Рішення

від 01.12.2021 по справі 183/1863/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1863/21

№ 2/183/2366/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро , Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

23 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив: розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 3,450 га. (кадастровий номер 1223281000:02:017:0090), без номеру та дати, зареєстрований у Новомосковському державному земельному центрі за № 04:08:126:02768 від 02 липня 2008 року, з урахуванням змін та доповнень викладених у Додатковій угоді без номеру від 02 липня 2008 року, Додатковій Угоді без номеру від 05 листопада 2016 року та Додатковій угоді без номеру від 29 березня 2018 року (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди), укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро (код ЄДРПОУ 30195842), яке в подальшому безоплатно відступило свої права та обов`язки новому Орендареві - Товариству з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське (код ЄДРПОУ 41102163), а також вирішити питання щодо судових витрат.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 080372, виданого 05 липня 2001 року Васильківською сільською Радою народних депутатів на підставі рішення ХУІ сесії ХХІІІ скликання Васильківської сільської Ради народних депутатів № 13 від 12 березня 2001року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 15985 йому належить земельна площею 3,450 га., кадастровий номер 1223281000:02:017:0090, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Між ним, ОСОБА_1 (Орендодавцем) та ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро (Орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру та дати (далі по тексту Договір оренди), зареєстрований 02 липня 2008 року у Новомосковському державному земельному центрі за № 04:08:126:02768.

У відповідності до п. 1, 2.1, 2.3 Договору оренди, Орендодавець надав відповідачу в строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,450 га. терміном на чотири роки одинадцять місяців двадцять дев`ять днів, з моменту державної реєстрації договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору оренди, відповідач ТОВ АФ Олімпекс-Агро зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 1,5 відсотків від грошової оцінки землі, згідно Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) із змінами від 13 вересня 2002 року, що становить 475,10 грн. за один рік.

Договором у п. 2.2. абз. 2 передбачено, що вказана у цьому договорі орендна плата також коригуватиметься Орендарем шляхом видання наказу без внесення доповнень до договору у наступних випадках: у разі зміни законодавством мінімальної орендної плати; у разі індексації законодавством грошової оцінки землі.

Строк видачі орендної плати: до 30 грудня кожного календарного року (абз. 5 п. 2.2 Договору).

Згідно з абз. 3 п. 2.2 Договору, Орендар гарантує продаж Орендодавцю сільськогосподарської продукції (зерно різне, м`ясо, поголів`я свиней та ВРХ та інше).

Відповідно до абз. 3 п. 3 Договору Відповідальність сторін Договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, Орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,01 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення.

Згідно з п. 1.1. Договору оренди, сторонами погоджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки яка на день підписання Договору становила 31 673,00 грн.

На виконання п. 3 Договору оренди позивач в день підписання Договору оренди землі також підписав акт приймання передачі (без дати та номеру), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу ТОВ АФ Олімпекс-Агро .

19 липня 2017 року державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії Комунального підприємства Центр державної реєстрації Молчановим С.О. було зареєстровано Додаткову угоду без номеру від 05 листопада 2016 року до Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ АФ Олімпекс-Агро (номер запису про інше речове право: 21455016, індексний номер: 36207004 від 19.07.2017 року).

За змістом вказаної Додаткової угоди сторони погодили: продовжити термін дії Договору до 31 грудня 2029 року; збільшити розмір орендної плати у грошовій формі, а саме у розмірі 6,5% від грошової оцінки землі, що становить 7 033,96 грн. за один рік; крім того сторони погодили, що Орендар проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію його присадибної земельної ділянки до 0,40 га в територіальних межах Орендаря на підставі попередньої заяви Орендодавця, а також Орендар як податковий агент з орендної плати повинен утримувати податки (збори), передбачені чинним законодавством; строк видачі орендної плати: до 31 грудня поточного року; нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 108 214,80 грн. (п. 2.5, 3.1, 4.1, 4.6 Додаткової угоди).

29 березня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачами Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро та Товариством з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське було укладено Додаткову угоду (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі та Додаткової угоди від 05 листопада 2016 року.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 29.03.2018 року, зі згоди позивача (Орендодавця) відповідач ТОВ АФ Олімпекс-Агро передає, а відповідач ТОВ Аграрне підприємство Придніпровське приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди.

За змістом Додаткової угоди від 29.03.2018 року сторони погодили внести зміни до Договору оренди землі та Додаткової угоди від 05.11.2016 року, а саме:

-внести зміни до п. 2.5 Додаткової угоди від 05.11.2016 року, яким визначити нормативну грошову оцінку земельної ділянки 108 214,80 грн.;

-внести зміни в п. 3.1 Додаткової угоди від 05.11.2016 року, яким визначити строк дії Договору до 31 грудня 2029 року, але в будь-якому випадку даний Договір та право оренди за даним Договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю Орендарем;

-внести зміни в абз. 4 п. 4.1Додаткової угоди від 05.11.2016 року, яким сторони погодили, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 7,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8 116,11 грн. за рік, а також Орендар зобов`язався проводити безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснювати безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га, в територіальних межах Орендаря, на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем. Із цієї орендної плати, передбаченої п. 4.1 Договору Орендодавцем як податковим агентом утримується податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Інші умови Договору оренди земельної ділянки залишились незмінними.

В день підписання Додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) від 29.03.2018 року сторони підписали акт прийому-передачі (без дати та номеру), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу ТОВ Аграрне підприємство Придніпровське .

Таким чином, у спірному договорі, з урахуванням додаткових угод, визначено три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню).

Однак, починаючи з 2017 року позивач більше не отримував орендну плату за користування його земельною ділянкою, зокрема в частині надання послуг з оранки, культивації присадибної ділянки та надання послуг з поставки 1 тони соломи до його садиби, а орендна плата у грошовій формі сплачувалась не в повному обсязі та з порушенням строків її виплати.

Позивач вважає, що систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків за Договором оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є грубим порушенням його прав, оскільки він не отримав ті блага, на які розраховував, а також вважає, що є всі достатні підстави для розірвання договору оренди, так як систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків порушує принцип добросовісного виконання договірних зобов`язань.

Ухвалою суду від 26 березня 2021 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2021 року зобов`язано ТОВ АП Придніпровське надати на адресу суду належним чином завірені документи, що стосуються спірного Договору оренди земельної ділянки.

У своєму відзиві представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що заборгованість за 2017-2020 роки відповідачами сплачена в повному обсязі, навіть з надлишком. Вказує на те, що оскільки заборгованість по орендній плати за 2017-2020 роки сплачена в повному обсязі, відсутні підстави для розірвання Договору оренди землі. Щодо надання послуг з оранки, культивації та безкоштовного завезення соломи зазначив, що Договором оренди землі з урахуванням змін та доповнень, викладених в додаткових угодах передбачено надання відповідних послуг на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем, однак позивач з відповідною заявою про надання цих послуг до товариства не звертався. Зокрема, заперечував проти стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, вважає їх завищеними та такими, що не відповідають складності справи, при цьому позивачем не надано доказів на підтвердження понесення цих витрат. В той же час, останній просив стягнути з позивача на користь ТОВ Аграрне підприємство Придніпровське витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

У відповіді на відзив представник позивача посилався на обставини, викладені в позові, наполягав на задоволенні позову. Вказує на те, що позивач звертався до відповідачів з відповідними заявами на надання послуг з обробітку земельної ділянки та поставки соломи, ці заяви містяться в матеріалах справи, однак сама процедура подачі цих заяв не передбачає їх реєстрацію, в той час як умовами спірного договору чітко передбачено надання Орендарем даних послуг. Вказує на те, що відповідачем не сплачена заборгованість по орендній платі за 2017 рік, а докази, на які посилається відповідач не стосуються предмету позову, оскільки вони мають посилання на інший договір, а тому є неналежними. Крім того, зауважив, що відомість на оплату готівки № 00000000058 від 14.03.2017 року, № 00000000365 від 28.03.2018 року на суму 1 500,00 грн. не можуть бути доказом на виплату орендної плати, оскільки зазначені суми були сплачені відповідачами на виконання п. 2.1 Договору позики без номеру та дати, укладених між сторонами у 2017-2018 роки. Також зазначив, що подані відповідачем докази за 2020 рік на реалізацію продукції не можуть бути враховані як докази в рахунок виплати орендної плати за спірним договором, оскільки вони підтверджують саме придбання (набуття) позивачем даної продукції у відповідача ТОВ АП Придніпровське у 2020 році на загальну суму 8 684,10 грн. Зокрема звернув увагу на платіжне доручення № 1412513241 від 10.06.2021 року на суму 8 578,16 грн., яке не є предметом судового розгляду, оскільки вимоги заявлені за період 2017-2020 роки. Разом з тим, даний доказ не підтверджує виплату орендної плати у грошовій формі за 2021 рік, в той час як підтверджує таку виплату за минулі періоди, що свідчить про неналежне виконання відповідачем умов спірного договору оренди землі в частині своєчасної і повної виплати орендної плати згідно умов договору та додаткових угод до нього.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник не з`явилися, згідно заяви представника позивача останній просив слухати справу без його участі, вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення справи не подавав, зокрема своїм правом на подання відзиву у встановлений законом строк не скористався.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення справи не подавав.

Враховуючи, що у справі беруть участь декілька відповідачів, при цьому від одного з них подано відзив на позовну заяву, суд вважає відсутні підстави для ухвалення заочного рішення.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані сторонами письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 080372, виданого 05 липня 2001 року Васильківською сільською Радою народних депутатів на підставі рішення ХУІ сесії ХХІІІ скликання Васильківської сільської Ради народних депутатів № 13 від 12 березня 2001року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 15985 позивачу ОСОБА_1 належить земельна площею 3,450 га., кадастровий номер 1223281000:02:017:0090, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 92312227 від 19 липня 2017 року.

Встановлено, що між ОСОБА_1 (Орендодавцем) та ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро (Орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру та дати (далі по тексту Договір оренди), зареєстрований 02 липня 2008 року у Новомосковському державному земельному центрі за № 04:08:126:02768, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 92312951 від 19 липня 2017 року.

У відповідності до п. 1, 2.1, 2.3 Договору оренди, Орендодавець надав відповідачу в строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,450 га. терміном на чотири роки одинадцять місяців двадцять дев`ять днів, з моменту державної реєстрації договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору оренди, відповідач ТОВ АФ Олімпекс-Агро зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 1,5 відсотків від грошової оцінки землі, згідно Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) із змінами від 13 вересня 2002 року, що становить 475,10 грн. за один рік.

Договором у п. 2.2. абз. 2 передбачено, що вказана у цьому договорі орендна плата також коригуватиметься Орендарем шляхом видання наказу без внесення доповнень до договору у наступних випадках: у разі зміни законодавством мінімальної орендної плати; у разі індексації законодавством грошової оцінки землі.

Строк видачі орендної плати: до 30 грудня кожного календарного року (абз. 5 п. 2.2 Договору).

Згідно з абз. 3 п. 2.2 Договору, Орендар гарантує продаж Орендодавцю сільськогосподарської продукції (зерно різне, м`ясо, поголів`я свиней та ВРХ та інше).

Відповідно до абз. 3 п. 3 Договору Відповідальність сторін Договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, Орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,01 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення.

Згідно з п. 1.1. Договору оренди, сторонами погоджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки яка на день підписання Договору становила 31 673,00 грн.

