Рішення

від 16.12.2021 по справі 916/2728/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2728/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д .,

за участю секретаря судового засідання Потребенко О.М.,

розглянувши справу № 916/2728/20 у порядку загального позовного провадження

за позовом: сільського споживчого товариства "КУБЕЙ" /ЄДРПОУ 01761267, адреса - 68720, Одеська обл., Болградський р., с. Кубей, вул. Пушкіна, 1-б/

до відповідача: Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області /ЄДРПОУ 04378149, адреса місцезнаходження - 68720, Одеська обл., Болградський р., с. Кубей, вул. Успенська, 16-а, адреса реєстрації місцезнаходження - 68751, Одеська обл., Болградський р., с. Каракурт, вул. Арнаутська, 74, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/

про визнання права власності

за участю представників:

від позивача: Цоєва В.В., адвокат за ордером №ОД547071 від 30.08.2021 року;

від відповідача: не з`явився, повідомлений належним чином, надано лист відповідача про розгляд справи за відсутності представника сільської ради /вх. № 31577/21 від 24.11.2021 року/.

ВСТАНОВИВ:

08.09.2021 року сільське споживче товариство "КУБЕЙ" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 2820/21/ до Кубейської сільської ради Болградського району про визнання права власності на нежитлову будівлю магазину за адресою: Одеська обл., Болградський р., с. Кубей, вул. Пушкіна, 24а, та реєстрацію права власності на даний магазин за позивачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що свідоцтво про право власності на спірний об`єкт нерухомості не було видано з невідомих причин.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 16, 386, 392 ЦК України.

Ухвалою суду від 13.09.2021 року залишено без руху позовну заяву сільського споживчого товариства КУБЕЙ вх. № 2820/21 від 08.09.2021 року; зобов`язно позивача надати суду у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, заяву про усунення недоліків, встановлених при поданні позовної заяви.

05.10.2021 року на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків /вх. № 26212/21/ на виконання вимог ухвали суду від 13.09.2021 року.

01.11.2021 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, а саме представник доручити забезпечити проведення відеоконференції Болградському районному суду Одеської області.

Ухвалою суду від 01.11.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача сільського споживчого товариства "КУБЕЙ" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції у справі № 916/2728/21.

02.11.2021 року на адресу суду надійшла позивача сільського споживчого товариства "КУБЕЙ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 916/2728/21.

Ухвалою суду від 02.11.2021 року задоволено заяву позивача сільського споживчого товариства "КУБЕЙ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 916/2728/21; постановлено здійснити проведення підготовчого судового засідання на 03.11.2021 р. о 12:30 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (за вебпосиланням: vkz.court.gov.ua).

У підготовчому засіданні 03.11.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.11.2021 року на 12:00 год.

Ухвалою суду від 16.11.2021 року відкладено підготовче засідання у справі № 916/2728/21 на 08.12.2021 р. о 10:00 год.

24.11.2021 року на адресу суду надійшов лист відповідача /вх. № 31577/21/, в якому відповідач просить розглядати справу за відсутності представника сільської ради. Відповідач вказує, що позивач є користувачем земельних ділянок загальною площею 0,5536 га на території Червоноармійської /тепер - Кубейської/ сільської ради на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого 03.02.2000 року. На вказаних земельних ділянках розташовані нежитлові приміщення магазинів. Відповідач вказує, що на будівлі Червоноармійської сільської ради були видані свідоцтва про право власності. Однак, свідоцтво про право власності на магазин культтовари і змішаний магазин , який знаходиться за адресою: с. Кубей Болградського району Одеської області, вул. Пушкіна, 24-А свідоцтво не було видане з невідомих причин.

У підготовчому засіданні 08.12.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/2728/21 до судового розгляду по суті; судове засідання призначено на 16.12.2021 року на 12:30 год.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та наполягала на задоволенні позову.

Відповідач до судового засідання не з`явився, повідомлений належним чином, до суду надано лист відповідача про розгляд справи за відсутності представника сільської ради /вх. № 31577/21 від 24.11.2021 року/.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 15.02.1994 року Червоноармійською сільською радою народних депутатів Болградського району Одеської області прийнято рішення затвердити та визнати право власності сільпо будівлі магазинів і до них належних земельних ділянок відповідно до заміру в натурі, а саме (мовою оригіналу): культтовары и смешанный магазин; мебельный, хозмаг и овощной; дом торговли/отделы обувь, готовая одежда, культовары, детский мир и продмаг № I; продмаг № 2; продмаг № 3; контора сельпо; кательная, склады, ГСМ .

03.02.2000 року Червоноармійською сільською радою народних депутатів Болградського району Одеської області видано Червоноармійському сільському споживчому товариству Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 003027, відповідно до якого землекористувачу надано у постійне користування 0,5536 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування під існуючу територію підприємства (роздрібна торгівля та комерційні послуги 1.11.3.) відповідно до рішення Червоноармійської сільської ради народних депутатів від 24.12.1999 року. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 19.

Рішенням п`ятої сесії ХХІУ скликання Червоноармійської сільської ради народних депутатів Болградського району Одеської області від 29.01.2003 року Про право власності Червоноармійського сільпо вирішено визнати право власності Червоноармійського сільпо на будівлі магазинів і їм належні земельні ділянки, а саме: магазин культовары і змішаний магазин; фірмовий магазин, хозмаг, магазин овочі; дім торгівлі, будівля контори сільпо; котельня, склади, туалет; автозаправочна станция; магазин м`ясо-риба .

