Рішення

від 19.11.2021 по справі 469/1652/18

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.11.2021 Справа № 469/1652/18

2/469/95/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.

учасники справи та їхні представники:

прокурор Бережна-Семененко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолкленд" про визнання незаконними та скасування рішень (в частині), визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 22 грудня 2018 року звернувся до суду в інтересах держави з вказаним позовом, у якому зазначив, що пунктами 1, 4 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №10 від 26 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0554 га (пасовища) із земель, не наданих у власність та постійне користування, для ведення садівництва в с.Коблеве у межах території с.Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, та на підставі зазначеного рішення відділом Держкомзему у Березанському районі 29 грудня 2012 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності серії ЯИ №152567 на земельну ділянку площею 0,0554 га з кадастровим номером 4820982200:012:047:0277.

Пунктом 2 рішення Коблівської сільсьської ради №31 від 16 грудня 2014 року цільове призначення цієї земельної ділянки змінено з ведення садівництва на комерційне призначення для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

На підставі акта прийому-передачі від 06 червня 2015 року право власності на зазначену земельну ділянку перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю Фолкленд , учасником якого, відповідно до Протоколу №1 загальних зборів ТОВ Фолкленд від 18 травня 2015 року, є ОСОБА_1 , у зв"язку з чим реєстраційною службою Березанського РУЮ Миколаївської області 10 липня 2015 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 . Надана ОСОБА_1 земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей, до яких не відноситься ведення індивідуального дачного будівництва; садівництво та будівництво об`єктів, крім баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, пляжів, пам`яток археології, заказників пам`яток культури, суперечить містобудівній документації та будівельним нормам і правилам.

Крім того, спірна земельна ділянка частково накладається на АДРЕСА_1 , що також суперечить вимогам законодавства.

Тому прокурор просив визнати недійсними вказані рішення Коблівської сільської ради як такі, що суперечать законодавству та порушують інтереси держави; у зв`язку з незаконністю оскаржуваних рішень Коблівської сільської ради - визнати недійсним та скасувати виданий на їх підставі державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України витребувати земельну ділянку у добросовісного набувача ТОВ Фолкленд на користь власника - територіальної громади с.Коблеве, а також стягнути з відповідачів судовий збір на користь прокуратури Миколаївської області.

Ухвалою суду від 08 січня 2019 року відкрито провадження у вказаній справі у порядку, визначеному ЦПК України та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 08 січня 2019 року за заявою прокурора забезпечено позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 4820982200:12:047:0277, площею 0,0554 га, розташовану у с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, право власності на яку зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Фолкленд ; заборони відділу з питань державної реєстрації Березанської райдержадміністрації здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки; заборони Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці; заборони ТОВ Фолкленд вчиняти із спірною земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно цієї земельної ділянки, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи.

Ухвалою суду від 07 квітня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримала, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини; просила суд застосувати правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування принципу "Суд знає закони" та обрання належного способу захисту інтересів держави шляхом зобов"язання ТОВ "Фолкленд" повернути земельну ділянку належному власникові.

Відповідачі та їх представники у судові засідання неодноразово не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, а тому суд зі згоди прокурора вирішив ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Встановлені судом обставини з посиланням на докази, що їх підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №10 від 26 грудня 2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність ОСОБА_1 із земель, не наданих у власність та користування земельну ділянку площею 0,0554 га (пасовища) для ведення садівництва у с.Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.18).

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №16 від 16 грудня 2014 року "Про затвердження проекту із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок" затверджено проект із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 для ведення садівництва в межах населеного пункту с.Коблеве, Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області площею 0,0554 га (пасовища) на комерційне призначення для будівництва і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (а.с.23).

29 грудня 2012 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯИ № 152567 на право власності на вказану земельну ділянку, кадастровий номер 4820982200:12:047:0277, а 04 липня 2015 року реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області проведено реєстрацію переходу права власності на спірну земельну ділянку та 10 липня 2015 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 на ім"я Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Фолкленд", що вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.29-31).

Місцезнаходження, розмір та склад земель земельної ділянки підтверджено витягом з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.14, 19), висновком про погодження проекту землевпорядної документації (а.с.15, 20), експлікацією земельних угідь (а.с.21-22), матеріалами поземельної книги (а.с.37-43).

За даними Національної кадастрової системи приблизна відстань від урізу Чорного моря меж спірної земельної ділянки до південної межі становить 196 метрів, до північної - 208 метрів, що підтверджується інформаційною довідкою відділу у Березанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12 грудня 2018 (а.с.32-33).

Згідно з повідомленням Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, інформація щодо видачі/реєстрації ОСОБА_1 та ТОВ "Фолкленд" документів, які дають право на виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці, та документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, в реєстрі відсутня (а.с.34)

З інформації Коблівської сільської ради від 12 грудня 2018 року вбачається, що на спірній земельній ділянці будівлі, недобудовані споруди, будівельні матеріали, тимчасові споруди відсутні (а.с.27).

