Рішення

від 24.12.2021 по справі 640/14284/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року м. Київ № 640/14284/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Бокатової Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю КОМФОРТБУДІНВЕСТ доГоловного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КОМФОРТБУДІНВЕСТ (далі - позивач, ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 3022615147 від 18.07.2019, № 3032615147 від 18.07.2019 та № 3042615147 від 18.07.2019, прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Мотивуючи позовні вимоги ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ наголошує на необґрунтованості спірних рішень. Зокрема позивач зазначає, що з 03.06.2019 по 13.06.2019 на підставі направлень від 31.05.2019 № 358/26-15-14-07-02-18 та № 359/26-15-14-07-02-18 працівниками ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ ЖИТЛОБУДМОНТАЖ (колишня назва ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР ) за липень 2016 року, за серпень 2016 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств; за результатами проведеної перевірки складено Акт № 124/26-15-14-07-02-10/38418802 від 14.06.2019; 01.07.2019 позивачем подано до ГУ ДФС у м. Києві заперечення на Акт перевірки, які 15.07.2019 були розглянуті та повідомлено позивача про відсутність підстав для перегляду викладених в ньому висновків; на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 3022615147 від 18.07.2019, яким ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 128 164,00 грн. - за основним платежем та 32 041,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 3032615147 від 18.07.2019, яким ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 62 423,00 грн. - за основним платежем і на 15 606,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 3042615147 від 18.07.2019, яким ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 79 982,00 грн. із зазначенням даної суми за серпень 2016 року; згідно норм Податкового кодексу України правовою підставою для формування суб`єктом господарювання показників його податкової звітності, зокрема витрат, які в наступному враховуються ним при обчисленні об`єкта оподаткування, ПДВ, від`ємного значення, є реальність здійснення господарських операцій, за якими ним було понесені такі витрати, що підтверджуються відповідною первинною документацією; з наданих під час перевірки документів, товарність операцій підтверджується відповідними первинними документами, складеними у відповідності до приписів ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; копіями банківських виписок підтверджується здійснення розрахунків між ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ та ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР за господарськими операціями між ними, а також між Громадською організацією ХАЛОМ та ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ , між ПБМП СТРОЇТЕЛЬ-П та ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ за господарськими операціями між ними; з огляду на це ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ не було допущено порушення податкового законодавства України, висновки в Акті перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення № 3022615147 від 18.07.2019, № 3032615147 від 18.07.2019 та № 3042615147 від 18.07.2019 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

07.08.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/14284/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання. Витребувано у ГУ ДФС у м. Києві: інформацію щодо місця реєстрації та ідентифікаційного номеру фізичної особи, зокрема директора Товариства з обмеженою відповідальністю ЖИТЛОБУДМОНТАЖ Коваленко Н.М.; належним чином завірену копію протоколу допиту свідка ОСОБА_1 , директора Товариства з обмеженою відповідальністю ЖИТЛОБУДМОНТАЖ . Також витребувано у Слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві належним чином завірену копію протоколу допиту свідка ОСОБА_1 , директора Товариства з обмеженою відповідальністю ЖИТЛОБУДМОНТАЖ .

11.09.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від ГУ ДФС у м. Києві надійшли копії протоколів допиту свідка ОСОБА_1 , директора Товариства з обмеженою відповідальністю ЖИТЛОБУДМОНТАЖ від 10.06.2017 та від 23.06.2017.