24.02.2003 року Червоноармійською сільською радою народних депутатів Болградського району Одеської області видано свідоцтво про право власності в цілому Червоноармійському сільпо на будівлю, яка знаходиться за адресою: с. Червоноармійське, вул. Пушкіна, 1-б.

Судом досліджено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 25.10.2018 року, з якого вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер: 5121487000:02:003:0274 площею 0,0333 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі зареєстрована на праві постійного користування за Червоноармійським сільським споживчим товариством, код ЄДРПОУ 01761267.

21.06.2018 року Виконавчим комітетом Кубейського сільської ради народних депутатів Болградського району Одеської області прийнято рішення № 24 Про присвоєння поштової адреси нежилій будівлі , а саме вирішено присвоїти нежилій будівлі Червоноармійського сільпо (магазин) поштову адресу: 68720, Одеська обл., Болградський р., с. Кубей, вул. Пушкіна, 24-а.

Судом досліджено технічний паспорт на громадський будинок магазин за адресою: с. Червоноармійське, вул. Пушкіна, 24-а, виготовлений 23.09.2014 року.

Матеріали справи містять звіт з визначення оціночної вартості нежитлової будівлі загальною площею 210,00 кв.м., основною площею 160,00 кв.м., розташованої по вул. Пушкіна, 24-а, с. Кубей, Болградського району Одеської області від 15.08.2021 року.

17.10.2018 року Постановою загальних зборів членів Червоноармійського споживчого товариства затверджено нову назву споживчого товариства, а саме Сільське споживче товариство Кубей .

Згідно Статуту ССТ Кубей , затвердженого постановою загальних зборів членів від 17.10.2018 року, ССТ Кубей є добровільним об`єднанням фізичних та/або юридичних осіб для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану, задоволення споживчих потреб його членів шляхом організації торговельного обслуговування, закупівлі сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг.

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є визнання права власності на нежитлову будівлю магазину за адресою: Одеська обл., Болградський р., с. Кубей, вул. Пушкіна, 24-а.

Як на підставу своїх позовних вимог сільське споживче товариство "КУБЕЙ" посилається на положення ст. 392 ЦК України, відповідно до якої, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Господарський суд зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

Приймаючи рішення у справі, господарський суд приймає до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18, відповідно до якої, вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом зазначеної норми судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за ст. 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до зазначеної норми є саме оспорення або невизнання права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (ЄДРСРУ № 91292740).

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98).

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (п. 81 зазначеної постанови) вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона, якщо інша сторона не надала доказів протилежного. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 (п. 41). Тобто "концепція негативного доказу", закріплена у ч. 10 ст. 81 ГПК, не може тлумачитися так, що певна обставина вважається доведеною, допоки інша сторона її не спростувала, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Про це зазначено у п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18. За загальним правилом, тягар доведення обставин, які є підставою позову, покладається на позивача.

Проаналізувавши встановлені обставини, господарський суд зазначає, що у позивача виникло право власності на нежитлову будівлю магазину загальною площею 210,00 кв.м. за адресою: Одеська обл., Болградський р., с. Кубей, вул. Пушкіна, 24а. При як встановлено судом та не заперечувалося відповідачем у ході розгляду справи, відповідне свідоцтво про право власності на спірну нежитлову будівлю магазину з невідомих причин видано не було.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог сільського споживчого товариства "КУБЕЙ" щодо визнання права власності на спірну нежитлову будівлю магазину в порядку ст. 392 ЦК України, оскільки судом встановлено неможливість позивача як власника майна реалізувати свої правомочності у зв`язку із неможливістю одержати правовстановлюючий документ. Таким чином підставою для звернення позивача до суду є саме невизнання права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Як зазначено судом вище, однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). У зв`язку із чим, вимога позивача щодо реєстрації права власності на магазин за позивачем є способом виконання рішення про визнання права власності, а саме рішення про визнання права власності є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З урахуванням вказаного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги сільського споживчого товариства "КУБЕЙ" підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 270,00 грн, що вбачається із платіжного доручення № 238 від 03.08.2021 року (а.с. 3).

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог сільського споживчого товариства "КУБЕЙ" у повному обсязі, судовий збір у розмірі 2 270,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги сільського споживчого товариства "КУБЕЙ" - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати за сільським споживчим товариством "КУБЕЙ" /ЄДРПОУ 01761267, адреса - 68720, Одеська обл., Болградський р., с. Кубей, вул. Пушкіна, 1-б/ право власності на нежитлову будівлю магазину загальною площею 210,00 кв.м. за адресою: Одеська обл., Болградський р., с. Кубей, вул. Пушкіна, 24а.

3. Стягнути з Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області /ЄДРПОУ 04378149, адреса місцезнаходження - 68720, Одеська обл., Болградський р., с. Кубей, вул. Успенська, 16-а, адреса реєстрації місцезнаходження - 68751, Одеська обл., Болградський р., с. Каракурт, вул. Арнаутська, 74, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/ на користь сільського споживчого товариства "КУБЕЙ" /ЄДРПОУ 01761267, адреса - 68720, Одеська обл., Болградський р., с. Кубей, вул. Пушкіна, 1-б/ судовий збір у розмірі 2 270,00 грн /дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 грудня 2021 р.

Суддя Н.Д. Петренко