№ 333/3382/20
провадження № 2/336/540/2021
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2021 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Дмитрюк О.В.,
за участю секретаря Павловцева В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Відділення № 1 Автотранспортного підприємства 129966 (третя особа - ОСОБА_2 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
В С Т А Н О В И В:
01.07.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначив, що ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 27.05.2020 р. закрито кримінальне провадження № 12018080040001222 від 18.04.2018 р. на підставі ч.9 ст.284 КПК України.
До ухвали даного судового рішення, 17.04.2018 р. позивач звернувся до компетентного органу, а саме СВ Комунарського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області із заявою про вчинення злочину та повідомив, що 17.04.2018 р. ОСОБА_2 , за попередньою змовою із невідомими особами, 16.04.2018 р., в день коли Космічний ринок, розташований по вул.Європейська, 3 в м.Запоріжжі не працює, використовуючи вантажний автомобіль, шляхом вільного доступу до приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому зберігався належний йому на праві власності товар для саду та огороду, а саме: фасоване насіння рослин, ґрунт, садовий інвентар, пластикові горшки для квітів, шланги для поливу, стелажі, на яких знаходився весь товар вчинили крадіжку всього наявного там майна на загальну суму 303 831,90 грн.
Допитаний як свідок ОСОБА_2 підтвердив те, що будучи директором ТОВ Відділення № 1 Автотранспортного підприємства 129966 , вивіз належне позивачу майно на склад вказаного підприємства, однак відмовляється його повернути, вимагаючи документи, які підтверджують право власності ОСОБА_1 на майно.
Разом з тим, інші бухгалтерські документи, які підтверджують придбання ним товару, знаходились у приміщенні магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 на час заволодіння цим майном директором ТОВ Відділення АТП 129966 і відповідно ОСОБА_2 , заволодів ним.
Посилаючись на положення ст.367 ЦК України, позивач просить витребувати майно на загальну суму 303 831,90 грн. із чужого незаконного володіння ТОВ Відділення № 1 АТП 129966 згідно таблиць № 1-12 (з переліком товару); стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу.
Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 02.07.2020 р. справа передана на розгляд до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя за підсудністю.
Ухвалою від 21.12.2020 р. позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.02.2021 р.
26.02.2021 р. підготовче судове засідання відкладено на 29.04.2021 р. через зайнятість судді в іншому провадженні.
29.04.2021 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 08.06.2021 р.
08.06.2021 р. розгляд справи відкладено на 30.08.2021 р. через перебування судді в нарадчій кімнаті.
30.08.2021 р. розгляд справи відкладено на 26.10.2021 р. за клопотанням позивача на підставі п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України.
26.10.2021 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 16.11.2021 р. на підставі ч.2 ст.240 ЦПК України.
16.11.2021 р. розгляд справи відкладено на 06.12.2021 р. через зайнятість судді в іншому провадженні.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позов, просили його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в суді просив відмовити в задоволенні позову з підстав його недоведеності та необґрунтованості.
Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав заяву про продовження розгляду справи без його участі, в процесі розгляду справи зазначив, що позивачем не доведено факту належності йому майна, яке просить витребувати, а тому позов не підлягає задоволенню.
Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, та в процесі розгляду справи третьої особи, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 03.01.2018 р. (а.с.38), Товариство з обмеженою відповідальністю Відділення № 1 Автотранспортного підприємства 129966 є власником торгового павільйону, що розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул.Європейська, 3 , що раніше належав ОСОБА_1 .
Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань свідчить, що 18.04.2018 р. зареєстровано кримінальне провадження № 12018080040001222 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 Кримінального Кодексу України (а.с.32) на підставі заяви ОСОБА_1 .
Відповідно до ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 27.05.2020 р. було задоволено клопотання директора ТОВ Відділення № 1 АТП 129966 та закрито кримінальне провадження № 12018080040001222 від 18.04.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, оскільки закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей до ЄРДР, передбачені ч.1 ст.219 КПК України (а.с.44-45).