13.09.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній заперечує проти позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що на підставі направлень від 31.05.2019 № 358/26-15-14-07-02-18 та № 359/26-15-14-07-02-18 працівниками ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ ЖИТЛОБУДМОНТАЖ за липень 2016 року, за серпень 2016 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств; копію наказу № 7279 від 30.05.2019 вручено під підпис директору ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ , якого також ознайомлено із направленнями на право проведення перевірки; згідно регістрів синтетичного, аналітичного та бухгалтерського обліку ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ , вартість за отримані послуги по контрагенту ТОВ ЖИТЛОБУДМОНТАЖ були віднесені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2016 рік у сумі 712 023 грн.; відповідно до протоколу допиту свідка від 10.06.2017, проведеного СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, директор, головний бухгалтер та засновник ТОВ ЖИТЛОБУДМОНТАЖ ОСОБА_1 повідомила, що ніякого відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства не має, первинні документи не підписувала та нікого не уповноважувала, де знаходиться підприємство та чим займається не знає; перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ ЖИТЛОБУДМОНТАЖ ; згідно з п. 5.3 умов Договору між позивачем із Замовником - ПБМП СТРОЇТЕЛЬ-П від 26.07.2016 № 26-07/16 у позивача дійсно є право на залучення субпідрядних організацій до виконання робіт, проте таке залучення має бути за письмовим погодженням із Замовником, докази чого матеріали справи не містять; а тому з урахуванням вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України встановлено заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 712 023 грн. за 2016 рік та в порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит на суму 142 405 грн.

25.09.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, де зазначено про те, що відсутні правові підстави вважати належним доказом пояснення директора ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР ОСОБА_1 , надані під час допиту в якості свідка в порядку досудового розслідування № 42016000000002752 щодо заперечення у здійсненні господарських операцій з позивачем; на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа була внесена в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та була зареєстрована платником податку на додану вартість; контролюючим органом не доведено обставин порушення позивачем податкового законодавства та правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

04.06.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшла заява, у якій зазначено про необхідність врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 826/9925/14, від 05.05.2020 у справі № 826/14426/16 та від 15.05.2020 у справі № 826/10347/16.

30.06.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було призначено судове засідання з приводу процесуального питання допиту свідка на 20.08.2020, викликано в якості свідка директора та головного бухгалтера ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР ОСОБА_1 .

20.08.2020 Окружним адміністративним судом м. Києва відкладено розгляд справи на 01.10.2020.

01.10.2020, зважаючи на перебування судді на лікарняному, розгляд справи відкладено на 05.11.2020.

05.11.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

05.11.2020, зважаючи на перебування судді на лікарняному, розгляд справи відкладено на 10.12.2020.

09.11.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було викликано в судове засідання 10.12.2020 в якості свідка директора та головного бухгалтера ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР (ТОВ ЖИТЛОБУДМОНТАЖ ) ОСОБА_1 .

17.11.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про заміну сторони, а саме Головного управління ДФС у м. Києві на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві.

30.11.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

10.12.2020 у судовому засіданні судом оголошено перерву, справу призначено до розгляду на 11.02.2021.

10.12.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було застосовано до свідка директора та головного бухгалтера ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР (ТОВ ЖИТЛОБУДМОНТАЖ ) ОСОБА_1 привід до судового засідання, яке відбудеться 11.02.2021. Доручено Ірпінському відділу поліції Головного управління Національної поліції здійснити привід свідка ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду м. Києва.

18.01.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області надійшли матеріали, у відповідності до яких ОСОБА_1 за адресою, вказаною в ухвалі суду не проживає.

09.02.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

11.02.2021, зважаючи на перебування судді на лікарняному, розгляд справи відкладено на 04.03.2021.

19.02.2021 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було застосовано до свідка директора та головного бухгалтера ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР (ТОВ ЖИТЛОБУДМОНТАЖ ) ОСОБА_1 привід до судового засідання, яке відбудеться 04.03.2021. Доручено Ірпінському відділу поліції Головного управління Національної поліції здійснити привід свідка ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду м. Києва.

25.02.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

04.03.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва, у відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у період з 03.06.2019 по 07.06.2019 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю КОМФОРТБУДІНВЕСТ (код 38418802) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ЖИТЛОБУДМОНТАЖ (код 39140922) за липень 2016 року, за серпень 2016 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 14.06.2019 № 124/26-15-14-07-02-10/38418802.

Відповідно до висновків, зазначених в акті № 124/26-15-14-07-02-10/38418802 від 14.06.2019, перевіркою ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ встановлені порушення: 1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 128 164 грн.; 2. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 62 423 грн., в тому числі по періодам: за липень 2016 на суму 62 423 грн.; та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що включається до складу податкового кредиту наступного періоду на загальну суму 79 982 грн., у тому числі по періодам: за серпень 2016 на суму 79 982 гривень.

ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ за вих. № 1-07 від 01.07.2019 подано до Головного управління ДФС у м. Києві заперечення до Акта перевірки від 14.06.2019 № 124/26-15-14-07-02-10/38418802.

Листом Головного управління ДФС у м. Києві за вих. № 133557/10/26-15-14-07-02-15 від 15.07.2019 висновки акту перевірки від 14.06.2019 № 124/26-15-14-07-02-10/38418802 залишено без змін, заперечення без задоволення.

На підставі акту перевірки від 14.06.2019 № 124/26-15-14-07-02-10/38418802 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення: № 3022615147 від 18.07.2019, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 160 205,00 грн., в тому числі за основним платежем 128 164,00 грн. і штрафними санкціями - 32 041,00 грн.; № 3032615147 від 18.07.2019, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість суму 78 029,00 грн., в тому числі за основним платежем - 62 423,00 грн. і штрафними санкціями - 15 606,00 грн.; № 3042615147 від 18.07.2019, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 79 982,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до приписів пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, серед яких виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно положень п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

В силу приписів п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Підпунктом 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючим органам надано право, зокрема, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з вимогами пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до положень ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 Податкового кодексу України, згідно з положеннями якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).

В силу приписів п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Аналіз наведених норм податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктами 6, 7 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема (але не виключно):

- повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

- превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власності господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Водночас порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (далі - Положення № 88).

За вимогами п. 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 Положення № 88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення № 88).

Відповідно до п. 2.5 Положення № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Згідно із п. 2.13 Положення № 88 керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського, а також податкового обліків навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як зазначалося вище, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми, первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Фактичною підставою для проведення позивачу зазначених вище донарахувань став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат за результатом господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР , з огляду на відсутність належних доказів фактичного виконання контрагентом умов договорів.

Як убачається з матеріалів справи, предметом перевірки податкового органу стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР (теперішня назва ТОВ ЖИТЛОБУДМОНТАЖ ).

На час проведення перевірки позивач був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.10.2012 за № 1 065 102 0000 016377.

22.10.2012 ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ взято на облік у ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві за № 1005-12.

Позивач також є платником податку на додану вартість з 01.12.2012, що підтверджується свідоцтвом № 200082743 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

16.06.2016 між ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ (підрядник) та Громадською організацією ХАЛОМ (замовник) було укладено договір підряду № 4/16.

За визначенням термінів, будівля - нежитлова будівля, загальною площею 1 597,5 кв.м., розташована за адресою: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича (Боженко), 86 (вісімдесят шість) літера О; роботи - виконані субпідрядником на основі цього договору будівельні роботи об`єкту, склад, об`єм робіт і виставлені до них вимоги визначені в технічній документації

04.07.2016 між ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ (підрядник) та ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР (субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 04/07-16СП.

За визначенням термінів, об`єкт - нежитлове приміщення, розташоване на 4 (четвертому) поверсі будівлі, загальною площею 251,6 кв.м., ремонтні роботи якого являються предметом даного договору; будівля - нежитлова будівля, загальною площею 1 597,5 кв.м., розташована за адресою: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича (Боженко), 86 (вісімдесят шість) літера О; роботи - виконані субпідрядником на основі цього договору будівельні роботи об`єкту, склад, об`єм робіт і виставлені до них вимоги визначені в технічній документації.

Відповідно до п. 1.1 договору субпідряду № 04/07-16СП субпідрядник приймає на себе зобов`язання у встановлений договором строк виконати комплекс робіт по ремонту об`єкту і передати результати робіт підряднику, а підрядник зобов`язується прийняти об`єкт з належним чином завершеними роботами і оплатити підряднику обговорену нижче ціну.