На виконання п. 3 Договору оренди позивач в день підписання Договору оренди землі також підписав акт приймання передачі (без дати та номеру), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу ТОВ АФ Олімпекс-Агро .

Судом встановлено, що 19 липня 2017 року державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії Комунального підприємства Центр державної реєстрації Молчановим С.О. було зареєстровано Додаткову угоду без номеру від 05 листопада 2016 року до Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ АФ Олімпекс-Агро (номер запису про інше речове право: 21455016, індексний номер: 36207004 від 19.07.2017 року), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 92312951 від 19 липня 2017 року.

За змістом вказаної Додаткової угоди сторони погодили: продовжити термін дії Договору до 31 грудня 2029 року; збільшити розмір орендної плати у грошовій формі, а саме у розмірі 6,5% від грошової оцінки землі, що становить 7 033,96 грн. за один рік; крім того сторони погодили, що Орендар проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію його присадибної земельної ділянки до 0,40 га. в територіальних межах Орендаря на підставі попередньої заяви Орендодавця, а також Орендар як податковий агент з орендної плати повинен утримувати податки (збори), передбачені чинним законодавством; строк видачі орендної плати: до 31 грудня поточного року; нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 108 214,80 грн. (п. 2.5, 3.1, 4.1, 4.6 Додаткової угоди).

Встановлено, що 29 березня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачами Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро та Товариством з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське було укладено Додаткову угоду (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі та Додаткової угоди від 05 листопада 2016 рокущо підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 129790640 від 05 липня 2018 року.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 29.03.2018 року, зі згоди позивача (Орендодавця) відповідач ТОВ АФ Олімпекс-Агро передає, а відповідач ТОВ Аграрне підприємство Придніпровське приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди.

За змістом Додаткової угоди від 29.03.2018 року сторони погодили внести зміни до Договору оренди землі та Додаткової угоди від 05.11.2016 року, а саме:

-внести зміни до п. 2.5 Додаткової угоди від 05.11.2016 року, яким визначити нормативну грошову оцінку земельної ділянки 108 214,80 грн.;

-внести зміни в п. 3.1 Додаткової угоди від 05.11.2016 року, яким визначити строк дії Договору до 31 грудня 2029 року, але в будь-якому випадку даний Договір та право оренди за даним Договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю Орендарем;

-внести зміни в абз. 4 п. 4.1 Додаткової угоди від 05.11.2016 року, яким сторони погодили, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 7,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8 116,11 грн. за рік, а також Орендар зобов`язався проводити безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснювати безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га, в територіальних межах Орендаря, на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем. Із цієї орендної плати, передбаченої п. 4.1 Договору Орендодавцем як податковим агентом утримується податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Інші умови Договору оренди земельної ділянки залишились незмінними.

В день підписання Додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) від 29.03.2018 року сторони підписали акт прийому-передачі (без дати та номеру), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу ТОВ Аграрне підприємство Придніпровське .

Як зазначено вище, укладений Договір (п.2.2. Договору з урахуванням Додаткових угод) визначає три основні складові орендної плати за Договором, якими є: орендна плата у грошовій формі 2% від грошової оцінки землі, безкоштовна поставка 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га.

Таким чином,сторони укладаючи спірний договір оренди визначили усі три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню). Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить одноразова виплата на поховання.

В подальшому, з урахуванням Додаткової угоди від 05 листопада 2016 року, розмір орендної плати за Договором оренди збільшено до 6,5% від нормативної грошової оцінки землі, а з 2018 року відповідно до Додаткової угоди від 29 березня 2018 року, сторони погодили розмір орендної плати в розмірі 7,5% від нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Позивач посилається на те, що відповідачами в повному обсязі не сплачена орендна плата за період з 2017-2020 роки, зокрема у цей період не здійснювалася безкоштовна поставка 1 тони соломи до садиби Орендодавця та не надавалися послуги по обробітку присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га у виді оранки та культивації.

