Постанова

від 02.06.2010 по справі 9/289-07-8052

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2010 р. № 9/289-07-8052

Вищий господарський суд України у складі колегії су ддів:

головуючого Губенко Н.М.

суддів Барицької Т.Л.

Мирошниченка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційн е подання

Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Овідіопольс ької районної державної адмі ністрації Одеської області т а Дальницької сільської ради Овідіопольського району Оде ської області

на рішення

від господарського суду Одесь кої області

19.10.2007

у справі № 9/289-07-8052

за позовом Фізичної особи-підприєм ця ОСОБА_5

до Фізичної особи-підприєм ця ОСОБА_6

про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно

у судовому засіданні взял и участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'яви вся;

- відповідача

- скаржника повідомлений, але не з'явив ся;

Громадський С.О. (прокуро р Генеральної прокуратури Ук раїни)

Згідно з розпорядженн ям Голови Вищого господарськ ого суду України Демченка С .Ф. від 01.06.2010 № 02.02-10/251 розгляд спра ви № 9/289-07-8052 господарського суду Одеської області здійснюєть ся у складі колегії суддів: Гу бенко Н.М. - головуючий суддя , судді Барицька Т.Л., Мирошнич енко С.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.10.2 007 у справі № 9/289-07-8052 (суддя: Ба кланова Н.В.) позов задоволено . За рішенням визнано ді йсним договір купівлі-продаж у нерухомого майна у вигляді аптечного кіоску, що знаходи ться за адресою: АДРЕСА_1, який був укладений між позив ачем Фізичною особою-під приємцем ОСОБА_5 та відпов ідачем Фізичною особою-п ідприємцем ОСОБА_6 04 жовтн я 2007 року; визнано за позивачем право власності на нерухоме майно у вигляді аптечного кі оску, що знаходиться за адрес ою: АДРЕСА_1, і позначене на плані: під літ. "А"- аптечний кіо ск, загальною площею 21,5 кв.м.

До Вищого господарського с уду України із касаційним по данням в інтересах держави в особі Овідіопольської район ної державної адміністрації Одеської області та Дальниц ької сільської ради Овідіопо льського району Одеської обл асті звернувся Заступник про курора Одеської області, в як ому просить прийняте у даній справі рішення скасувати, сп раву направити на новий розг ляд до господарського суду п ершої інстанції. Обґрунтовую чи підстави касаційного пода ння, заступник прокурора пос илається на порушення судом першої інстанції норм матері ального та процесуального пр ава.

Відзив на касаційне поданн я від сторін у справі не надхо див, що не є перешкодою для суд у касаційної інстанції перег лянути оскаржуване рішення.

Сторони належним чином пов ідомлялися про час та місце р озгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діло водства в господарських суда х України, затвердженої нака зом Голови Вищого господарсь кого суду України від 10.12.2002 № 75, п роте ні позивач, ні відповіда ч не скористалися своїм прав ом бути присутніми у судовом у засіданні 02.06.2010.

Колегія суддів Вищого госп одарського суду України, бер учи до уваги межі перегляду с прави у касаційній інстанції , обговоривши доводи касацій ного подання, проаналізувавш и на підставі фактичних обст авин справи застосування нор м матеріального та процесуал ьного права при прийнятті ос каржуваного рішення, знаходи ть касаційне подання таким, щ о підлягає задоволенню з так их підстав.

Судом першої інстанції вс тановлено:

- позивач користується земе льною ділянкою площею 0,0024 га, я ка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з 2006 року; цільове пр изначення земельної ділянки - для розміщення аптечного кі оску;

- на вищезазначеній земельн ій ділянці відповідачем без оформлення землі, відповідно го дозволу позивача на будів ництво та належно затверджен ого проекту було побудовано нерухоме майно у вигляді апт ечного кіоску, загальною пло щею 21,5 мІ ;

- незважаючи на протиправні сть дій відповідача, 04 жовтня 2007 року між позивачем та відпо відачем був укладений догові р купівлі-продажу нерухомого майна у вигляді аптечного кі оску, що знаходиться за адрес ою: АДРЕСА_1;

- на виконання п. 2 та п. 2.1 вищев казаного договору, у вигляді повного розрахунку за вищев казане нерухоме майно, що зна ходиться за адресою: АДРЕСА _1, позивачем було сплачено в ідповідачу суму, що складає 8 0 00 грн.; відповідач передав, а по зивач прийняв нерухоме майно , про що було складено акт прий ому-передачі нерухомого майн а;

- від нотаріального посвідч ення договору купівлі-продаж у відповідач ухиляється, що й зумовило звернення позивача з позовом.

