Постанова

від 23.12.2021 по справі 640/2941/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 640/2941/20

адміністративне провадження № К/9901/30555/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Кисличенко О.В.,

представника позивача - Бурли В.Е.

представника відповідача - Стражника Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/2941/20

за позовом Міністерства юстиції України до політичної партії Трудова Україна про анулювання реєстраційного свідоцтва

за касаційною скаргою Політичної партії Трудова Україна , в інтересах якої діє адвокат Стражник Тарас Віталійович,

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2020 року, ухвалене головуючим суддею Балась Т.П.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Собківа Я.М., суддів Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. 07 лютого 2020 року Міністерство юстиції України (далі - позивач, МЮ України) звернулося до суду з позовом до політичної партії Трудова Україна (далі - відповідач, ПП Трудова Україна ), де просили:

1.1 анулювати реєстраційне свідоцтво ПП Трудова Україна № 1457 від 21 червня 2000 року.

2. В обґрунтування позову вказували, що МЮ України наділено правом звернутися до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії у разі не висування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років, відповідно до частини першої статті 24 Закону України Про політичні партії в Україні від 05 квітня 2001 року № 2365-III (далі - Закон № 2365-III, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Установлені судами фактичні обставини справи

3. ПП Трудова Україна зареєстрована МЮ України 21 червня 2000 року (свідоцтво № 1457 від 21 червня 2000 року).

3.1. Діяльність відповідача здійснюється на підставі Статуту ПП Трудова Україна , затвердженому у новій редакції Шостим Черговим з`їздом ПП Трудова Україна від 28 квітня 2004 року.

3.2. Статут Партії затверджено рішенням Установчого з`їзду, протокол № 1 від 19 травня 2000 року, внесено зміни та доповнення згідно з рішенням Другого Позачергового з`їзду від 18 листопада 2000 року, внесено зміни та доповнення Четвертим Черговим з`їздом від 28 березня 2003 року та затверджено у новій редакції Шостим Черговим з`їздом ПП Трудова Україна від 28 квітня 2004 року.

3.3. З метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону № 2365-III МЮ України 15 січня 2020 року направило до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК, Комісія) лист для отримання інформації щодо висування кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років .

3.4. Листом від 31 січня 2020 року №21-41-211 ЦВК повідомила МЮ України, що з 2005 року в Україні проведено: чергові вибори Президента України 17 січня 2010 року а 31 березня 2019 року; позачергові вибори президента України 25 травня 2014 року; чергові вибори народних депутатів України 26 березня 2006 року, 28 жовтня 2012 року; позачергові вибори народних депутатів України 30 вересня 2007 року, 26 жовтня 2014 року, 21 липня 2019 року; проміжні вибори народних депутатів України 07 липня 2013 року в одномандатному виборчому окрузі № 224, 25 травня 2014 року в одномандатному виборчому окрузі № 83, 26 липня 2015 року в одномандатному виборчому окрузі № 205, 17 липня 2016 року в одномандатних виборчих округах № 23, 27, 85, 114, 151, 183, 206; повторні вибори народних депутатів України 15 грудня 2013 року в одномандатних виборчих округах № 94, 132, 194, 197, 223.

3.5. До листа додано перелік політичних партій (блоків політичних партій), які на вказаних виборах висували кандидатів на пост Президента України, в народні депутати України та які подавали до ЦВК для реєстрації відповідних кандидатів.

3.6. У вказаному переліку відсутня інформація, що ПП "Трудова Україна" висували кандидатів протягом останніх 10 років .

4. За таких обставин МЮ України звернулося до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва ПП Трудова Україна з огляду на порушення нею вимог частини першої Закону № 2365-III.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2021 року, позов задоволено, анульовано реєстраційне свідоцтво ПП Трудова Україна (ідентифікаційний код 21679835, вул. Артема, 77, м. Київ, 04050) № 1457 від 21 червня 2000 року.

5.1. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що положення статті 24 Закону № 2365-III визначають обов`язкову участь політичної партії у виборчому процесі. Разом з тим інформація щодо висування кандидатів на виборах за останні 10 років від ПП Трудова Україна відсутня, що підтверджує порушення вказаною партію вимог статті 24 Закону № 2365-III.