Відповідачем ТОВ Аграрне підприємство Придніпровське надані докази виплати орендної плати за 2017- 2020 роки, а саме:

-за 2017 рік на суму4 791,00 грн. (відомість на виплату грошей № б/н від 16.02.2017 року); на суму 1 500,00 грн. (відомість на виплату грошей № 00000000058 від 14.03.2017 року); на суму 957,00 грн. (відомість на виплату грошей № б/н від 09.11.2017 року), а всього за 2017 рік -7 248,00 грн.;

-за 2018 рік на суму 871,00 грн. (відомість на виплату готівки № 00000000365 від 28.03.2018 року); на суму 1 500,00 грн. (відомість на виплату готівки № 00000000367 від 28.03.2018 року); на суму 1 140,00 грн. (відомість на виплату готівки № 1666 від 03.07.2018 року);на суму 2 831,00 грн. (відомість на виплату готівки № 2514 від 23.11.2018 року), на суму 2 177,82 грн. (відомість на виплату готівки № 00000003799 від 30.11.2018 року), а всього за 2018 рік - 8 519,82 грн.;

-за 2019 рік на суму 1 270,00 грн. (відомість на виплату готівки № 00000001430 від 05.07.2019 року), на суму 4 200,00 грн. в рахунок орендної плати видано пшеницю 1 200 кг (відомість по видачі в рахунок орендної плати № б/н за серпень 2019 рік), на суму 3 040,00 грн. в рахунок орендної плати видано ячменю 800 кг (відомість по видачі в рахунок орендної плати № б/н за серпень 2019 рік), на суму 187,00 грн. (відомість на виплату готівки № 00000002074 від 15.10.2019 року), а всього за 2019 рік - 8 697,00 грн.;

-за 2020 рік на суму 1 299,60 грн. в рахунок орендної плати видано 100 кг цукру (відомість на реалізацію с/г продукції № б/н за липень 2020 рік), на суму 7 384,50 грн. в рахунок орендної плати видано 1 350 кг пшениці (відомість на реалізацію с/г продукції № б/н від 25.09.2020 року), а всього 8 684,10 грн.;

-а також платіжне доручення № 1412513241 від 10.06.2021 року на виплату орендної плати за 2021 рік в сумі 8 578,16 грн.

В той же час, суд не бере в якості доказу на підтвердження виплати орендної плати за 2017-2018 роки відомість на виплату грошей № 00000000058 від 14.03.2017 року на суму 1 500,00 грн. та відомість на виплату готівки № 00000000367 від 28.03.2018 року на суму 1 500,00 грн., оскільки вважає слушними доводи представника позивача, що зазначені суми були надані відповідачами згідно до п. 2.1 договору позики, укладеного між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ТОВ АФ Олімпекс-Агро у 2017 році та між позивачем і відповідачем ТОВ АП Придніпровське у 2018 році. Вказані договори містяться в матеріалах справи.

Доводи представника позивача про те, що докази на виплату орендної плати, в яких містяться посилання на інший договір є неналежними, суд не приймає до уваги, оскільки позивач ОСОБА_1 , отримуючи від Товариства грошові суми ставив свій підпис, у останнього цієї миті не виникало будь-яких питань з приводу невірної дати договору оренди, крім того стороною позивача під час розгляду справи не порушувалося питання щодо недійсності підпису позивача ОСОБА_1 .

Також суд критично відноситься до тверджень представника позивача про те, що докази за 2020 рік на реалізацію продукції підтверджують придбання (набуття) позивачем продукції у відповідача ТОВ АП Придніпровське у 2020 році, а не її видачу в рахунок виплати орендної плати. В той же час, на підтвердження цьому представник жодного доказу не надав, в той час як в спірному договорі сторони погодили виплату орендної плати зокрема в натуральній формі.

Таким чином, заборгованість по орендній платі за 2017-2018 роки була сплачена позивачу не в повному обсязі.

