Рішення

від 01.10.2007 по справі 6/426-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/426-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" жовтня 2007 р.                                                                              Справа № 6/426-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Шанс”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мустанг-2”

про стягнення 8785,62 грн.

                                                                                              Суддя Маляренко А.В.

 Представники:   

 від  позивача:  Середа В.В.(посв. № ВМ 092940 від 19.04.96р.)

 від  відповідача:  не з'явився

обставини справи:

 До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Шанс”(далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мустанг-2” (далі - відповідач) про стягнення 8785,62 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2007 р. було порушено провадження в справі та призначено до розгляду на 01.10.2007 р.

    Представник позивача в судовому засіданні позов підтримує, вважає його обґрунтованими і правомірними та таким, що підлягає задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

    Представник  відповідача без поважних причин в судове засідання не з'явився, письмовий відзив  на позов та інші витребувані документи ухвалою суду від 10.09.2007р не подав, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується реєстрами відправки вихідної рекомендованої кореспонденції суду від 12.09.07р. за № 760.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторони, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд-

встановив:

Між позивачем та відповідачем 12.12.06р. був укладений договір № 20 поставки сільгосппродукції, за умовам якого ТОВ „Шанс”, як постачальник, бере на себе зобов'язання поставити і передати у власність відповідачу сільгосппродукцію відповідно до свого повідомлення, а замовник –прийняти товар і оплатити його. Відповідно до п.2.1 договору, оплата проводиться на протязі одного банківського дня після поставки товару. За запізнення в оплаті замовник виплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на той момент.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Шанс” 12.12.06р. здійснено поставку товару ТОВ „Мустанг -2” на загальну суму 44797.18 грн., що підтверджується накладною № 146, підписаною з боку замовника директором Магдиною К.В. Проте, відповідач за вказаний товар розрахувався частково, оплативши 34800 грн. 23.05.07 року відповідач повернув позивачу товару на загальну суму 2480,50 грн., що підтверджується розрахунком № 5 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 12.12.06р. № 146.

Таким чином, заборгованість відповідача склала 7516,68 грн.

З врахуванням п.2.3 договору, розмір неустойки з 12.12.06 по 23.05.07 складає 749,65 грн., а з 24.05.07 по 18.06.07 –91,02 грн.

      Як і будь-які інші цивільні та господарські правовідносини, зобов'язання виникають при наявності певних юридичних фактів. Ці факти або певні їх сукупності називаються підставами виникнення зобов'язання. Відповідно до ст. 174 Господарського Кодексу України господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання. В силу п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами ж виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб.

Частина 2 статі 205 ЦК України передбачає, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що вищезазначені дії позивача та відповідача свідчать про виникнення між сторонами правовідносин щодо купівлі-продажу товару.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, своїми діями відповідач прийняв на себе обов'язок прийняти та оплатити товар, а позивач в свою чергу- передати товар.

У зв'язку із зазначеним після належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо передачі відповідачеві товару, у відповідача виникло зобов'язання розрахуватись за нього.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Ст. 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Крім цього, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом частини першої та  частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції за грудень 2006 року склав 100,9%, за січень 2007 –100,5%, за лютий 2007 –100,6%, за березень –100,2%, за квітень –100,0%, за травень –100,6% сума боргу з врахуванням індексу інфляції складає 7796,60 грн., тобто, інфляційні нарахування за період з 14.12.06 по 18.06.07 складають 279,92 грн.

Розмір 3% річних за період з 14.12.06 по 23.05.07 складає 132,29 грн., а за 24.05.07 –16.06 грн.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення становить 8785,62 грн.  (7516,68(основна заборгованість) + 279,92 (інфляційні нарахування)+148,35 (3% річних) +840,67 (неустойка)).     

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8785,62 грн. заборгованості за отриманий товар є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст..ст.173, 175, 193 ГК України, ст. ст. 44, 49, п. 3 ст. 83, 82-84 ГПК України,

вирішив:

1. Позовні вимоги  задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мустанг-2” ( Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул.. Миру, 8-а, код ЄДРПОУ 31252204, МФО 351005, р/р 26004035598300 в АКБ „Укрсиббанк”) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Шанс” (13502, Житомирська область, с. Попільня, вул.. Молодіжна,2-а, р/р260044667 у ВАТ „Райфайзен банк „Авль”, м.Житомир код 31962718 МФО 311528, Свід.09463419, ІПН 319627106184 ) 8785,62грн. (вісім тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 62 коп. основної заборгованості та судові витрати

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                               Маляренко А.В.

Суддя                                                                                Маляренко А.В.