Суд першої інстанції, дослі дивши умови договору купівлі -продажу, прийшов до висновку , що договір містить усі істот ні умови притаманні такому в иду договору, у зв'язку з чим, к еруючись ст.ст. 220, 657 ЦК України з адовольнив позовні вимоги в частині визнання дійсним дог овору купівлі-продажу, так са мо як і задовольнив вимогу по зивача про визнання за ним пр ава власності.

Вищий господарський суд Ук раїни вважає передчасними ви сновки суду першої інстанції , на підставі яких він дійшов в исновку про задоволення позо вних вимог.

Відповідно до ст. 375 Цивільн ого кодексу України право зв одити на земельній ділянці б удівлі та споруди, а також доз воляти будівниц тво на своїй ділянці іншим особам має вла сник земельної ділянки.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови до держання архітектурних, буді вельних, санітарних, екологі чних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її ціль овим призначенням (п. 3 ст. 375 Цив ільного кодексу України).

Правові наслідки самочинн ої забудови, здійсненої влас ником на його земельній діля нці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу (п. 4 ст. 375 Цивіль ного кодексу України).

Відповідно до ст. 376 Цивільно го кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інш е нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщ о вони збудовані або будують ся на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети , або без належного дозволу чи належно затвердженого проек ту, або з істотними порушення ми будівельних норм і правил ; особа, яка здійснила або здій снює самочинне будівництво н ерухомого майна, не набуває п рава власності на нього; якщо власник (користувач) земельн ої ділянки заперечує проти в изнання права власності на н ерухоме майно за особою, яка з дійснила (здійснює) самочинн е будівництво на його земель ній ділянці, або якщо це поруш ує права інших осіб, майно під лягає знесенню особою, яка зд ійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахуно к; на вимогу власника (користу вача) земельної ділянки суд м оже визнати за ним право влас ності на нерухоме майно, яке с амочинно збудоване на ній, як що це не порушує права інших о сіб.

Таким чином, до предмету до казування у даній справі вхо дить встановлення факту нада ння позивачу (який здійсни в самочинне будівництво і об ґрунтував позовні вимоги нор мами ст. 376 Цивільного кодексу України) в установленому з аконом порядку земельної діл янки під уже збудоване нерух оме майно; дослідження питання наявності чи відсут ності заперечень проти визна ння права власності на самоч инно збудоване нерухоме майн о з боку власника земельної д ілянки (Дальницької сільс ької ради Овідіопольського р айону Одеської області), пи тання наявності чи відсутнос ті порушення прав інших осіб у зв'язку зі здійсненням пози вачем самочинного будівницт ва.

Крім того, слід взяти до ува ги, що згідно зі ст. 331 Цивільног о кодексу України право влас ності на новостворене нерухо ме майно (житлові будинки, буд івлі, споруди тощо) виникає з м оменту завершення будівницт ва (створення майна); якщо дого вором або законом передбачен о прийняття нерухомого майна до експлуатації, право вла сності виникає з моменту йог о прийняття до експлуатації .

Згідно із ст. 14 Закону Україн и "Про основи містобудування " до компетенції виконавчих о рганів сільських, селищних, м іських рад у сфері містобуду вання належать, зокрема, пров едення робіт з прийняття в ек сплуатацію закінчених будів ництвом об'єктів у порядку, вс тановленому законодавством ; забезпечення в установлено му законом порядку державног о контролю за дотриманням за конодавства, затвердженої мі стобудівної документації пі д час планування та забудови відповідних територій; зупи нення у випадках, передбачен их законом, будівництва, яке п роводиться з порушенням міст обудівної документації та пр оектів окремих об'єктів, а так ож може заподіяти шкоду навк олишньому природному середо вищу.

Відповідно до ст. 18 Закону Ук раїни "Про основи містобудув ання" закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийнятт ю в експлуатацію в порядку, вс тановленому Кабінетом Мініс трів України.