Що стосується платіжного доручення № 1412513241 від 10.06.2021 року на виплату орендної плати за 2021 рік в сумі 8 578,16 грн., суд його не приймає як доказ до спірних правовідносин за 2017-2020 роки, оскільки даний доказ містить посилання на виплату орендної плати у грошовій формі за 2021 рік, а тому суд відхиляє доводи сторони позивача про те, що даний доказ підтверджує виплату орендної плати за минулі періоди.

Отже, судом встановлено, що орендна плата у грошовому виразі за 2017-2018 роки сплачена не в повному обсязі, крім того відповідачами не спростовано, що здійснювалась оранка, культивація присадибної земельної ділянки позивача за 2017-2020 роки та поставка соломи до садиби орендодавця за період з 2017 - 2019 роки. При цьому, відповідачем ТОВ АП Придніпровське спростовано, що у 2020 році солома до садиби позивача ним поставлялась, що підтверджується нарядом-завданням № б/н від 18.07.2020 року.

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст.15 Закону України Про оренду землі відносить до істотних умов договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Встановлює, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За ст. 21, 22 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5 статті 24 Закону України Про оренду землі встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Так, Договором оренди з урахуванням змін та доповнень викладених в Додаткових угодах передбачено, що Орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, утримувати з орендної плати прибутковий податок та вносити його до бюджету. Нести відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати.

Як зазначалося вище, умовами спірного Договору, зміненого та доповненого Додатковою угодою без номеру від 05 листопада 2016 року сторонами визначено, що орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 6,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7033,96грн. за рік оренди. Орендар проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га в територіальних межах орендаря, на підставі попередньої заяви Орендодавця.

Відповідно до умов Договору, зміненого та доповненого Додатковою угодою від 29 березня 2018 року, за користування вказаною в договорі земельною ділянкою Орендар нараховує Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 7,5% від нормативно-грошової оцінки землі, що становить 8 116,11 грн., а також проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснює безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га в територіальних межах Орендаря, на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем.

Пункт 3 ч.1 ст.3 ЦК України визначає однією з загальних засада цивільного законодавства свободу договору.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч.1-3 ст.6 ЦК України).

Частина 1 ст.14 ЦК України визначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 520 ЦК України визначено, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем не підтверджено виплату орендної плати в повному обсязі позивачу за спірним договором оренди землі у грошовому виразі за період 2017-2018 роки, а також, що здійснювалась оранка, культивація присадибної земельної ділянки позивача за 2017-2020 роки та поставка соломи до садиби орендодавця за період з 2017 - 2019 роки.

Водночас, підставою для розірвання договору є також є систематична несплата відповідачем позивачу орендної плати в повному обсязі у грошовій формі за 2017-2018 роки, зокрема систематична несплата орендної плати у формі оранки та культивації присадибної земельної ділянки Орендодавця за 2017-2020 роки та поставки соломи до садиби Орендодавця протягом 2018-2019 роки, з урахуванням наявних в справі доказів, якими підтверджується наявність такої земельної ділянки та враховуючи не надання відповідачами суду доказів на підтвердження факту проведення оранки та культивації присадибної земельної ділянки та поставки соломи протягом цього періоду.

При цьому, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13, 15, 21Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Таким чином, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 183/1749/17 Верховний Суд України зробив висновок про те, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до 6 ст.13 ЗУ Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Системний аналіз наведених вище норм закону, дає суду підстави для розірвання Договору оренди, в тому числі, в зв`язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати, визначеної договором у формі безкоштовної поставки соломи до садиби позивача за 2017-2019 роки, проведення оранки і культивації присадибної земельної ділянки за 2017-2020роки.

Посилання представника відповідача ТОВ Аграрне підприємство Придніпровське на те, що безкоштовні послуги з поставки соломи до садиби позивача, проведення оранки і культивації присадибної земельної ділянки здійснюються на підставі подання Орендодавцем письмової заяви судом не приймаються до уваги, оскільки умовами Додаткової угоди від 29 березня 2018 року не передбачено чітко прописаної процедури подачі письмової заяви Орендодавцем, а навпаки визначений обов`язок Орендаря внести орендну плату, в тому числі у виді оранки та культивації земельної ділянки Орендодавця, поставку 1 тони соломи до садиби, що не може бути тотожним обов`язку Орендодавця. При цьому вказані заяви, на які посилається представник відповідача містяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про систематичну несплату визначеної Договором орендної плати в повному обсязі в грошовій формі, а також систематичну несплату орендної плати в частині поставки соломи, оранки і культивації присадибної земельної ділянки позивача, що є підставою для розірвання договору оренди, укладеного між сторонами, а тому позовні вимоги в цій частині обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Інші доводи сторін судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.

При цьому, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

У позові ОСОБА_1 навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з суми судового збору в розмірі 908,00 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч.1,2ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Представником позивача на підтвердження понесення Івановим М.А. витрат на адвоката надано: договір № 02/12-20 про надання правової допомоги від 21.12.2020 року; ордер адвоката серії АЕ № 1061153 від 20.03.2021 року про надання правової допомоги за Договором № 02/12-20 від 21.12.2020 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 і адвокатом Ямковим В.Ф.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2554 від 18.06.2012 року; посвідчення адвоката № 2231 від 18.06.2012 року та акт б/н від 05.04.2021 року про надання юридичних послуг до Договору № 02/12-20 від 21.12.2020 року, згідно з п. 1 та 4 якого вартість послуг за надання консультації, аналізу та збирання доказів, а також складання даної позовної заяви для подання її до суду становить 5 500,00 грн.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження сплати позивачем коштів в розмірі 5 500,00 грн., а саме квитанції, платіжні доручення, будь-які розрахункові документи, в тому числі довідка в довільній формі.

При цьому, суд враховує позицію Об`єднаної Палати КГС ВС, викладену в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок про те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

В свою чергу, представник відповідача ТОВ Аграрне підприємство Придніпровське у своїй заяві заперечував проти стягнення з товариства витрат на правову допомогу в зазначеному розмірі, вважає їх завищеними та такими, що не відповідають складності справи, зокрема матеріали справи не містять доказів їх понесення позивачем.

Однак, в силу приписів ст. 137, 141 ЦПК України як позивачем ОСОБА_1 не надано жодних доказів, які б підтверджували факт понесення ними витрат в зазначеному вище розмірі.

Враховуючи те, що позивачем в передбачені законом строки не подано належних доказів понесення ними витрат на правничу допомогу, суд на підставі вищевикладеного відмовляє у відшкодуванні цих витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів, на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн., з кожного окремо.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро , Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське про розірвання договору оренди земельної ділянки, - задовольнити.

Розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 3,450 га. (кадастровий номер 1223281000:02:017:0090), без номеру та дати, зареєстрований у Новомосковському державному земельному центрі за № 04:08:126:02768 від 02 липня 2008 року, з урахуванням змін та доповнень викладених у Додатковій угоді без номеру від 02 липня 2008 року, Додатковій Угоді без номеру від 05 листопада 2016 року та Додатковій угоді без номеру від 29березня 2018 року (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди), укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро (код ЄДРПОУ 30195842), яке в подальшому безоплатно відступило свої права та обов`язки новому Орендареві - Товариству з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське (код ЄДРПОУ 41102163).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро на користь на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 454, 00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн. 00 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське на користь на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 454, 00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн. 00 коп.).

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро , код ЄДРПОУ 30195842, місцезнаходження за адресою: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Лесі Українки, буд. 10;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське , код ЄДРПОУ 41102163, місцезнаходження за адресою: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Лесі Українки, буд. 10.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 01 грудня 2021 року.

Суддя Д.І. Городецький