5.2. Надаючи оцінку застосуванню частини першої статті 24 Закону № 2365-III, суд апеляційної інстанції обраховуючи 10 термін, визначений вказаною нормою, дійшов висновку, що обрахунок такого строку починається з дня останньої участі партії у чергових виборах народних депутатів України, а саме з 26 березня 2006 року та відповідно сплинув у 2016 році.

5.3. Водночас у період з 2006 року по 2019 рік включно і до моменту звернення до суду із цим позовом відповідачем не було висунуто своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України.

5.4. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані доводи відповідача про участь ПП Трудова Україна у чергових виборах народних депутатів України 26 березня 2006 року, не спростовують факту невисування кандидатів протягом останніх 10 років .

5.5. Судом апеляційної інстанції також зауважено, що твердження партії про те, що у 2019 році на з`їзді було висунуто кандидатом в народні депутати України на позачергових виборах народних депутатів України по 211 округу 21 липня 2019 року ОСОБА_1 , суд оцінює критично, оскільки інформація про таке висування в загальних джерелах, так само як і у ЦВК відсутня. Отже, на переконання суду апеляційної інстанції апелянтом не доведено, що партією дійсно фактично було проведено з`їзд, про який він зазначає, і що на такому з`їзді дійсно було висунуто її делегата.

5.6. Водночас, застосовуючи наслідки статті 24 Закону № 2365-III у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 26 листопада 2015 року № 835-VIII, яким із статті 11 Закону № 2365-III виключені положення частини одинадцятої, якою було передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, після реєстрації видає політичній партії, обласній, міській, районній організації партії або іншим структурним утворенням, передбаченим статутом партії, реєстраційне свідоцтво встановленого Кабінетом Міністрів України зразка. Вказаним Законом № 835-VIII також внесені зміни до статті 24 Закону № 2365-III, зокрема, назву викладено в такій редакції: "Стаття 24. Анулювання реєстрації".

5.7. У свою чергу суд апеляційної інстанції урахував, що зміст частини першої статті 24 Закону № 2365-III станом на момент звернення Мін`юсту до суду із цим позовом не був приведений у відповідність до законодачих змін в частині застосування наслідку за порушення указаної норми - анулювання реєстрації політичної партії, натомість визначав, що орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва.

5.8. Тож приймаючи до уваги, що частини друга та третя статті 24 Закону № 2365-III містять положення про прийняття судом рішення про анулювання реєстрації політичної партії, то, за висновком суду апеляційної інстанції, у випадку установлення існування умов для анулювання реєстрації партії, передбачених частиною першою статті 24 цього Закону, суд має постановити рішення, застосувавши наслідок - анулювання реєстрації партії.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

6. 17 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПП Трудова Україна , в інтересах якої діє адвокат Стражник Тарас Віталійович, у якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2021 року, ухваливши нове рішення, яким у задоволені позову МЮ України до ПП Трудова Україна про анулювання реєстраційного свідоцтва відмовити повністю.

6.1. Скаржник уважає, що в частині застосування статті 24 Закону № 2365-IІI Верховний Суд має надати такі висновки:

- строк для висування кандидатів в народні депутати України та посаду Президента України від політичних партій відповідно до частини першої статті 24 Закону № 2365-IІI повинен обраховуватися з дня реєстрації партії та ділитися на рівні 10 річні періоди після закінчення першого десятирічного строку, в кожному з яких партія має висунути кандидата на загальнодержавних виборах;

- МЮ України зобов`язане по закінченню кожного десятирічного періоду діяльності партії з дня реєстрації перевіряти дотримання нею норм частини першої статті 24 Закону № 2365-IІI стосовно висування кандидатів на загальнодержавних виборах;

- висування кандидатів від партій на виборах відбувається шляхом прийняття відповідного рішення політичною партією, а отже доказом про висування кандидатів є рішення партії, а не факт реєстрації кандидата ЦВК;

- не висування кандидатів на виборах протягом 10 років відповідно до частини першої статті 24 Закону № 2365-IІI не є безумовною підставою для анулювання реєстрації партії, адже законодавством не заборонено висувати кандидатів на виборах партіям, які раніше 10 років поспіль не приймали участі у виборах;

- метою та завданням частини першої статті 24 Закону № 2365-IІI є не покарання та застосування санкцій держави проти партій, які не приймали 10 років участі у виборах, а припинення діяльності не діючих політичних партій, які не мають бажання реалізовувати свої статутні завдання та приймати участь у виборах.

6.2. Водночас, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції не урахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 квітня 2021 року у справі № 640/2968/20 та від 30 червня 2021 року у справі № 640/2895/20 щодо обчислення десятирічного строку на висування кандидатів з дня реєстрації партії.

6.3. Так, автор касації наполягає, що строк для висування кандидатів в народні депутати України та на посаду Президента від політичних партій відповідно до частини першої статті 24 Закону № 2365-III повинен обраховуватись з дня реєстрації партії та ділитись на рівні 10 річні періоди після закінчення першого десятирічного строку в кожному з яких партія має висунути кандидата на загальнодержавних виборах.

6.4. Скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції вірно встановив, що партія була зареєстрована в червні 2000 року та прийняла участь у виборах в 2006 році, проте зробив не правильний висновок про те, що десятирічний строк для висування кандидатів на виборах потрібно обраховувати з 2006 року, тобто з дати останньої участі у виборах, а не з дня реєстрації в 2000 році та відповідно початку другого десятирічного періоду - з червня 2010 року, який мав закінчитися в червні 2020 року. Таким чином, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції не правильно застосував положення частини першої статті 24 Закону № 2365-III в частині порядку обчислення строків діяльності партії протягом яких вона мала б висувати кандидатів на загальнодержавних виборах.

6.5. Звертає увагу, що МЮ України звернулося до суду в лютому 2020 року, а отже передчасно та безпідставно, з порушенням норм матеріального права частини першої статті 24 Закону № 2365-III. При цьому, в цей час йшов процес висування кандидатів на проміжних виборах народного депутата України по 179 округу, про що було окремо зазначено в листі ЦВК, який міститься в матеріалах справи.

7. 17 серпня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Тацій Л.В., судді Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г.,

8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року задоволено заяви про самовідвід суддів Верховного Суду Тацій Л.В., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г. у справі № 640/2941/20. Відведено суддів Тацій Л.В., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г. у справі № 640/2941/20. Справу № 640/2941/20 передано для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.

9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 серпня 2021 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1590/0/78-21 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Білак М.В., Соколов В.М.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 08 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні відповідно до частини п`ятої статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

12. Від МЮ України 29 вересня 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, де позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. В обґрунтування вказує, що статтею 24 Закону № 2365-III передбачено, що у разі не висування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

13. Позивач зазначає, що з метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону № 2365-III МЮ України 15 січня 2020 року направлено до ЦВК лист № 407/00019.4.1/6-20 для отримання інформації щодо висування кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років. Листом від 31 січня 2020 року № 21-41-211 Комісія повідомила Мін`юст, що у період з 2007 року до 2019 року ЦВК рішень про реєстрацію чи відмову в реєстрації кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, висунутих ПП Трудова Україна , не приймалося.

14. Також позивач указує, що з урахуванням того, що партія висувала кандидата на виборах народних депутатів України 26 березня 2006 року, встановлений законом десятирічний строк для політичних партій хоча б один раз взяти участь у висуванні кандидатів, тим самим участь у виборах закінчився у 2016 році. Таким чином, на думку позивача, кінцевим строком для висування партією своїх кандидатів на виборах Президента України або виборах народних депутатів України, був 2016 рік. В іншому випадку, з 26 березня 2016 року у МЮ України з`являється обов`язок звернутись із позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва партії.

15. Доводи відповідача в касаційній скарзі про поділ строку на десятирічні періоди, починаючи з 21 червня 2000 року по 21 червня 2010 року, та відкриття нового періоду з 21 червня 2010 року по 21 червня 2020 року, позивач уважає надуманими і недоречними, а тому не можуть братися до уваги судом.

Нормативне регулювання

16. Статтею 15 Конституції України установлено, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

17. Статтею 36 Конституції України установлено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

17.1. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах.

18. Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

19. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, який набрав чинності з 11 вересня 1997 року, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

20. Статтею 11 Конвенції кожному гарантовано право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

21. За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

22. Частиною першою статті 2 Закону України "Про політичні партії в Україні" 05 квітня 2001 року № 2365-III (далі - Закон №2365-III, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

23. Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (частина перша статті 3 Закону № 2365-III).

24. Відповідно до приписів статті 23 Закону № 2365-III політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

25. Частиною першою статті 24 Закону № 2365-III передбачено, що у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

26. Рішення суду про анулювання реєстрації політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно (частина друга статті 24 Закону № 2365-III).

27. У разі якщо в рішенні суду про анулювання реєстрації політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду (частина третя статті 24 Закону № 2365-III).

28. Пунктом 1 частини першої статті 18 Закону № 2365-III визначено, що державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади.

29. Згідно із Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 із змінами (далі - Положення № 228), Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

29.1. Підпунктом 83-15 пункту 4 Положення № 228 установлено, що Міністерство юстиції України здійснює контроль за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії; звертається до суду із заявою про анулювання реєстраційного свідоцтва постійно діючого третейського суду у випадках, передбачених законом.

30. Відповідно до статті 2 та частини дев`ятої статті 17 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" Центральна виборча комісія відповідно до своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад, зокрема, виборчого процесу, однакове застосування законодавства України про вибори на всій території України. ЦВК здійснює контроль за дотриманням політичними партіями, іншими суб`єктами виборчого процесу, зокрема, вимог законодавства про вибори.

31. ЦВК згідно із Законом України "Про вибори Президента України" та "Про вибори народних депутатів України" реєструє кандидатів на пост Президента України, кандидатів у депутати, включених до виборчого списку політичної партії у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, та кандидата в депутати, висунутого партією, у відповідному одномандатному виборчому окрузі за умови отримання нею відповідних документів.

32. Підпунктом 2 пункту 2 Розділу XXXXII "Прикінцеві та перехідні положення" Виборчого кодексу України від 19 грудня 2019 року № 396 - IX визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Кодексом Закон України "Про вибори народних депутатів України" (Відомості Верховної Ради України, 2012 року, № 10 - 11, стаття 73 із наступними змінами), крім положень щодо організації та проведення проміжних виборів і заміщення народних депутатів України, обраних у загальнодержавному виборчому окрузі, повноваження яких достроково припинені, що діють до наступних чергових або позачергових виборів народних депутатів України.

33. Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 17 листопада 2011 року № 4061-VI (далі - Закон № 4061-VI) виборчий процес включає такі етапи: 1) висування кандидатів у депутати; 2) утворення виборчих комісій (крім Центральної виборчої комісії); 3) реєстрація кандидатів у депутати; 4) проведення передвиборної агітації; 5) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі; 6) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 7) голосування; 8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; 9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; 10) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.

34. Відповідно до частини першої статті 53 Закону № 4061-VI висування кандидатів, формування та затвердження виборчого списку кандидатів у депутати від партії у загальнодержавному окрузі та висування кандидатів у депутати від партії в одномандатних округах здійснюється партією на з`їзді (зборах, конференції) у порядку, встановленому статутом партії.

35. Частиною дев`ятою статті 107 Закону № 4061-VI, яка визначає особливості підготовки і проведення повторних, проміжних та позачергових виборів депутатів, установлено, що висування кандидатів у депутати починається на наступний день після опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України або рішення Центральної виборчої комісії про призначення виборів. Висування кандидатів у депутати партіями закінчується за сорок днів до дня голосування.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

36. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Згідно з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги щодо застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 20 квітня 2021 року у справі № 640/2968/20 та від 30 червня 2021 року у справі № 640/2895/20 щодо обчислення десятирічного строку на висування кандидатів з дня реєстрації партії, а також щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 24 Закону № 2365-III.

38. Верховний Суд, надаючи оцінку доводам касаційної скарги у межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

39. Спір у цій справі виник у зв`язку з реалізацією МЮ України повноважень на звернення до суду про анулювання реєстрації політичної партії на підставі статті 24 Закону № 2365-III.

40. Системний аналіз наведених норм свідчить, що основною метою діяльності політичної партії є забезпечення участі громадян в управлінні державними справами шляхом зайняття мандатів в органах влади, що реалізується внаслідок виборів. При цьому, у разі невисування політичною партією своїх кандидатів на виборах Президента України чи виборах народних депутатів України протягом десяти років, МЮ України має правові підстави для звернення до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії.

41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово підтверджував прямий взаємозв`язок між демократією, плюралізмом та свободою об`єднань та підкреслював, що спосіб, в який національне законодавство закріплює цю свободу та її практичне застосування органами влади, розкриває стан демократії у відповідній країні. ЄСПЛ у своій практиці неодноразово наголошував, що участь громадян у демократичному процесі значною мірою досягається приналежністю до об`єднань, в які вони можуть інтегруватися та разом переслідувати спільні цілі. Політичні партії є найважливішим інструментом демократичної участі у публічному управлінні. Насправді сама концепція політичної партії заснована на цілі участі "в управлінні публічними справами шляхом висунення кандидатів на вільних і демократичних виборах". Вільні вибори та свобода об`єднання у політичні партії тісно взаємопов`язані у будь-якій демократії, оскільки політичні партії існують з метою отримання політичної влади шляхом вільних і чесних виборів.

42. ЄСПЛ у багатьох випадках підтверджував, що при демократичному режимі ключову роль відіграють політичні партії, які користуються свободами і правами, проголошеними у статті 11 Конвенції, а також в статті 10 Конвенції. Політичні партії є формою об`єднання, що має істотне значення для належного функціонування демократії. З огляду на важливу роль політичних партій у забезпеченні плюралізму та належного функціонування демократії, будь-які заходи, що вживаються проти них, зачіпають як свободу об`єднання, так і, відповідно, демократію у такій державі (рішення ЄСПЛ від 13 лютого 2003 року у справі "Партія" Рефах"(Партія благоденства) та інші проти Туреччини"(Refah Partisi (the Welfare Party) and Others v. Turkey) скарги NN 41340/98, 41342/98, 41343/98 та 41344/98, § 87, рішення ЄСПЛ від 30 січня 1998 року справі "Об`єднана комуністична партія Туреччини та інші проти Туреччини", § 25, 46).

43. Ці права та свободи гарантовані Конституцією України й міжнародними та європейськими документами з прав людини. Водночас ці свободи не є абсолютними. Обмеження указаних свобод можливе за умови, що вони ґрунтуються на законодавстві, необхідному в демократичному суспільстві , і служать законним цілям.

44. Вимога щодо того, що заходи, ужиті для досягнення законної мети, мають бути необхідними в демократичному суспільстві, означає, що держави повинні довести існування нагальної соціальної потреби та відповідних і достатніх причин.

45. Таким чином, суд при розгляді вказаної категорії спорів не повинен застосовувати суто формальний підхід, а повинен здійснювати сукупну оцінку, яка полягає у визначенні того, чи відповідає втручання державного органу об`єктивній соціальній потребі суспільства та чи є воно пропорційним із порушенням партією цього обов`язку з урахуванням причин, що призвели до такого порушення.

46. Так, норми частини першої статті 24 Закону № 2365-III містять вимогу до зареєстрованих у встановленому порядку політичних партій дотримуватися обов`язку висувати своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом встановленого законом десятирічного терміну. Виконання цієї вимоги є обов`язковою умовою для збереження статусу зареєстрованої політичної партії.

47. Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI Заключні положення Закону України Про політичні партії в Україні (справа про утворення політичних партій в Україні) від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 визнано конституційними, зокрема, положення статті 24 Закону № 2365-III), якою було встановлено: У разі невиконання політичною партією вимоги частини шостої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до Верховного Суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються .

48. Конституційний Суд України у цій справі виходив з того, що згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.

49. Законом України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 26 листопада 2015 року № 835-VIII внесено зміни до статті 24 Закону №2365-III та викладено її у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин. При цьому невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років залишилося підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії.

50. Таким чином, ураховуючи конструкцію статті 24 Закону № 2365-III, а також Рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007, факт невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років є обов`язковою підставою для звернення органу, який зареєстрував політичну партію, до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва.

51. Таких висновків дійшов Верховний Суд при вирішенні справ у подібних правовідносинах у постановах від 20 квітня 2021 року у справі № 640/2968/20, від 30 червня 2021 року у справі № 640/2895/20 та від 17 листопада 2021 року у справі № 640/2919/20.

52. Анулювання реєстрації партії не є заходом впливу (санкцією) за порушення політичними партіями Конституції України, цього та інших законів України, перелік яких наведений у статті 19 Закону № 2365-III. Анулювання реєстрації партії є передбаченим законом наслідком недотримання політичною партією обов`язку висувати своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом установленого десятирічного терміну, як обов`язкової умови для збереження статусу зареєстрованої політичної партії, який застосовується виключно судом на підставі звернення уповноваженого органу, що здійснює відповідний державний контроль.

53. Спірним питанням у цій справі, так само як і у справах № 640/2968/20, № 640/2895/20 та № 640/2919/20, є порядок обрахунку 10 річного строку, установленого законом для виконання партією обов`язку висувати своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України:

53.1. МЮ України уважає, що цей строк рахується з моменту направлення ним запиту до ЦВК та охоплює "останні" 10 років;

53.2. політична партія наполягає, що строк для висування кандидатів в народні депутати України та на посаду Президента від політичних партій відповідно до частини першої статті 24 Закону № 2365-III повинен обраховуватися з дня реєстрації партії та ділитись на рівні 10 річні періоди після закінчення першого десятирічного строку в кожному з яких партія має висунути кандидата на загальнодержавних виборах.

54. Варто зауважити, що це питання вже було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 квітня 2021 року у справі № 640/2968/20, від 30 червня 2021 року у справі № 640/2895/20 та від 17 листопада 2021 року у справі № 640/2919/20. У цих справах Суд сформував підхід, відповідно до якого, ураховуючи, що обов`язок політичної партії висунути своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років виникає у політичної партії з дня її реєстрації то і обрахунок цього строку як і визначення періоду дотримання вимог частини першої статті 24 Закону № 2365-III починається з дати реєстрації партії.

55. Важливо наголосити, що проміжок часу дотримання цих вимог партією не може визначатися контролюючим органом державної влади довільно, а повинен охоплювати весь період діяльності політичної партії починаючи з дати її реєстрації.

56. Водночас оскільки частиною першою статті 24 Закону № 2365-III проміжок часу чітко окреслений 10 роками, наступний період обов`язку висування кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України розпочинається за закінченням першого десятирічного строку.

57. Верховний Суд у постановах від 30 червня 2021 року у справі № 640/2895/20 та від 17 листопада 2021 року у справі № 640/2919/20 зауважив, що за змістом положень законодавства України, чинного у період з 2009 року по 01 лютого 2020 року, висування кандидатів від партії здійснюється партією на з`їзді (зборах, конференції) у порядку, встановленому статутом партії (частина перша статті 53 Закону України "Про вибори народних депутатів України", частина четверта статті 47 Закону України "Про вибори Президента України").

58. У свою чергу реєстрація кандидата має місце виключно після його висування та за умови подання відповідного переліку документів до ЦВК (статті 54, 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", статті 51 Закону України "Про вибори Президента України").

59. Тож, висування кандидата здійснюється на з`їзді партії, а реєстрація є наслідком такого висування, тобто офіційним підтвердження статусу відповідної особи, як кандидата на виборах.

60. Колегія суддів не бачить правових підстав для відступу від означених правових позицій, а тому, застосовуючи ці підходи до обставин цієї справи, приходить до таких висновків.

61. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що 21 червня 2000 року МЮ України зареєстровано ПП Трудова Україна та видано свідоцтво про реєстрацію № 1457.

62. Отже, установлений законом десятирічний термін для політичної партії хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів на виборах Президента України та народних депутатів України розпочався 21 червня 2000 року, обрахунок яких, як зазначено, розпочинається з дати реєстрації політичної партії.

63. Суд першої інстанції вирішуючи спірні правовідносини факт участі партії у висуванні своїх кандидатів на виборах Президента України та народних депутатів України за період з 21 червня 2000 року по час звернення позивача до суду із цим позовом не перевіряв та не встановлював, оцінку доказам щодо вказаного факту не надавав.

64. В свою чергу, суд апеляційної інстанції, установивши факт участі партії у чергових виборах народних депутатів України 26 березня 2006 року, при обрахунку 10 періоду для висування партією кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України, виходив з того, що вказаний строк розпочинається з дати останньої участі партії у виборах у березні 2006 року та сплинув у 2016 році.

65. З обсягу установлених у цій справі обставин слідує, що МЮ України звернулося до ЦВК з листом для отримання інформації щодо висування ПП "Трудова Україна" своїх кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

66. У свою чергу ЦВК 31 січня 2020 року листом № 21-41-211 надано позивачу інформацію стосовно партій, які висували та подавали документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010 - 2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатному виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005 - 2019 років.

67. Таким чином на момент звернення до суду із позовом (07 лютого 2020 року) позивач володів інформацією щодо участі партії у виборах у період з 2005-2019 роках та подання до ЦВК документів для реєстрації її кандидатів.

68. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прийняття у травні 2019 року на позачерговому з`їзді партії рішення про висування ОСОБА_1 кандидатом в народні депутати України на позачергових виборах народних депутатів України по 211 округу 21 липня 2019 року, відбулося поза межами десятирічного терміну і жодним чином не впливає на застосування статті 24 Закону № 2365-III до спірних правовідносин.

69. Крім того, судом апеляційної інстанції було зауважено, що твердження партії про те, що у 2019 році на з`їзді було висунуто кандидатом в народні депутати України на позачергових виборах народних депутатів України по 211 округу 21 липня 2019 року ОСОБА_1 , суд оцінює критично, оскільки інформація про таке висування в загальних джерелах, так само як і у ЦВК відсутня. Отже, на переконання суду апеляційної інстанції апелянтом не доведено, що партією дійсно фактично було проведено з`їзд, про який він зазначає, і що на такому з`їзді дійсно було висунуто її делегата.

70. Проте, скаржник у касаційній скарзі наголошує, що суди попередніх інстанцій не витребували у партії жодних доказів та пояснень, ухваливши судові рішення у порядку письмового провадження, без заслуховування всіх учасників справи, внаслідок чого не було в повній мірі з`ясовано та встановлено всі обставини у цій справі.

71. Суд уважає за необхідне звернути увагу, що публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

72. Верховний Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

73. Такі принципи адміністративного судочинства як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються в справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

74. Водночас суди першої та апеляційної інстанції наявності або відсутності факту висування ПП "Трудова України" на з`їзді партії своїх кандидатів для участі на виборах Президента України та народних депутатів України у період з 2000 року по 2019 рік не встановлювали. Доказів з метою встановлення вказаних обставин всупереч статті 9 КАС України з власної ініціативи не витребували. Крім того, судами не надано оцінку обставинам того чи має значення факт висування кандидата на з`їзді партії для обрахунку визначеного частиною першою статті 24 Закону № 2365-III 10 річного строку.

75. Таким чином рішення суду першої та апеляційної інстанцій у цій справі не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки суд не надав оцінку кожному специфічному, доречному та важливому аргументу учасників справи та не дослідив зібрані у справі докази, що може вплинути на результат вирішення справи.

76. Верховний Суд звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

77. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів першої та апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

78. При цьому Верховний Суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, що позбавляє колегію суддів можливості надати оцінку доводам касаційної скарги в частині тверджень про відсутність підстав для застосування статті 24 Закону № 2365-III та анулювання реєстраційного свідоцтва.

79. За змістом частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу .

80. Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах своїх повноважень та підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок неповноти дослідження усіх доказів, які є у справі, не з`ясованими залишилися обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення цього спору, що є підставою для направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

81. Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням висновків викладених у цій постанові і надати відповідну оцінку обставинам цієї справи та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема частину першу статті 24 Закону № 2365-III, та постановити судове рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат

82. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Політичної партії Трудова Україна , в інтересах якої діє адвокат Стражник Тарас Віталійович, задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2021 року у справі № 640/2941/20 скасувати.

3. Справу № 640/2941/20 направити до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2021 року.

СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М.Соколов