Норми права, які застосував суд

1.Щодо посилань прокурора про порушення водоохоронного законодавства

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Відповідно до положень ст.58 ЗК України землі, зайняті прибережними захисними смугами, віднесено до земель водного фонду.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (ст.60 ЗК України, ст.88 ВК України).

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Відповідно до п.11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови (п.10).

Окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги на час прийняття спірних рішень був відсутній, тому межі прибережної захисної смуги визначаються відповідно до меж, встановлених законом.

Таким чином, з урахуванням зазначених нормативних розмірів, є підстави вважати, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть передавати, зокрема, громадянам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України; близький за змістом припис закріплює частина третя статті 85 ВК України).

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією (частина перша статті 90 ВК України; абзац четвертий пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів). У межах таких смуг уздовж морів, морських заток і лиманів забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені (частина друга статті 113 ЗК України).

Можливість передання земельних ділянок у межах прибережної захисної смуги у приватну власність для індивідуального дачного будівництва законом не передбачена.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене законом (статтею 88 ВК України). А тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність останньої, оскільки її розміри встановлені законом.

Таким чином, Коблівською сільською радою всупереч зазначеним нормам законодавства передано у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться у межах прибережної захисної смуги, для потреб, не передбачених законом.

2. Щодо дотримання вимог містобудівної документації, будівельних норм і правил

Відповідно до ст.17 Закону України "Про основи містобудування" основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.7 ст.118 ЗК України).

На час надання ОСОБА_1 земельної ділянки у власність чинною містобудівною документацією був Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 № 112, підрозділом 4 розділу V якого установлено, що в 3-х кілометровій зоні Чорноморського узбережжя будівництво промислових об`єктів, які не пов`язані з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво заборонене; відведення земельної ділянки з цільовим призначенням "Для ведення садівництва" суперечило рішенням, передбаченим проектом планування (а.с.28).

Аналогічна заборона встановлена пунктом 10.17 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Державного комітету у справах будівництва, архітектури і охорони історичного середовища.

Будівельні норми відповідно до ст.1 Закону України "Про будівельні норми" є обов`язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Отже, ведення садівництва на спірній земельній ділянці суперечить містобудівній документації та діючому містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

3. Щодо посилань прокурора на порушення правил благоустрою

У позовній заяві прокурор посилався на порушення відповідачем Коблівською сільською радою при відведенні ОСОБА_1 земельної ділянки Закону України "Про благоустрій населених пунктів", оскільки спірна земельна ділянка частково накладається на проспект Курортний с.Коблеве Березанського району Миколаївської області.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" вулично-дорожня мережа - призначена для руху транспортних засобів і пішоходів мережа вулиць, доріг, внутрішньоквартальні та інші проїзди, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, набережні, майдани, площі, а також автомобільні стоянки та майданчики для паркування транспортних засобів з інженерними та допоміжними спорудами, технічними засобами організації дорожнього руху.

До об`єктів благоустрою населених пунктів, згідно із п.1 ч.1 ст.13 цього ж Закону, відносяться території загального користування, до яких, окрім іншого, належать вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Частиною 1 ст.83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю; до вказаних земель відносяться землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо), які не можуть передаватися у приватну власність.

На підтвердження порушення вказаних норм прокурор посилався на топографічний план земельної ділянки в масштабі 1:500 та топоплан в масштабі 1:500, виконаний сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 , відповідно до яких спірна земельна ділянка частково накладається на АДРЕСА_1 , та висновок №3041/3042/16 комплексного експертного будівельно-технічного, земельно-технічного дослідження та дослідження питань із землеустрою від 21 червня 2016 року, складений судовими експертами Дніпропетровського НДІСЕ МЮ України, згідно із яким спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:12:047:0277 загальною площею 0,0554 га частково була передана у приватну власність за рахунок земель загального користування, а саме за рахунок проспекту Курортний с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, чим порушені норми Земельного кодексу України, Закону України "Про благоустрій населених пунктів", ДБН 360-92** "Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень", ДБН В.2.3-5-2001 "Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів".

Суд не бере до уваги зазначені прокурором докази з таких підстав.

Топоплан, виконаний інженером-землевпорядником ОСОБА_3 , до суду не надано.

У матеріалах позовної заяви наявна копія з копії топографічного плану масштабу 1:500 з ситуаційним планом масштабу 1:100000 з позначенням земельної ділянки 4820982200:12:043:0401 та рукописним текстом " ОСОБА_4 " та копія висновку №3041/3042/16 комплексного експертного будівельно-технічного, земельно-технічного дослідження та дослідження питань із землеустрою від 21 червня 2016 року.

Оригінали вказаного топографічного плану та висновку експертизи суду не надано та місцезнаходження їх не повідомлено.

Час і мета складення топографічного плану та особа, що його склала, у тому числі наявність у неї відповідного професійного рівня та повноважень, невідомі.

Відповідно до ст 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

За Земельним кодексом України, місце розташування земельної ділянки визначається за землевпорядною та містобудівною документацією, тобто на підставі документів, виготовлення та зміст яких регулюється відповідними нормативними актами.

До позовної заяви прокурором надавались витяги з такої землевпорядної документації щодо спірної земельної ділянки (а.с.17, 21), на яких вказана земельна ділянка розміщена з південної сторони дороги, за межами дороги, тоді як на топографічному плані земельна ділянка 4820982200:12:047:0277 зазначена на північній стороні дороги, тобто зміст топографічного плану суперечить встановленим судом обставинам справи.

Враховуючи викладено, вказаний топографічний план є недопустим та недостовірним доказом.

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Наданий до матеріалів справи висновок експертизи не відповідає вимогам зазначеної статті, оскільки складений за заявою адвоката Водоп"яна О.М., який не є учасником справи, що розглядається, та не містить відомостей про попередження (обізнаність) експертів про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Крім того, як вбачається з дослідницької частини висновку, при дослідженні був застосований метод зіставлення наданих матеріалів (двох топографічних планів та експлікації будівель та споруд, що займає база відпочинку "Автомобіліст") з будівельними нормами та правилами і нормами земельного законодавства та іншими нормативними актами з питань землекористування, діючими на території України на час складання висновку (а.с.36); будь-які вимірювання земельних ділянок не проводились та відповідна технічна документація із землеустрою експертами не вивчалась; дослідницька частина висновку містить виключно зміст нормативно-правових актів та немотивований висновок про часткове накладення земельних ділянок на проспект Курортний в с.Коблеве.

Тому суд вважає, що зазначений висновок є фактично висновком з питань права, складений з порушенням законодавства та є немотивованим, а тому не може бути врахований судом як висновок експерта та з підстав, викладених вище, - і як письмовий доказ.

Отже, накладення спірної земельної ділянки на АДРЕСА_1 не є доведеним.

4. Щодо визнання незаконними та скасування рішень сільської ради

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно зі ст.ст.16, 21 Цивільного кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України, одним зі способів захисту прав є визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки оскаржувані рішення Коблівської сільської ради суперечать зазначеним вище нормам законодавства та порушують цивільні права держави (місцевої територіальної громади), вони підлягають визнанню незаконними та скасуванню на підставі ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

5.Щодо визнання недійсним державного акта на право власності на землю

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина перша статті 125 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України, у редакції, чинній на час видання державного акта, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; відповідно до діючої редакції цієї норми, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (п.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43, у редакції, чинній на час видання державного акта).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення. Враховуючи вказане, а також те, що зміна власника земельної ділянки можлива лише у випадку, визначеному у частині другій статті 59 ЗК України і який не застосований у цій справі, суд вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення циєї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядження земельною ділянкою, а тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним державного акта серії ЯИ №152567 від 29 грудня 2012 року на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 , слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц.

5. Щодо вимог про витребування земельної ділянки

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (статтія 20, частина 4 статті 188 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Оскільки спірна земельна ділянка відчужена ОСОБА_1 юридичній особі ТОВ "Фолкленд", вимоги прокурора про витребування від ТОВ "Фолкленд" на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України на користь територіальної громади с. Коблеве Березанського району Миколаївської області підлягають вирішенню у порядку господарського судочинства виходячи з суб"єктного складу учасників справи та предмету спору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Тому суд вважає за необхідне провадження у частині вимог заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокленд" про витребування земельної ділянки закрити та роз`яснити, що спір у цій частині вимог підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

6. Щодо розподілу судових витрат

Прокуратурою сплачено судовий збір за подачу позовної заяви до суду у розмірі 53217,00 грн.

Ухвалою суду від 08 січня 2019 року за заявою прокурора прокуратурі Миколаївської області з Державного бюджету України повернуто надлишково сплачений судовий збір у сумі 43229,45 грн., оскільки підлягало сплаті за одну позовну вимогу майнового характеру 4701,55 грн. та за 3 позовні вимоги немайнового характеру по 1762,00 грн., тобто усього підлягало сплаті 9987,55 грн..

Так як провадження у частині вимог заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолкленд" про витребування земельної ділянки закрито, у задоволенні вимоги про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку позивачу відмовлено, відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають підлягає стягненню з відповідачів Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_1 на користь прокуратури судовий збір за подачу до суду 2 позовних вимог немайнового характеру (визнання незаконними та скасування рішень Коблівської сільської ради) у сумі по 1762,00 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Закрити провадження у частині вимог заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолкленд" про витребування земельної ділянки.

Роз"яснити, що спір у даній частині вимог підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Інші позовні вимоги прокурора задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №10 від 26 грудня 2012 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0554 га (пасовища) для ведення садівництва в с.Коблеве у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №31 від 16 грудня 2014 року в частині зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 для ведення садівництва в межах населеного пункту с.Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, площею 0,0554 га (пасовища), кадастровий номер 4820982200:12:047:0277, на будівництво та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

У задоволенні вимоги про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку відмовити.

Стягнути з Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (код ЄДРПОУ 04375748, вул.Одеська, 4, с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, 57453) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір у сумі 1762 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення 19 листопада 2021 року.

Суддя: