Рішення

від 21.12.2021 по справі 904/7650/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2021м. ДніпроСправа № 904/7650/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШИНЕРІ ГРУП", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ПМК-1", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 141 250,68 грн. за договором поставки № 14022020-01 від 14.02.2020 року.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАШИНЕРІ ГРУП" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ПМК-1" заборгованість у загальному розмірі 141 250,68 грн. за договором поставки № 14022020-01 від 14.02.2020 року, яка складається з наступних сум: поточної заборгованості у розмірі 40 093,14 грн. та штрафу розмірі 101 157,54 грн.

Дослідивши подані позовні матеріали, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3 - 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (141 250,68 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, та запропоновано учасникам справи подати до суду: позивачу у строк до 10.10.2021 року: відповідь на відзив на позовну заяву за правилами, встановленими частинами третьою - шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відповіді на відзив направити на адресу відповідача, докази надсилання надати до суду); відповідачу у строк до 30.09.2021 року: відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відзиву направити на адресу позивача, докази надсилання надати до суду); заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження (за наявності); заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень за правилами, встановленими частинами третьою - шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію заперечень направити на адресу позивача, докази надсилання надати до суду).

Дослідивши подані позовні матеріали, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3 - 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (141 250,68 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, та запропоновано учасникам справи подати до суду: позивачу у строк до 10.10.2021 року: відповідь на відзив на позовну заяву за правилами, встановленими частинами третьою - шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відповіді на відзив направити на адресу відповідача, докази надсилання надати до суду); відповідачу у строк до 30.09.2021 року: відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відзиву направити на адресу позивача, докази надсилання надати до суду); заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження (за наявності); заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень за правилами, встановленими частинами третьою - шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію заперечень направити на адресу позивача, докази надсилання надати до суду).

В зазначений строк відповідач відзив на позов не надав.

На адресу Господарського суду Дніпропетровської області повернувся конверт з ухвалою суду від 06.09.2021, яка належним чином направлялися на юридичну адресу ТОВ ВКФ "ПМК-1" зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Таким чином, ухвалу господарського суду по справі № 904/7650/21 відповідачем за юридичною адресою не отримано, а будь-якої іншої адреси для листування з відповідачем у справі, господарському суду не відомо.

Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з повідомленням з поміткою "судова повістка".

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З поштового повідомлення, у якому відповідачу направлялась копія ухвали, судом вбачається, що конверт повернуто поштою до суду, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Враховуючи вищевикладене, з метою надання можливості сторонам реалізації своїх процесуальних прав і обов`язків та забезпечення рівності і змагальності сторін, суд вважає за необхідне перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/7650/21 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання, у зв`язку зі складністю цього спору, необхідністю визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та встановлення відповідних доказів, та надати сторонам час для вирішення спору мирним шляхом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 року здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/7650/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 07.12.2021 року о 14:30 год.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 року була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням № 4930017953844, та відповідно до інформації з УДППЗ "Укрпошта", рекомендований лист з повідомленням № 4930017953844 відповідачем було отримано 11.11.2021 року, що свідчить про обізнаність відповідача про місце та час розгляду справи.

25.11.2021 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов докладний розрахунок суми позову.

У підготовче судове засідання 07.12.2021 року представники сторін не з`явились.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.12.2021 року о 14:30 год.

У призначене судове засідання з розгляду справи по суті 21.12.2021 року представники сторін не з`явились.

Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 14.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ПОЗИЦІЇ СТОРІН:

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором за договором поставки № 14022020-01 від 14.02.2020 року, а саме в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 40 093,14 грн., що стало підставою для нарахування штрафу у розмірі 101 157,54 грн.

Позиція відповідача, викладена у відзиві

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням Договору, умов та строку поставки товару, встановлення факту постави товару та встановлення факту невиконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар та факту нарахування штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною фірмою «ПМК-1» (далі - Покупець/Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинері Груп» (далі - Постачальник/Позивач) було укладено договір поставки № 14022020-01 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язався доставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Товар.

Пунктом 1.2. Договору сторони визначили, що Імпортна складова Товару складає 90% (дев`яносто) відсотків, тому Сторони домовилися визначити еквівалент ціни Товару в доларах США. Базова вартість Товару за Договором складає 22 000,00 ШБ (Двадцять дві тисячі доларів США 00 центів), що є еквівалентом Української гривні до долара США згідно з п. 1.3., станом на 14.02.2020р., становить 538 549,00 (П`ятсот тридцять вісім тисяч п`ятсот сорок дев`ять гривень 00 коп.), у т.ч. ПДВ 20% - 89 758,17 грн. Для розрахунку оплати за цим Договором береться базова вартість товару в доларах США.

Відповідно до п. 1.3. Договору сторони визначили, що сума за даним Договором вказана відповідно до курсу НБУ української гривні до курсу долару США станом на 14.02.2020р. (24.4795 грн) та складає 538 549,00 (П`ятсот тридцять вісім тисяч п`ятсот сорок дев`ять гривень 00 коп.), у т.ч. ПДВ 20% - 89 758,17 грн. Сума до сплати за Товар розраховується: за курсом НБУ Української гривні до курсу долару США відповідно від його базової вартості згідно п.п. 1.1. 1.2., Договору на день оплати коштів на поточний рахунок Постачальника згідно з п.п. 5.1.

Також частиною 3 Договору сторони визначили, що Сума за даним Договором відповідно до курсу НБУ української гривні до курсу долару США на 14.02.2020 становить 538 549,00 (П`ятсот тридцять вісім тисяч п`ятсот сорок дев`ять гривень 00 коп.), у т.ч. ПДВ 20% - 89 758,17 грн. Але сума до сплати за Товар розраховується: за офіційним курсом НБУ української гривні до курсу долару США відповідно від його базової вартості, яка вказана в доларах США, згідно п.п. 1.1., 1.2., 5.1., 5.2., 5.З., 5.4., 5.5., 5.6., Договору на день оплати коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 3.1.).

Проведені платежі, які письмово узгоджені Сторонами, змінам не підлягають у разі зміни курсу USD по відношенню до української гривні (п. З.2.).

Відповідно до п. 3.3. Договору у разі зміни курсу НБУ української гривні до курсу долару США сума даного Договору підлягає до зміни та всі непроведені платежі розраховуються відповідно до п.п. 1.1.,1.2., 1.3., 5.1., 5.2., 5.З., 5.4., 5.5., 5.6., Договору, але при сплаті згідно до пункту 5.З., 5.4., 5.5.,5.6., Договору, курс НБУ української гривні до курсу Долара США, який береться для розрахунку суми до сплати, повинен бути не нижче ніж той що був на дату попередньої оплати згідно до пункту 5.2. Договору.

Згідно п. 5.1. Договору для розрахунку оплати за цим Договором береться базова вартість товару в USD відповідно до п. 1.2. Договору та в залежності від курсу гривні до курсу долара визначається сума до сплати.

Відповідно до п. 5.2. Договору Покупець зобов`язаний протягом 1 (одного) банківського дня після отримання від Постачальника рахунку-фактури здійснити попередню оплату у розмірі 10 000,00 (Десять тисяч доларів США 00 центів)., в гривневому еквіваленті з урахуванням ПДВ сума до сплати вказана на 14.02.2020., становить 244 795,00 (Двісті сорок чотири тисячі сімсот дев`яносто п`ять гривень 00 коп.), оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів за банківськими реквізитами, зазначеними Постачальником у рахунку-фактурі, виключно керуючись п.п.5.1. даного Договору. Для розрахунку оплати за цим Договором береться базова вартість товару в USD відповідно до п.п. 1.1, 1.2., Договору та в залежності від курсу гривні до курсу долара визначається сума до сплати.

Змістом п. 5.3. Договору визначено, що Покупець протягом 30 (тридцяти) календарних днів, від дати фактичної поставки Товару, яка зазначена в Акті приймання передачі Товару, зобов`язаний здійснити оплату у розмірі 3000,00 (Три тисячі доларів США 00 центів)., в гривневому еквіваленті з урахуванням ПДВ сума до сплати вказана на 14.02.2020., становить 73438,50 (Сімдесят три тисячі чотириста тридцять вісім гривень 50 копійок), оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів за банківськими реквізитами, зазначеними Постачальником у рахунку-фактурі, виключно керуючись п.п.5.1. та 3.3., даного Договору.

Пунктом 5.4. Договору погоджено, що Покупець протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати фактичної поставки Товару, яка зазначена в Акті приймання передачі Товару, зобов`язаний здійснити оплату у розмірі 3000,00 (Три тисячі доларів США 00 центів)., в гривневому еквіваленті з урахуванням ПДВ сума до сплати вказана на 14.02.2020., становить 73438,50 (Сімдесят три тисячі чотириста тридцять вісім гривень 50 копійок), оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів за банківськими реквізитами, зазначеними Постачальником у рахунку-фактурі, виключно керуючись п.п.5.1. та 3.3., даного Договору.

Згідно п. 5.5. Договору Покупець протягом 90 (Дев`яноста) календарних днів віддати фактичної поставки Товару, яка зазначена в Акті приймання передачі Товару, зобов`язаний здійснити оплату у розмірі 3000,00 (Три тисячі доларів США 00 центів)., в гривневому еквіваленті з урахуванням ПДВ сума до сплати вказана на 14.02.2020., становить 73438,50 (Сімдесят три тисячі чотириста тридцять вісім гривень 50 копійок), оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів за банківськими реквізитами, зазначеними Постачальником у рахунку-фактурі, виключно керуючись п.п.5.1. та 3.3., даного Договору,

Відповідно до п. 5.6. Договору Покупець протягом 90 (Дев`яноста) календарних днів від дати фактичної поставки Товару, яка зазначена в Акті приймання передачі Товару, зобов`язаний здійснити оплату у розмірі 3000,00 (Три тисячі доларів США 00 центів)., в гривневому еквіваленті з урахуванням ПДВ сума до сплати вказана на 14.02.2020., становить 73438,50 (Сімдесят три тисячі чотириста тридцять вісім гривень 50 копійок), оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів за банківськими реквізитами, зазначеними Постачальником у рахунку-фактурі, виключно керуючись п.п.5.1. та 3.3., даного Договору.

Такими чином ураховуючи умови договору Сторони визначили, що при сплаті за Товар Покупець зобов`язаний сплачувати його вартість у гривні з урахування курсу коливання валюти до долару США, а отже кожний наступний платіж після сплати передплати еквівалентної 10 000 доларів США станом на 14.02.2020 р. підлягав коригуванню з урахуванням курсу Української гривні до долару США.

Постачальник виконав умови договору № 14022020-01, що підтверджується наступним: видатковою накладною № 28 від 17.02.2020 р. та Актом прийму-передачі обладнання до договору № 14022020-01 від 14.02.2020.

Відповідачем оплата за отриманий товар була проведена частинами, таким чином за останнім рахується заборгованість з у вигляді курсової ризниці розмірі 1 501,20 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день складання позову становить 40 093,14 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Внаслідок укладення договору поставки між сторонами згідно з пунктом першим частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із статтями 11, 509 Цивільного кодексу України, статтею 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки товарів, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга стаття 712 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту першого статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено положеннями статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1-2 ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України.

Отже, якщо у договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті та передбачено, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, проте фактично такий платіж ще не здійснено, оскільки боржник не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором, стягненню підлягає сума у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову (заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що уклавши договір, сторонами узгоджено найменування, кількість та вартість товару, який буде поставлятися позивачем, строки поставки та умови оплати, і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов`язки, які відображені в його умовах.

Судом встановлено, що на виконання цих умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 538 549,00 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковою накладною № 28 від 17.02.2020 та актом прийому-передачі обладнання від 17.02.2020. Вказана видаткова накладна відповідає вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції. Сторони претензій одна до одної не мають, про що зазначено в акті прийому-передачі обладнання.

Відсутність претензій відповідача щодо неналежної поставки товару, недопоставки, неякісного товару чи іншого невиконання умов договору є доказом належного виконання постачальником своїх зобов`язань за договором.

Отже, враховуючи, що обов`язок з оплати отриманого товару виник у відповідача на підставі договору, який виконаний позивачем виходячи із його істотних умов (ціна договору, кількість та асортимент товару), відповідач зобов`язаний здійснити розрахунок з позивачем за цим договором.

За висновками суду, враховуючи визначені у договорі умови оплати, кінцевий строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором з оплати вартості отриманої продукції є таким, що настав.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем, як покупцем, своє право на отримання продукції було реалізовано 17.02.2020. Оплата отриманого товару здійснена частково у сумі 498 455,86 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Таким чином, про визнання зобов`язань з оплати товару свідчить факт часткової оплати товару, що відповідачем жодним чином не заперечується.

Докази сплати позивачу відповідачем заборгованості за поставлений товар відповідно до умов договору у сумі 40 093,14 грн. суду не надані та в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, враховуючи, що факт передачі позивачем товару на виконання умов договору поставки, підтверджується наявними у справі доказами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати його повної вартості, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 40 093,14 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо суми штрафу

Крім основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф 20% від загальної суми неоплаченого товару у розмірі 101 157,54 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Із системного аналізу наведених правових норм слідує, що указані норми закону можуть бути застосовані у зв`язку із виконанням сторонами договірних та інших зобов`язань, що виникають у сфері господарювання.

Як вже встановлено судом, договір поставки сторони уклали з метою оформлення правовідносин, які виникають у зв`язку з виконанням поставки товару, а саме - взяттям однією із них зобов`язання виконати в обумовлені строки поставки, а іншою - прийняти товар і сплатити за неї певну грошову суму.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Тобто указані санкції за невиконання умов договору є господарсько-правовими.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та пені надано сторонам статтею 231 ГК України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 6.6. Договору за порушення строку оплати Товару, більш ніж на 20 (двадцять) банківських днів, зазначеного у Договорі та/або рахунку-фактурі Покупець сплачує Постачальнику, штраф в розмірі 20 (двадцять) відсотків від загальної суми неоплаченого Товару.

Приймаючи до уваги викладене Постачальник має право нарахувати Покупцю на суму прострочення 20% від загальної суми неоплаченого Товару.

Оскільки факт щодо неоплати поставленого товару в строк то вимога позивача про стягнення штрафу 20% від вартості неоплаченого товару є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 270,00 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Крім судового збору, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Щодо вказаних витрат суд встановив наступне.

У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи зазначені витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до Адвокатського бюро «Леоніда Тамазликар» , з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту інтересів в суді, про що було укладено відповідний договір № 01/12-2020/м від 01.12.2020.

Факт надання юридичних послуг підтверджують наявні в матеріалах справи документи:

- копія договору № 01/12-2020/м від 01.12.2020 (а.с. 24-32);

- копія додаткової угоди №25/08-21 від 19.08.2021 до договору № 01/12-2020/м від 01.12.2020 (а.с. 33);

- копія ордеру серії КС № 664253 від 01.12.2020 (а.с. 37);

- копія акту № 27/08-21 приймання передачі наданої правової допомоги до договору № 01/12-2020/м від 01.12.2020 (а.с. 34);

- копія платіжного доручення № 812 від 27.08.2021на суму 10 000, 00 грн. (а.с. 35).

Згідно з ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У справі « East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У п. 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тобто витрати на послуги адвоката мають бути фактично понесеними та підтвердженими належними фінансовими документами.

Позивачем надано до суду докази фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., зокрема, копія акту № 27/08-21 від 27.08.2021 приймання передачі наданої правової допомоги до договору № 01/12-2020/м від 01.12.2020 та копія платіжного доручення № 812 від 27.082021на суму 10 000,00 грн.

Відповідачем заперечень щодо розміру судових витрат на правничу допомогу суду не надано.

Виходячи зі змісту положень ч. 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Враховуючи, що дана справа відповідає ознакам малозначної справи, наведеним у п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ціна позову складає 141 250,68 грн., беручи до уваги, що в акті № 27/08-21 приймання передачі наданої правової допомоги до договору № 01/12-2020/м від 01.12.2020, а саме: у п. 1.1. зокрема зазначено, що Адвокатське бюро надає послуги з підготовки відповіді на відзив, необхідних у справі заяв, клопотань, заперечень, які не були подана та виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд доходить висновку, що в загальній кількості достатнім, об`єктивним і співмірним зі складністю справи є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. є обґрунтованими, в іншій частині у розмірі 5 000,00 грн. суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 221, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути Комунального підприємства "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Ушинського, буд. 51-Б; код ЄДРПОУ 38578897) на користь Приватного підприємства "Пауерлюкс" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 1-В; код ЄДРПОУ 25222641) основну заборгованість у розмірі 40 093,14 грн., штраф у розмірі 101 157,54 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 28.12.2021.

Суддя В.Г. Бєлік