Пунктом 29 Порядку прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвер дженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 № 1243 , встановлено, що датою введ ення в експлуатацію закінчен ого будівництвом об'єкта є да та затвердження акта державн ої приймальної комісії про п рийняття в експлуатацію цьог о об'єкта органом виконавч ої влади чи органом місцевог о самоврядування, що утворив комісію.

Однак, господарський суд пе ршої інстанції, на вищевказа ні вимоги закону уваги не зве рнув, Овідіопольську районну державну адміністрацію Одес ької області до участі у спра ві не залучив, унеможливлююч и здійснення нею свого обов'я зку щодо контролю за дотрима нням законодавства у сфері б удування.

З огляду на зазначене колег ія суддів погоджується з дов одами касаційного подання і дійшла висновку, що рішення с уду у даній справі зачіпає пр ава Овідіопольської районно ї державної адміністрації Од еської області та Дальницько ї сільської ради Овідіопольс ького району Одеської област і.

Крім того, згідно із статте ю 657 Цивільного кодексу Україн и договір купівлі-продажу не рухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає н отаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За правилом пункту 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотар іальному посвідченню і держа вній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реє страції.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домов илися щодо усіх істотних умо в договору, що підтверджуєть ся письмовими доказами, і від булося повне або часткове ви конання договору, але одна із сторін ухилилася від його но таріального посвідчення, суд може визнати такий договір д ійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення дог овору не вимагається.

Із змісту зазначеної норми закону вбачається, що при вир ішенні спору про визнання до говору, який потребує нотарі ального посвідчення, дійсним , суд повинен дослідити, крім о бставин щодо виконання сторо нами умов договору, також ная вність доказів щодо ухилення сторони від нотаріального п освідчення договору та відсу тність передбачених законом обмежень для його укладення .

Водночас, як вбачається з м атеріалів справи суд першої інстанції не досліджував пит ання чи дійсно сторона ухили лася від його посвідчення та чи втрачена така можливість , а також чи немає інших підста в нікчемності договору купі влі-продажу нерухомого майна від 04.10.2007.

Також, як вказувалося вище , предметом даного спору було дві вимоги позивача, а саме: визнати дійсним на підст аві ч. 2 ст. 220 ЦК України договір купівлі-продажу, укладений з відповідачем та визнати з а позивачем право власності на нерухоме майно, що було предметом спірного договору .

Однак, вирішуючи даний спір , суд першої інстанції не врах ував позиції Верховного Суду України, викладеної у постан ові від 26.05.2009 у справі № 2-17/9353-2007, згі дно з якою, суд може визнати ді йсним сам договір на підстав і ч. 2 ст. 220 ЦК України, який потре бує нотаріального посвідчен ня, визнавати ж право власнос ті на майно, що було предметом спірного договору, указана н орма суд таким правом не наді ляє.

Отже, суд першої інстанції п рипустився неправильного за стосування приписів ч. 1 ст. 47 ГП К України щодо прийняття суд ового рішення суддею за резу льтатами обговорення усіх об ставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного , повного і об'єктивного розгл яду в судовому процесі всіх о бставин справи в їх сукупнос ті, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГП К України є підставою для ска сування судових рішень у спр аві.

Касаційна ж інстанція відп овідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України н е має права встановлювати аб о вважати доведеними обстави ни, що не були встановлені у рі шенні або постанові господар ського суду чи відхилені ним , вирішувати питання про дост овірність того чи іншого док азу, про перевагу одних доказ ів над іншими, збирати нові до кази або додатково перевірят и докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий ро згляд до суду першої інстанц ії, при новому розгляді справ и суду належить врахувати ви щевикладене, більш повно та в себічно перевірити дійсні об ставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі до казам, доводам та запереченн ям сторін і в залежності від в становленого та вимог закону постановити законне та обґр унтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Гос подарського процесуального кодексу України, Вищий госпо дарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Заступ ника прокурора Одеської обла сті задовольнити.

Скасувати рішення господа рського суду Одеської област і від 19.10.2007 у справі № 9/289-07-8052.

Справу № 9/289-07-8052 направити на н овий розгляд до господарсько го суду Одеської області.

Згідно з статтями 125, 129 Конст итуції України та рішенням К онституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 постанова Вищог о господарського суду Україн и касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.М. Г УБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦ ЬКА

С.В. МИ РОШНИЧЕНКО