Позивач просив витребувати у відповідача з незаконного володіння майно, яке вивезене 16.04.2018 р. ОСОБА_2 з магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 на загальну суму 303 831,90 грн., а саме: насіння овочевих та квіткових культур, згідно таблиці № 1; добрива мініральні гранульовані, згідно таблиці № 2; ґрунти для посадки кімнатних рослин, згідно таблиці № 3; засоби захисту рослин, згідно таблиці № 4; горщики для кімнатних рослин пластикові, згідно таблиці № 5; садовий інвентар (обприскувачі, джгути для підв`язки рослин і т.д.), згідно таблиці № 6; садовий інструмент (секатори для обрізання кущів, вила, лопати, і т.д.), згідно таблиці № 7; поливальні шланги, згідно таблиці № 8; сітка огіркова, сітка притіняє, сітка для винограду, згідно таблиці № 9; інші товари сільського господарського призначення, згідно таблиці № 10; продукція ТМ Чойс , згідно таблиці № 11; інвентар, допоміжні та особисті речі, згідно таблиці № 12.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про вибуття належного йому майна з володіння поза його волею та перебування майна в натурі у незаконному володінні відповідача.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).
Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибула із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
Правовий аналіз положень ст. 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав а інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання усього комплексу правомочностей.
Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.
Витребування майна шляхом віндікації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником та володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння.
Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.
Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.
Відповідно до ст. 184 Цивільного кодексу України речі можуть бути з родовими ознаками та з індивідуальними. Зазначеною нормою визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов`язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації. Поряд із предметами, єдиними у своєму роді (наприклад, картиною), до речей, визначених індивідуальними ознаками, можуть бути віднесені речі, певним способом виокремлені учасниками правочину з маси однорідних речей. Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.
Отже, об`єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову.
Суд вважає, що майно перелічене в позові, яке є предметом спору та вказані в позовній заяві, а також таблицях № 1-12, складених позивачем, не визначено певними індивідуальними ознаками, майно не має кольору, дати виготовлення, матеріал, власні параметри (висота, ширина, довжина), пакувальні, цифрові, номерні та інші характерні позначки тощо.
В обгрунтування позовних вимог позивачем в процесі розгляду справи надано: карточки клієнтів, товарні чеки, видаткові накладні, звіти по клієнтах, взаєморозрахунки з контрагентами, акти звірки, договори, специфікації (т.2 а.с.78-107), які не є належними доказами підтвердження належності майна позивачу.
В процесі розгляду справи, заперечуючи проти позову, представник відповідача та третя особа, зазначали, що дійсно після придбання торгівельного павільйону в ньому було виявлено майно, про що 02.04.2018 р. було складено акт (т.1 а.с.76-82), де зазначено найменування майна з детальною характеристикою кожного предмета та його кількість, після чого колишньому власникові нерухомості ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано, шляхом направлення поштової кореспонденції, отримати належне йому майно, у разі пред`явлення документів, які підтверджують право власності позивача.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України витребуваною може бути тільки індивідуально-визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи.
Належність майна позивачу не доведено в процесі розгляду справи належними та допустими доказами, а також майно, що є предметом спору, не визначено певними індивідуальними ознаками, тому суд позбавлений можливості захистити права ОСОБА_1 у обраний ним спосіб та відмовляє у задоволенні позову через його недоведеність.
На підставі ст.141 ЦПК України, суд не стягує з відповідача на користь позивача судові витрати.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Відділення № 1 Автотранспортного підприємства 129966 (м.Запоріжжя, вул.Базова, 12, ЄДРПОУ 40534338) (третя особа - ОСОБА_2 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Дмитрюк
Суд | Шевченківський районний суд м. Запоріжжя |
Дата ухвалення рішення | 06.12.2021 |
Оприлюднено | 28.12.2021 |
Номер документу | 102236581 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
Дмитрюк О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні