Рішення

від 28.12.2021 по справі 120/13987/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 грудня 2021 р. Справа № 120/13987/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (далі - сільська рада, відповідач) із позовом, в якому просили:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не прийняття у місячний строк рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею по 2, 00 га для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею по 2, 00 га для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що за наслідком розгляду її клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, у встановлені законом строки не прийнято рішення.

29.10.2021 р. ухвалою відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

02.11.2021 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову вказуючи на те, що клопотання розглянуто, однак проект рішення про надання позивачці дозволу не отримав достатньої кількості голосів депутатів ради. Отже, на думку відповідача, відповідач розглянув заяву позивача у встановлений законом строк та протиправної бездіяльності не допускав.

06.12.2021 р. надійшла додаткові пояснення, в яких позивачка зазначила, що відзив є безпідставним вказавши, що рішення від 21.09.21 р. не є тим, яке має бути прийнято в порядку статті 118 ЗК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази , суд встановив наступне.

02.08.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до Уланівської ОТГ із клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею по 2, 00 га для ведення особистого селянського господарства. До даного клопотання долучено графічні матеріали і копію паспорту.

21.09.2021 на розгляд 14 сесії Уланівської сільської ради 8 скликання винесений проєкт рішення ради "Про надання дозволу на виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарство", що підтверджується відповідним витягом з протоколу сесії ради.

За результатами голосування за вказаний проект проголосували "за" - 0 депутатів, "проти" - 0, "утримались" - 21 . Рішення не прийнято.

Однак, на думку позивачки, відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не прийняв по суті рішення за результатами розгляду клопотання про надання дозволу у місячний строк, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт б частини 1 статті 121 ЗК України).

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, як видно підставами для відмови у наданні дозволу є: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Дані підстави є вичерпними .

При цьому, відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Із аналізу наведених норм видно, що за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень: надається дозвіл на розроблення проекту /документації землеустрою або мотивована відмова у його наданні.

Проте, як зазначалось вище, за наслідком розгляду клопотання позивачки щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем у встановлені земельним законодавством строки не прийнято рішення ані щодо відмови, ані щодо надання дозволу на розробку проекту. Відтак, така бездіяльність є протиправною.

Стосовно позиції відповідача щодо недопущення ним протиправної бездіяльності, оскільки клопотання позивача розглянуто, однак депутати утримались від голосування, то суд такі до уваги не приймає, оскільки утримання від прийняття рішення додатково підтверджує допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не прийняття рішення по суті в порядку визначеному Земельним кодексом України.

Враховуючи викладене, обираючи ефективний спосіб захисту, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльності Уланівської сільської ради щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду клопотання від 02.08.2021 р. у спосіб визначений статтею 118 ЗК України.

Визначаючись щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача надати дозвіл, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом .

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок може передбачати формування та/або зміну цільового призначення декількох земельних ділянок, за умови що розпорядником земельних ділянок буде один орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, або власником земельної ділянки приватної власності є одна особа.

В свою чергу, відповідно до ч. 5 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частинами 6-7 статті 79-1 ЗК Украни встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Отже, як видно у разі поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення або винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації, здійснюється за технічною документацією.

При цьому, як видно із матеріалів справи ОСОБА_1 претендує на земельну ділянку із кадастровим номером 0524883500:05:001:0281, загальною площею 2 га, межі винесені в натурі, тобто дана земля сформована, її площа не передбачає поділу.

В свою чергу, стаття 118 ЗК України вказує на те, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Суд зазначає, що зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Надання дозволу на розробку проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04.08.2020у справі №340/2074/19).

Обраний спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

До того ж варто звернути увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17, яка полягає у наступному.

Оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зауважує, що позивачка звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку про надання дозволу на розробку проєкту .

При цьому, суд приймає до уваги, що земельна ділянка із кадастровим номером 0524883500:05:001:0281 сформована, визначено межі такої та її розмір не передбачає поділу та відповідачем підготовлено рішення саме про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою.

Проте, відповідачем протягом законодавчо встановленого місячного терміну не прийнято відповідного рішення на сесії сільської ради.

Втім, 21.09.2021 Уланівська СР здійснила розгляд зазначеного клопотання позивачки та підготувала проект рішення щодо надання дозволу, разом із тим рішення не було прийнято, у зв`язку з тим, що депутати на сесії утримались від голосування.

Отже, відповідачем з передбачених чинним законодавством підстав не було прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, хоча його проект був підготовлений, а за наслідком розгляду клопотання позивачки від прийняття рішення депутати утримались.

За позицією позивачки, дії Уланівської СР спрямовані на створення умов, які унеможливлять видачу дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому самим ефективним способом захисту їх порушених прав буде зобов`язати відповідача прийняти рішення, яким надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення землі у власність для ведення особистого селянського господарства.

Суд вказує, що позивачем дотримано умов для надання дозволу на розробку проекту землеустрою, більш того відповідач підготував проект землеустрою про надання дозволу, що свідчить про те, що ОСОБА_1 дотримано вимоги щодо надання такого (дозволу). Однак, відповідачем на час прийняття рішення у даній справі так і не прийнято, у спосіб визначений законом, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або відмову у його надані.

Разом з тим, статті 118 ЗК України передбачає, що підставами для відмови у наданні дозволу є: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Дані підстави є вичерпними .

Обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем не наведено та судом не встановлено в ході розгляду даної справи.

Враховуючи те, що судом встановлено виконання умов, визначених законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, з огляду на поведінку відповідача, яка в даному випадку, свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційних прав фізичних осіб на землю, суд вважає, що відповідача необхідно зобов`язати прийняти рішення, яким надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

На переконання суду, зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким надати дозвіл на розробку проекту забезпечить ефективний судовий захист порушених прав позивачів та призведе до реального їх відновлення.

При цьому, обираючи спосіб захисту порушених прав позивачів суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені у постановах №316/979/18 від 24.01.2020 та №560/1334/19 від 27.01.2021, яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що належним та ефективним способом захистом порушеного права, який забезпечує позитивне вирішення питань без невиправданих зволікань є зобов`язання суб`єкта владних повноважень саме надати дозвіл на розробку проекту землеустрою .

В свою чергу, за матеріалами даної справи та встановленими судом обставинами, аналізуючи поведінку відповідача, суд дійшов переконання, що інший спосіб судового захисту неможливо застосувати, так як ним не буде забезпечено ефективне відновлення порушених прав позивача та не виключається повторність звернень позивача за захистом до суду з питань реалізації права на землю.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 908 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити - повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області щодо не прийняття у місячний строк за наслідком розгляду клопотання від 02.08.2021 р. ОСОБА_1 рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею по 2, 00 га для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Уланівську сільську раду району Вінницької області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2, 00 га кожному окремо для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (вул. Миру, 9, с. Уланів, Хмільницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04331834).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Уланівська сільська рада Хмільницького району Вінницької області (вул. Миру, 9, с. Уланів, Хмільницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04331834).

Повний текст рішення сформовано: 28.12.2021

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна