Ухвала

від 21.12.2021 по справі 5011-44/1491-2012 (910/4340/21)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.12.2021Справа № 5011-44/1491-2012 (910/4340/21)

За позовом Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандури І.В.

до ОСОБА_1 та громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт"

про визнання договору недійсним та визнання права власності в межах справи № 5011-44/1491-2012

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від позивача Матвійчук Д.В

від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання договору недійсним та визнання права власності в межах справи № 5011-44/1491-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

22.09.2021 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 призначено підготовче засідання на 23.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.12.21.

У судовому засіданні розглянувши позовні вимоги та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

В поданій позовній заяві Благодійна організація "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандури І.В. (далі - Позивач) просить:

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежилих приміщень, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська 48 (в літ. А) з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13), загальною площею 72,40 кв.м. від 25.07.2013 року, укладений між ОСОБА_1 (далі - Відповідач 1) та Громадською організацією "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" (далі відповідач 2), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за № 884 (нотаріальний бланк серія ВТА № 102053);

- витребувати на користь Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 48; ідентифікаційний код 33240599) з чужого незаконного володіння нежитлове приміщення (майно), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська 48 (в літ. А) з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13), загальною площею 72,40 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майно позивача незаконно вибуло з його володіння на користь третіх осіб.

Відповідач не надав суду відзиву, у встановлений судом строк, чи інших документів, які б могли спростувати обставини викладені в позовній заяві.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Постановою Господарського суду міста Києва від 08.08.2014 у справі № 5011-44/1491-2012 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Бандуру І.В.

Статтею 12 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий має право запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб органів державної влади і органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за ї згодою; отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом направлення офіційний запитів до держателя або адміністратора відповідного реєстру. Частиною 9 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника. Частиною 2 ст. 7 Кодексу визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

У відповідності до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з вказаної дати Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.

За приписами пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі за текстом - Кодекс), спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2. ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі № 5011-44/1491-2012 (суддя Пасько М.В.) задоволено частково заяву Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" (далі - БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт", позивач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013 в межах справи № 5011-44/1491-2012.

Визнано недійсним Договір купівлі-продажу нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська 48 (в літ. А) з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13), загальною площею 72,40 кв. м, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М., за реєстровим номером 521 від 15.05.2013.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 5011-44/1491-2012 (головуючий суддя: Сотніков С.В., суддя Іоннікова І.А., суддя Андрієнко В.В.) апеляційну скаргу Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" залишено без задоволення.

Постановою Вищого Господарського суду України від 11.04.2017 у справі № 5011-44/1491-2012 касаційну скаргу Громадської організації "Фонд сприяння інвалідів, дітей та сиріт" залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 5011-44/1491-2012 змінено та викладено резолютивну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 5011-44/1491-2012 в наступній редакції: "Апеляційну скаргу Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.11.2016 у справі № 5011-44/1491-2012, в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М., за реєстровим номером 521 залишити без змін."

В ухвалі Господарського суду міста Києва в своєму рішенні від 08.11.2016 року по справі № 5011-44/1491-2012, було встановлено, що засновником та одним із учасників Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" є ОСОБА_2 , що підтверджується, зокрема, протоколом № 2 від 18.04.2013 року Загальних зборів членів Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт", яким також було надано дозвіл Голові ліквідаційної комісії Зорі І.О. на продаж майна позивача, а саме нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 48 (в літ. А.) з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13) загальною площею 72,40 кв.м., Громадській організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт".

З протоколів Загальних зборів Членів Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" № 2 від 11.11.2011 року та № 3 від 18.04.2013 року вбачається, що ОСОБА_2 є одночасно секретарем Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт".

Протоколом Загальних зборів Членів Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" № 2 від 11.11.2011 року Головою правління Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" було обрано ОСОБА_3 , яка відповідно до Протоколу Загальних зборів членів Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" № 02/02 від 02.02.2011 року є членом Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт".

Протоколом Загальних зборів Членів Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" № 3 від 18.04.2013 року, за участю Голови зборів ОСОБА_3 , секретаря зборів: Богатчук М.І., члена громадської організації: Казимиренко Т. М., прийнято рішення про купівлю у Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" спірного нежилого приміщення що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 48 (в літ. А.) з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13) загальною площею 72,40 кв. м., за ціною 471 600,00 грн.

Пунктом 6 Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 25.07.2013 року сторони встановили, що продаж нежилих приміщень вчинено за домовленістю сторін за 471 600,00 грн., які продавець отримав до укладення даного договору. На час підписання цього договору, сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.

З вищевикладеного слідує, що укладеним договором не було визначено а ні способу, а ні порядку проведення розрахунків між сторонами.

Представник Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" зазначає, що в якості оплати за придбані приміщення Громадською організацією "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" видано на ім`я Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" в особі Голови ліквідаційної комісії Зорі О. І. простий вексель серії АА 2520492 на суму 471 600,00 грн. з терміном погашення до 30.07.2013 року.

Законом України "Про обіг векселів в Україні" закріплено особливості обігу векселів в Україні. Вимогами ст. 4 даного Закону, встановлено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі простого векселя векселедавець повинен мати перед особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Частиною 3 ст. 4 даного Закону унормовано, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.

Таким чином, законодавчо закріплено, що обов`язковою умовою видачі векселів є наявність договору, у даному випадку укладеного Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" та Громадською організацією "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт", із застереженням у його письмовому тексті про можливість проведення вексельних розрахунків.

Судом встановлено, що Договором купівлі-продажу нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 48 (в літ. А.) з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13) загальною площею 72,40 кв. м., від 25.05.2013 року встановлено відсутність письмової угоди щодо можливості проведення розрахунків із застосуванням векселів. Також у матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі векселя.

В подальшому, між Громадською організацією "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" та ОСОБА_1 (надалі за текстом - Відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 25.07.2013 року, який був незаконно посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савоновою О.М., зареєстрований в реєстрі за № 884 (нотаріальний бланк серія ВТА № 102053) в період дії заборони на відчуження даного майна, згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року у справі № 5011-44/1491-2012 (надалі за текстом - оскаржуваний Договір).

Також, відповідно до п. 6 оскаржуваного Договору, продаж нежилих приміщень вчинено за домовленістю сторін за 471 600,00 (чотириста сімдесят одна тисяча шістсот) гривень, які Продавець отримав до укладення даного Договору. На час підписання цього договору, сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.

Суд звертає увагу на те, що ні способу, ні порядку проведення розрахунків по Договору вказано не було, у зв`язку з чим суд ставить під сумнів щодо реальності сплати Покупцем 471 600,00 (чотириста сімдесят одна тисяча шістсот) гривень за придбання по оскаржуваному Договору приміщення.

Таким чином, Позивач володіє спірним нежилим майном на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 28.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г, за реєстровим номером 2913, що вибуло з його власності поза його волею та має право власності на вказане майно, що незаконно знаходиться у володінні Відповідача.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦКУ), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Метою ж укладення незаконного оспорюваного Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013 року було відчуження майна Позивача, вчинене в період провадження у справі про банкрутство, для виведення зазначеного нерухомого майна з ліквідаційної маси з корисливих мотивів та з метою Відповідача набути статусу "добросовісного набувача".

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦКУ, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Незаконне відчуження нерухомого майна Боржника спричинило завдання шкоди ініціюючому кредитору, шляхом незадоволення його, визнаних судом, грошових вимог.

Статтею 203 ЦКУ встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, Позивач вважає, що оскаржуваний Договір повинен бути визнаний недійсним.

В пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" загальним судам роз`яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України, застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК (435-15).

Зокрема, пунктом 3 частини першої статті 388 ЦКУ передбачена можливість витребування власником майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 26 постанови від 7 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", відповідно до положень ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оспорюваний Договір було укладено між Відповідачем та особою, яка не мала жодних прав на Спірне майно.

В оспорюваному Договорі не було визначено а не способу, а ні порядку проведення розрахунків між сторонами. Таким чином, метою укладення оспорюваного Договору було відчуження майна Позивача, шляхом його другого вдаваного перепродажу третій особі, з умисною метою отримання статусу "добросовісного набувача" для виведення зазначеного нерухомого майна з ліквідаційної маси з корисливих мотивів.

У відповідності до ст. 328 ЦКУ, встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом. Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 330 ЦКУ якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частиною 1 ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна відповідачу (постанова Верховного Суду України від 21.11.2012 року у справі 6-136цс12).

З аналізу вище зазначеного випливає, що Відповідач-1 не мав законних підстав для набуття у власність спірного майна і воно вибуло з володіння власника - Позивача не з його волі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц указала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак уважає себе таким (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі № 522/7636/14-ц).

У постанові від 28.11.2018 р. у справі № 504/2864/13-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на зазначене в разі задоволення вимоги власника про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на цю ділянку, суд витребовує останню на користь власника від указаної особи, а не зобов`язує таку особу повернути відповідну ділянку власникові.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судовій збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідачів пропорційно.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежилих приміщень, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська 48 (в літ. А) з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13), загальною площею 72,40 кв.м., який укладений 25.07.2013 року між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та Громадською організацією "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 48; ідентифікаційний код 37931601), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за № 884 (нотаріальний бланк серія ВТА № 102053).

3.Витребувати на користь Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 48; ідентифікаційний код 33240599) з чужого незаконного володіння нежитлове приміщення (майно), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська 48 (в літ. А) з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13), загальною площею 72,40 кв.м.

4.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 48; ідентифікаційний код 33240599) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандури Івана Васильовича (03065, м. Київ, бул. В. Гавела, буд. 10, оф. 212; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 3.537, 00 грн.

5.Стягнути з громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 48; ідентифікаційний код 37931601) на користь Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 48; ідентифікаційний код 33240599) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандури Івана Васильовича (03065, м. Київ, бул. В. Гавела, буд. 10, оф. 212; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 3.537, 00 грн.

6.Видати накази відповідно до ст. 327 ГПК України.

7.Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та строк визначені розділом ІV ГПК України.

Суддя Пасько М.В.

Повний текст ухвали складено 28.12.2021.