Згідно з п. 2.1. вищевказаного договору ціна повного комплексу робіт по будівельних роботах об`єкта, яку підрядник оплачує субпідряднику в порядку та на умовах, встановлених цим договором, складає 701 547,20 грн. з ПДВ і визначається у відповідності із затвердженим сторонами кошторисом.

Пунктом 10.3 договору субпідряду № 04/07-16СП передбачено, що платежі по цьому договору відбуваються в наступному порядку: 100 % від ціни договору, що складає суму 701 547,20 (сімсот одна тисяча п`ятсот сорок сім гривень 20 копійок), підрядник виплачує субпідряднику в період виконання робіт на об`єкті наступним чином:

Підставою для здійснення платежу являється Акт виконаних робі. При відсутності зауважень по Акту інженерна організація підписує Акт і надає його підряднику, який зобов`язаний провести поточний платіж на протязі 5 робочих днів з дати надання йому вказаного акту. При наявності зауважень інженерної організації по об`єму і якості вказаних в Акті робіт підрядник має право не проводити черговий платіж частково або в повному об`ємі до усунення субпідрядником зауважень інженерної організації.

Згідно п. 10.1 вказаного договору субпідряду № 04/07-16СП оплата вартості робіт здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунок Субпідрядника, вказаної у цьому договорі.

Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року, підписаним 29.07.2016 між ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ та ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР підтверджується виконання робіт за договором № 04/07-16СП від 04.07.2016.

Фактичне виконання укладеного договору № 04/07-16СП та, відповідно, правомірність формування від`ємного значення з податку на прибуток та формування податкового кредиту підтверджується наданими позивачем як до перевірки, так і до суду випискою по особовим рахункам та податковою накладною № 327 від 29.07.2016.

Актом № 5/07 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року, підписаним 29.07.2016 між ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ та Громадською організацією ХАЛОМ підтверджується виконання робіт за договором підряду № 4/16 від 16.06.2016.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

26.07.2016 між ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ (Підрядник) та Приватним будівельно-монтажним підприємством СТРОЇТЕЛЬ-П (Замовник) було укладено договір № 26-07/16, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов`язання роботи по улаштуванню МОПів згідно договірної ціни № 1 до Договору № 26-07/16, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антонова, 4, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору. Орієнтовна загальна площа робіт становить 10 500 кв.м., вартість 1 кв.м. становить 65 грн. (згідно Договірної ціни № 1 до даного Договору) в т. ч. ПДВ 10 грн. 83 коп.

Пунктом 2.1 Договору № 26-07/16 від 26.07.2016 передбачено, що Підрядник виконує роботи протягом 60 робочих днів з дати перерахування Замовником авансового платежу, що передбачений п. 4.2.1. даного договору.

Ціна договору визначається Сторонами в Договірній ціні № 1 (Додаток № 1 до Договору), які є невід`ємною частиною Договору, і становить 682 500 грн. в т. ч. ПДВ 20 % - 113 750 грн. (п. 3.1 Договору № 26-07/16 від 26.07.2016).

01.08.2016 між ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ (Підрядник) та ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 01/08/16СПА, відповідно до якого Підрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобов`язання роботи по улаштуванню МОПів згідно договірної ціни № 1 до Договору № 26-07/16, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антонова, 4, а Підрядник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору. Орієнтовна загальна площа робіт становить 3 000 кв.м., вартість 1 кв.м. становить 65 грн. (згідно Договірної ціни № 1 до даного Договору) в т. ч. ПДВ 10 грн. 83 коп.

Пунктом 2.1 Договору № 01/08/16СПА від 01.08.2016 передбачено, що Субпідрядник виконує роботи протягом 60 робочих днів з дати перерахування Підрядником авансового платежу, що передбачений п. 4.2.1. даного договору.

Ціна договору визначається Сторонами в Договірній ціні № 1 (Додаток № 1 до Договору), які є невід`ємною частиною Договору, і становить 195 000 грн. в т. ч. ПДВ 20 % - 32 500 грн. (п. 3.1 Договору № 01/08/16СПА від 01.08.2016).

Пунктом 4.1. Договору № 01/08/16СПА від 01.08.2016 передбачено, що оплата робіт здійснюється Підрядником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника.

А п. 4.2. Договору № 01/08/16СПА від 01.08.2016 встановлено, що розрахунок за виконані роботи здійснюється Підрядником в наступному порядку:

4.2.1. Підрядник перераховує Субпідряднику аванс в розмірі 100 000 грн., в т. ч. ПДВ (20 %) 16 666,67 грн. протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Сторонами даного Договору. Термін поставки матеріалу (kreativ top live код кольору 0409) 12 робочих днів.

4.2.2. Остаточні розрахунки Підрядник здійснює протягом 7 (семи) банківських днів після підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Передача Субпідрядником виконаних робіт і приймання їх Підрядником здійснюється за Актами приймання виконаних підрядних робіт. Приховані роботи приймаються з оформленням Актів огляду прихованих робіт (п. 6.1. Договору № 01/08/16СПА від 01.08.2016).

Додатком № 1 до Договору субпідряду № 01/08/16СПА від 01.08.2016 (Договірна ціна № 1 на улаштування МОПів по об`єкту: м. Київ, вул. Антонова, 4) визначено загальну суму у розмірі 195 000,00 грн. з ПДВ.

Між ТОВ КОМФОРТБУДІНВЕСТ та ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР 19.08.2016 був підписаний Акт виконання робіт № 1 по об`єкту: м. Київ, вул. Антонова, 4, договір № 01/08/16СПА від 01.08.2016; у якому зазначено, що загальна вартість робіт складає 152 880,00 грн. Сторони претензій одна до одної не мають.

Фактичне виконання укладеного договору № 01/08/16СПА від 01.08.2016 та, відповідно, правомірність формування від`ємного значення з податку на прибуток та формування податкового кредиту підтверджується наданими позивачем як до перевірки, так і до суду виписками по особовим рахункам за 05.09.2016 та 22.09.2016 та податковою накладною № 306 від 19.08.2016.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операціям із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача основних засобів та кваліфікованого персоналу не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди замовником, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у виконавця на праві оренди або лізингу. На переконання суду виконання ремонтних робіт не вимагає наявності складських приміщень.

Твердження відповідача про те, що контрагент позивача не мав необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності не підтверджено належними та допустимими доказами, ґрунтується виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірки контрагента позивача та дослідження первинних документів.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.11.2020 у справі № 320/1147/19, від 24.11.2020 у справі № 813/3034/15).

Отже, висновки відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, який перевірявся, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Відповідач звертав увагу суду на протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 10.06.2017, в якому остання зазначила, що відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР не мала, підприємство зареєструвала за винагороду.

Проте суд зазначає, що матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 822/1815/17.

Унесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі № 802/2608/17-а.

Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 24.04.2018 у справі № 2а/0370/205/12, від 20.03.2019 у справі № 813/1979/15, від 22.07.2020 у справі № 620/3925/18.

Матеріали справи також містять копію Ліцензії серії АЕ № 290420, видану 30.04.2014 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Товариству з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР на здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, строком дії з 25.04.2014 по 25.04.2017.

Окрім того суд зауважує, що у матеріалах справи міститься також протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 23.06.2017, у якому остання повідомляє, що у лютому 2016 вона зареєструвала на своє ім`я ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР з метою отримання прибутку і зайняття фінансово-господарською діяльністю. Також свідок повідомила, що документи фінансово-господарської діяльності ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР підписувала та ставила печатки особисто вона; як директор та головний бухгалтер підприємства користувалася рахунками у банку; умислу ухилятися від сплати податків, перебуваючи на посаді директора підприємства, вона не мала. У вересні 2016 року вказане підприємство вона продала. Крім того, у доповненнях до протоколу допиту свідок зазначила, що попередні протоколи допиту просить вважати недійсним, адже вони були підписані нею під психологічним тиском та погрозами про відбування покарання, а тому вона взагалі не розуміла, що підписує.

Копії протоколів допиту свідка ОСОБА_1 від 10.06.2017 та 23.06.2017 були надані суду Головним управлінням ДФС у м. Києві листом від 29.08.2019 за вих. № 23822/9/26-15-23-1016 на виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2019.

З метою підтвердження або спростування обставин, на які контролюючий орган посилався в тексті акта перевірки, суд здійснював усі необхідні дії для виклику свідка ОСОБА_1 у судове засідання.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2020 було викликано в якості свідка директора та головного бухгалтера ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР ОСОБА_1 у судове засідання, яке призначене на 20.08.2020.

У зв`язку із неприбуттям у судове засідання ОСОБА_1 , яке призначене на 20.08.2020, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2020 її повторно було викликано в судове засідання 10.12.2020 в якості свідка.

10.12.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було застосовано до свідка директора та головного бухгалтера ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР (ТОВ ЖИТЛОБУДМОНТАЖ ) ОСОБА_1 привід до судового засідання, яке відбудеться 11.02.2021. Доручено Ірпінському відділу поліції Головного управління Національної поліції здійснити привід свідка ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду м. Києва.

18.01.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області надійшли матеріали, у відповідності до яких ОСОБА_1 за адресою, вказаною в ухвалі суду не проживає.

Відповідно до рапорту ДОП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції В. Сидорчука, в ході виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києві від 10.12.2020 здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , двері до квартири відчинив чоловік, не представився, від надання пояснення відмовився, а також повідомив, що надання особою інформації є добровільним. Водночас в ході усної бесіди повідомив, що ОСОБА_1 не проживає за даною адресою, про поточне місце перебування останньої повідомив, що не знає де знаходиться ОСОБА_1 .

Крім того, до рапорту було долучено фотокопію рахунку на оплату послуг водопостачання та водовідведення за грудень 2020 року. Згідно рахунку за вищевказаною адресою проживає ОСОБА_2 .

19.02.2021 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було застосовано до свідка директора та головного бухгалтера ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬТОР (ТОВ ЖИТЛОБУДМОНТАЖ ) ОСОБА_1 привід до судового засідання, яке відбудеться 04.03.2021. Доручено Ірпінському відділу поліції Головного управління Національної поліції здійснити привід свідка ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Однак, ОСОБА_1 до суду самостійно не прибула, а ухвалу суду про привід свідка виконано не було у зв`язку із відсутністю свідка за вказаним місцем проживання.

Тобто судом було вичерпано всі передбачені процесуальним законодавством заходи для повідомлення ОСОБА_1 про виклик її в судове засідання для допиту в якості свідка. А тому суд дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

З огляду на наведене у сукупності суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Суд наголошує на тому, що податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення вимог законодавства його контрагентом.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи та не можуть бути підставою для висновків про порушення платником податку законодавства під час визначення у бухгалтерському обліку суми доходів, отриманих від операції з таким контрагентом.

Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки позивачем товару контрагенту, яку з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.

Отже, враховуючи те, що матеріали справи спростовують висновки податкового органу, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі Краска проти Швейцарії визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається із платіжного доручення № 417 від 24.07.2019, позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва було сплачено судовий збір у розмірі 4 773,24 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю КОМФОРТБУДІНВЕСТ - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 3022615147 від 18.07.2019.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 3032615147 від 18.07.2019.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 3042615147 від 18.07.2019.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОМФОРТБУДІНВЕСТ (адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 12-В, кв. 226, ідентифікаційний код 38418802) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 4 773 (чотири тисячі сімсот сімдесят три) грн. 24 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя К.С. Пащенко