від 22.09.2020 №2600-0502-8/133539 повідомлено позивача про те, що органи пенсійного фонду не володіють інформацією відносно права власності на нерухоме майно та інформацією про те, що майно особою придбавалося вперше. Таким чином, відсутні правові підстави для повернення такого збору.

Позивач вважаючи, що відповідачем порушені його права, а також, що він не є суб`єктом сплати збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки житло придбавалось вперше, звернулася до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і орга37нізацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

За змістом пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок №1740), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Тобто, вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки:

1) громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла;

2) громадяни, які придбавають житло вперше.

Пунктом 15-3 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. При цьому, слід звернути увагу, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. Питання стосовно механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, - було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше, однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.00 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні. Таким чином, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, а тому саме органи Пенсійного фонду України зобов`язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: від 23 квітня 2019 року по справі №802/1566/17-а, від 04 квітня 2019 року по справі №819/1553/17, від 28 березня 2019 року у справі №819/830/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Поряд з цим, п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок №787) визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів:

- заяви платника;

- подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету;

- платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

Так, позивач на підтвердження обставин придбання житла вперше надала суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно вказаного витягу позивачу на праві приватної власності належить об`єкт житлової нерухомості, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 72,4 кв.м., що була предметом договору купівлі - продажу квартири №1166 від 28.07.2020.

Як вбачається з матеріалів справи позивач має право на повернення суми збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування як помилково сплаченого, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 14 674,55 грн., помилково сплаченого згідно квитанції від 28.07.2020 №0.0.1784305186.1.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з тим, від представника позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частинами першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Наведені норми передбачають можливість віднесення витрат до судових у разі, якщо такі безпосередньо пов`язані з розглядом справи.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частини перша та друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 (замовник) та Адвокатським бюро АртКейс (виконавець) укладено договір про правову допомогу від 29.09.2020 (Договір).

Із акту наданих послуг за Договором про правову допомогу за Договором про правову допомогу від 29.09.2020 від 09.10.2020 вбачається виконання послуг на загальну суму 1 000,00 грн., що включає:

- консультація з питань повернення помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості (1 година) - 250,00 грн.;

- складання позовної заяви (2 години) - 500,00 грн.;

- формування та подання позовної заяви з додатками до суду (1 година) - 250,00 грн.

Квитанцією №1285В91В68 від 09.10.2020 підтверджується сплата 1 000,00 грн. на рахунок Адвокатського бюро АртКейс .

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Оцінюючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд звертає увагу, що розподілу судових витрат підлягають лише ті витрати, що безпосередньо стосуються судової справи та її предмета.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складені та підписані такі документи: позовна заява з додатками, всі копії документів завірені представником позивача з дотриманням положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

В матеріалах справи наявна квитанція №1285В91В68 від 09.10.2020 року (призначення платежу: надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги №б/н від 29.09.2020 від ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , що підтверджує понесення ОСОБА_1 (позивачем) витрат в розмірі 1000,00 грн. на оплату правових послуг адвоката.

Суд також враховує положення частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд з огляду на умови Договору про надання правової допомоги, зокрема, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в цій адміністративній справі витрати на правову допомогу в сумі 1 000,00 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Суд не вправі надавати оцінку умовам договору (зокрема вартості наданих адвокатом послуг), що погоджені сторонами договору в підписаних на виконання договору документах.

При вирішенні питання про наявність підстав для відшкодування на користь позивача витрат на оплату професійної правової допомоги, суд враховує висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 по справі N 280/2635/20, відповідно до яких, однією з особливостей процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Щодо наявності опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, з урахуванням позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 28.12.2020 у справі N 640/18402/19, звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Суд бере до уваги доводи відповідача щодо не співмірності витрат на правову допомогу у відзиві, оскільки предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

З огляду на надані суду документи, суд, зважаючи на задоволення позовних вимог, дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.

Щодо судового збору, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. В матеріалах справи наявна квитанція про сплату №122FA21889 від 09.10.2020 у розмірі 840,80 грн.

Ставки сплати судового збору визначені статтею 4 Закону України "Про судовий збір". Судовий збір сплачений позивачем підлягає відшкодуванню відповідно до задоволених позовних вимог.

Суд, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. 1, 2, 9, 77, 122, 123, 242, 243, 251, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України в Оболонському районі м. Києва подання щодо повернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 14 674,55 грн.;

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код юридичної особи: 42098368) сплачений ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за подання даної позовної заяви судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000, 00 (одна тисяча гривень 00 копійок), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: м. Київ, вул. Бульварно- Кудрявська, 16).

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293-297 КАС України із урахуванням п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Я.І. Добрянська